Отож, розповідаю як це все було. Вирішили ми одного разу після свят проїхатись до Червонограду. Вилазка спланувалась спонтанно, тож на логістику у нас було обмаль часу. Компанію склали
bodyabighit та
ІНТРОВЕРТ 997. Швиденько глянули на карті на що там можна подивитись, забронювали місце на BlaBlaCar та й полягали спати. Зранку взнаю, що водій скасував поїздку і не повідомив про це. Ну, нічого, дзвоню хлопцям, аби сповістити про це. Виявилось, що
Інтроверт приїхав на АС-2 більш, ніж на годину раніше і встиг змерзнути. А виною тому був легкий одяг. На вулиці -7, а він в одних джинсах без підштанників і в легкій куртці. Вмовити його не їхати з нами не получилось. Приблизно о 8-й ранку ми вже всі були на АС-2 і купили квитки на автбус. Ціна не така вже й велика: 46 гривень. В автобусі було тепло та комфортно, тривалість поїзки склала близько 1,2 год. Вилазимо з маршрутки і впадаємо в легкий шок від погодних умов. Вітер, мороз, окраїна міста. Коли дивишся на
Інтроверта - стає ще холодніше. Пересиливши себе починаємо шлях до першої мітки, якою була шахта "Червоноградська" №2 та її терикон.
Ось наш приблизний маршрут за день.
![]()
Дорогою, проходимо повз водосховище
![]()
Підсвідомо розуміємо, що далі так діло не піде і потрібно буде розвести багаття. І тут, несподівано,
Інтроверт знаходить у кущах кимось забуту сокиру. Рвемо ще засохлого листя очерету і беремо його з собою. На жаль багато чого сфотографувати не вдалось, оскільки на такому холоді кажен кадр цінний. Тим більше, коли у тебе всього один акумулятор. Весь процес фотографії зводився до того, аби зробити кадр, витягнути акумулятор і гріти його рукою у кишені.
А тим часом на обрії почали виднітись копри шахти
![]()
![]()
А далі - несподіванка. На городі взимку росте капуста

Всяке буває
![]()
Трохи няшностей
![]()
http://www.youtube.com/watch?v=0Cyo8q1I8R4![]()
Через деякий час ходьби полями, ми дійшли до дороги, що веде на терикон
![]()
![]()
![]()
![]()
І ось, ми на териконі. Краєвид доволі цікавий. Навколо рівнини, поля, а ти стоїш на величезному горбі. І дуже сильний вітер...
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
А далі нас чекала приємна несподіванка. Серед невеликої кількості дерев, що росте на териконі, нам вдалось знайти чийсь куточок з дровами, стільцями, клейонкою проти вітру і навіть теплою курткою. Нарубали сокирою, яку ми знайшли раніше, дров, розпалили їх за допомогою очерету та й пішли грітись.
![]()
![]()
Добряче відігрівшись, спускаємося вниз та йдемо до початкової точки маршруту.
![]()
![]()
Дорогою натрапили на закинуту котельню
![]()
![]()
![]()
І на лісопилку
![]()
Дуже сподобався захоплювач на крані. Виглядає епічно

![]()
![]()
![]()
Ми дійшли до точки, з відки почали маршрут. Потрібно було вирішувати куди йти далі, оскільки поїзд, котрий їхав до Львова, прибував на станцію о 17:15, а на той момент було 14:00. Було вирішено пройтись до шахти "Бендюзької". Знаходиться вона на достатній відстані від вокзалу. Йшли до неї поспіхом і дорогою нічого не фотографували. Через годину ходьби, ми таки дійшли до неї. Весь комплекс будівель знаходиться у жахливому стані. Метал вирізали і злишились одні кістяки. Шкода.
![]()
Сильно не сваріть за HDR

![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
І ще одне HDR-не фото. Обіцяю, що воно у цьому звіті останнє і ваші очі більше не зазнають дискомфорту
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Також біля території колишнього шахтного комплексу знаходиться один із дотів Кам'янка-Бузького укріпрайону
![]()
![]()
![]()
Оглянувши все, попрямували в сторону вокзалу. Час у нас ще був, тож ішли не поспішаючи і мали змогу пофографувати Західний Буг, поля, болота і т.д.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Наша прогулянка Червоноградом добігала кінця. Ми купили квитки на дизельний потяг за 16 гривень. Поки чекали його - добряче намерзлись. Вже вечоріло і температура повітря дуже швидко знижувалась. Нарешті поїзд прибув. Заходимо всередину, а там холодніше, ніж на вулиці. Батареї не працюють та і людей практично немає. Вагони пусті. Картаємо себе, що пошкодували грошей на маршрутку. Через годину дороги дивлюся на карту де ми є, а ми ще й половини дороги не проїхали. Дякуючи
VeNick-у, взнаємо, що у вагонах ближче до голови потяга може бути тепліше. Перевіряємо, дійсно так і є. Батареї хоч трохи, але працюють.
Інтроверт обліпив батарею всією площею свого тіла і так їхав до самого Львова. А їхали ми 2 години 45 хвилин

Висновок - не сідайте на дизельний потяг. Краще переплатіть за маршрутку. Швидше доїдете та і комфортніше.
На цьому, моя розповідь завершується. Можливо
bodyabighit та
Інтроверт докинуть сюди свої фото/відео.
Залишити коментар, або пораду що до того, як потрібно одягатись на зимові вилазки можна в
Обговоренні