Автор Тема: Підземний Дрогобич  (Прочитано 2621 раз)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4460
  • Рейтинг 1157
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Підземний Дрогобич
« : 29.09.2019 19:28:11 »


Не тільки старі будівлі та сучасні бренди визначають ідентичність міста. Велика її частина є схованою під землею, в старих підвалах та радянських бункерах. Сьогодні ми досліджуватимемо підземний Дрогобич.

Бункер на випадок ядерної війни. Таке враження шо війна вже пройшла. :(


Спуск під одну з камяниць в центрі Дрогобича


З підземеллями та підвалами усе менш більш зрозуміло. Вони запам’ятали місто таким, яким воно було колись. Склотара в підвалі, що її не встигли здати бо прийшла війна зараз є цінною антикварною знахідкою. Як і монетки, іграшки та інший дріб’язок. А при чому тут бункери? – спитаєтеся Ви.

Старий підвал забитий сторічним сміттям. Розгрібати і розгрібати


Я б собі і зараз непроти був такий краник мати


Надгробок одного з енкаведистів. Його що, прямо тут і поховали?


Ми(Andriy74, Golem, _lvkm_, Sunnyman і Vergaz) відвідали штаб цивільної оборони міста Дрогобича. Його збудували в 1956 році під землею на випадок атомної війни чи інших нещасних випадків. Штаб знаходиться майже в центрі міста під масивною будівлею. Ця будівля була додатковим захистом на випадок прямого попадання. В штабі мало засідати керівництво міста та займатися порятунком підприємства та населення.

План міста на випадок атомного вибуху


Вентиляційна установка для бункера повністю робоча


Ввігнуті гермодвері щоб краще тримати удар


Подібні споруди є унікальним в своєму роді з двох причин. По перше, вони показують яким було тодішнє бачення міста, що було важливим для них, а що ні, етапи його індустріалізації. А по друге, вони надзвичайно цікаві з технічної точки зору. Кожен з таких штабів робився місцевими спеціалістами в одиничному екземплярі і це є витвір технічного мистецтва. Стан ЦО в місті жорстко контролювався з Києва. Тому для «оформлення» подібних штабів використовувалися кращі спеціалісти з навколишніх заводів. Зараз можна прослідкувати тодішній стан електроніки в Дрогобичі, естетику виконання апаратури, оригінальність та складність цього рішення. У нашому випадку все було зроблено масштабно і якісно, але в теплому ламповому стилі. Так аж хочеться засісти тут з паяльником і все це відновити 😊 Подібний об’єкт є дуже цікавим для іноземних urbex туристів. Він фотогенічний, нічого подібного в себе вони не побачать 😊

Польовий телефонний комутатор


Дрогобич тоді без житлових мікрорайонів на Самбірській і Володимира Великого


Резерв


Проміжні двері також металеві


Масивними мармуровими сходами з круглими колонами на поручнях ми спускаємся в підвал. Ліворуч гермодвері в технічні приміщення, праворуч - в штаб. Зараз бункер не працює, тому технічні приміщення перетворили на звичайний підвал. А от штаб лишився таким як і був колись.



Вхід у бункер. Дзеркало щоб гарно ивглядати


Технічні приміщення поруч


зараз в технічних приміщеннях склад мотлоху


Ці двері вже ніколи не будуть гермо


ну і вода як завжди


Ми потрапляємо в довгий коридор з багатьма дверима праворуч і ліворуч. Бункер все таки цивільний, а не воєнний. То ж на стінах залишилися елементи декору, двері в кімнати цілком домашні і взагалі відчуття ніби ти попав у величезну квартиру. Площа бункера 450 квадратних метрів.









Коридори йдуть по периметру бункера, а всередині знаходиться велика зала для засідань і кілька кімнат для начальства. Обходимо спочатку периметр. Практично одразу натикаємося на телефонне комутаційне обладнання 1969 року. А сам бункер, нагадую, побудований в 1956 році. Все на місці, навіть підключене у міську телефонну мережу. Але напевно заборгували абонплату тому гудка немає. Цікаво що обладнання в бункері різних років. Є початок шістдесятих, є кінець сімдесятих.



Телефонний комутатор 60-х років


щось та й підключено


ЗИП весь на місці


Кабелі щоб все це зєднати




Розрядники, обладнання ж польове


Оригінальне крісло від комутатора




Не просто крісло, а ціла тумбочка!






