Messages

Додам фото ще декількох експонатів.

Старий механічний календар. Дні, місяці і числа змінювались за допомогою перемикачів, які знаходяться під корпусом.


Як на мене, дуже красива стара керамічна шопка.


Старенький стіл з не менш старими книгами.


Маленька копія швейної машинки і прялки.


Шафа з старими книгами польською і німецькою мовами XIX ст.


P.S. Рекомендую кожному відвідати цей музей, він справді цікавий і, навіть, чимось нестандартний ;)

+

Цікавий звіт!

Гуляв по просторах інтернету і наткнувся на цю книгу. Судячи з опису, книга розповідає і про цікаві закутки Києва і про діяльність сталкерів, дігерів і т.п. Думаю, для учасників форуму, які відвідують частенько Київ або проживають в ньому буде цікаво.
Сам її ще не читав, але знайомий з іншими роботами цього автора і знаю, що пише він доволі цікаво і по темі, а не в стилі цієї ж самої "Оформляндії" (про все і ні про що водночас).
Єдина проблема, немає перекладу українською.

Костел Воздвиження Святого Хреста знаходиться у с. Оброшино (Львівська область) і перебуває зараз у руїнах.
Костел в Оброшино постав стараннями львівського архиєпископа Фердинанда Кіцького. Розпочалося будівнитво храму у 1788 році, а закінчилося у 1791 році освяченням храму.
При костелі поховано двох померлих в Оброшино архиєпископів — фундатора (у 1797 р.) та Каєтана Кіцького (у 1812 р.). У 1817-1818 рр. до костелу було передано багато предметів, що належали архієпископу.
З листа архієпископа Лукаша Баранецького до пробоща Андрія Світного можна дізнатись, що поганий стан святині непокоїв архієпископа. Тому за власні кошти він придбав три дзвони (до того костел мав два малі дзвони), а також оплатив направу органу.
У 1928 році відділ культури та мистецтва Правління Воєводського у Львові подав ідею проведення консерваційних робіт в оброшинському костелі. Було вирішено усунути "невідповідні малюки біля головного вівтаря, та ангелів на склепінні, що не достойні нехай скромного, але вишуканого латинського костелу, особливо в історичній місцевості, розташованій біля Львова" . А  консерватор др. Йозеф Пйотровский ствердив, що "з мистецької точки зору нічого не варті нові псевдобарокові вівтарі, а також парапети хорів, які пофарбовані в жахливий темно-жовтий колір", що "спотворює весь інтер'єр костелу".
Також 1928 року львівська фабрика органів Рудольфа Хаасе розпочала ремонт костельного органу, що був пошкоджений в часі Першої світової війни. Кошторис ремонту органу склав суму 2570 злотих.
У 1930 році ремонт храму оплатив архієпископ Болеслав Твардовський. Тоді було отиньковано і помальовано стіни, закладено залізні віконні рами і надбано нове приладдя.
У костелі було три вівтарі. Їх виконав скульптор Іван Войтович. На головному вівтарі було встановлено скульптурну групу  ХVІІІ ст. – Розп'яття з фігурами Матері Божої та Св. Івана. На двох інших  – образи Матері Божої та Св. Йосипа з Дитятком.
У 1931 році продовжено реконструкцію органу.
У 1932 році під час візитації помічника львівського архієпископа Франциска Лісовського ремонт костелу було оцінено позитивно, застереження викликала лише відсутність органу (імовірно, він все ще був на ремонті).
Під час приходу в 1939 році радянських військ в костелі зробили танцювальну залу.

Ну і трохи світлин:
Вид ззовні:



Вигляд костелу всередині:





Сходи, можливо, які вели на дзвіницю:



Фрагмент паркану біля костелу:

Був у Оброшино, ось фото покинутого колгоспу і якогось будиночку біля нього:








Контора науково-дослідного господарства Оброшино (Чим не Прип'ять):

Цьогорічні фото.

Побував вчора у Старосільському замку, тому додам ще дещо від себе.
Замок вражає своїми масштабами (2 га) і вважається найбільшим на Львівщині, а також одним з найбільших в Україні.
При вході у подвір'я замку відвідувача зустрічає імітація герси, а також герб над входом.





