Messages

я буду!

я її задронив!! Символічно, що ми з напарником її зняли на День Міста, що припало на Юрія!!!

Вул. Нестора Літописця (Рясне-1)
охайно, з квіточками ::) під брамою особняка, але не працює

Роблю аналогічно зі схожою книжкою. Тут її можна подивитись у ПДФ.

Прекрасні фотки! Я й не сподівався такої реакції на цю просту, приземлену тему! ::)
ПиСи: слова Блондинки "Начитавшись вашого, взяла фотік, для компанії собаку, і пішли на прогулянку в пошуках «Смачненького»." мене навіть трохи розчулили  :'(
я засмакував

маю фото майже всіх колонок львівських(ну я так принаймі думаю). Ще хіба 3 не сфоткав. Колекція фотографій величезна. Ще в 2012 році то почав.

Круто! і яка то кількість (приблизно)?

Як будеш мати час і настрій, походи (реально чи віртуально) вуличками в районі Тракту Глинянського, Замарстинова і Старого Сихова. Думаю, щось цікаве знайдеш.

Дякую за пропозицію. Можна буде навіть спробувати якусь веловилазку як потепліє і завершу універ.

Знайшов на Тісній

Також на вул. Тісна (Левандівка) є дві діючі водяні колонки (фото на жаль, немаю)

дякс за лінк та інфо - те буде подивитись чи вони зараз там справді є, і як працюють - по можливості сфоткати.

Щойно віртуально "прогуглявся" вул. Купчинського - знайшов ще одну!!! :D
Всі знайдені мною колонки додав на мою ґуґл-карту

[Стрий, 2012 рік]

Якось я натрапив на форумі на тему про брак води у Львові. Згадав, шо в мому фотоархіві маю кілька знимок водокачок (водяних колонок) Міста та й вирішив якось звести це в одну тему.
Зважаючи на те, що Львів на великому Вододілі, можна припустити шо поверхневі води в нас були неглибоко, тому й водокачки ставили у різні роки. Та з часом, на них забили, не доглядали а той зовсім демонтовували. На моїх (і не лише!) фотках колонки різні: є зі Львові, є з області, з різним принципом помпування.
почну з далеку, так як більшість колонок, які знимкував за межами Львова ДІЮЧІ.
Стрий, 2012 рік
Обидві діючі. Вода ринула після кількох секунд качання достатньо потужним потоком. Мають спеціальні носики - швидше всього функціонал, ергономіка - можливість повісити посудину до якої набираєш воду і не тримати її в руках. Зверніть увагу - поряд, за кілька сантиметрів люк в каналізацію.



Добромиль, Старосамбірський р-н, 2013 р. Подвір'я житлового будинку. Швидше за все колонка з сссрівських часів - припускаю це бо на трубі є клеймо "Ц 22 р" (цена 22 рубля)




Дубляни (передмістя Львова), січень 2015 р. Клеймо на кришці вказує на те шо це аж з Одеси! недіюча





Львів. більшість (якшо не всі) недіючі.
Вул. Стрийська, 36-40. Взято з блогу. Клеймо під трубою польською




фоткаincognito - його знахідка під Кортумовою горою (вул. Петрівського). Там до 2004 року не було водопроводу, тому для місцевих ця колонка, мабуть, мала велике значення.


Три колонки на Кам'янці (Батарівці) поч. 2012 р.
Недалеко від цього мікрорайону є ліс "Глобус", де є джерела питної води і невеличке озерце. Тобто рівень залягання підземних вод спонукав мешканців пробивати свердловини і ставити колонки. Не дивно, шо тут поблизу одна від одної є (точніше БУЛО) кілька колонок.
вул. Шевченка, 258. Її вже тут нема - не знаю що з нею, але десь в 2013 по ній залишилось тільки порожнє місце, яке нагадує про її існування обнесеною огорожею



вул. Брюховицька, 25 -- її також вже тут НЕМА. я її сфоткав у січні 2012.




І найцікавіший експонат доживає віку на Шевченка, 276. В 2012 році я зняв її первісний вигляд.  В 2010-2011 рр., до речі, за докладання зусиль з неї можна було "вижати" воду наполегливим натисканням на кришку.
З тих часів вона "змінилась" -- вандали зняли кришку з польським клеймом, зафарбували її в рожевий колір.

До речі, клеймо - я ретельно погуглив rudolf schmidt bia?a і знайшов інфу шо це робота польської фірми, швидше всього міжвоєнний період.

