Вилазка на Кортумову Гору

[inkognito]

  Без проблем, координати згідно Garmin'а N 49^o51.341' x E 023^o59.581'. Фото нижче

[Golem]

Недавно натрапив в неті на кілька фото Янівського Концтабору. Вразили, чесно. Як ото кісткодробильна машина чи замальовки самого табору. Всі фото тут

[Roy]

Будучи о сьомій ранку, в районі головного вокзалу, вирішили з Зелею пройтися до Кортумової гори.
Повертаючись до свого першого допису на експлорері, хотів побачити це місце, де був квадратний отвір в землі - та де там, на площадку завезений півтораметровий шар грунту, та вибодували  ряд великих сімейних склепів.
Все! Німецька таємниця залишилась недоступною під землею.

Хоча, якщо був один такий вхід, теоретично мав б бути і інший, подібний. А те, що після війни там була обгороджена територія, з німими свідками яко стовпів електричних посеред лісу та цегляної паркану підігріває душу дослідника.  :)

Один з накйкращих видів - на тюрму, "тридцятку" в народі. 








Перейшлись до покинутих дач, які на північному схилі гори.


А де сторож?


Зеля і шнапс






А ось і стовп. Ще з лампочкою.


Сталевий прут, який заховався в товщі півметрового дерева


Плющ


Цікава рослинність у долині яру


А в цьому будиночку колись виплавляли тарілочки для стрільбища. За ним був старий одноповерховий житловий будинок, котрий ще був в 2002 році. Зараз на його місці хащі.


Нижче основного спортивного стрільбища, є ось таке. Ехо минулого.


Казали якось, що в буремних дев'яностих тут зброю пристрілювали.


Але я думаю що не тільки, зважаючи на наскрізні дирки в сантиметровій сталевій плиті.  :)




Хтось з дач виніс стілець і поставив на гарну точку, звідки можна любуватися краєвидом на Голоско  :)




І ще, трохи ближче до Варшавської, зовсім поряд з житловими будинками бачив зайця. Налякав вухатий, за 5 метрів від нас шмигнув в бік. ;D




 

[Wolff]

Чув, що біля стрільбища є печери. Хто знає?

[Roy]

Чув, що біля стрільбища є печери. Хто знає?

Нори якісь бачив, глибокі доволі, на схилі яру. От чи вони природнього походження, чи добували пісок/глину, важко сказати.

[Wolff]

Давно чув краєм вуха, що є природні і досить не малі. Якось треба вибратись .

[zelja]

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=BKjB3D3e9bg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=BKjB3D3e9bg</a>

[Wolff]

Маючи трохи часу і бажання вирішив в неділю прошорудити даний райончик.
Першим ділом. пішов ( нагло через головні ворота в трамвайне депо.  територія крім декількох об*єктів майже не використовується і запущена.
Цікавим виявився каналізаційний люк закритий на колодку ( поряд тюрьма  .
Старий трамвай - тягач. ( ностальгія  - я їх ще застав).

[Wolff]

Щоб  повторювати шлях Zeija , пішов до кінця депо до звалища. Дорога до нього викладена старими шпалами, де ржавіли залишки рейс та трамвайних  запчастин. За звалищем в кущах був виявлене водосховище ( діючи чи ні не відомо).

[Wolff]

Заглиблюючись далі по схилу в хащі, вийшов на склад ( діючий + охорона) - завернув на схил до покинутих дач.

[Wolff]

Всі дачі майже закинуті і розбиті мералхантерами. Зрозумівши , що не зможу пройти на простець ( залишки сіток і густі зарослі) повернув до яру,  що міститься між стрільбищем і гаражним кооперативом.

[Wolff]

Яр досить затишний , хоча тяжко доступний.

[Wolff]

І на останок через дачі вибрався на саму верхню точку гаражів, щоб сфотографувати Львів.

[Wolff]

Весь маршрут заняв приблизно 2 години. На жаль   на печери  не натрапив ( . Буду шукати людину яка мені про них колись розповідала ( тяжко але рально).
А це приблизний маршрут моїх походеньок 

[Нелегал]

Погляд зверху на мікро-дільницю, затиснену між залізницею та відрогами Кортумової гори
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=LmCAmGeJ31Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=LmCAmGeJ31Y</a>
За Тором
Дільниця “За Тором” (за колією) - один з найменш очевидних мікрорайончиків нашого міста. Це розташований в околицях вулиці Варшавської та видимий лише з вікон потягів київського напрямку закуток, відрізаний від решти Львова залізничною колією. Таке собі мікро-Підзамче, яке теж тулиться до відрогів гори, але іншої - Кортумової.

