Закинутий оздоровчий табір "Вогник", Київ

[maxiWELL]

Вважав, що Пуща-Водиця пройдена вздовж і впоперек у плані закинутостей. Однак виявилось, що це не так і ще залишився недосліджений закинутий піонертабір "Вогник". Причому він різноплановий (є і закинуті будинки, і недобуд), з цікавою архітектурою і навіть з деякою збереженістю у вигляді меблів, протигазів, документів і написах на стінах. Тому, хоч і з острахом, та все ж відважився на самотню вилазку.

Про цей піонертабір я знав і раніше. Просто він охоронявся і про нього не було жодного звіту чи відеоогляду. Але буквально нещодавно дізнався, що народ туди активно лазить.

Цей піонертабір належав київському шкірзаводу "Чинбар", який, як і багато інших підприємств після розпаду СРСР, вирішив позбутися від невиробничих площ. Тому з 1993-го будівлі підвідомчого оздоровчого табору перейшли до орендарів. При цьому, за знайденими бланками путівок, він працював до 1998 року. Потім, в 2000-х, орендовані будівлі двічі перепродали. А далі, імітувавши суперечку в кооперативі, який володів будівлями, цілісний майновий комплекс було розділено на декілька ділянок, які тепер відійшли не юридичним, а фізичним особам. І станом на 2020 рік, частину території відгородили (мабуть, для забудови). Напевно, відгородження і посприяло тому, що обжитий будинок опинився за парканом закинутої території.

Ну а вилазка видалась класною — неспішною і обережною. Залаз знайшов одразу. Обійшов і відфоткав майже все. А на виході зустрів інших сталкерів.

Головний в'їзд до піонертабору — одна із візитівок будь-якого оздоровчого табору, нажаль, у напівзруйнованому вигляді.
Над воротами були дві круглих арки, а на самих воротах — круглі плакати з назвою табору і заводу. Так ворота виглядали раніше.


Але ще лишилась мозаїка на колонах воріт.


Відсутня хвіртка добряче перегороджена. Та я на неї й не розраховував — ще на ГуглПанорамах виявив ледве помітну стежку, якою і вдалося скористатись.


Одразу пішов до найближчої будівлі — недобудованого корпусу оригінальної архітектури.




Всередині будівля так само оригінальна, як і ззовні. В центрі розташований атріум зі сходами.




Атріум з другого поверху.


Коридор навколо атріуму.




Кімнати. Стіна до балкону зроблена кутовою.


Планування більшості кімнат однакове. Відрізняються лише дзеркальним розташуванням виходу на балкон.


Пірамідальний дах заміняє стелю над атріумом.


Балкони ромбовидні.


З них добре видно корпуси на території оздоровчого табору і прилеглу вулицю. І мене, напевно. Тому визираю, ховаючись за підвіконням.


В центрі оздоровчого табору розташована незвична напівкругла будівля — їдальня-кінозал. Думаю: як би туди пробратися?


Альтанки, нажаль, не встояли.


Продовжую оглядати центральну територію з другого поверху. Згори видно майже весь табір.


Позаду недобуду стоїть напівзруйнований спальний корпус. Дах проломився через гілку.


З першого поверху будівлю видно наскрізь. Тому всередину можна не заходити. Тим паче, враховуючи її стан.


З землі можна оцінити весь масштаб руйнування. Але подібні дерев'яні будиночки найменш стійки.


А з фасаду цей спальний корпус виглядає цілим.


Недобудований корпус, по якому тільки що лазив.


Потихеньку просуваюсь вглиб території, до спального корпусу.


Дерев'яний спальний будиночок з кімнатами з двох сторін. Всередині порожній. Хіба що, з протилежної сторони закиданий сміттям.


Поряд стоїть ще один подібний спальний корпус.


А між ними — колодязь. Невже у Пущі-Водиці не було центрального водопостачання?


При цьому колодязів, судячи з бетонних кругів, було аж два. Правда, незрозуміло: другий закинутий, чи недобудований.


Це вже третій абандон з колодязями (після навчально-спортивної бази і військових  складів).
Що ще здивувало. Точніше, збентежило — стежки по території, спиляні дерева і купи сміття. Раніше вся територія була в кущах і соснах. Тепер дерева і кущі прибрали. Це насторожує.
Хоча смітники свідчать, що місцеві спокійно приходять.

В третьому спальному корпусі також порожньо.


