Topics

Радіотелескоп розташований практично на березі озера Світязь, точніше лабораторні корпуси і корпуси бази відпочинку. Саме антенне поле - трошки далі, через дорогу в гарному сосновому лісі.
Сам телескоп належить радіоастрономічному інституту НАН України в Харкові. Призначений для дистанційного радіозондування штучних акустико-іоносферних збурень. Був там літом і, на жаль, працювала тільки база відпочинку, в самих лабораторних корпусах і біля антен нікого не було. Тому, не вийшло напроситися на екскурсію і побачити в живу його роботу.
Але хоч на антени вийшло подивитись. Антенне поле обгороджене добротною сіткою і судячи з залишків ізоляторів над нею колись були дроти з електрикою. Перелазити через сітку не прийшлось, бо все ж таки знайшлася дира в огорожі, через яку можна було потрапити на територію.




Самі антени не високі, а око біля чотирьох метрів. Але їх багато. Дуже багато.












Лінк на вікімапію

Напевно, офіційна сторінка

Єк нема доджу, то якби вкрав десь каглєнку
І вверг у ріку, то буде злива і повінь.
Так стався Ноїв потоп. і вода, що потім утахла,
І в'їдалась у землю, як сьогодні по зворах і потоках вода вибирає землю.
Так і створилися з того часу Горрри!
(Перкалаба Горри!)

Є в мене така традиція, кожного року в останні теплі дні осені, коли Гуцули святкують бабине літо ходити в гори в Надвірнянському районі. Цього року це був хребет Чортки з горою від якої власне і назва хребта. Погода була чудною - сонячно і дуже тепло, гори не високі, відстані не великі, тому дводенний похід приніс тільки масу задоволення.

  Подорож почалася з вокзалу в Івано-Франківську, де мені прийшлося з 4 ночі декілька годин чекати друга з Ходорівської електрички. Щоб не тратити на марно часу пішов знайомитися з місцевим колоритом. Скажу чесно - Франківськ єдине місце, де мені пропонували секс і наркотики на вулиці...

Потім приїхав друг Микола і ми зразу ж сіли на маршрутку до Надвірної, а звідти автобусом до села Пасічна. І з Пасічної почався найцікавіший - піший маршрут. Спочатку йшли до Бухтівецького водоспаду, при чому як виявилось вже наприкінці дорого до нього можна доїхати маршруткою, бо знаходиться він населеному пункті Букове, що відноситься до Пасічної. Сам водоспад знаходиться на річці Бухтівець, вода падає десь з висоти 8-9 метрів і розділяється на два потоки. На лівому березі, на самому обриві збудовано комплекс дерев'яних будиночків, накритих солом'яною стріхою. Що це, ми не дізнались. Але ходять такі слухи, що то дача Вірастюка.

В долині навпроти Бухтівецького водоспаду є ще один - Капельковий водоспад. Води з нього настільки мало падає, що від цього пішла його назва. Зате він вищий. Помилувавшись місцями підвищеної іонізації почали підніматися на хребет. На сам хребет веде багато стежок, але ми пішли новою, недавно розгорнутою дорогою, яку використовують для сплаву лісу. На скільки я розумію ліс під нуль зрізають, бо там завівся шкідник - шешіль. Хробак який гризе дерево зсередини, від чого воно засихає і стає непридатним для використання в господарстві.

Дорога дуже полога, але піднімається серпантином по горі, тому йшли ми до першої вершини дуууже довго. По дорозі знайшли тільки одне джерело з водою і то нам підказав місцевий житель, який конякою стягував колоди з гори. На верху хребет зарослий лісом - в основному молодими ялинами, між якими йде широка м'яка стежка.  Рухались ми в сторону Манявського водоспаду, де і мав закінчитись наш маршрут.  Гора Чортка знаходиться ніби збоку основного хребта, тому ми вирішили на неї не підніматися, а йти далі. Там ми дійшли до полонини Комарники, де заночували. Єдине джерело з водою було між Чорткою і цією полониною, на полонині, де випасають овець. На наступний день вирішили не йти до Манявського водоспаду, а повернутися якихось 4,5 км назад і піднятися на Чортку, а потім спуститися в с. Зелену, бо все ж таки там більше автобусів їздить.

