Полтва

[Golem]

Було нас семеро. Інкогніто, Ромчик, Зеля, Дальньобой, Чугайтр, Артем і Я. Залізти через люк навпроти імленіума не вийшло - хтось надійно його укріпив. Тому пішли через вхід на Липинського. На жаль при спуску Інкогніто невдало зачепив руку і здер шкіру. Через шо нас лишилося шестеро. Пішли проти етчії в сторону центру. Троха приходилося йти по воді, за шо Чуагйстру окремий азчот, бо був він без хімзи. Дійшли аж до місця де починається яйцеподібний тунель, орієнтовно це вже район газової - хімічної. Пройшли троха тим тунеелм. Але не довго. З нашої стоорни закінчувалася кладка, а переходити вбрід ні в кого не було бажання. Тому вернулися назад.  В сумі лазили десь коло 3 годин. З цікавого бачили притоку зі сторони Варшавської, по ширині майже як основний тунель, і води давала багацько!

Одним словом гарно поалзили, ввібрали порядну дозу того специфічного колекторного простору. Народ хто фоткав - виклаадйте свої фотки!

[Golem]

Ага. Люк цілком підйомний. Не вважаю себе силачом. Але го піднімав кілька разів без проблєм (пацани бачили ). ну і хлопці на днях його відкривали, як бачете всьо гуд. І так само облом біля міленіуму. Звичайно, шо так збухти-барахти нікуди далеко не пішли. Але за звитягу їм зачот! Ну і шо самі доперли шо то Люк саме в Полтву - також.

[Samoslav]

Решта тут:
http://www.flickr.com/photos/stanislav_zp/sets/72157617138401598/

[Golem]

Полазивши минулого тижня в районі нового тунелю по Липинського - Чорновола я тільки розігрів апетит і з нетерпінням чекав нагоди спуститися в центрі, тим більше там залишалося ше багато непройдених ділянок. Тому в неділю видзвонив Зелю та Артема я поломився в Колектор. Вхід було вибрано стандартно найбільш безпечний - біля Білої Скелі. Тут є можливість поставити автомобіль зразу біля люка, шоб три чувака що лізуть під землю не кидалися в очі перехожим. Ну і  справді, спустилися ми ніким незаміченими, два гаїшника, шо стояли збоку на куті, мирно махали собі палками, не звертаючи на нас жодної уваги і підєвреюючи свою чергову жертву.

Переоділися всередині і рушили в сторону Стрийського базару. На моє здивування в тунелі було досить світло. Раніше я завжди був тут ввечері, коли мало шо видно нагорі, не то шо внизу. А зараз яскраве сонце через всі можливі щілини у дорожніх люках пробивалося вниз в це царство смороду та фекалій. Ділянка Руставеллі - Стрийський ринок найменш зручна в плані проходження. Збоку набудований бортик з цегли і місця є дуже мало. Ше й під ногами купа мулу.
Доходимо до місця де зливаються Вулька і Залізні Води. З сторони стуса йде потужний потік води, нема ні бортика, ні зацепки шоб туди йти. Саме він і формує основу  подальшої річки. Прямо йде Вулька, тиха спокійна річечка. тунель тут високий і широкий, ше вгадуються залишки бортика, але ми йдемо майже посередині каналу. Вода нанесла багато каменю. потік обмілів і став широким, на ньому повсюду видно дрібні хвильки, як в гірських річках на мілководді. Шо цікаво, біля входу зі сторони Стрийського ринку частина каменю повитягувана і акуратно поскладана біля стінки Хтось за цим слідкує значить Інший цікавий факт - позначки крейдою, які Артем робив досить високо на стінах виходів, відсутні, напевно змиті.

Широкий тунель Вульки досить скоро звужується, тепер потік тече каналом шириною тільки метр, йти можна в повний ріст. Досить незвичайне відчуття, йти біля такого вузького та охайного потічка. Закінчується ця вся радість вузьким гострим яйцеподібним тунелем, таким як роблять притоки тільки троха більшим. Вода в ньому несеться з шаленою швидкістю. І хоча по висоті там йти можна, але течія і слизьке дно не дасть. Вертаємся назад і йдемо в сторону Площі Петрушевича. На протилежному боці бачимо цікаву притоку, в кінці якої видно розширення і шось з цегли. А може це якийсь підземний хід? Але треба на іншу сторону якось перейти. Вирішуємо перелазити по трубі.

