Автор Тема: Аеродром Широке  (Прочитано 560 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Жасмін

  • Зацікавлений
  • *
  • Повідомлень: 5
  • Рейтинг 13
    • Перегляд профілю
Аеродром Широке
« : 19.11.2020 23:50:09 »
Знову дякую за корисну пораду Bottlehunter (http://%28https//explorer.lviv.ua/forum/index.php?action=profile;u=1377). Настали вільні вихідні і ми з моєю компаньйонкою вирішили навідатися і до цієї цікавинки. Аеродром «Широке» знаходиться поблизу Запоріжжя, буквально за 4 км до в’їзду зі сторони Дніпра.



Колись це було відоме місце на весь Радянський союз. Повна назва «Запорізький центр льотної підготовки імені Маршала авіації О. І. Покришкіна». І на хвилиночку, аналогів цьому навчальному закладу не було у всьому СРСР. Це було єдиним місцем, де готували льотчиків на весь радянський союз. Занепадати центр почав ще у 2000-х роках, а згодом його повністю перестали фінансувати та авіабаза «померла»☠️

Ми їхали на автобусі та дуже добрий водій висадив нас прямо навпроти КПП, тому ми вже не приїхали непоміченими. Охорона загадково подивилася на нас, адже дві дівчини вийшли посеред поля і почали робити вигляд, нібито так і треба. Ми не знайшлися, як на це реагувати та просто пішли далі вздовж узбіччя.


невеличка цікавинка біля зупинки

Ми пройшли зупинку «Аеродром» та йшли далі, помітили прогалину у заборі та вирішили вже не чекати і піти на територію. Навколо аеродрому багато покинутих приміщень, деякі з них на вигляд навіть недобудовані. Перший будинок був дуже маленьким та з дерев’яною підлогою, яка вже давно прогнила. Тут треба бути обережним, подруга примудрилася навіть трошки провалитися у «підпілля». Тож йдіть уважно, але честно кажучи раптовий «провал» додасть гостринки та посмішок вашій подорожі😂

Далі ми натрапили на роздоріжжя, одна тропка йшла до великого будинку, куди ми пішли спочатку. Це був недобудований учбовий корпус для майбутніх льотчиків. В різних куточках ще стояли купки будматеріалів, які напевно колись не вспіли використати.









В одному з приміщень ми знайшли лазівку до підвалу  і відразу полізли туди. Підвальні приміщення проходять під усім корпусом та деякі ділянки нагадують якийсь таємний лабіринт.







 Також там були великі приміщення схожі на актовий зал чи щось подібне, де валялися різноманітні стенди з планами літаків та повітряних систем. На якомусь з верхніх поверхів з цеглин були зроблені перепони, нібито для пейнтболу чи чогось подібного.





 Було дуже цікаво там полазити. Поруч з учбовим корпусом стояли склади та казарми. На складах було повно старих речей, наприклад ціла купа медичних бинтів виготовлених ще у 1980 році. Полазивши усюди, ми нарешті вирушили в сторону літаків, які побачили ще з верхніх поверхів. Куди було ще чекати?









Ми вийшли з тих заростей прямо на доріжку та почали оглядатись. І не даремно, праворуч але ще дуже далеко йшли дві людини. Ми одразу заховались в кущі та вирішили зачекати та відійти трохи далі. Тут ми відчули себе справжніми партизанами, які тихенько пробирались по кущам та навіть повалялись під ними, намагаючись стати з травинками одним цілим. Після невеличкої розвідки стало трохи ясніше, що начебто там навіть якісь «ліві» люди лазять біля авіатехніки. А нам вже так нетерпілося поближче подивитись, що було вирішено просто забити на все. Ми, як ні в чому не бувало, пішли до літаків та й начебто ніхто нас не помітив.

