Військовий арсенал або 1845-ЦАББ або в/ч А-1510

[maxiWELL]

В моєму сталкерському досвіді небагато закинутих військових об'єктів. Та тим цікавіші вилазки по ним. Особливо, коли це не звичайна військова частина, а щось незвичне. Наприклад, колишні військові склади.

Вилазка далася важко, бо довелося лізти самому, оскільки знайомі сталкери були зайняті. До того ж, перебував в поганому самопочутті — напередодні полазки організм влаштував забастовку. Тому довелося сталкерити під супровід головного болю і головокружіння. Чому ж тоді поїхав при такому стані? Річ у тім, що декілька тижнів не було вилазок, тож заскучив за депресивними краєвидами занедбаності. Тим паче, міжсезоння — ідеальний період для сталків: сухо, нема зелені і павуків.

Вибір заброшки для сталку був невеликий. Обрав військові склади з декількох причин. По-перше, давно придивлявся до цього об'єкту. По-друге, абандон незвичний. По-третє, їхати недалеко і недорого. В разі фейлу (невдалої вилазки) не дуже б засмутився через витрачені гроші. По-четверте, якщо лізти самому — то найкраще підійде заброшка, на який вже побували знайомі. Тому що все одно треба лізти самому. Або відмовитись від затії.
Ну і не менш важливий аргумент — об'єкт поки не забоянений. На Вікімапії знімки почали з'являтись лише нещодавно.

А тепер історична довідка.
Військові склади в передмісті столиці, смт. Коцюбинське, були створені 1945 року. Спочатку це була 1845-та Центральна артилерійська база боєприпасів. На ній зберігалося 50 тис. тон боєприпасів (гармат для танків, гранатометів і мінометів і мін), які були вивезені з країн Варшавського договору. З 2002го вивезли боєприпаси великого калібру вивезли, а склади отримали нову назву — 324-та Центральна артилерійська база озброєнь. Окрім того, арсенал мав загальновійськове найменування —  в/ч А-1510. Також при складах існувало невелике військове містечко №146.

Площа усієї військової частини становить 147 гектарів(!), з яких 122 — склади. Арсенал складався з 39 критих сховищ і 19 майданчиків.  В останні роки функціонування бази зберігалися лише патрони і гранати. Однак враховуючи неодноразові вибухи на військових складах ця база вважалась «пороховою діжкою» під боком у Києва. Тому кияни і мешканці селища зітхнули з полегшенням, коли в 2004му військові склади розформували, а боєприпаси вивезли. В 2009му колишній арсенал продали. І вже з 2012го розпочались роботи по розчищенню території. На місці військової частини (а саме, складського комплексу) планувалось побудувати інноваційний парк «Bionic Hill», який передбачав створення науково-дослідних університетів, виставкових і бізнес центрів, обєктів соціальної інфраструктури — дитячий садок, школа, поліклініка. Ну і, звичайно, житловий комплекс. При цьому у громадських організаціях виникали підозри, що замість наукового містечка будуть котеджі, багатоповерхівки і магазини-офіси. І мені ця версія здається більш реалістичною, оскільки на науці не заробиш «швидких грошей», а на будівництві житла — можна.

Через судові тяганини між забудовником, Київрадою і громадськістю, а також через не прокладення комунікацій і доріг, будівництво комплексу так і не розпочалось. Проте колишній арсенал досі перебуває під охороною. Наразі, частина складських будівель демонтована, однак на території залишились вцілілі споруди.

До військових складів була прокладена службова залізнична гілка, яка нині не використовується і зайнята торгівлею будматеріалами.


Залізничні світлофори (непрацюючі) з обох напрямків перед автомобільною дорогою — все, як треба.


Оскільки КПП знаходиться під охороною, одразу пішов в обхід. Можна було б не заморочуватись і пролізти біля КПП, але вирішив не ризикувати і піти через ліс.
Після блукань по чигирям натрапив на дірявий паркан. Переліз. Але виникли підозри, що заліз збоку від КПП. Йти попід огорожею не схотів, хоч і виднілася натоптана стежка. Поліз назад, у ліс.


Зрадів, коли знайшов просіку. Все-таки, зручніше йти по ній, ніж навпростець через ліс.


Просіка привела до паркану, за яким були насадження сосни.
Здивувало, що там ще досі лежав сніг!


Але це ще не все. Це тільки зовнішній периметр. За ним — другий, внутрішній периметр.


Контрольно-слідова смуга заросла сосняком.


Пощастило, що одразу натрапив на спостережну вишки. Причому цілу! Бо багато з них вже впали.


Драбина заросла соснами:) Мабуть, справді закинуте з десяток років.


Під внутрішнім периметром помітив незрозумілі бетонні штуки. Напевно, це упори для стрільби лежачи.


Контрольно-слідовою смугою йшов довго. На дорозі були сліди від шин. Вдалині було чутно шум від залізниці. А через гуркіт від машин здавалося що ось-ось хтось виїде з-за кута.


Зустрів ще одну стоячу спостережну вишку.




Поруч була собача будка. Так що зовнішній периметр охоронявся собаками.


Ну а я вирішив не чекати, поки хтось проїде, а одразу заглибитись за внутрішній периметр. До речі, він складається не з одного, а аж з двох рядів огорожі!


Територія арсеналу. Видно пагорби захисних земляних валів.