Як піднялися на гору - не відчули, на стежчі серед молодих ялино росла молода зелена трава, таке враження, що то не жовтень, а квітень. І багато ожини вздовж стежки. Часу було багато, навіть поспали на  вершині гори, навіть, подрімати встигли. Дорога до села зайняла на багато більше часу, ніж ми розраховували, і то нас провів таємними стежками пастух. Так ми вийшли в село Зелена. Через село протікає бурхлива повноводна гірська річка Бистриця Надвірнянська, через яку нам треба було перети, щоб попасти до траси. В селі зустріли бабусю і питаємо як то нам попасти на ту сторону річки. Діалог виглядав приблизно так:
- Слава Іссу
- Слава навіки.
- А скажіть як нам до траси перейти?
- А ви були на скелях?
- нє.
- Та то треба йти десь 3 км в ту сторону, там буде міст.
- А ближче нічого нема?
- Та є. Отут кладка за скелями. То близько, але там не файно йти.

Як будете в тих карах ніколи не йдуть до тої кладки. Бо ті скелі, най їх шлак трафе.. До них треба було йти десь 3 км, а потім над самою річкою дертися з рюкзаками по тих стелях ще метрів 400. А потім ще трошки, і буде підвісний міст зроблений з сітки. Як виявилось в неділю автобуси через це село не їздять, але чудом ми добралися до Франківська, а звідти я в купе люкс з велюровими полками і туалетом як в літаку я без квитка їхав до Львова.

Бухтівецький водоспад:







Капельковий водоспад:





Початок гір












Полонина Комарники


Хребет Сивулі


Кольори  осені


А цей хребет - це вже плани на наступне бабине літо




Єдине джерело на хребті. Де напувають овець.






Вершина Чортки. До речі в будиночку є буржуйка, стіл, лежаки.

Гарно дякую за увагу.

Планую піти на хребет Свидовець на цих вихідних.  Дуже потрібна компанія. Зголошуйтесь. Деталі допишу за декілька хвилин.

Стаття в газеті Ратуша.  Статтю перший раз випадково побачив в друкованій газеті в жіночки в маршрутці. Постараюсь завтра купити цю газети і відсканувати статтю. В друкованій версії було більше знайомих фотографій.

Допоможіть з пошуком роботи, може хто зможе порадити куди звернутись, чи надіслати резюме. За освітою інженер-будівельник. 6 місяців працюю інженером-конструктором, але хотів би працювати в гетеросексуальному колективі))))))) Насправді причини пошуку іншої роботи - нереально низька зарплата і на диво велика кількість роботи.
Підійде робота як по спеціальності, так будь-яка інша.

Як шановне панство дивиться на пропозицію великою компанією поїхати в Карпати покататися на лижах/бордах/санках чи просто кульках BOSS. Як говорилось колись в політичній рекламі: "Багаті допоможуть бідним" так само ті хто вміє кататись допоможе тим, хто ще не вміє. Пропоную їхати в сторону Славська на цих вихідних при умові сприятливої погоди і снігу. 
Думаю найкращими місцями для катання будуть
1) Тростян. Найскладніша гора. Для початківців підходить слабо. Висока, траси в поганому стані - не трачені, з горбами. Зате підйомники швидкі і нема великих черг. Ціна - 15 грн. за витяг або 200 грн за денний абонемент.
2) Захар Беркут. Траси різної складності і доглянуті. Ціна - 180 грн за денний абонемент. Але підйомники дуже повільні через що є черги до витягів.
3) Плай. Мажорний комплекс. Гора маленька і полога, ідеальна для новачків. Працюють снігові гармати і ратрак. Правда досить дорого. 20 грн за витяг і денних абонементів немає. Щоб накататись треба з 500-700 гривень викласти. І трохи проблематично з добиранням.

Політехніку, Погар поки що не розглядаємо, бо ймовірність того, що там сніг буде дуже мала. Тисовець, Подобовець, Красію також не розглядаємо, бо топікстартер там ще не був.
Буковель відпадає тому, що дорого і далеко. Тим, хто не вміє добре їздити буде дуже невигідно їхати в таку даль. Яблуниця і Драгобрат відпадають по тих же причинах.

Бажаючі зголошуйтесь і вказуйте горб, на якому хотіли б покататись.

Обговорення основної теми .

[1. Про індустріальний схід Чехії і особливості національного вуглевидобування.]