Раніше це була околиця села Клепарів, але з 1869 року залізнична лінія Львів-Броди відтяла її від решти Клепарова, притиснувши до Кортумівських схилів. Через колію можна перейти зверху, можна скористатися тунелем (який з’явився відносно недавно), але так чи інакше, ця частина Клепарова відірвалася від загального життя. Тут утворився свій власний мікро-клімат.

Дільниця За Тором має свою історію та свої особливості. Активно забудовувати цю частину Клепарова почали ще напередодні І світової війни.

Мало, хто знає, але саме тут (в околицях вулиці Купчинського і далі до Під Голоском) розташовувалася велика спільнота ромів перед тим, як переміститися трохи далі на північ у той район, що завдяки ромам став називатися “Індія”. Після виїзду поляків у повоєнні роки роми зайняли тут порожні будинки. Тому, цю частину За Торами називали після війни Циганівкою.
Вілла Яґуся

Ще зовсім недавно, до 2004 року За Тором не було ні водопроводу, ні каналізації. Воду набирали зі спільної колонки на перехресті, а туалети були встановлені на вулиці. З прокладанням нормального проїзду у тунелі, з появою де-не-де асфальту за-торівчани почали теж розбудовувати і ремонтувати свої будиночки. Тому, сьогодні вони набули сучасного пофарбованого вигляду.
Як наприклад, знаменита в околиці вілла “Ягуся” на вулиці Петрицького. На жаль (для історії), останніми роками вілла зазнала значного ремонту і практично втратила свій первісний вигляд. Про те, що це раніше був не просто будтиночок, а панська вілла, свідчить лише збережений напис та барельєф на одній із стін.
Власне, про історію дільниці і про тутешнє життя-буття нам розповіла мешканка “Ягусі” - літня пані, яка приїхала до Львова у 1970-х роках з Росії і з тих пір живе тут, у помешканні чоловіка, почуваючи себе вже справжньою львів’янкою.

З її слів ми довідалися, що вілла належала залізничному інженеру пану Сольському. Збудували віллу у 1907-1908 роках. Вона була однією з перших будівель на цій вулиці.
Пану Сольському вдалося пережити Другу світову війну, як цінному працівнику залізниці. Однак, з приходом радянської влади він був вивезений у Сибір, де й помер.
У віллі залишилася жити його колишня економка, родичка чоловіка тієї пані, що розповіла нам усю історію.
Згодом у віллу підселяли теж багато інших сімей. Наразі тут мешкає дві родини.

Інші мешканці дільниці: поляки та роми
Після війни вся дільниця За Тором використовувалася як проміжний пункт виселення поляків зі Львова. Тобто, поляків, яких виселяли, наприклад, з центральної частини міста, спочатку привозили сюди і тримали аж поки не назбирається достатня кількість для потяга. Деякі з них так і залишися тут жити, уникнувши подальшого виселення. Сьогодні з них вже нікого не залишилося.

Також ми довідалися і про місцевих ромів. Виявляється, таке сусідство не дуже турбувало мешканців дільниці. Спільнота ромів жила спокійно, не привертаючи уваги. Місцеві жителі вважали, що просто “у своїх сусідів не крадуть”. Старше покоління ромів справді займалося “циганськими промислами”, Так, наша співрозмовниця пригадала сусідку пані Марію, яка старцювала в центрі Львова біля готелю “Жорж”. Але сини пані Марії вже працювали на Інструментальному заводі на вулиці Замарстинівській.
Більше фоток і точне місцезнаходженя вілли Яґуся є в оригіналі статті.

[Блондинка в кедах]

Одного теплого суботнього ранку, об о 11.00, практично без запізнень зустрілись ми на кінцевій трамваю № 7, що по вул. Татарбунарська, з’їли по святковому  печеньку за здоров’я одного з наших шукачів пригод та й пішли мандрувати нікому з нас досі не відомою частиною Львова -  Кортумовою  горою.
Нас було 4: DeZer,  ІНТРОВЕРТ 997, STALKER та Блондинка в кедах.
Спершу подались до пам’ятника жертвам  Янівського концтабору, що по вул. Ковчана.



