Автор Тема: Закинутий Новоград-Волинський пивзавод  (Прочитано 1594 рази)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3670
  • Рейтинг 1552
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Діло було влітку, минулого року. Хоча ні, діло було набагато раніше :)
Чи вартує писати про власну любов до пива? Думаю ні. Хоча, вона така була, до 2009 року.
Саме тоді назавжди зупинилася виробнича лінія цього пивзаводу. В асортименті було справжнє живе пиво, яке у класичних пляшках мало термін придатності - 7 діб.
Згадуючи середину 2000-х, місцеві це пиво не надто цінували, віддаючи перевагу розрекламованому "оболонь" чи іншим виробникам пляшкового пива, масового виробництва.
Крім мене були і інші поціновувачі кількох сортів цього пива, саме тому ящик чи два, я обов'язково брав з собою в поїзд, коли їхав до Львова. Часом, з сусідами по купе розпивали одного :)
У Львові були свої любителі цього напою. Справді, тоді ще було пабів, закладів з розливним пивом. А це було пиво, яке б конкурувало з живим "Опіллям", "Сангушко" чи "Павлівським".
Не вистачило їм трохи часу, як пішов бум в Україні на живе пиво, а потім на паби, з більш якісним переліком хмільних напоїв.

Мова йде пивзавод у місті Новоград-Волинський, історія якого почалася у 1908 році.

Історичні довідки та посилання я залишу в кінці статті, а зараз запрошую переглянути, як виглядає територія закинутого пивзаводу, після 11 років забуття.



Стара будівля, початку ХХ століття. В ній розташовані основні цехи виробництва.





Зелень активно окуповує будівлю. Але вона не здається. Вікна цілі, битого скла не має, всюди замки та грати.



Фірмовий кіоск - власність заводу.



Зправа по стіні здається в'ється хміль :)



Бродильно-лагерне відділення. І загата від непроханих гостей, у виконанні охорони.



Холодильне відділення.



Павільйон перед цехом пляшкового розливу. Зліва вага для вантажівок.





Таке враження, що конвеєр зупинився не планово.



На головній площі стоять ГАЗи, які ніби чекають на плановий виїзд. Бочки з квасу, які наповняться, та на вулицях міст і сіл району будуть тішити дітей та дорослих у спеку.
Все це стоїть, що прикметно не знищене, а таке, як його залишили ще тоді. Лише природа в цих умовах все огортає.
Взагалі, цікаво виглядає "індастріал" в такому місці. В реаліях великого міста, цьому знайшли б місце на звалищі, і тут, наприклад, виросла б багатоповерхівка, для щасливих сімей.
А тут ні - розтягнуто все в часі. Погодьтесь, ця законсервована тлінність має свій особливий шарм.









Пити квас з бочки влітку 2008 вже тоді вважалось екзотикою.





Гранчаків звісно вже не було, як і робочого механізму миття тари. Був одноразовий посуд. Потім ці пластикові стаканчики всіювали вулиці.







Справді, все в павутинні.



Цехів вам цього разу не покажу, натомість запрошу заглянути в адмін корпус.

Вхід через вертушку, суворо за перепустками)



Кабінет директора. Виглядає ніби тут ще тиждень тому працювали. Хоча, наявність пилюки показує протилежне.



OMG! Тут вже не живе пиво, яке я пив багато років тому! Закорковане...





Завод мав свої нагороди та відзнаки. Все збережено у цій шафці.



На столі сотові телефони :)



В іншому кабінеті



Асортимент





Видно, що колектив заводу старався, вводив щось нове, в т.ч. експериментував з упаковкою.







І в якийсь момент це все рухнуло. Дуже б хотілось, щоб тут відновили сторічну традицію варіння пива.
Бо не дарма, територію та будівлі добре охороняли стільки часу.

Нижче, додаю історичний матеріал.

Класне відео, де можна побачити ще діючий завод. Багато історичних фактів.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=hcOvLM8Mkww" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=hcOvLM8Mkww</a>

Цитувати
Будівництво пивзаводу, який належав Антону Антоновичу Балону, Івану Івановичу Сікорі і Олександру Вікентійовичу Вольфу, тривало біля трьох років і завершилося у 1908 році. Це була двоповерхова, а місцями і триповерхова цегляна споруда, вартістю у 15000 крб., поряд з якою розташувався одноповерховий житловий будинок на три квартири, вартістю 400 крб, конюшня, майстерня по виготовленню бочок. На пивзаводі встановили все необхідне технологічне оснащення: котли, насоси, холодильник для охолодження пива з пропускною потужністю у 450 відер на годину, розливний апарат, машину для розливу пива в пляшки, шпунторізний механічний автомат, механічний полірувальний верстат для солоду. Сумарна вартість підприємства становила 21295 крб. в цінах 1908 року.