Технологія дуже проста. Привязуємо себе шнурком (пише 120 кг, звязали вдвоє, шоб динамічний удар тримав в разі чого) до тої труби на початку. Потім перелазимо на руках, а шнурок віддаємо назад. Все получилося добре, живі, сухі здорові опинилися ми на правому березі Полтви. Йдемо мало не навкарачки до тої притоки. Тунель тут дуже вузький, значно вужчий ніж з лівої сторони. Притока виявляється досить глибокою і закінчується цегляними стінами з засипаним входом в якийсь з підвалів. Фоткаємся і ліземо далі. По дорозі навпроти "Салону Світла" шо на злитті Проспекту Шевченка і Франка зустрічаємо симпатичний люк з великою кількістю отворів. Можна за всім спостерігати знизу, чи навіть залізти сюдою.

Доходимо до місця формування власне Полтви, коли Пасіка зливається з Сорокою. Це навпроти памятника Грушевському. Тут повертаємо направо і йдемо досліджувати притоку в напрямку Погулянки. Правда це не так легко, доріжка починається тільки з лівого берега притоки, а шоб на неї попасти потрібно перейти стрімкий та глибокий потік. Вода лише якихось 10 см не дістає до верху бахіл, так шо було то досить екстремально. Але всьо гуд, вже йдемо лівим боком на Погулянку. Тунель за якихось 10 метрів перестає бути залитим водою і перетворюється на акуратний прохід з двома сухими тротуарами і безліччю люків-входів. Особливо хороший люк є навпроти магазину "Книги", легко відкривається, надійні скоби, та й виходить на газон, далеко від тротуару і проїжджої частини. тунель довгий, монотонно він йде аж в кінець Левицького, де знаходиться великий квадратний вхід на узбіччі, такий самий як біля памятника Шевченку. Ми втішилися шо виберемося назовні, але де там - прикипів намертво, напевно ним не часто ходять. Облом! Прийдеться шукати інший вихід, бо знову перелазити потік і трубу нікому неохота. А пертися наверх через люк Артем не дуже хоче - запал. Я подаю ідею йти аж на Чорновола, там я бачив вхід. Та й заодно центр подивимся. Але теж не впевнений чи він не закипів як цей.  Ну в разі чого - назад завжди можна вернутися і вилізти на Левицького через люк чи біля Білої Скелі.

Ше троха пройшли по погулянці поки тунель не почав звужуватися шо йти приходилося напівзігнутим і вернулися назад. Шо характерно - назад йти завжди швидше і легше, ніж впеерд. Інший цікавий момент - це щурі, яких було ну дуже вже багато. В кожній притоці по пару штук сиділо. Раніше їх тут стільки не бачив. Шось сі стало, певно десь хтось здох! також бачили голуба, ще живого, але небагато йому лишилося. Цікаво, як він сюда попав. Досить часто попадаються труби поперед тунелю, ми з артемом злапали по одній

Після вузьких та слизьких каналів - центр нам як прогулянковий майданчик. Місцями бортик півтора метри сягає, йти одне задоволення. Шпацеруєш собі спокійно, роздивляєшся все навколо. Величні склепіння, тихий плескіт води. Потім зявляється шум який що раз дужчає і дужчає. Аж ми опиняємся біля водоспаду. Фоткаємо його і ліземо далі. Минаємо вхід біля Міленіума, ше 10 хв і тунель набуває яйцеподібної форми, яку ми бачили коли йшли в зворотньому напрямку. тут за кілька метрів є вихід нагору. Широки зручні сходи і нормальний рухливий люк.

Ше хотілося б згадати як ми вирішили піти одною овальною притокою в сторону площі Ринок. Ця притока нам сподобалася тим, шо дно її було вимощене справжнісінькою бруківкою! Мис подівалися шо буде там шось старовинне і цікаве. Най го шляк тарфить! Довга вузька притока постійно петляла по тому центру, періодично попадалися люки нагору. Але якихось видимих ознак звуження чи закінчення притоки і близько не було. Короче ми схарилися і пішли назад. Якось можна буде її пройти до кінця, іншим разом коли не будемо такі втомлені. Взагалі таких приток там дві, але в одної була сильна течія і змивала все на свому шляху. Вийшовши з притоки назад до Полтви ми зауважили, шо різко впав рівень води в каналі - місцями майже на пів метра. Це навіть оголило дно каналу. Виявляється воно також викладене бруківкою з тесаного каменю! Була 2 година дня, треба мати на увазі. Також на площі перед оперним бачили кімнатку з двома драбинами вверх і грубезними палстиковими трубами, зовсім новими. Напевно недавно робили, як фонтан відновлювали.

Дуже зручний і затишний вихід получився. Знаходиться він в саду будинку на Площі 700-ліття Львова номер 2. Це перехрестя Під-Дубом, Куілша і проспекту Чорновола. Там собі переділися і пішли мити та сушити хімзу до джерела на Високому Замку. Теж гарне місце, всі думають шо то якісь рибаки сушать хімзу. Одним словом якшо на правий берег - то кращого варіанту нема. на лівий зручніше від Білої Скелі. Одержали масу досвіду та задоволення, всім дякую за компанію!