Якщо папір на місці значить ніколи толком не використовувалося






Так він виглядав новий




В бункері є повністю справна система вентиляції, усе змащено та крутиться, фільтри відносно нові. Судячи зі стану приміщення ми перші хто тут побували. Все на місці, нічого не розкидано. На стінах відсутні написи балончиком, немає бичків, нічого не зламано. Зараз міська рада хоче водити сюди туристів. Тому я не буду палити місцезнаходження «абукту» для металістів а відсилаю всіх бажаючих туди потрапити до Ігоря Чави.





















<a href="http://www.youtube.com/watch?v=FYVqxWFPDNs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=FYVqxWFPDNs</a>

Але є й негативні моменти. Бункер підтоплювало, швидше всього від прориву комунікацій. Відповідно вся підлога згнила, а меблі відсиріли. То ж, на жаль, прийшлося відімкнути електроживлення, а підлогу будуть викидати. Тим не менше, навіть в такому стані бункер вражає. Цікавий факт: усі таблички в ньому на українській мові. А всі радянські акуратно складені в куточку. Тобто станом на 1991 рік хтось цим бункером ще опікувався.









Цією штукою напевно гріли та сушили бункер


Електрики нема. Але якшо підключити то має все зажити




Шкода плакатиків.






Досхочу надивившись на протигази, розрядники, щитки з тумблерами та ПУГ-и ми переміщаємося у головний зал. Тут перед нами величезна карта міста з позначеними важливими об’єктами. Є Граніт, Сільзавод, Педуніверситет і так далі… Навпроти кожного з них червона та зелена лампочки. Праворуч від карти розташовується інформаційне табло з числовими індикаторами. На ньому відображалася інформація скільки людей евакуйовано, скільки ще залишилося, скільки пройшло часу з моменту вибуху і тому подібне. Є окремий стенд як місто було підготовлене до ядерного удару і що було зроблено після нього.















Виявляється в Дрогобичі був свій пивзавод! Ану гайда відроджувати пивоваріння!


А як же Дрогобич і без служби СОЛІ? :)


До і після атомного удару






Штаб це по суті була велика телефонна будка. Начальники дільниць сиділи на трубці і контролювали ситуацію. Збоку стояв слинозбірник 😊 Кожен з них мав щиток з лампочками та тумблерами. Вона там наклацували що у них відбувалося і ця вся інформація поступала на головне табло. Тут вона відображалася на тоді ще не ретро лампових індикаторах. Глянувши критичним оком інженера розумієш що це все показуха. Можна було піти в сусідню кімнату і так сказати шо Автокрановий завод ще не готовий. Та це були часи показухи, масової автоматизації народного господарства і виконання постанов партії. То ж за цей чудовий штаб хтось напевно отримав підвищення.

навіть нафтопровід є!


Примітивно, але душевно!










В одному з кутків лежало все напоказ




З бункера є кілька виходів назовні. Один з них йшов поруч будівлі на типовий грибок вентшахти. Зараз, само собою, він повністю засипаний сміттям. Це найнадійніший спосіб закриття входів у бункер. Інший вихід йшов за будівлю де я колись малим катався на санках. Тут зараз похильник та двері вниз.

Стандартний запасний вихід


немає надійнішого захисту вентвходів як засипати його сміттям! Не пройдеш!


Тунель від запасного виходу до бункера




Ця ж вентшахта ззовні


Ще один аварійний вихід


"А без музики у світі смерть не страшна, а без музики не хочеться помирать"






Тодішні AirPods




1979 рік


ну це якщо хтось раптом захоче вийти назовні


Протирка для знезараження зброї. Самої зброї ми не найшли :(


Більше години часу в бункері робити немає що. То ж ми рухаємося до наступного підземелля. Знаходиться воно на площі Ринок. Ми заходимо у довгий вузький магазин канцтоварів. Власник відсовує декоративну пластикову плиту зі стіни і перед нами відкривається отвір у просторе підземелля. Ого! Та тут все так зашифровано що навіть євреїв могли під час війни переховувати!