Зайшовши на подвір'я замку і зробивши декілька знімків, до мене підійшов чоловік старшого віку, який виявився місцевим гідом-любителем.
"Цей замок раніше був набагато вищий, тут один поверх пішов під землю" - з цієї фрази і почалась його розповідь. Чоловік повів мене у зарості високої трави. "Тут навіть ночують, переважно приїжджають з Києва, з-за кордону теж приїжджають. З Польщі і Франції приїжджають туристи. Знаєте, у Франції дуже багато замків" - далі продовжував свою розповідь чоловік.
"А ще кілька років тому тут робила зйомки Руслана – тоді вона заплатила за зйомки 5000 гривень, і за ці гроші вдалось тут дещо відремонтувати" - далі розповідав чоловік, продовжуючи вести мене в хащі, а я тим часом робив знімки.













Спіткнувшись через якусь пляшку чоловік додав: "Це свої смітять, туристи в основному прибирають".
Завівши мене в хащі вуйко показав два місця, у яких провалилась земля і утворились доволі величенькі ями. "Це перший поверх замку. Його хотіли розкопати, але нічого не вийшло. Тут, мабуть, були княжі покої" - розповів він.





Далі він вивів мене з хащ і повів у протилежний бік, але вже по стежині.
"В цій вежі часто поселяються лелеки і живуть там" - показуючи на одну з веж пальцем, розповів чоловік.



Далі він завів у залишки зруйнованої будівлі і показав на завалений прохід і сказав: "Тут був раніше тунель до Звенигороду. Богдан Хмельницький послав свого шпигуна в цей замок, який потім і розповів йому про цей тунель. Богдан Хмельницький разом з військом проникли через нього і вбили всіх, хто був в цьому замку".



Після завершення невеликої екскурсії чоловік попросив трохи грошей: "Я не п'ю, не курю, дайти пару гривень. В мене, тим більше, сьогодні іменини". Ну і після "оплати послуг гіда" чоловік швидким темпом пішов до іншої групки людей, які встигли зайти у замок, а я продовжив робити знімки і оглядати територію вже самостійно.
Оглянувши подвір'я я вирішив оглянути вежу, яка знаходиться поруч з входом у замок.





Підлога у цій вежі частково провалилась і з'явилась можливість побачити частково, так званий, перший поверх, який знаходився під цією вежею (ну і як без всюдисущого сміття  :-\).





Після огляду вежі і подвір'я, також вирішив обійти цей замок по периметру.





Зайшовши у диру в стіні, яка, можливо, була раніше одним з входів в замок потрапив у зруйноване і заросле травою і кущами приміщення, з ось такою красивою дирою в стіні, за якою знаходилась ще одна кімната з провалами у мурі назовні по середині і двома меншими з боків.



P.S. Залишки входу в тунель до Звенигороду (зі слів місцевого гіда) знаходиться в цій будівлі (1), а провалля з "княжими покоями" тут (2).

Ну і від мене трохи:

Дмитро Глуховський "Метро 2033", "Метро 2034", "Метро 2035".
Сергій Недоруб "Метро 2035. Червоний варіант"
Сергій Зайцев "Метро 2033. Санітари"
Ігор Вардунас "Метро 2033. Крижаний полон"
Аркадій і Борис Стругацькі "Пікнік на узбіччі"
Кирило Степанець "Чорнобильська зона очима сталкера"
Джордж Орвелл "1984"
Олівер Боуден "Ренесанс", "Братство", "Таємний хрестовий похід", "Одкровення", "Відкинутий".
Стівен Хокінг "Найкоротша історія часу"
Сет Ллойд "Програмуючи Всесвіт. Космос - квантовий комп'ютер"

Ну і на останок, Андрій Риштун "Туристичні креативи" (Андрій, тобі окремий респект! Справді, класна і цікава книга!  ;))

Дуже дякую!

Народ, хтось знає, цю книгу ще можна купити?

Так, бачив її у вівторок в книгарні "Глобус" на площі Галицькій. Ціну не взнавав.

Щиро дякую! :)

А я колишній геймер. Одного разу, коли мені необхідно було придумати черговий нік для чергової онлайн-гри, я намагався придумати щось пафосне, в результаті мені в голову прийшло це слово - Sorborn. Звісно ж тоді я його так і не використав, а придумав інший нік, але слово твердо засіло в голові, от і знайшов, власне, де його використати :)

У мене теж недавно з'явилась паперова, почав буквально вчора читати, справді, дуже цікаво) 

Блукаючи по просторам інтернету, натрапив натаку цікаву книгу 1986 року публікації.
Книга є збірником комплексу документів по історії нашого міста, починаючи від моменту заснування міста і закінчуючи 1985 роком.