Таке потужне підприємство вимагало створення відповідного ринку збуту продукції. Тоді А.А. Балон разом з компаньйонами створили в селах та містечках повіту власну мережу з продажу пива. Без сумніву пивоварня Балона і Ко витримувала жорстку конкуренцію з боку інших пивзаводів. Не слід забувати конкуренцію з боку Бердичівського та Рівненського (Бергшльос) пивзаводів. Але незважаючи на це виробництво процвітало та приносило підприємцям непогані прибутки. Це давало можливість займатися благодійництвом, виділяючи безкоштовно пиво на всі благодійні громадські заходи, що проводилися в Зв'ягелі. За це неодноразово йому виносилася подяка, зокрема через губернську пресу.

В період правління в Україні Генерального секретаріату влада контролювала пивоваріння, видавши розпорядження про дозвіл виробництва пива міцністю до 7% алкоголю, а також про регламентацію правил продажу напою. Це розпорядження не було зайвим, бо в країні настали смутні часи. Новоград-Волинський теж пережив стр а шні часи. Занепад міста да і підприємства розпочався одразу після початку Першої світової війни. Місто знаходилося досить близько до фронту. У 1915 році через нього прокотилася хвиля біженців, які втікали з західних повітів Волині, втікаючи від австро-німців, які прорвали фронт. По залізни ц і вивозили в глиб Росії тисячи німців-колоністів. Людям було не до пива. А після жовтневої революції місті стало зовсім скрутно, розпочалися погроми. Влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. Влада Центральної Ради змінювалася більшови ками, їм на зміну приходили білополяки, згодом німці, загони Соколовського, січові стрільці, а іноді в місто входили звичайні банди мародерів та солдатів-дезертирів. Всі ці хвилі прокотишись містом, спустошили його. Нестабільність положення зруйнувала відлагоджену систему закупівлі сировини та продажу пива. Остаточну ж крапку в руйнації пивзаводу поставила конфіскація підприємства радянською владою. В місті не було людей які могли налагодити виробництво пива. Влада не придумала нічого кращого, як восени 1921 року здати місцевій Заготконторі підвал і льодник під засолочний пункт, причому, для засолки м’яса у завода було реквізовано 13 боч о к по 200 відер і 3 бочки по 100 відер (так звані лагерні). Це призвело до унеможливлення використання їх в пивоварінні.

Нова влада показала свою повну бездарність в керуванні пивзаводом. Деяке полегшення становища заводу приніс НЕП. Конфісковані підприємства поступово почали віддавати в оренду. Вже державний Новоград-Волинський пивзавод № 6 1 серпня 1923 року здали в оренду Балону, Вольфу, Сікорі і Котмелю строком на три роки. Нонсенс, але комхоз віддав завод тим, хто його збудував за власні кошти. На заводі в цей час працювало три робітника і один технік. Майно оцінили у 17000 крб. Орендарі одразу приступили до ремонту приміщень і комплектування розграбованого обладнання. Завод у 1922 році виробив 1800 відер пива (у рік заснування 6000 відер).

 В тридцятих роках в Новоград-Волинському районі розпочалося будівництво військових та стратегічних об’єктів: укріпрайону, залізниці Житомир-Новоград-Волинський та автомобільної дороги Ленінград-Одеса. Все це вимагало зосередження значних людських ресурсів. Людей брали з сіл району, а приміщення під гуртожитки не вистачало. Тому у 1936 році примiщення пивоварного заводу передбачалося частково передати 118 спецдільниці яка будувала залізничну колію Житомир – Новоград-Волинський. Тут передбачалося органiзувати майстернi автотранспорту та житлових квартири робiтникам.

 В післявоєнні роки підприємство працювало за державними планами, які не передбачали випуску великої кількості сортів пива, перевагу віддавали тим сортам, які найшвидше визрівали, а саме «Жигулівське». І лише в роки незалежності України підприємство налагодило випуск зовсім нових сортів пива «Троїцьке», «Гвардійське», «Козацькі забави» тощо. Такий інтенсивний ріст пивоваріння став можливий завдяки натхненній роботі всього колективу.
Ваховський Віктор Станіславович

Колекція етикеток Новоград-Волинського пива - http://beer-labels.com.ua/plant/7639?page=0%2C0%2C1

Буклети з продукцією:








Фірмовий бірдекель:


Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue