Sky Towers - недобудований хмарочос Києва

[Vergaz]

Як мені розказували мєсні «сруфєри» - це мав бути чуть не найвищий будинок України.


навіть не за рахунок поверхів, а висоти стелі - більше 4 метри.


Привели мене сюди мої не дуже старі знайомі, але дуже офігенні тіпи -
Широковідомі в узких кругах Шамиль і Вермішел .
Взагалі я привик до таких типічних лазяющих, до яких якщо приїжають чуваки з інших міст, вони такі: «тут прінємалова ноль, все життя лажу, я тут з чопом водку п'ю» а потім всіх набутилили. Це ситуація зовсім інша, пацани спеціально нам вибрали найбезпалівнішу і найпесдатішу стройку, бо знали, що в нас через 2 години поїзд на Львів. Но після слів Вермішеля «Львовские, если вдруг шо - уёбывайте, вам как никак на поезд, если шо мы примемся» я взагалі офігів, шо такі класні люди існують.


Впринципі ця стройка не так забаянена, бо всі сходові клітки заварені, а єдиний залаз - по наружці на третій поверх. Збоку виглядає страшно, но на ділі навіть легше, ніж кинути пікарду в Лощину.


Поки всі лізли, я ходив і шукав чопа, стояв на 2 поверсі на шухері, но курва, на периметрі навіть немає людських слідів! тільки собачі, а всі очкують. Хоча правильно роблять, якщо б нас приняли, у Львів ми б хер поїхали.



почали підніматись. через те, що стеля висока, а на сходи не виділили багато квадратних метрів, по ним реально важко було йти. Тим більше після цілого дня лазання по Києву без відпочинку, я вже мріяв щоб мене приняли, хоч б в пріусі віддихнув.

Певно коли гривня обвалилась його і зупинили будувати, на поверхах навіть стоять не поставлені вікна і всякий будівельний хлам.

Піднялись наверх. Конструкції на даху виглядали реально годно, тому ми з ваньою зразу ж на них видерлись.






трохи там затримались, що аж ледве встигли добігти на поїзд.