Поруч колишнє містечко внутрішніх військ. Там нічого цікавого. Все перерито «кротами» у пошуках цінного металу



Піднялись до «Тридцятки» Поруч з муром залишки будиночка і корівника. Довго там не затримувались бо шалено гавкали сторожові собаки. Звернули в сторону Кортумової гори, але, чи то в когось Сусаніни були в роду, чи хтось зранку встав не з тої ноги…. Вийшли ми просто на колишній склад боєприпасів.
Нічого цікавого: велика напіврозвалена будівля, всередині акуратно складені дошки, якийсь хлам, будівельне сміття, цегла.





Поруч  є кілька зачинених боксів і маленька чепурненька тепличка з редискою та місце для вогнища.



Пройшлись внаглу територією, акі шукаємо гарне місце для пейнтболу  і вийшли через головний вхід.





Трішки покружлявши нарешті вийшли на Кортумову гору. Тут красивий краєвид на місто.
Почалось… STALKER  та ІНТРОВЕРТ 997, дивлячись на «30-ку» жалібно затягнули шансон. Треба втікати. Ще й дощ починається.



Поки весь Львів милувався подвійною веселкою ми мокрі та щасливі пішли оглянути дачні ділянки кооперативу «Верховина».



Виявляється, вони не такі вже і покинуті. Люди повиганяли звідти циган та безхатьків і знову почали обробляти свої ділянки. Це нам розповів один приємний пан, ще й маленьку екскурсію провів , показав де можна попити смачної джерельної води. Вода протестована – пити можна.











Загалом дуже позитивні місця, навіть не віриться, що ти в місті.
Про криваві часи тут нагадують дерев’яні стовпи «слупи» де-не-де ще з ізоляторами та колючий дріт під ногами.



Від будиночка де виробляли тарілочки для стрільби залишились руїни. Ми пробували за допомогою магії його відновити, але час бере своє.





Шикарні краєвиди заважали спостерігати звуки пострілів з стрілецького стенду.



Далі вийшли на вул. Купчинського, де знайшли чудовий екземпляр водяної колонки. Правда чи вона працює ми так і не дізнались. Район без води бо прокладають каналізацію.



Цікава брама з подвір’ячком оздобленим клеймованою цеглою.




За Тором


решта фото тут

[DeZer]

прийшовши на трамвайну зупинку я побачив ІНТРОВЕРТ 997, Блондинку в кедах та STALKERа. Всі були в позитивному настрої  і ми вирішили висуватись. В STALKERа був GPS на телефоні, а в Блондинки карта маршруту. Узгодивши план походу ми вирушили.

Спустившись вниз від зупинки, ми зайшли на територію концтабору де було багато сміття і багато ям. Був бус і люди - певно теж цікавились історією.
Видерлись вверх по схилу, де була огорожа тридцятки.


Свинарник біля тридцятки


Продираючись хащами ми вийшли до входу колишнього складу боєприпасів, в якому ми пізніше ховались від дощу. Нині склад використовується якимось підприємством, цуциків нема, а на прохідній була лише якась господиня, заклопотана своїми справами.


Вийшовши з території складу натрапили на знак з дядьком і лопатою, по якому хтось постріляв.


З роздоріжжя де стоїть трикутний знак ми вирішили звернути на Кортумову гору, нагло видершись вверх по схилу і вилізли біля склепів. Пройшовши доріжкою трохи вище нам вікрився чудовий краєвид.
Зі сторони Левандівки наближався дощ, під який ми потрапили.


Труби Львівхімсільмашу


Зазнимкував автобуси. Мають досить непоганий стан.


З кортумової гори видно костел та подактову та хмарочос біля гуртожитків політеху.


З кортумової гори ми пішли до дач, де зустріли дачника, який розказав про нинішній стан дачного масиву. Також він показав ключ до сараю. Можна уявити, який тоді може бути ключ до дому).


Равлик який любить пиво. Правильний равлик.


Спустившись вниз від дач ми пішли стежкою, яка вела вглиб яру, в напрямку тиру. Знайшли джерело на території.


Інтроверт дегустує джерельну воду)).


Побачили колоду з чудо-грибами.


Цією доріжкою вийшли до будови де робили тарілочки-мішені для стрільби. Будова розвалена і заросша. Тому ми далі прогулялись на галявину північніше від тиру.


