Вилазка 18.09 відбулася! На цей раз по іншому ніж минулий раз маршруту, від Пам’ятника Шевченку до вулиці Руставеллі Шота. Було нас четверо бо двоє раптово захворіли. Але так вийшло і на краще бо ми могли нормально поспілкуватися. Під стукіт здивованих щелеп натовпу об Львівську бруківку на стометрівці ми заінсталилися коло Шевченка, місця в проході там зараз досить навіть для найбільш поважних Експлорерівців. А вилізли ми назад по вертикальному люку на середину тротуару. Дві години під землею а відчуття було так ніби ми з тюрми втікнули, свіже повітря та полегшення. А ше люди крадькома поруч набирають 102 😊 І як та Євреї прожили аж 14 місяців?!
Знаєте за що я найбільше люблю ці регулярні походив в Полтву? Ага, чекали від мене відповіді…. Ніфіга, ось вам ще одне питання-єврейська відповідь питанням на питання. А чи багато у вас з’явилося нових друзів чи просто знайомих після 25 років? Колег по роботі не рахуємо, це секс по розрахунку. У мене був перід в житті коли кожен рік одні і ті самі обличчя які ти вже вивчив до найменшої бородавки в носі. І закрадалася думка: «і що, це вже до кінця життя так?». Нові люди в молодому віці сприймаються як належне, ти цим нехтуєш і легковажиш. Але з часом … Короче, старічки мене поняли а молодим то ітак не цікаво іще.
Спускаємося по такій системі:
1) Я розказую всім шо потрібно робити
2) Усі одівають ліхтарики і вмикають їх
3) Я відкриваю люк і люди оперативно по одному просочуються вниз
4) Я залажу останній і закриваю люк
5) Потім адаптуємося до світла і переодіваємося
Коротше найдовший кусок маршруту був від пам’ятника Шевченку до водоспаду. Бо ми дуже часто зупинялися і все фотографували. Та це природньо, аналогічно поводяться будь-які туристи в будь-якому місці. Але потім якось пішло швидше. Полтва мене розслабила, я задрімав на ходу і навіть проспав місце коло Коперника де скидають сніг. Мені за це зараз троха соромно, бо хлопці спеціально хотіли його побачити. Але нема на то ради, я нині встав в 6 ранку, в 7-30 був вже на роботі, потім інтерв’ю з кандидатом, далі виступ у Головному корпусі НапівТеху перед старічками які застрягли у ракетних технологіях 60-х років. Після цього обід, прогулянка- розмова з Роєм і Сталкером, далі Три години писаними, думання і читання чужого написаного. Ну і година виступу на англійській. Далі їду в центр, паркуюся, переодіваюся, купую подарунок Таарсу на НР в Поляні і лежу собі на теплому граніті Пам’ятника, слухаю бій Ратуші щопятнадцять хвилин та чекаю коли нарешті всі зберуться аби піти собі троха відлити в пряму каналізацію Львова.
До речі, підняли в уряді ціни на воду – тут же опустили рівень у Полтві. Незважаючи на час-пік і Вечір води майже нема. Чи то у вересні всі джерела Львова пересихають? Цікаво, коли Садовий закінчить ремонт вулиць то він візьмется за каналолізацію? Непогане гасло між іншим «Відновимо історичну каналізацію Міста лева». Прокладуть світло як колись, розчистять хідники, знімлять пару фільмів про Євреїв і настане жопа, а в ній сидітимемо ми. Культурно та нецікаво.
Вертаємся назад Полтвою ззовні, просто кайфуємо від кисню в загазованому повітрі і собі говоримо….. Ми міняємо світ бо нас читають інші, вони хоч і не пишуть, але лазять нашими слідами, живуть написаним нами. І це надихає.
Короче, реєструйтеся на наступну вилазку. Як тільки збереться кілька охочих то ми зразу напишемо дату коли і де. Ну і ділимося враженнями та фотками з цієї вилазки. Тут, на старому доброму Львівському форумі ваші враження стануть історією на вікИ. Так шо не лінуйтеся писати, це ви робите для себе шоб мали що розказати як свої власні спогади з молодості для дітей і для внуків.
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Тема: Полтва (Прочитано 172567 разів)