З повітря вигляд заводу також вражає площею залишених напризволяще руїн

тут (перша частина) і тут (друга частина) великої історії про екологічну катастрофу в Новому Роздолі. там і документи, і фотки і решта дрон-відео.

[За Тором]

Погляд зверху на мікро-дільницю, затиснену між залізницею та відрогами Кортумової гори

За Тором
Дільниця "За Тором" (за колією) - один з найменш очевидних мікрорайончиків нашого міста. Це розташований в околицях вулиці Варшавської та видимий лише з вікон потягів київського напрямку закуток, відрізаний від решти Львова залізничною колією. Таке собі мікро-Підзамче, яке теж тулиться до відрогів гори, але іншої - Кортумової.

Раніше це була околиця села Клепарів, але з 1869 року залізнична лінія Львів-Броди відтяла її від решти Клепарова, притиснувши до Кортумівських схилів. Через колію можна перейти зверху, можна скористатися тунелем (який з'явився відносно недавно), але так чи інакше, ця частина Клепарова відірвалася від загального життя. Тут утворився свій власний мікро-клімат.

Дільниця За Тором має свою історію та свої особливості. Активно забудовувати цю частину Клепарова почали ще напередодні І світової війни.

Мало, хто знає, але саме тут (в околицях вулиці Купчинського і далі до Під Голоском) розташовувалася велика спільнота ромів перед тим, як переміститися трохи далі на північ у той район, що завдяки ромам став називатися "Індія". Після виїзду поляків у повоєнні роки роми зайняли тут порожні будинки. Тому, цю частину За Торами називали після війни Циганівкою.
Вілла Яґуся

Ще зовсім недавно, до 2004 року За Тором не було ні водопроводу, ні каналізації. Воду набирали зі спільної колонки на перехресті, а туалети були встановлені на вулиці. З прокладанням нормального проїзду у тунелі, з появою де-не-де асфальту за-торівчани почали теж розбудовувати і ремонтувати свої будиночки. Тому, сьогодні вони набули сучасного пофарбованого вигляду.
Як наприклад, знаменита в околиці вілла "Ягуся" на вулиці Петрицького. На жаль (для історії), останніми роками вілла зазнала значного ремонту і практично втратила свій первісний вигляд. Про те, що це раніше був не просто будтиночок, а панська вілла, свідчить лише збережений напис та барельєф на одній із стін.
Власне, про історію дільниці і про тутешнє життя-буття нам розповіла мешканка "Ягусі" - літня пані, яка приїхала до Львова у 1970-х роках з Росії і з тих пір живе тут, у помешканні чоловіка, почуваючи себе вже справжньою львів'янкою.

З її слів ми довідалися, що вілла належала залізничному інженеру пану Сольському. Збудували віллу у 1907-1908 роках. Вона була однією з перших будівель на цій вулиці.
Пану Сольському вдалося пережити Другу світову війну, як цінному працівнику залізниці. Однак, з приходом радянської влади він був вивезений у Сибір, де й помер.
У віллі залишилася жити його колишня економка, родичка чоловіка тієї пані, що розповіла нам усю історію.
Згодом у віллу підселяли теж багато інших сімей. Наразі тут мешкає дві родини.

Інші мешканці дільниці: поляки та роми
Після війни вся дільниця За Тором використовувалася як проміжний пункт виселення поляків зі Львова. Тобто, поляків, яких виселяли, наприклад, з центральної частини міста, спочатку привозили сюди і тримали аж поки не назбирається достатня кількість для потяга. Деякі з них так і залишися тут жити, уникнувши подальшого виселення. Сьогодні з них вже нікого не залишилося.

Також ми довідалися і про місцевих ромів. Виявляється, таке сусідство не дуже турбувало мешканців дільниці. Спільнота ромів жила спокійно, не привертаючи уваги. Місцеві жителі вважали, що просто "у своїх сусідів не крадуть". Старше покоління ромів справді займалося "циганськими промислами", Так, наша співрозмовниця пригадала сусідку пані Марію, яка старцювала в центрі Львова біля готелю "Жорж". Але сини пані Марії вже працювали на Інструментальному заводі на вулиці Замарстинівській.
Більше фоток і точне місцезнаходженя вілли Яґуся є в оригіналі статті.

