Зараз зав’язалася дискусія між різними людьми шо таке Експлорер і яким він повинен бути. Я розкажу Вам звідки Експлорер взявся в моєму житті і що він для мене означає. Звісно шо це тільки спонтанний приклад ввечері за коньяком і в кожного історія своя. Але моя ціль заставити людей задуматися над собою і зрозуміти чим саме ти є унікальний. Зрозуміти що твоя історія інакша ніж в інших і в світлі цього сприймати форум таким як він є. Тобто форум це як машина якою повинні користуватися і низькі і високі, і жінки і чоловіки та старші люди, розумні та дурні. І внутрішній інтер’єр та зовнішній вигляд машини повинен підходити усім.
Так от, йшов 2006 рік. Я щойно закінчував університет і, в той час як мій керівник за 300 баксів писав замість мене диплом, я був по роботі у Штатах. Тоді Сашко познайомив мене через ICQ з Марічкою, і я замість того щоб там старанно пихтіти над малюванням схем і розводкою плат то втіхаря переписувався з нею в асьці. Наша перша зустріч відбулася зразу після мого 24-годинного перельоту у Львів і я був на 7 небі від щастя бо знайшов другого себе але жіночої статі.
Але тут і була закопана проблема. Замість того щоб знайти свою половинку яка ідеально б мене доповнювала я знайшов свою точну копію. Тобто ми ніби і мали купу всього спільного, ніби і підходили один одного, але не конектилися ну ніяк. Відповідно за наступні 2 роки ми N разів сходилися і сварилися. Але до чого я це розказую, на це й же час припадає і моє звільнення від паньщини лабораторних та курсових в політеху та поява власних грошей з Сайпресу. Відповідно - Я мандрував: Карпатами, в Крим, в печери. А ніщо так не стимулює творчість як бажання показатися перед дівчиною, довести їй і собі який ти крутий. Відповідно весь цей креатив і вилився у звіти і 3000 інших постів на Бескиді. Це приблизно стільки ж як і тут за 10 років.
Але тоді проблема була така – як знайти собі компанію для Мандрів. Фейкбуку тоді ще не було як і вКонтактів. Тому ми активно згуртувалися навколо форуму Бескид який пропонував найбільш підходящий формат. А саме, коли хтось кудись хоче їхати то пише в Плани, а всі бажаючі підтягуються. Відповідно потім після походу ми пишемо звіти і цим заохочуємо нових користувачів – попутчиків приєднуватися наступний раз. Таким чином всім добре і всім цікаво. Я вважаю що багато чому завдяки саме моїм старанням Бескид тоді, в 2008 році, був на піку і що його відхід стався теж не без моєї не-участі.
Як ви напевно вже здогадалися цей формат Бескиду був перекочував 1:1 в Експлорер. І він себе теж тут показав на Ура! Але як виник Експлорер в мому житті? Власне моє перше знайомство з нетуристичним и обєктами виникло коли я почав розмову по телефону з Марічкою йдучи пішки додому з Сахарова коло Кредобанку. Жив тоді я на Міхновських. Всю дорогу ми сварилися в трубку і коли я нарешті виговорив всі гроші на вулиці Золотій, той виявив поруч своєї квартири цілком непоганий парк де я ніколи ше не був. Я спустився протоптаною стежкою вниз і побачив кусок бетону що стирчав прямо з землі і з якого текла вода. Це був крайній лівий вхід в Лощину про яку я тоді ще нічого не знав.
Але ця подія, це місце на яке мене наштовхнула наша Сварка перевернула моє життя. Мене як струмом пробило, перед очима встали дитячі спогадия як ми лазили по всяких закинутих заводах у пошуках хабара у вигляді непротравленого шклотектоліту чи кусків каніфолі, як у віці 6 років мене випасали на газоні коло будинку Культури в Дрогобичі де найцікавіший об’єкт це було пожежне водосховище звідки через щілину тік струмок води. І ми, карапузи, дивилися зачаровано на це диво природи і будували навколо нього уявні замки та фортеці з підземними колодязями з водою. Або ПЗК в 5 парку, попри вентшахти якого я цілий рік ходив на електричку.
Тоді, в 2008 році, я був ще зашуганим пацаном і навіть не попереся досліджувати далі шо там є навколо того входу,а пішов собі додому запивати горе чергової сварки. Думаю таким самим «зашуганим» я і лишився, бо і далі не підпишуся на інстал за допомогою болгарки Milwaukee. Хоча це і не бакланю і не забороняю іншим. Але на наступний день з бодуна коли я приїхав на роботу то не міг займатися нічим іншим як гуглити про Лощну. Тобто це мене захопило навіть більше за мою улюблену електроніку, якою займаюся неперервно з 8 класу і по якій мав в 9 класі статті в тематичних журналах а зараз 24 патенти на винаходи США. І хоч на той час старий Екслорер вже був загнувся, але існували його веб архіви з яких я і почерпнув шо це за обєкт і як туди піти.
Ви собі уявляєте неперервне постійне виділення адреналіну протягом двох годин дослідження Лощини? Я такого в свому житті ще не переживав і переживу знову може хіба зо в справжньому бою десь в АТО. І хоч за ці дві години нічого незвичного так і не відбулося, але мені було капець як напружено. Ця вилазка то було дві дівчини і два хлопця, ми всі були ледве знайомі та разом досліджували Лощину впеше. А враховуючи повну відсутність інформації про неї в неті нам тоді ця вилазка здавалася каапець яким екстрімом, в усіх потім пульс зашкалював.
