Автор Тема: Санаторій під Голосоком  (Прочитано 591 раз)

1 гість дивиться цю тему.

Нелегал

  • Свої
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 329
  • Рейтинг 205
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Санаторій під Голосоком
« : 16.06.2020 01:50:56 »
Цієї весни склались кілька обставин аби я ним зацікавився, побував і описав.
1. У квітні ФСЛ виклали кілька фоток з його відкриття, шо було аж у 1910 р.!! Хто б подумав, шо він вже досить старий!?  ::) :o Мало того, за ті 110 років (!!) був і є закладом охорони здоров'я. Уривок з офіційної іст. довідки:
Медики-фтизіатри старшого покоління згадують, що у 30-х роках минулого сторіччя у м.Львові, на вул.Замарстинівській 274, функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, збудований за типовим проектом.

З 1946 року на цій базі функціонували туб.стаціонари для різних форм туберкульозу (а з 1988р. до даного часу – дитяче стаціонарне відділення ММО «Фтизіопульмонологія»). В області і у м.Львові було створено протитуберкульозні диспансери із стаціонарами, почала проводитись масова піркетизація дітям.
2.  ...у сер. травня проїздивши у справах Замарстинівською повз нього я не побачив на брамі якої-небудь таблички, шо вказує чим є ця група будівель і руїн...
3. ...a це цілком закономірно, бо де-юре незрозуміло кому належить санаторій! 30 квітня прокурорка області писала:
судимось за два та упереджуємо незаконне відчуження ще п’яти об’єктів нерухомості, у яких були розміщені лікувальні корпуси ліквідованих:
• Медичного об?єднання «Фтизіопульмонологія»,
• Львівського комунального шкірно-венерологічного диспансеру.
Йдеться про приміщення лікарень на вулицях:
? Лемківська, 24
? Устияновича, 14
? Замарстинівська, 274,  81, 83
? Личаківська, 233
? Кордуби, 4а
З’ясували, що у лютому 2008 року Львівська обласна рада, без встановлених законом підстав та поза волею дійсного власника (Львівської міської ради), своїм рішенням вилучила 7 приміщень закладів охорони здоров’я у Львові із власності міста у володіння області.



щоб упередити продаж у аналогічний спосіб ще п’яти приміщень, загальною площею  майже 5000 м2, ініціюємо їх повернення у судовому порядку до комунальної власності міста.

Наближаючись до його території вирішив за собі мету знайти хоч якийсь артефакт, натяк, доказ, слід про його роботу в ті давнi довоєнні часи.

Хоч санаторій відкривали в селі Голоско, я б сказав шо він є ПІД ГОЛОСКОМ (у цьому мікрорайоні є така вулиця): бо заклад фактично на околиці колишнього села і заодно міста Львова, якшо рухатись зі Львова у сторону Брюх, то на парній стор. Замарстинівської після нього лиш один двір, і той - нежитловий. Втім, з іншої сторони від санаторію живе досить відомий сусід. Але хто це тут я не афішуватиму.

Перш ніж вирушити на об'єкт, погуглив про нього і прочесав мапи. А державна мапа земельних ділянок показала шо за ним закріплено 7 га землі! Навіщо їм стільки? Що на цих лісових гектарах: якісь альтанки для дихання відносно лісовим повітрям, теренкури для оздоровчих прогулянок?

гугл-мапс зберегли, шо кілька літ назад при вході на його територію була хоч якась табличка, звідки можна було б дізнатись про заклад охорони здоров'я на цьому лісовому схилі. тепер є лише попередження про заборону СТОРОННІМ В'ЇЗДУ сюди. Що ж, я не їду, а заходжу пішки...

Варто звернути увагу на рельєф території: тут є можна сказати три рівні, три тераси: на найнижчому - сад (про нього трохи згодом) і будиночки менші,- їх одразу видно увійшовши в браму. Алейка від неї веде прямо до сходів що підіймаються на верхній, третій, рівень схилу - на цій терасі основні корпуси. Зліва від брами другий рівень, на цій терасі досить захаращено, чимало руїн, серед яких у одному з будиночків купка "слоників", позаду них увагу привертає майданчик зі смiтниками, на яких абревіатура "КЗ ЛОР" гласить, що тут все належить обласній раді.






Більш охайним серед хатинок виглядає дезнінфекційне відділення з дахом цікавої форми.

Хатки праворуч від головної алейки - старі проте накриті у наші часи, переважно замкнуті.



Хоча є виняток. Ближче до схилу головні корпуси - світлі та доглянуті будівлі. Під більшою бачив припарковану "копійку" в нормальному стані.
Аби не привертати уваги її власника, що мабуть працює тут і не захоче мене тут бачити, залишаю цю частину території. Зрештою за совка і дотепер тут лікують, його ремонтували, вкладали ресурси і про його давню історію тут в подвір'ї мало шо нагадує. Тим паче перш ніж побувати тут, натрапив на публікацію про ремонт і загалом нормальні умови всередині. Більше офіційно-стерильних фото його приміщень зсередини і ззовні - тут
Тому йду оглянути оті гектари, що в глибині лісу.

Безлюдність і переконаність що тут все-таки хтось працює і когось лікує нагадують мені уривок "Санаторію під клепсидрою" дрогобицького Бруно Шульца:
"Стосунки в Санаторії з кожним днем стають нестерпніші. Ніяк не заперечиш — ми просто потрапили в пастку. З часу мого приїзду, коли передо мною, новоприбулим, явлено було якісь види гостинної запобігливости, керівництво Санаторію не завдає собі найменшого труду, щоб залишити нам хоч би оману якоїсь опіки. Ми просто полишені самі на себе. Ніхто не турбується про наші потреби. Я давно виявив, що проводи електричних дзвоників уриваються тут-таки над дверима і нікуди не провадять. Служби не видно. Коридори і вдень, і вночі занурені у темряву і тишу. Маю сильне переконання, що ми — єдині гості в цьому Санаторії та що таємничі й дискретні міни, з якими покоївка хряскає дверима кімнат входячи або виходячи — то просто містифікація."

По дорозі в ліс бачу старий фруктовий садок,між дерев стежка, що веде до брамки лише для пішоходів.



Рухаючись вверх на схил натрапляю на краєвид, в якому домінують новобудови на малоголосківських пагорбах.

Ліс довкола огорожі закладу густо зарослий, і навіть якшо моя теорія про теренкури має право на існування, то нічим не підкріплена, - маркування нема. Тому фоткаю балкони і труби, що поєднуючи будівлі нагадують мости.



Але, після кільканацяти хвилин прочісування лісу натрапляю на якусь огорожу і металеві труби, - це вже цікавіше. Обходячи таку малу архітектурну форму здогадуюсь,що це - санаторний водозабір.

Обходжу його і...БІНГО! На водокачці бачу назву фірми-виробника, написане латиницею. ЦЕ і є те, що я шукав, той самий доказ того, що об'єкт є тут настільки давно!! Адже за України чи за совка навряд чи встановили б помпу NK Rudolf!?

 Із відчуттям розкритої таємниці та виконаного обов'язку спускаюсь і фоткаю яскраві гойдалки і качелі біля найбільшого корпусу.

Ця водокачка мала б право бути унікальною частинкою тематичної підбірки, але у неї є прив'язка і спец. огорожа, тому будучи такої невільною, вона туди трохи "не вписується".
Розшарити F VK G+