Власне, ось лінк на саму книгу:
https://drive.google.com/file/d/1vx_0YEbQ3KG_FrU3smjU7FNEec-WVFoz/view

Народ, хтось знає, цю книгу ще можна купити?

Круто! Дякую! ;)

Вертеба - гіпсова печера, у якій було знайдено сліди побуту трипільської культури. Основна її унікальність полягає в тому, що, по-перше, це єдиний в Україні підземний музей трипільської культури, по-друге, саме тут було знайдено безліч археологічних знахідок доби енеоліту. Також це місце облюбували собі кажани і їх часто можна зустріти тут, зокрема взимку. За даними зоологів тут гніздують 4 види кажанів, які занесені до Червоної книги України. Довжина печери за різними даними варіюється від 8550 км до 9021 км, але туричтичний маршрут довжиною до 1 км.
Знаходиться дана печера в Тернопільській області в Борщівському районі і відноситься до Борщівського обласного краєзнавчого музею.
Ну тепер трохи світлин :)



На вході у саму печеру стоять металеві двері і вхід чимось нагадує вхід в бункер. Власне, через встановлення цих дверей працівники були змушені зробити додаткову диру у стелі печери для того, щоб кажани, які там гніздують могли вільно потрапляти в печеру і покидати її. Власне, диру змусили зробити зоологи, які підняли хайп стосовно популяції гніздуючих там кажанів.



Власне самі ходи в печері:









Кристалічні утворення:





Також в печері є невелика експозиція побуту трипільців:







Ну і трохи археологічних знахідок і місць розкопок:

Трохи цьогорічних світлин:































Також у підвальному приміщені цієї фортеці знаходиться експозиція середньовічних засобів штурму (пробачте за не дуже хорошу якість):

























Ця частина муру прикрашена геометричним орнаментом з червоної цегли у вигляді шести-восьми рядів зображень «Вавілону» (символу зодчої мудрості) та «Голгофи» (символу цього, що фортеця буде завжди християнською):



Також у цій фортеці використане цікаве стикування самих кам'яних плит. У кожній плиті робилась засічка і в них вставлялась металевий брус і зверху заливався свинцем. Такий собі середньовічний бетон. А виглядало це ось так:



Ну і перед входом на територію фортеці красується пам'ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному. Саме тут відомий гетьман провів свою останню битву проти турків, у якій отримав смертельне поранення:

Трішки додам цьогорічних фотографій)

Почну з світлин самої фортеці:





Вид на Замквий міст і на залишки укріплень за ним:



Внутрішній двір старої фортеці:



Вежа Ланцкоронського:



Комендантська башта №2:





Вид на місто з вікон фортеці:





Вежа Юлія ІІ або просто, Папська вежа, у якій був ув'язнений Кармалюк:





В Східній вежі (та що найближче до входу) знаходиться колодязь. Підйом води здійснювався за допомогою цього великого колеса по принципу "білки в колесі", тобто людина аюо двоє людей заходило всередину колеса і починали іти, за рахунок цього відро і підіймалось.



А це, так звана, боргова яма. Сюди вкидали боржників, які не могли погасити свій борг, проте могли його відпрацювати. До них приходили роботодавці і пропонували різноманітну роботу. За виконану роботу боржникам платили гроші, але втричі менше, ніж вільному робочому.



Сходи в одній з веж фортеці. Що найцікавіше, кожна сходинка має не рівну прямокутну форму, а виїмки для ноги, тобто двома ногами на одну сходинку стати не можна, оскільки кожна сходинка розрахована лише на одну ногу.



Фрагмент муру зі сторони нової фортеці:



Вид з мурів старої фортеці на нову:





Мур по дорозі від фортеці до Замкового мосту:



Кам'янець-Подільський вважається центром повітрьоплавання, тому і не дивно, що тут є пам'ятний знак повітрьоплавцеві  ;):



Таємний лаз в замок зі сторони Замкового мосту, але тссс... :-X



Фото з Замкового мосту:







Вид з Замкового мосту на Польську браму:



Вид з Замкового мосту на Руську браму:



Вид на саму фортецю з оглядової площадки за Замковим мостом:



Ну і фото нічної фортеці:





Фото Гончарської вежі зі сторони Новопланівського мосту:



Тріумфальна арка на вході на територію кафедрального костелу Петра і Павла:



Подвір'я кафедрального костелу Петра і Павла:















Дзвіниця Домініканського монастиря:



Тринітарський костел:



Скульптура туриста:

Ну і посилання на оригінал:
http://shieldandsword.mozohin.ru/kgb5491/troops/gov_comm.htm