повернулись до будови де робили тарілки, доріжкою пішли далі і вийшли біля трикутного знаку на роздоріжжі. пішли вище і потрапили на стрільбище. Там чоловік вчив жінку стріляти по тарілках-мішенях. Надиво в неї досить непогано виходило.


Дерево на території тиру, що контрастно виділялося на фоні зелені


Спустились по вулиці Купчинського донизу і пофоткали колію, що веде до головного вокзалу.


Колія до підзамче


Також по вулиці Купчинського ми знайшли колонку для води, які колекціонує в сусідній темі STALKER.

Опісля прогулянки пішли до заправки ОККО біля СКА, і з'їли по хотдогу. Попрощались із Блондинкою і втрьох вирішили заінсталитись в Лощину.
Але це вже зовсім інша історія(фото закину в відповідну тему).

Всім дякую за компанію. Непогано розвіявся після робочого тижня.

[ІНТРОВЕРТ 997]

Нарешті запиляв касету з тим приємним дійством . Тільки подумати, майже півроку минуло , це точно прокрастинація . Здибанка на кінцевій 7-го трамваю ( "обережно" зона ностальгії ). Ходили до стіни колонії, в стайнях пахне ширкою . На схилах бачили пивного равлика і журнал "Всесвіт", а ще диво електрод ( він навіть фарбує зварний шов  ). Після 10-20 розчавлених равликів ( в дощ їх як грибів ) дійшли до джерела ( там дуже гарна стежка , можна забути, що знаходишся в місті ). Краєвид на Львів мабуть один з найкращих. Через теперішні стрільбища ( приходь, плати, пульни)  спокійно можна повернутися до реальності . Опісля дехто пішов в оперу , а парад сосисок пройшовся в Лощину і зустрів кажана на стелі .
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=lkqGbCoIXqw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=lkqGbCoIXqw</a>
П.С. Не те щоб щось змістовне, але ...

[Gf123]

Дякую Рою за точку. Місце виявилося 1:1 як він написав. Надіюся Інкогніто викладе фото. З землі стирчить бетонний верх викладений сучасними плитами. Вниз йде дебела труба 40-60 см в діаметрі. Верх засипаний свіжим грунтом вперемішку з хрестами, вінками, свічками і іншим цвинтарним сміттям. Тобто вхід глибоко під землею, розкопувати хіба шо ручним екскаватором. 99% шо водосховище. Питання інше: звідки там вода бралася? На карті струмків не позначено.

Вчора вночі на цьому місці могила під землю провалилась. Цілий гробівець. А то велика споруда. Потім скину фото. В ямі лише кілька плит. Решта десь під землею.
Переживаю, бо поруч могила мами. Лише сьогодні, риючись в гуглі, вдалось натрапити на ваш форум і дізеатись, що намправді і чому це відбулось. Хлопці, порадьте, куди звернутись, щоб дізнатись, що за будівля там насправді. Бо з чату зрозуміло, що там щось кількаповерхове чи водосховище. Які його розміри ітд- де то взнати?

[Roy]

Дякую Рою за точку. Місце виявилося 1:1 як він написав. Надіюся Інкогніто викладе фото. З землі стирчить бетонний верх викладений сучасними плитами. Вниз йде дебела труба 40-60 см в діаметрі. Верх засипаний свіжим грунтом вперемішку з хрестами, вінками, свічками і іншим цвинтарним сміттям. Тобто вхід глибоко під землею, розкопувати хіба шо ручним екскаватором. 99% шо водосховище. Питання інше: звідки там вода бралася? На карті струмків не позначено.

Вчора вночі на цьому місці могила під землю провалилась. Цілий гробівець. А то велика споруда. Потім скину фото. В ямі лише кілька плит. Решта десь під землею.
Переживаю, бо поруч могила мами. Лише сьогодні, риючись в гуглі, вдалось натрапити на ваш форум і дізеатись, що намправді і чому це відбулось. Хлопці, порадьте, куди звернутись, щоб дізнатись, що за будівля там насправді. Бо з чату зрозуміло, що там щось кількаповерхове чи водосховище. Які його розміри ітд- де то взнати?

Привіт. Було б добре навідатись туди, зокрема мені. З часу, коли я спускався в це підземне приміщення пройшло 16 років. Його глибина, на око так, десь була під 5 метрів, площа чимала.
Хоча отвір був невеликий, метр на метр.
Чекаю на фото!