ПС: Переглядав фотки Зелі - як наново там опинився. Дуже інформативні, є практично всі обєкти сфоткані. Єдине шо підписів нема. то народ не знатиме де який тунель.

[inkognito]

декілька свіжих фото із залазу-вилазу по вул. Чорновола-Під-Дубом

[YserL]

У центрі плануються якісь дитячі розваги. Пр. Свободи огородили стрічкою) І поставили дуже чисті човни)

[Golem]

Лазиу нині по полтві в рамках проекту "Не туристичний Львів" Залізли пів 1, вилізли в 4. Весь цей час фоткали кусок Біля Скеля - Оперний. Дивився на Полтву їх очима, було багато часу пороздивлятися все уважно, при світлі 3 прожекторів. Якість фоток була навіть краща ніж в TapeMaker-аНу і корисні обсервації:

Десь після 2 ночі рівень води різко впав. Сантиметрів на 20-30 від нормального. Навіть в 1 ночі туда йшли метірв 200 по воді, місцями по кісточки. Назад - бачили ту воду далеко внизу. Оголилося каміння на Погулянці, в тій новій трубі шо з Площі ринок мало шо тої води лишилосі. Абсолютно реально стало спуститися скобами до водопаду внизу, води мало і вся вона далеко збоку. Повністю зник туман, навіть не сліпило світло лобкового ліхтаря і можна було фоткати зі спалахом. Так шо майте на увазі при плануванні вилазок.

Той шнурок по якому ми перебиралисі ше досі там. Але труба після повені обросла кучею непотребу, зараз було б гидко по ній лізти. Але в  таку малу воду цілком реально перейти і так. До речі, цікаво як там зі Стуса. Напевно також можна пройти без ризику бути змитим.

[Fenriz]

"Ще цікаво, яка глибина приблизно потічка на цьому фото?"

орієнтовно метр. але дуже слизьке дно + сильна течія.

[Golem]

про фото: води там пів метра посередині або й по пояс.

Пацюків побільшало якраз весною, зараз їх майже не було. напевно спали

Так. Але вночі думаю можна, теції не буде.

Не думаю. Якби притоки - вночі б вода не впала до нуля. Звичайна каналізація, плюс з личаківської.

[John]

Декілька старих фото: http://audiovis.nac.gov.pl/obraz/93213/cc33e4f6339896d8630cb829496ca1fe/

[gor_qkop]

http://gor-qkop.livejournal.com/13541.html

[inkognito]

   Йшлись мо сьогодні із Зелею по Левицького, акурат між нумером 99 та 100, по лівій стороні як йти до центру аналогічний люк як коло універа. Підяли, глибина із пів метра, купа гівна і ймовірно вхід по праву руку, але дуже засрано. Лятарок небуло, тож невиділи ніц

[Golem]

Саме таких 1:1 нема. Лівий верхній має асиметричне розташування бортиків, характерно і для Львова. Але він має явно круті спуски, а у нас всюди вони пологі майже під 45 градусів. Другий має бортики однакової ширини, пологіше дно. Дуже подібне на гілку під памятником Шевченку. Але там викладено бруківкою, а не цеглою. І розміри троха більші по висоті. Хочу звернути увагу всіх на верхній рівень води - вищий за зріст середньої людини.

Загалом від мене дуже великий + за це. Креслення корисні, адже відображають пропорції, методи проектування, закладені матеріали. Акшо найдеш ше - сміло викладай, багато хто(і я в тому числі) будуть дуже вдячні.

До Інкогніто: той люк знаємо, позначений на карті. Під час весняної вилазки пробував відкрити зсередини - але тоді не зміг. Молодці шо відкрили, це досить зручний вхід в колектор.

[Romchick]

Як я писав тут, ходилв я з сестрою і її подружками на Полтву. До нас приєдналися Dexter і Кшися. Дякую їм за компанію! Спустилися як і планували біля моста на Чорновола. Не обійшлося без казусів. Тільки ми підійшли до кришки люка, зразу з'явилися дві пані в білих халатах, і почали кричати: "Що ви тут робите?" Прийшлось покинути територію. Почекали 10 хвилин і вернулися. Відкрили люк і швидко залізли. Пройшли до водоспаду, дівчатам сподобалось і ми пішли далі. Дойшли, мені иак здається, десь до Грушевського, за ту частину колектора, вимурувану з червоної цегли. По дорозі я ухитрився послизнутись і скупати в Полтві одну ногу.
Отже, було нас шестеро: Я, Dеxter, Кшися, Лана, Марія, Соля.


Ця конструкція під центром нагадує старий міст через річку, але можли що це ригель, для міцності колектора


Хотіли попробувати вилізти через люз на одній з приток, яка була сухою, але не було скоб, щоб піднятися.