екологи міськради перевірили дощ і пишуть шо нешкідливий

Отримав запити на пошту - ті хто написав - мають до неї доступ

[Східний портал (терторія Львівщини)]

Східний портал (терторія Львівщини)
Біля нього є тимчасове містечко для робітників: адміністративний корпус, їдальня, склад, гуртожиток
















ФОТОЗВІТ від ЛЗ

[ЗАХІДНИЙ ПОРТАЛ ТУНЕЛЮ]

ЗАХІДНИЙ ПОРТАЛ ТУНЕЛЮ
Коли рвануло, то якось і не вразило. Найкрутіша частина шоу почалась тоді, коли техніка почала виїжджати з нього! Уявіть соі: падає сніг, ми всі стоїмо за обмежувальною стрічкою, грає козацький марш і здалеку бачимо, шо в темряві ледь-ледь рухаються якісь вогники. Їх стає більше, вони наближаються до нас,  ехо гуркотом трохи глушить музику.

Звідти виходять жваві робітники.

і нам дають можливість зайти в портал.
тепер про чутки шо вибух нібито бутафорний вибух. На жаль це так. Я знайшов серед моїх знимок як виглядає та сама ЗАЛІЗОБЕТОННА перегородка. Тобто підготована до вибуху. "Навіщо це?" - спитаєте ви. Та просто для цікавої картинки в ЗМІ, для видовищності, символізму: десь ріжуть стрічку, десь розбивають пляшку шампусіка чи тарілку. А в нас підірвали амонітом стіну

розмаїття касок. До речі делегації НЕ ЗОБОВ'ЯЗАЛИ надягти каски входячи в тунель! Хоча й підготували штук 30. Мені нагадлось як недавно декому бракувало каски в шахті :/

[Довкола тунелю]

наближаємось.

Довкола тунелю
До самого тунелю приїхало 4 маленьких поїзди, три з яких првезли делегації: одну - від залізничників (тут є вагон-ресторан),


іншу - від міжнародних інвесторів


й останню - вітчизняних політиків


це машина шо пробурює отвори для встановлення амоніту в породу. позаду неї порода, це аргіліт. Зверху є залізобетонний жолоб, в який направили частину річечки Віча.



Виглядає потужно


Це в'їзд у старий тунель. Каміння, як бачите лежить одне на одному ненадійно, між ним є щілини.

[поїзд]

Бачу, що питання в темі досить резонансні, цікаві та доречні. Тому свій звіт я розділю на частини.
поїзд
Справді, як написав Le-i-3o потяг чекав о 9 ранку на першому пероні акредитованих журналістів. На виході з тунелю вокзалу на перший перон службовець у формі перевіряв хто заходить. Однак у кожне посвідчення він не заглядав. Вірив на слово, коли львівські медійники діловито заявляли хто вони й звідки. На то є прес-служба ЛЗ. Дівчата ретельно дивились у список акредитованих і звіряли це з присутніми у вагоні Чернівецького дизеля (який запустили восени).

Перший вагон зайняли ЗМІсти, а в другому на івент їхали охоронці урочистостей.



Опишу трохи інтер'єр:
вздовж всього вагону є поручень, за який можна триматись поки йдеш між сидіннями.

Тамбури не розділені дверима. Власне завдяки цьому стоячи біля кабіни водія  у хвості можна побачити двері в іншу кабіну("голову").

Біля обох кабін є туалети. Перш ніж вирушити в сторону ст. "Бескид" машиніст роз'яснив шо можна, а шо зась. Всіх здивувала така цитата: "Щоб закрити двері туалету зсередини натісніть в ньому кнопку з ВІЗЕРУНКОМ ключа". Я перевіряв - працює :).

До слова, у WC нема вікна. Тому шоб не про***ти свою зупинку пасажир може почути про її оголошення в динамік шо в стелі.
Сидячи на унітазі можна регулювати гучність того самого динаміка (спеціальна панель з кнопками "+" і "-"). Унітаз вакуумний, коли цикаєш кнопку зливу, він кілька секунд зі свистом набирає повітря і засмоктує вміст. Потім в унітаз набирається невелика кількість води.

В туалеті є отакий столик. Хоча, якшо включити фантазію, то його можна використати на лише за прямим призначенням ;) Кімнатка досить простора.


Коли поїзд розганявся до 100 і вище, відчутно колисало у тамбурі. Макс. швидкість яку він розвинув було 120, десь біля Стрия.

Вай-фаю на щастя нема. Та й навіщо, коли за вікном прекрасні краєвиди?




Десь за Славським інструктор з охорони праці залізничників провів інструктаж як ми себе мусимо поводити біля тунелю. Потім прес-служба ЛЗ розщедрилась і дозволила нам познімати в кабіні. Красиво, цікаво. Мене цікавило що бачить машиніст на екрані з камер спостереження, адже у вагонах є наклейки які нагадують про старшого брата. Однак машиніст стежить за тим, шо робиться на дорозі.

перші хвилини після вибуху.