Давненько сюди ніхто не спускався


Вихід в магазин


Перша кімната зразу зі сходів


Стрімкі сходи вниз повністю засипані піском. Колись це був вхід у підвал який потім замурували щоб зробити магазин. Всередині є три кімнатки і знову ж таки замуровані проходи у сусідні підвали. Швидше всього ситуація тут така ж як і у Львові на Площі Ринок. Під усіма старими будинками колись йшли підвали що з’єднувалися між собою. І якщо у Львові їх всіх вже майже розкопали та переробили якшо не на ресторани то на музеї, то тут ще непочаний край роботи.

Кімната зі сходів ліворуч. Нагорі там сифони і стяжка


Гак над стелею напевно для каналізації?


Видно шо цей прохід був замурований і потім його розбили




Схоже на прізвища власників


З цього підвальчика є кілька виходів назовні. Один з них веде у чиюсь квартиру, видно чугунієві сифони він сантехніки і стяжку. Інший йде надвір, через нього навіть попадає сонячне світло. Вся підлога підвалу всіяна старими згнившими речима та сміттям. Це все «забетоновано» у двадцяти сантиметрах глини з піском. Частину її колись намило через ці отвори зверху.

Головна кімната і хід праворуч


Тут є свіже повітря


Ще один вихід на тротуар


надійно залито бетоном!


У підвалі був старий лічильник на воду на вже недіючій трубі. Подібні лічильники я бачив у Музеї Метрології і вони датуються 1950-ми роками. І це теж частина історії. Всі ми добре памятаємо як початку 2000-х встановлювали лічильники «на воду». Бо за союзу вода була за копійки без лічильників. А тут о на маєш! Виходить що на початку 50-х років і в Союзі рахували кубометри.







Аналогічний лічильник у музеї


В одному кутку була масивна металоконструкція з серпом і молотом наверху. Найімовірніше це мав бути надгробок якогось енкаведиста. То ж підвал був доступний ще за радянських часів. Копнувши для інтересу на півштика ми натрапили на монетку. Що це за монетка ми не з’ясували, стан був поганий. Ці підвали насправді мають великий потенціал. Якщо розібрати одну із замуровок та пройти у сусідній будинок то можна буде зробити непогану екскурсію «підвали міста Дрогобича». Чи спробувати там знайти речі епохи Бруно Шульца чи Франка.

Надгробок любителя совка


Так фотогінічніше! Руками тих хто цього не застав




Ну і на завершення кілька світлин з підземель ратуші. Тут є величезний сейф з потужнішими ніж в бункері гермодверима. В цьому сейфі колись зберігалася міська казна. Ось так люди мучилися коли не було кредитних карт. Нагору з сейфової кімнати вели гвинтові сходи. Зараз частину з підземель Ратуші використовують під музей ваг. Чимось він перегукується з музеєм метрології у Львові. Фунтофілія це цікаве та захопливе хоббі. Ми побачили старовинні ваги яким по кілька тисяч років. Примітивні російські ваги що вішалися на палицю. Ваги австрійського періоду і їх сучасні аналоги. Виявляється що у середньовіччі перед тим як спалювати відьму завжди її зважували. Якщо відьма важила багато, то її відпускали. Такі тяжкі кобіти на мітлі літати не могли 😊

Кімната відьми в ратуші


Музей ваг




Російський варіант ваг. Пересовуєш шнурок на якому вона висить і так важиш








Дуже наглядні ваги Львівського заводу. ліворуч продукція 1940 року за окупантів, праворуч 1939 польського року.


Тепер в мене зважений звіт вийде :)


Конструкція не змінилася за останні 200 років


Відьмині ваги


Рівновага на Експлорері


Двері в підземелля Ратуші


І знову вхід завалений сміттям


Дрогобицька казна. Порожня?

Гвинтові сходи нагору. Куди - невідомо, замуровані.


Прикольний старий краник в підвалі ратуші


І ще одні сходи в нікуди


Втомлені та задоволені прощаємся і їдемо в
 Трускавець.



Це ще не всі підземелля Дрогобича. Точно відомо про ще кілька схожих підвальчиків. То ж будемо досліджувати далі!

Ну і ще раз вентиляція на закінчення. 😊
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=nq36dQwkN0k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=nq36dQwkN0k</a>
Розшарити F VK G+
курча

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4460
  • Рейтинг 1157
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Re: Підземний Дрогобич
« Відповідь #1 : 04.10.2019 15:37:09 »
Вийшла стаття на основі цієї мандрівки. Читати тут
Розшарити F VK G+
курча