Вилазили там де залазили


І там не обійшлось без казусу. Я зразу не зміг відкрити криши, як виявилось потім на неї зверху наклали купу цегли.
Потім рушили до колектора біля Франка. Dеxter і Кшися вже не хотіли з нами спускатися, то ми попрощалис і Dеxter закрив за нами кришку. В середині ми пішли тільки наліво, бо не було хімзи.





Потім ще зайшли в нижній дойчляндський бомбік і розійшлися. Чекаємо фотографій Dеxterа, реєтрації і вражень дівчат.

[Golem]

Гарно злазили. Але за люк на Чорновола незачот. Я ж попереджав, шо вдень туда не варто пхатися бо то робочий обєкт. Тепер не здивуюся, якшо цегла там лежатиме постійно і шоб залізти в нього треба буде спочатку її знімати, а потім назад ставити. Шоб ніхто не догадався і не наставив ше більше цегли. Так шо давайте думати не тільки про себе і свою вилазку, а й про тих, хто лізтиме потім за вами. І вести себе троха обережніше.

[Dexter]

Хотів спитатися де в Полтві можна знайти гарні сталагміти або сталактити???
Ну або може хтось знає міся де вони ще є=)

[Chuhaystur]

Ну, в принципі в Лощині є мініатюрні, ну, то швидше псевдо сталактити. (Бо на утворення справжніх потрібно сотні тисяч, а то й мільйони років!)))
  Там же є класні намиви.
   П.С. Ше такі речі можна знайти у закинутій споруді за податковою (як піднятися під сам дах)

[Dexter]

Ну, в принципі в Лощині є мініатюрні, ну, то швидше псевдо сталактити. (Бо на утворення справжніх потрібно сотні тисяч, а то й мільйони років!)))
  Там же є класні намиви.
   П.С. Ше такі речі можна знайти у закинутій споруді за податковою (як піднятися під сам дах)

в споруді за податковою був але чомусь не звернув на них уваги=(
 Але мені не потрібні такі яким вже по 1000 років а невеличкі.я думаю що в Полтві вони мають бути полюбому.=))

[Chuhaystur]

Нууу, певне сталактити яким по 1000 років потрібно шукати в підземеллях відповідного віку. Більш нічого путнього порадити не можу

[Chuhaystur]

Нарив тут трішки цікавої інформації, про нашу нефайнопахнучу підземну перлину

Полтва бере початок з багатьох природних джерел в районі парку "Погулянка", де занурюється у спеціально для неї побудовані катакомби, що тягнуться через все місто, просто через центр. Туристи, гуляючи "стометрівкою" і милуючись красотою Оперного театру навіть не здогадуються (якщо їм не сказати), що просто під їхніми ногами тече повноводна невидима ріка, місцевий «Стікс». Захована під кількаметровим шаром «гранітного неба», Полтва забирає в себе всі продукти життєдіяльності сучасного міста і через Західний Буг і Польщу впадає в Балтійське море. Іноді львів'яни жартують, кажучи, що це їхній найбільший сучасний внесок в європейську спільноту.

У Полтву впадають:

Сорока, що з'єднується з Полтвою біля пам'ятника Грушевському на проспекті Шевченка;
Залізна Вода, що починається зі сторони Нового Львова та впадає у Сороку біля Стрийського базару;
Вулька, що з'єднується із Сорокою на початку вул. Княгині Ольги;
Ще одна притока, що тече зі сторони Головного Вокзалу і впадає у Сороку.
Отже насправді Львів має річку, і не одну, але вони невидимі, і дають себе чути хіба навесні та влітку специфічним, не дуже приємним запахом.

З свідчень пізньосередньовічних краєзнавців випливає, що за їхніх часів Полтва була судноплавною, в кожному разі якісь там рибацькі барки доходили нею до Львова аж від Балтійського моря і тогочасні гравюри на це натякають. Наприкінці ХІХ століття міські урядники вирішили, що нічого, крім шкоди, ця річка Львову не приносить. Серед аргументів називали забагнюченість місцевості, гниття води, міріади мух, комарів, малярійну загрозу, сморід. Останнє, вочевидь, і підказало їм єдино прийнятне рішення — заховати річку під землю, замурувати її, перетворивши у міську каналізаційну систему. Довжина каналізації: 1870 рік - 15 км, 1903 рік - 54 км, 1910 рік - 82 км, 1939 рік – понад 150 км.

Кажуть, ніби з оркестрової ями у Львівській Опері до сьогодні можна вслухатися у підземне булькотіння сканалізованих нечистот. Цікаво, що колись посеред Полтви був острів. Зараз на тому місці розташована площа Міцкевича. У середньовіччі річка Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два розтоки і на острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. У 1904 році скульптуру у зв'язку зі спорудженням пам'ятника Міцкевичу перенесли на інше місце.