Страшнувато. Але треба йти до головного і найцікавішого корпусу — їдальні.


Всередині — напівкруглий холл, який, ймовірно, використовувався як зала їдальні. І потрощене піаніно.


Ззовні для фоткання відкривається ширший кут огляду. Однак все одно треба зайти всередину.


За холлом є ще одне напівкругле приміщення — кінозал.


Радує, що на стіні зберігся надпис.


Дивує, що в приміщенні кінозалу було два ряди вікон. Мабуть для того, щоб не заважати їдальні під час перегляду фільмів. 


Нажаль, і ця будівля на грані руйнування, бо дерев'яні підпірки нещодавно хтось зпиляв.


Кінозал здивував вцілілими світильниками. Хоча незрозміло, де була проекторна. Чи може, показували діафільми з ручного проектору?


Напівкругла стіна кінозалу.


За кінозалом розташований коридор з віконечками для здачі посуду.


І віконечка для видачі їжі.




За віконечками для видачі їжі розміщена кухня. Порожня.


Залишились хіба що звалені в купу москітні сітки для вікон.


Але в одній з кімнат виявив шафи!


І малюнок.


Надпис на стіні "М'ясорубка" — теж який не який — артефакт.


Якимось дивом вціліла шафа для хлібу.


Напівкруглий холл фотогенічний.


А сама будівля їдальні — візитівка цього піонертабору. Буде шкода, якщо її знесуть.


Оглянутий раніше спальний будиночок.


По дорозі до господарських будівель натрапляю на вкопані покришки. Дуже лампово.


Господаоські будівлі розміщені під парканом тильної сторони табору.


Напевно, це котельня і душова-вмивальня.


В першому приміщенні порожньо.


А от у другому були якісь конструкції. Чи то туалет, чи то вмивальники.


У вікно видно металевий сарай.


Наступна будівля — туалети.




А ця будівля — напевно, комора-майстерня.


Всередині, на перший погляд, — купа сміття.


Однак, якщо придивитись, можна побачити протигази.


І бланки путівок до оздоровчого табору.


А з них можна дізнатись, що останній заїзд був у 1997 році.


Для 20-річного забросу це непогана збереженість. Хоча, якщо чесно, не маю звички копирсатися у хламі. Просто перед вилазкою вивчив, де є цікавинки.

Вдалині — літня сцена і найпалєвніша ділянка піонертабору. Ще й по дорозі, з якої добре проглядається територія, часто проїздять машини.


Літня сцена. Помітно, що стійки навісу вже попиляли.


Сцена з красивим панно.




Оглядаюсь на головний корпус-їдальню і спальні будиночки, які вже облазив.


Попереду — невеличкий будинок (ймовірно, завгоспа), який міг бути сторожкою. А за ним — відгороджена обжита територія.


Всередину не заходив, бо не захотів, щоб скрипіння дверей почули за парканом.


Ледве помітив майданчик. Як виявилось, це підлога величезної демонтованої дерев'яної альтанки.


По курсу залишились два спальних будиночка.


Причому обидва були зачинені. І не зпроста.


Хитати двері не ризикнув, бо поруч паркан нового будівництва. Тут добре помітно, что поділили територію, бо паркан оминає цей корпус.


Двері були зачинені, бо в цей будинок позносили шафи з інших корпусів.


Наступний спальний будинок.


В ньому також були меблі. І провалений дах.


Після цього кадру обійшов всю територію. Став направлятися на вихід, але бачу — назустріч йдуть два хлопця. З лопатою! Думаю: "Ну, всьо! Хана!" Подумки готуюсь до неприємної розмови, підшуковуючи виправдання для проникнення на території. Однак виявилось, що це сталкери. Один з яких — відеоблогер. Причому саме його відео я дивився напередодні вилазки!

Розбалакались. Відкопали древній тюбик зубної пасти. А потім пройшлися до руїн піонертабору "Світанок".

А за вікнами їдальні проїжджають трамвайчики і вирує життя, яке поглине цей закинутий піонертабір.


Попри те, що заброс епічний і зі збереженістю, відео не знімав, тому що дуже нервувався та й відеооглядів цього піонертабору повно в Ютубі.

Що забув написати в блозі, так це те, що за парканом будівництва залишись дві будівлі — медпункт і спальний корпус.

І ще — це перший закинутий піонертабір із дерев'яними будиночками. Зараз такі об'єкти — велика рідкість.