Автор Тема: Нічний Ігровець (Горгани)  (Прочитано 1343 рази)

1 гість дивиться цю тему.

explorer

  • Адміністратор
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 829
  • Рейтинг 269
    • Перегляд профілю
    • explorer
Ігровець - третя по висоті вершина в Горганах - 1804 метри н.р.м. а також найвища точка хребта Ігровище.
Цікавий тим, що на відміну від більшості гір у Горганах, вершина Ігровця являє собою величезене майже плоське плато з невеликим ухилом в сторону Закарпаття.

Також на вершині окрім типових горганських розсипів кам'яних брил та непрохідних заростів жерепу, зустрічаються великі ділянки трави\мхів де можна припасувати намет для ночівлі. Саме ночівля на вершині була метою нашого короткого походу. Група склалась з Джона і мене :)

Ми обрали стрімкий підйом від Осмолоди, який проходить повз туристичний притулок і далі виходить на хребет між вершинами г.Висока та Ігровець.

Маршрут (червоний), як і інші популярні маршрути в цьому районі, доглянутий і чудово ознакований. Мітки часті, на роздоріжжі є відповідні знаки, і т.п.

Шлях починається з красивого містка через річку Лімниця неподалік Осмолоди. Далі стрімкий підйом лісом.



Ближче до верхньої межі лісу розташований чудовий туристичний притулок, відновлений в 2010 році. На підйомі метрів 50 в праву сторону (вниз) від основної стежки. Числені вказівникі не дадуть пройти повз. Трохи нижче притулку є джерело, яке являє собою маленьку криницю глибиною в метр-півтора, та місця для наметів. Числені відгуки в мережі вказують на те, що воду з цього джерела не варто вживати без додаткової обробки. На й на вигляд - не хочеться :)



Також є згадки, що в теплу пору року в притулку проживає якийсь Юрій, і спілкування з ним багатьом суттєво псує настрій. Ми не зустріли ні Юрія, ні його слідів. Мабуть, його сезон вже скінчився.



Далі ліс досить швидко переходить в криволісся та типову рослинність субальпійського поясу Карпат. Стежка прорубана в полях жерепу.
Як на замовлення, хмари що "зачіпились" за вершини на які ми йдемо, жваво тікають на захід через хребет.



Починають відкриватись краєвиди на навколишні гори, та подоланий шлях.



В залежності від рівня прозорості повітря, можна бачити селища та містечка рівнинної частини Івано-Франківської області.



На підході до вершини Ігровця



Ми прийшли як-раз вачсно для запланованих ночівлі. Захід сонця зустріли вже на верху.



Залишки старих укріплень на вершині



Ніч на Ігровці. Повний місяць непогано підсвічує каміння довкола, а вдалині видно вогні міста Калуш.



Ніч була морозна. Намет вкрився товстим шаром інію, також іній вкрив майже все довкола окрім жерепу, зробивши каміння слизьким наче лід.



Світанок ми успішно проспали. Ранок на Ігровці. Над рівниною в повітрі висить полоса димки:



Сонце заливає наш схил своїм теплом, розтоплює іній, та разом із вітром випаровує будь-які сліди морозної ночі.



Гарячий сніданок та сонячна погода дають нам наснаги для прийняття рішення спускатись довшим маршрутом - через Полонину Боревка.

Вигляд на Сивулі з спуску з Ігровця на полонину Боревка. Ліворуч з димки виринає пік Говерли, та видно обриси Чорногірського хребта.



На полонині Боревка (іноді підписують як Погар) ще стоять намети неквапливих туристів. Чудове ознакування вказує напрями всіх стежок з полонини, також недалеко є вода.



Ми обрали найменш популярний спуск в сторону Осмолоди - жовтий маршрут. Стежка тут дуже різноманітна :) на вузькій стежинці, що біжить по стрімкому схилу майже не скидаючи висоти впродовш кількох кілометрів, зустрічаються всі можливі в Горганах комбінації розваг з дерев\каміння\завалів\чорниць\грибів\лісу суцільно вкритого товстенною ковдрою мхів з яких стирчать тільки стовбури дерев.



Жартуючи, що на тій стежці не вистачає тільки водоспадів, в неочевидному місці ми звернули з маршруту до закинутої дороги, яка нижче перетворилась в чималий потік з своїми невеликими водоспадами, та випробуванням взуття та терпіння :)



Спустившись кам'янистим руслом потічка в урочище Лопушне, вийшли на брудну лісовозну дорогу формату "де кожен необачний крок може закінчитись втратою взуття в глибинах вологої багнюки". Нею доскакали вже на іншу дорогу, де зрідка пересувався легковий транспорт. 9 кілометрів які відділяли нас від свого транспорту нам суттєво скоротили місцеві мешканці, люб"язно підібравши нас десь до середини шляху.

Всі фото тут: https://photos.app.goo.gl/FPed4rj53JzjR7Qr6
Розшарити F VK G+