Всім привіт!
Нарешті, хоч краєм ока, але таки побачили одну з систем Одеських катакомб. В нашому випадку, ми мали можливість потрапити до шахти Калініна, котра складається з численних багатометрових ходів та карстових печер. Знаходиться вона в центральній Одесі.
Вдосталь
насмажившись на сонці, простою необхідністю була для нас прохолода. А підземна прохолода, за практично 100% вологістю повітря, що може бути краще?
Серед житлового масиву, в дворі багатоповерхівки, де бігають діти, де звикло стіни обписані балончиками а з кухонь вириваються запахи - зі скрипом відкривається плита, на кшталт такої, якою прикривають газові комунікації.
Тільки пофарбована вона не в жовтий колір. Одягаємо ліхтарики.
Спускаємося вниз бетонними сходами, до відмітки - 30 метрів. Зауважую залишки парних гермодверей при вході. Гм, а тут насправді, колись в післявоєнній Одесі вирішили зробити бомбосховище, для вищих ешелонів влади.
Об'єкт міг бути повністю ізольованим від зовнішнього світу: тут були горизонтальні резервуари з водою, система очищення повітря, ГСМ, дизельгенераторні, котельня. На даний момент, цього всього вже не залишилося, в період відкритого доступу до шахти, це все було порізано на метал різними верствами населення.
Тут можна побачити, якими інструментами добували породу. Тут і ланцюг, спеціальний молоточок і лом, пилка, якою до речі пробував врізати породу. Порівняно, по зусиллю як трухляве дерево різати.
![]()
Думав спершу, який ненадійний будівельний матеріал. Але це сирість. І взагалі, в старій Одесі будинки з цегли не знайти. Навіть Одеський оперний театр побудований з ракушняку.
![]()
Попереду складна, закручена система підземних ходів. Лабіринт, в якому без карт практично реально трохи "блуданути" (то нам

). Тому, в нас був досвідчений провідник.
А під ногами, до сьогодні валяється стара бобінна плівка, нитки, а також є хаотичні позначки на стінах.
Бачимо технічні приміщення, які обслуговували сховище. Хоча ні, не сховище. Сюди радше личить назва ЗКП - захисний командний пункт, враховуючи глибину залягання та розміри об'єкту.
![]()
Одна з атракцій шахти - це настінні написи, та розписи різних часів існування об"єкту. Тут є і технічні написи щодо видобутку ракушняку, є і написи солдатів словацького корпусу Вермахту, які переховувались тут певний період під час ІІ світової війни, є просто надписи і малюнки післявоєнного періоду впродовж до наших днів. Всі вони цікаві, хочеться розглядати. Але є один нюанс, всі вони намальовані чимось чорним (можливо вугіллям) та легко стираються пальцем. Від чого в нас виникли деякі сумніви щодо їх автентичності. Хоча, можливо наші здогади і не вірні. Хочеться вірити, що вони дійсно збереглись.
![]()
Зверніть увагу на дати
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Портрет "красуні" минулих літ.
![]()
Як бачимо, там зліва хтось робив
писав не зовсім вдалу копію.
Систему ходів катакомб починаючи з п'ятдесятих років суттєво укріплювали. Мурували переважно залізобетонні арки, та потовщували стіни.
Що цікаво, через високу вологість, цементна суміш виглядає так, що ніби це було зроблено кілька днів тому, тобто свіжою.
![]()
Одне з місць, де через вузьку вентиляційну трубу долаючи тридцяти метрову глибину попадає всередину природнє світло.
![]()
Залишки амперметра в електричній шафі, 1949 рік. Ось такий олдскул. Шкода що не цілий.
![]()
Деяку лепту до руйнації обліку сховища привели змагання страйкбольних команд на тему гри Сталкера.
А й справді, атмосфера тут відповідна.
Вартує лише звернути увагу на ці гермодвері. В нас такі рідкість. Стандарт минулих років.
![]()
Залишки кінотеатру, залу засідань. Видно ще декоративні гіпсові фризи на стінах. На жаль, через відсутність ширококутника світлина не передає побаченого.
![]()
Можна побачити і інші роботи каменярів - майже художня різьба, і як наслідок чийсь барельєф.
![]()
![]()
Женя не побоялась спуститись в катакомби незважаючи на гіпс! Ось що значить жінка експлорера

![]()
Тут, як і в печері, є місце для сну, кухні, туалету. А також, місце з чистою, смачною та прохолодною водою.
![]()
Ракушняк у розрізі
![]()
Погляд наверх, а там ось така гарна кладка. Вже забув, що це. можливо карстова воронка.
![]()
Друся фотографує породу
![]()
А це - так звані груші. Вони створені для укріплення, моніторингу та стабілізації нависаючої породи. Розташовані в більш просторих приміщеннях.
![]()
![]()
Вже й не зауважили, як покинули територію бомбосховища. Зміни були не відчутні, ми вже на сотні метрів пройшли вглиб шахти.
Грибок, на залишених балках ефектно розрісся
![]()
Багато де з'явилось кальцитових утворень, схожих на тоненький лід
![]()
Укріплення аварійної стелі
![]()
Незважаючи що дехто з нас "шпацерував" у в'єтнамках, всі з легкістю долали водяні перешкоди ти низькі, метрової висоти переходи. На щастя, ніхто не травмувався.
![]()
Шахту перерізає природна, карстова печера.
![]()
![]()
Добрались до повноцінного, вентиляційного ствола шахти. Під металевою плитою, кілька метрів дуже прозорої води. З драбинкою, яка нікуди не веде.
![]()
А це, вид на гору. Десь там можна вибратись, або ж навпаки, пробратись сюди.
![]()
А це, досить незвичне явище. При бурінні для прокладки свай, попали акурат в катакомби.
![]()
Тепер, після невеликого штрафу за це і ще кількох паперів, частина катакомбного приміщення, де попала "голка цивілізації" назавжди буде ізольоване від решти.
Ось і все. Частинку підземної Одеси ми побачили, наш невеликий чорноморський етнотур можна вважати завершеним.
![]()
Дякую всім за гарну компанію.
Обговорення теми
тутФото
тут