"Дельфіни", "Кукурузники", "Вільги", АН і Мі – все це там можно побачили. Видовище дуже захоплююче. А позаглядати в кожний літачок та гвинтокрил це просто щось неймовірне. На деяких гринтокрилах були відламані двері та в нас була можливість навіть залізти туди і відчути себе льотчиком. Насправді дуже дивно сидіти усередині та розуміти, що колись цей апарат був у небі та відчував себе птахом. А ціла купа різноматнітних кнопочок, які ми бачили лише в кіно? Дуууже захоплює
















Ми помітили, що на початку льотної «парковки» якісь люди розбирають літак, а поруч з ними стояло декілька автомобілів. Це було дуже підозріло. Нам здалося, що їх розбирають для здачі на металолом. Пізніше виявилося, що це місцеві охоронці, які теж нас помітили. Один з них підійшов до нас і натякнув, що тут знаходитись заборонено. Ми сказали, що не знали про це та пообіцяли покинути територію тим же шляхом, що й попали сюди. Почали уходити, але зупинилися зробити ще одну фотку. Охоронець знову підійшов до нас та почав питати, чи це не ми приїжджали трохи раніше на КПП та запитав, чому ми не підійшли до них та не потрапили сюди більш «законним» шляхом. Відповісти ми на це не знайшлись що, але охоронець швидко пом’якшився та запропонував нам вийти через КПП та по дорозі подивитися інші види авіатехніки. Його пом’якшення нам здалося було не просто так, адже вони розбирали літаки і можливо він вирішив розійтись з нами більш «мирно» щоб ми нікуди не поскаржилися. Хто знає, як воно насправді. Ми подякували та пішли дивитися решту техніки.



Поки ми там лазили та фотографувалися, охоронці на машині вже поїхали до КПП. Ми одразу напружилися, а якщо вони хочуть нас «запакувати» відразу на виході? Ми йшли в сторону виходу та думали, можливо краще найти ще якусь лазівку та вийти все ж таки непоміченими, але вийшли через КПП та дуже мирно. Подякували охоронцям та опинилися на початку свого шляху.
Смішно було далі, адже ми намагалися «стопити» якесь авто до Запоріжжя, там було до найближчого житлового масиву десь 4-5 км, але ніхто з водіїв не зупинявся. Та коли ми вже опустили руки та пішли пішки, біля нас зупинилося авто та водієм опинився той самий охоронець. Він підвіз нас до маршрутної зупинки та підказав номер автобуса, що нам би підійшов. По дорозі він розповідав нам трохи про історію цього місця та сказав, що частину літаків вони розпродали у музеї і зараз вони займаються розбиранням цих літаків для транспортування. Але чи так це насправді? Хто власник зараз цього місця, хто продає та куди підуть ці гроші? Невідомо.

Видовище на таку велику кількість авіатехніки одночасно дуже захоплююче і дуже сумне. Купа колись діючої та прекрасної техніки стоїть просто неба та ніколи більше в нього не підійметься. Ще десь 30-50 років тому вони виконували важливі цілі, а зараз нікому це не потрібно навіть як пам’ять. Як стара покинута іграшка.
Прикро також, що, наприклад, Golem (https://explorer.lviv.ua/forum/index.php?action=profile;u=433) шукає з металошукачами крихітні частинки загиблих літаків та будує цілий музей, а тут є така можливість відкрити музей та показувати людям таку величну техніку, але туди навіть не пускають просто подивитись. Сумно. Дуже сумно😢

Щоб не завершувати свій пост на сумній ноті, трошки веселого вам для підняття настрою



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=g1XW-ZRNVjs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=g1XW-ZRNVjs</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8lUCkrn8hbQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8lUCkrn8hbQ</a>
Розшарити F VK G+

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2439
  • Рейтинг 1312
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Аеродром Широке
« Відповідь #1 : 20.11.2020 22:08:59 »
Вилазка що треба. Ми теж колись дуже-дуже давно збиралися туди, та так ніколи і не поїхали)
Думаю, охоронець з вами був такий привітний, бо в Україні присутня дискримінація експлорерів за статевою ознакою :D Побачив би він нас з Лесиком, то не обійшлося б без запорізького варіанту коронної фрази охоронців Галичини: "Хлопчі шо ви ту шукаєте?!".

Я зробив кілька скріншотів з Google Earth, насправді з часом (принаймні з 2013 року, відколи доступний перший знімок) літаків там не дуже поменшало. Знайшов також кілька відносно свіжих статей, що аеродром будуть відновлювати (https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2660547-stalevi-ptahi-sirokogo.html). Було б круто, такі місця спокійно можуть заробляти самі на себе туризмом і навчанням і непогано розвиватися.

2013р:


2016р:


2020р.

Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!