Нажаль, обваловка — майже все, що залишилось від арсеналу.
В тій частині, де я ходив, більшість складських приміщень була зруйнована:(


Проте якимось дивом трапилася вціліла споруда.


Зрозуміло, що всередині — типовий порожній ангар. Тлін, та хоча б щось. Краще, ніж пустир.


Зі стелі крапала лилася вода. Шум такий, що ого-го!


Далі знову траплялись демонтовані ангари, тому набридло фоткати.
Вийшов на край арсеналу.


Дорога привела до сараїв з будівлею.


Виявилось, це будинок караулу біля в'їзду до складів. По-моєму, найцікавіше місце на цій заброшці.




Укріплення для обстрілу. Направлене чомусь в бік сараїв.


Хоча сектор обстрілу чималенький.


Укріплення зроблене з гівна і палок бетонних арок і цегли.


Укріплення з амбразурами було і біля входу.




Розраховував, що збереженість буде нульової. Тому здивувався наявністю меблів.


Зазвичай, військові після себе не лишають нічого, окрім стін. А іноді і стіни розвалюють.


Хоча пічку розваляли.


Грубка для опалення.




Біля будинку — затишний куточок з бесідки і колодязя.


В бесідці нещодавно хтось розпивав пиво.


Інші споруди на території.


Сараї.


Ангар.


Неподалік від КПП розміщений склад і вантажна станція.




До складу прокладений спуск для під'їзду вантажівок.


Вантажна станція. Мала дві платформи для розвантаження і дві колії.


Біля платформ рейки демонтували.


Однак далі ціле залізничне полотно.


Стрілки розібрали.


Колії. Вид в сторону залізниці.


По бокам від колії є сходи по насипу.


Біля КПП стояла ще одна спостережна вишка. Повалена. Хоча донедавна ще стояла.


Загальний вигляд входу до території складів.


По дорозі назад зайшов до головного КПП, хоча стомився так, шо капєць.


Колишній військовий арсенал виявився цікавішим, ніж очікував. І це при тому, що обійшов лише третину території складів. Це четверта частина всієї військової частини. Уявіть яких вона розмірів!
Можна було пройти більше. І нафоткати більше. Проте мені виявилось достатньо й того, що встиг обійти. Все-таки побачив те, що планував. Та й наморився так, що ноги відвалювались.

[buzzokk]

Київський колего, давай координуватися (:

[maxiWELL]

Київський колего, давай координуватися (:

Нові знайомі не завадять! Написав у ПП.

[maxiWELL]

Оскільки обійшов не більше третини складів, вирішив навідатись туди ще раз і оглянути іншу частину території. Абандон величезний і було б дурницею не скористатися шансом. Хоча не все однозначно. Частина, де більше вцілілих будівель, розташована біля основної дороги до КПП. Плюс — там є арендовані склади. Тому ймовірність натрапити на охорону набагато більша.
Але я все одно ризикнув.

В результаті ледве не зустрівся з охоронцем і мало пофотографував.

Йти було зручніше, тому що в лісі купа просік. Але й до складів вели наїжджені дороги.


Інфраструктура так само складається з бетонних блоків для стрільби.


Хіба що внутрішній паркан складається з одного ряду огорожі.


Так само є будинок караулу і спостережні вишки.


Тільки вишки на інших опорах. Мабуть через це, більшість з них — повалені. Але ця ще тримається.


Будинок караулу менший, ніж з протилежного боку арсеналу. До того ж, зруйнований.




Всередині — тлін.


Хоча пічка не розібрана.


Сарай.


Такоє є бесідка і колодязь.




Дорога з накатом.


Склад без стін. Хоча можливо це таке накриття.


Вдалині помітив цегляну будівлю. Але на дорозі щость маячило.
Ввімкнув зум на фотікі і побачив, що там стоїть мужик. Довелося розвернутись і тікать.


Зайшов з іншої стежки (треба ж було нафоткати на звіт).


Вздовж зовнішнього периметру поки ще стоять електричні стовпи.


А от спостережну вишку розламали.
Зелений паркан — огорожа нерозпочатого будівництва інноваційного наукового містечка. Як і писали в пресі — під забудову піде частина лісу і ділянка військового містечка без будівель.


Всередині території натрапив на відкритий майданчик.


Звалище піддонів і ящиків. Можливо, вони використовувались військовими.


Далі — ще один склад.


Форма конструкцій — типова.


В гущавині лісу знайшов руїни якоїсь будівлі.


А ще — сліди перебування людей.


Нарешті помітив складську будівлю з цегли.




Для розвантаження-завантаження був зроблений заїзд.


Дах тримається на дерев'яних підпорах.


Не дивно, що він частково обвалився.


Несподівано натрапив на артефакт — стенд з протипожежним розрахунком: хто і що повинен виконувати в разі пожежі.


Коли біг йшов назад, спотикнувся об колючий дріт, що валявся в траві. На щастя, руки і штани цілі.


Нажаль, обійти все не вдалося. Вдалині чув собачий гавкіт і шум автівки. Мабуть той мужик мене помітив.
Хоча, з іншого боку, й фоткати особливо нічого.

Якщо ж розглядати в цілому — непогана заброшка, хоч і стрьомна.

Забув написати де це. Смт. Коцюбинське (Київська обл.).