Після відсутності будь-чого цікавого в
Лисиничах на предмет татар та поляків - одразу подались відти через Янівське кладовище на Кортумову гору, що за ним. Кладовище вразило тишиною та спокоєм, монументальними гробівцями - тиха та приємна атмосфера. Трішки полазивши по його частині, де ховали євреїв перейшли через переважно польську дільницю до української та захоронення вояків УГА (не УПА, а власне УГА=Української Галицької Армії) датованого 1919-1920 рр. Усім хто ще не відвідував це місце пропоную за першої ж нагоди та певної погоди туди завітати. Друга пропозиція - до дати цих подій скинутись хто чим може і покласти квіти до вівтаря бійців за Незалежність України.
Потому піднялись догори трохи та знайшли трубу, котра була описана
Рой'єм, фото
тут. Виявилось усе майже засипане усякими відходами цвинтару. Декілька кроків далі зустріли невідоме номерне поховання, доволі старе, жодних імен - тільки номери (фото внизу). Кулєги висловили думку, що тут ховали самовбивць (дуже прошу дописувачів оприлюднити тут власні ідеї щодо даного поховання, будь-яка інфа щодо нього відсутня як така).
Ще трохи вгору - і впираємось у кінець дороги, властиво у закинуту дачу котру обходимо проти годинникової стрілки і за декілька хвилин попадаємо на найвищу точку гори відки відкривається чудовий вигляд на Зону, елеватор на Шевченка, Рясне та усю приляглу територію.
Далі був змушений повертатись, можливо
Golem чи
yar-79 доповнять мене.