Від Чорної Тиси до Чорного Черемоша вздовж Чорногірського хребта

[Олесь]

Побачивши у вас звіт з поїздки "Близнюця за 1 день", а також в ньому добру ідею - рушити з Квасів в Чорногори. Довго довелось чекати на сприятливу погоду і час, але втілив її.
З Квасів до Попа Івана добрався за 2 дні.


Раховозом зі Львова виїхав о 15:40 (за 60грн. на верхній "полиці" дотеліпався до Квасів), звісно ж поїзд запізнився тож на місці я був о 0:25 год.
Отаборитись вирішив поблизу закинутої турбази на околицях села (загалом спершу думав узяти номер в готелі Васкул, ніби 100грн. за ніч, але як виявилось його орендував готель Гірська Тиса. Нічого не вийшло з того). Але не я один вирішив розбити намет біля турбази, потемки з ліхтаркою дійшовши до бази я неочікувано побачив табір з наметів та імпровізованих укриттів з клійонки. З нього на зустріч вибігли двоє  чорнявих дітваків, які повідомили мені, що вони місцеві і табором тут стоять. Я звісно здивувався як добре закарпатським циганам ведеться, мають своє наметове містечко. А наші ж то в курінях живуть. Розвернувся і пішов назад в село, не хотілось щось в спільноту місцевих ромів вливатися.  ;D
На півдороги назустріч мені йшло чоловік 25 з рюкзаками, захекані, замучені - це вже точно туристи. Я прилаштувався в кінець їхньої колони, виявляться вони приїхали цим же поїздом, але дуже помалу добирались. Потемки розбив намет поблизу бази, як і ті 25 нічних туристів.

Оскільки намет мій маленький, зате водостійкий і важить менше кілограма. Але рюкзак та інші речі доводиться залишати зовні накривши клійонкою. Так як думав, що ночую поряд з табором ромів переймався, щоб берци зранку були на місці, бо без них нікуди. :)


Прокинувшись о 5 годині ранку, визирнувши з намету я побачив сонне туристичне містечко окутане туманом. Виявилось, що та база обліплена наметами, як вулик бджолами. Настрій відразу ж впав, яке ж задоволення підніматись у гори групою 60-70 чол. Наметів було з 30 штук.


Чекаючи поки розсіється туман, обійшов базу. База має форму птаха, була закінчена "під ключ", казали місцеві, до стану цього її уже потім, потрохи довели.










Ну і куди ж без нашої "культури"


Населення містечка виявилось наполовину поляками, також були києвляни які уже тиждень з дітьми відпочивали там. Я так і не дочекався кращої погоди, о 7:00 вирушив у гори. Як виявилось наші туристи любить поспати до 10-11, в цьому я неодноразово переконався. Вище турбази розміщувалось КПП де збирали по 20грн. на квиток, за вхід в нац парк. Його слід зберігати на протязі усього походу. Зранку я там нікого не застав, тож пішов далі.
Піднявшись на перші полонини побачив, що туман тримається в основному на річкою Тиса і довго.
Ось і вона, р.Чорна Тиса.


Долина річки Чорна Тиса і Кваси в тумані.


Зовсім забув згадати про джерело "Буркун" неподалік цієї бази, за колією біля готелю Васкул. Дуже смачна мінеральна, природно-газована вода. Вона мені настільки сподобалась, що набрав 8 літрів та тягнув її аж до Петроса. Ну і ще рюкзак на 18кг.
Джерел між Квасами та Петросом дуже багато, струмки що 500-1000м. течуть, то ж воду можна було і не тягнути, але подумав:
- Зайвим навантаження не буде, корисно ж для здоров'я.
Потім я ще довго цю воду згадував біля інших джерел.

Близнюця.


Полонина Менчул.  Ці будки, це приватні "стайні" для маржини. Кожен господар мав свою, там же ж і була сироварня.


Праворуч від цих будок під смереками розміщена база для практики біологічного факультету. Проходячи повз бачив львівських студентів, які групами збирали рослинки, ловили жучків в банки, уважно з блокнотиками записували лекцію.


Стара сироварня на цій же ж полонині.


З перевалу хребта Петрос відкривався чудовий краєвид. Було видну увесь Чорногірський хребет, усі вершини, а праворуч Мармароси з Попом Іваном Мармароським. Обсерваторію на Попі Івані Чорногорському також було видно.
Вид з перемички на хребет г.Петрос. Маркований - г.Піп Іван, до нього я добрався на другий день о 19:00. Пішочком, і великим півколом ліворуч по хребті. На пряму не пройти, хоча і набагато ближче.



Піп Іван та Петрос Мармароські.


Петрос (2020м.), до нього добрався я десь приблизно о 13:30, традиційний камінець на купку :)
Вдалині видно Говерлу.


Капличка на вершині, по-варварськи знищена.


Петрос з сторони Говерли, тут підйом на нього значно крутіший ніж на саму Говерлу. Між г.Петрос та г.Говерла розміщений екопункт "Перемичка", де намагались перевірити мій квиток, сказавши, що я прийшов з Квасів усі подальші питання на цей рахунок припинились.


А в цьому будиночку ночував, розміщений біля підніжжя Говерли з боку Петроса. Окрім мене ночувати прийшло ще 4 туристів з Несамовитого, замучені відразу полягали спати, 30-35 років. Місце непогане, джерело близенько, нижче будиночка, за дровами потрібно повернутись назад в напрямку Петроса, 800м. там багато сухостою, низенького по коліна, праворуч на схилі. За одну ходку вдалось набрати достатньо для приготування вечері та сніданку, ще й лишилось.


Цього разу в похід прихопив мазь "Диклофенак Здоров'я-ультра", незамінна річ при тривалих походах, травмах, розтягненнях, опіках на сонці. Без неї за два дні дійти не вдалось би, берци натирають. Ще одна порада, бережіться гірського сонця, ніби прохолодно, вітерець, але згорів добряче.
Один казанок з чаєм, інший гарніром. Обидва вміщаються в рюкзак.


На другий день о 5 прокинувся, приготував сніданок та й рушив на Говерлу. Піднявся за 25хв. з зупинками для зйомки пейзажів та місцевої рослинності.
Рододендрон Карпатський на Говерлі.


Говерла мене розчарувала, краєвиди на ній гірші ніж на Петросі, Попі Івані та перевалі хребта Петрос. Ще за Ющенка усю рослинність витоптали тисячі туристів, під ногами бите скло від пляшок... Але її прибирають, призначена людина яка за це відповідає. Усе сміття по маршруті ніхто у низ не зносить, працівник парку казав, його просто закопує трошки далі від стежини. Воду на Говерлу нести не потрібно, з боку Попа Івана є джерельце, а в обід навіть чай продають на вершині, я ж носив усюди за незнанням.


Біля підніжжя Говерли з боку Попа Івана ось така меморіальна таблиця, вічна пам'ять земляку.


Вид на базу Заросляк та витік річки Прут.


Мальовниче невідоме озерце під Говерлою, значно краще ніж Несамовите, Бребенескул чи Марічейка. Воно чисте і незаймане, оскільки розміщене на віддалі від маршрутів.




г.Малі Кізли


Шпиці


о.Несамовите (1 750 м.)
Місце паломництва туристів, десятки наметів, купи сміття, сотні пуголовків у воді...  Поруч є джерело, яке в озеро не впадає.




А це, ті пуголовки про яких згадувалось вище. Кажуть, по неписаному законі в ньому купатись не можна, проте купаються усі. :)
Звична картина для такого популярного місця: десятки наметів, купи сміття...


Сніг також тут є. І це середина липня.


о.Бребенескул, намети, туристи...


Прикордонний стовпчик (Чорногірський хребет служив державним кордом, по ньому сотня прикордонних стовпчиків і безліч шанців, залишків укріплених точок, бліндажів...


Залишки укріпточки на Чорногірському хребті. Таких багато по хребті.


Залишки древньої споруди біля г.Бребенескул. Споруда висотою 7м. Навіть працівники заповідника не знали, що це.


Залишки древньої споруди біля г.Бребенескул. (Кам'яні сходи). Залишки фундаменту, наріжних каменів, а також щось схоже на підвал на площадці куди ведуть ці сходи.
На карті нижче маркером зеленим вказане  місце розташування.




На маршруті зустрічається дуже багато туристів, багато з них є поляками. Саме поляки виділили кошти на реконструкцію Білого Слона.

Голова-камінь біля г.Вухатий Камінь. Неподалік, праворуч сідловини, руїни притулку, фундамент та джерело.


Коли на горизонті чітко з'явився Піп Іван, у мене відкрилось друге дихання...


г.Піп Іван. (Обсерваторія Білий Слон).
Будівництво розпочалося влітку 1936 року.
Урочисте відкриття «Астрономічно-метеорологічної обсерваторії імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі» відбулося 29 липня 1938. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них — конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.
Після повторної російської окупації 1944 року було прийнято остаточне рішення, згідно з яким обсерваторію визнано зруйнованою. По війні приміщення було покинуте, і місцеві мешканці розтягли з нього все, що мало якусь цінність, зокрема, мідні листи з куполу та даху обсерваторії. Із них вони зробили великі чани, в яких варять сир на навколишніх полонинах.


У травні 2012 р. стало відомо, що Міністерство культури Польщі виділяє 70 тисяч доларів на відновлення споруди обсерваторії. Виділення коштів заплановано в рамках грантової програми, партнером якої є Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. Внесок університету визначений в розмірі 25% від загального кошторису проекту. Кошти будуть спрямовані на консервацію будівлі: накриття дахом, закриття входів і виходів, віконних отворів, щоб ізолювати внутрішні приміщення від проникання снігу та для зменшення вітрильності даху за умов нерідких ураганних вітрів.




Вид на Білий Слон з боку Говерли.


Вид з боку Шибене.


З Попа Івана досить добре видно куполи РЛС «Памір» на вершині гори Томнатик, це 50км по прямій.


Двоє працівників, які представились рятувальниками гірничого-рятувального загону постійно там працюють  і ночують. В середину попасти не вдалось, усі вікна і двері замуровані. Довкола будівлі залитий фундамент та приготовлені прогони паркану. Є також приміщення притулку, його віддали відразу ж полякам. Які там і ночували, я ночував в наметі нижче. Працівники закип'ятили мені казанок води на чай, дров на Попі Івані немає. У них також я думаю, можна придбати і продукти, загалом непоганий у них склад. Продуктів не потребував, своє ще привіз до хати, їсти в поході недуже і хочеться. Зате випив за час походу 2-2.5 ведра води за два дні + дорога назад. Отож, з Квасів вирушив о 7:00 понеділок, о 19:00 вівторка був на г.Піп Іван. До Шибеного іти 3-3.5год. Я вирішив заночувати тут, оскільки автобус відправляється о 6 і 7 ранку. Туристів в цей час не дуже хочуть брати, оскільки люди добираються на роботу. О 14:00 автобус в основному наповнений туристами.
Захід тут гарний.




Вид з Попа Івана на хребет.


Наступного дня о 7:00 вирушив до Шибеного.
о.Марічейка, 30-40 наметів довкола, місце гарне, затінок, є дрова та джерело поблизу.


Полонина Веснарка, тут можна купити сир, бринзу, пиво, більше нічого у них немає.)


Чорний Черемош, фініш маршруту по хребті. На зворотній дорозі бачив сплав тернопільського клубу по Черемоші, колись сам хотів сплавитись із ними. Тепер ні. Виглядає це доволі комічно, 6-7 чоловік, здорових дядьків, в рятувальних комбінезонах, шоломах, окулярах, рукавицях (як червоні космонавти) пхають веслами надувні плоти по річці глибиною нижче коліна, підскакуючи на камінцях. Ще якби хоч околиця мальовничою була, а то ріка тече попри трасу та села. В Шибеному перевірили документи, мав ксерокопію паспорта, трохи це їм не сподобалось, але обійшлися. 25 грн. квиток з Шибеного до Верховини, годину дорога займає. З Верховини до Ворохти, також годину і та ж ціна. У Ворохті довелось чекати раховоза з 17:00 до 2:20. Узяв останній квиток, маса туристів. Працівник парку в Шибеному розповідав, що останні два роки багато туристів з різних областей України до них приїжджає. А раніш були лише поляки та львів'яни, питався наскільки чиста траса і де купи сміття я бачив. Казав, що рушить зараз їх прибрати (закопає неподалік в лісі). На підтримання туристичного маршруту гроші виділяють в основному поляки, німці купили два мотоцикли по 70 000грн. кожен. Обіцяли видати їм форму.
Маршрут непоганий, краще звісно іти компанією та виділити на це більше часу. Заблукати там ніде, видно увесь маршрут до горизонту.





Детальний звіт у відеоформаті, на любителя.

[Emmett]

Вибачаюся, що не зовсім по темі, але думаю, що тут є люди знаючі, які можуть щось гідне підказати.
Справа така, хочу взяти палатку, дівчину і відправитися на два-три дні в гори, не походом, а сиднем. Питання таке: хто знає якісь годні місцини чи точки для такого, щоб без людей і гарно?

[Emmett]

А за звіт -- плюс Олесю. Завжди подобалися такі походи, сподіваюся, колись мені випаде нагода і самому здійснити щось схоже  :)

[Bottlehunter]

Щоб на два-три дні то можна на Яйко Ілемське або в Осмолоду поїхати. Принаймні я б так зробив на твоєму місці. Але краще Імхо зараз їхати на Дністер, поки сезон. В Заліщики, наприклад.

[Emmett]

Дякую, буду дивитися і обирати, що краще підійде. Мені колись говорили про Боржаву, що там?

[Олесь]

На Боржаві проблематично з водою, можна вибратись на 2-3 дні, але з дівчиною, краще десь біля водоспаду або озера, річки.
По Боржаві ось звіт: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,468.msg48613.html#msg48613
http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7170.msg48481.html#msg48481

[Emmett]

По Боржаві ось звіт: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,468.msg48613.html#msg48613
http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7170.msg48481.html#msg48481

Ого, я читав ці звіти, але на іншому сайті. Дякую!

[Олесь]

А я ще нарікав на 2000 щоденних туристів на Говерлі. Натрапив на ось таке фото 1975р. травень, це 15 вагонів туристів приїхало на Говерлу.