Ця вилазка зібрала мегалайки на Бескиді що стимулювало мене продовжувати. А так як ми з Марічкою були і далі посварені то мій спермотоксикоз зашкалював і невикористана енергія пішла у Полтву, в прямому і переносному значенні. Саме тоді, в 2008 році і зявилися перші звіти з неї, саме з Бескидівцями і Екстрімівцями я туди спускався перші рази і цей опис попав у книжку.
Тут якраз в кінці 2008 року наступає три переломних моменти: Я остаточно послав Марічку на прутень і забив з нею миритися, відповідно був вільний на всі 365 днів у році. Формат Бескиду себе вичерпав в принципі і для мандрівок підземеллям зокрема, там було авторитарне правління, люди влаштовували змагання а також ніхто не пив та не матюкавсі. А ще Діма той шо Експлорер обявився зі старим Архівом форуму і запропонував все відновити.
Відповідно весь 2009 рік я повністю віддавався форуму, писав в нього, відписував на всі дописи, кидав лінки на статті всім друзям - від чого отримував масу позитивних емоцій, купу нових знайомих, море уваги і поваги від оточуючих в тому числі і на роботі. А так як ніяких дівчат то ніхто тобі не кохає голову і вона вся в форумі. Це було якраз відновлення форуму в 2009 році яке ми всі пам’ятаємо. Тобто для мене Форум це був як стиль і сенс життя, найбільше вільного часу я віддавав саме йому, замість робити роботу писав звіти, замість їхати в Штати вів нарід на черговий обєкт. Це був дуже яскравий період мого життя про яке я не шкодую. Я вважаю що ми тоді використали весь негативний досвід Бескиду, Екстріму, Рок Львів і Веломаксу та уникли їх помилок. Ми старалися жити всі мирно, ніхто ні з ким не сварився і не змагався, кожному давалася змога рости і добиватися того шо він хотів, так зявилися нові адміністратори. Тобто форум це не був проект кількох людей, це дійсно був відкритий ресурс на якому будь-хто міг сказати свою думку чи вплинути на політику партії, або й самому стати партією.
Але півтора роки без постійної дівчини у віці 25 років це якось не то. Тому в 2010 році після останньої спроби помиритися з Марічкою і після зйомок фільму про Полтву я познайомився з Женею, моєю теперішньою дружиною. Тоді і почав угасати інтерес до форуму бо він, цілком природньо, замінився сім'єю: треба її забезпечити фінансами, комфортом, побудувати дім і все таке. Проте я не міг тоді Форум кинути просто так раптово, все відбулося плавно та поступово так щоб без стресу і шоку. Рой, Інкогніто, Пляшкозбирач та всі інші перейняли мою роль і значно її розширили. Таким чином за 2010-2018 роки на форумі з'явилося купа мега-звітів про які я б і наважитися на зміг мріяти, а також багато нових людей, деяких з них я побачив вживу аж тепер.
Чого зараз бракує Форуму – це ідеї яка б усіх об’єднувала. Просто знайти компанію на вилазку тепер можна через Фейсбук. Відповідно нема сенсу сидіти на форумі. Але з іншої сторони Експлорер - це вже частина бренду Львова і це хороша можливість реалізувати тут свої соціальні амбіції. І нову ідею слід шукати саме тут, в пропаганді індустріального туризму, нетуристичного Льова, робота з дітьми в школах по техніці безпеки і так далі. Новий форум повинен унаслідувати все найкраще що було у старому Форумі, в тому числі і лінки та рейтинг з Гугла, але в той же час привнести туди дух сучасності, дух мобільних пристроїв та соцмереж. Щоб тим, хто не бачив дискет і не перемотував олівцем касети не пахло від нас нафталіном.
Всі ці роки я мало писав на форум але все що писалося то уважно перечитував і деколи навіть щось видаляв. 😊 В перший день коли вийшла книжка Туристичні Креативи я прийшов її презентувати саме колективу Експлорера. І знаєте, я відчув себе тут як в сімї, на свому місці: потрібним, любимим, я відчув на собі енергію людей що мене оточують і в собі енергію та ідеї щоб віддавати вам всім. Ну і хто вже одружений то зрозуміє що то таке, захотілося знову свободи та драйву. Тому вирішив робити те – до чого лежить душа, від чого отримуєш кайф. А саме розвивати Експлорер. Звісно шо 35 це не 25, тому я за Дорогу молодим але так шоб всім було комфортно.
Це я так написав, як ліричний відступ. Бо думки у всіх настільки різні що тільки так я можу донести свою позицію. Як бачите для мене Експлорер це особисте. То ж давайте жити так шоб тут всім було добре, давайте думати не тільки про себе, давайте разом зробимо форум мега-крутим та цікавим!
Тому звертаюся до всіх небайдужих: подумайте що таке форум для вас. Якщо це просто іграшка чи спосіб підліткового самоствердження – сидіть, читайте, лазьте куди хочеться але не пхайтеся у «політику» і дайте «отцям» робити свою роботу. Але якщо Форум це частина вашого життя, ви себе тут бачите - не соромтеся, бакланьте, критикуйте, матюкайте всіх і вся. Бо свого треба добиватися!
ПС: До речі Адміни , якшо вважаєте шо я написав прутню - видаляйте сміло
Я не ображуся бо сам не впевнений.
Тема: Explorer 2.0 (Прочитано 41327 разів)