Дуже довго не наважувався на цей відчайдушний крок, але все ж таки вирішив його зробити. Вирішив я написати кілька слів про шахти і шахтарів з країни загниваючого капіталізму - Чехії. Не знаю, чи вибрав правильну для цього тему, але думаю модератори не образяться і поправлять.
Основною метою моєї поїздки до Чехії було навідатись в гості до станцій БАРСу. Але це виявилось не так просто. Без своєї машини, без GPS, їхнім транспортом мені не вдалося знайти їх. Хоча вони є. Можливо гарно охороняються і використовуються. Після повного провалу з БАРСом, що біля Оломоуца, я поїхав до міста шахтарів - Ґавіжева (Havirov як його чехи називають). Там спробував дослідити їх шахти і порівняти з Червоноградськими. Але в 99% випадків був виставлений охороною за територію. Важко в тому Євросоюзі експлорити.

1. Про індустріальний схід Чехії і особливості національного вуглевидобування.

Взагалі важка промисловість Чехії зосереджена на сході країни - такий собі маленький Донбас. Через металургійні заводи, більшість яких належить Міттал Стіл, часто стоїть смог. Особливо в прохолодну погоду, буває таке, що дихати на вулиці практично неможливо.
На сході країни зосереджені наймолодші міста. Власне Ґавіжев є наймолодшим, йому всього 50 років, а через 20 років його має нестати. Ці міста будувалися подібно до радянських "панельних" кварталів - швидко і ненадовго. Зумовлено це особливість добування вугілля. Пласт вугілля залягає неглибоко. Якщо не помиляюсь приблизно 300 м.  Для шахтарів будувалося таке "тимчасове" місто, біля нього шахти. Через неглибоке залягання вугілля, земля над виробітками постійно просідає, що є недопустимим в місті. Цікавим фактом є те, що виробітки не ведуться під залізницями, автомобільними дорогами і костелами. Після вичерпання запасів вугілля в шахтних полях, місто "переносять" в інше місце а на місці старого міста починають виробітку. Іншим цікавим фактом є повна відсутність териконів. Виявляється, що породу зразу ж висипають зверху над проходкою з на висоту розрахункового просідання поверхні. Зверху завозять родючий ґрунт і використовують як поля або засаджують лісом. І з часом ці пагорби осідають так, що ніхто і не скаже, що в цьому місці щось провалилось.

2. Про місто яке пішло під землю.

Коли мені розповіли, що біля Ґавіжова є місто, яке провалилось під землю, мені щелепа відвисла. Місто Орлова провалилося в порожнини, утворені шахтами. Про це звичайно ж було відомо, ще до початку деструктивних процесів і було збудовано місто Нова Орлова там, де просідання вже закінчилося і всі люди і виробництво було евакуйовано туди. Чесно кажучи, я розчарувався, коли побачив стару Орлову. З  міста залишився тільки костел на горі. Решта - поля і ліс. Ніякого натяку на те, що тут колись було місто з багатоповерховими будинками і людьми. Тільки неприємні відчуття мертвого міста, яке ніби кричало з-під землі, пробирали до кісток. А може це просто психологічний накрут, готувався ж побачити страшну картину.

Ось тут колись було місто:


3. Про місто Ґавіжов

Сказати чесно, абсолютно некрасиве місто. Виглядає як Левандівка, чи будь-який спальний район Львова. Повна відсутність архітектури ітд ітп. Зате дуже чисто і все добре огранізовано.  Є смуги для руху маршрутних тз, є доріжки для велосипедистів, доглянуті парки. Але дуже багато бомжів, циганів, алкоголіків, наркоманів і інших представників суспільства, яких моя добра душа розстрілювала і гноїла в концтаборах. Для шахтарів і їх сімей спеціально зробили дамбу на річці і побудували відпочинкові бази на березі водосховища.

На диво, дамбу можна було фотографувати скільки влізе. Охорона не протестувала. Але найбільше вразив тваринний світ - маса диких качок, яких ніхто не стріляє і риби, якої ніхто не ловить.









Першим ділом  я вирішив навідатись на очисні споруди. Знаходяться вони недалеко за містом, тому добрався до них без проблем. Огорожа виявилась більше ніж солідно. Високий 3 метровий подвійний паркан з колючим дротом і собаки, які бігали по  території. Тому вирішив спробувати зайти через прохідну. Там мене за дозволом направили до начальника, який чисто по-русски пояснив куди мені йти. Навіть через паркан не дали пофоткати. Все, що побачив, то те, що їх відстійники, чомусь в наземних спорудах, висотою поверхи так в 3-4. Обломаний пішов назад. По дорозі найшов головний колектор, відкрив люк, і знову обламався... Він був менший, ніж колектор Стефаника- Городоцька. Появилась думка, що люди там нічого не їдять.



Достоїнством міста є шалена кількість бомбосховищ. Будувалось воно в часи холодної війни, тому кожний будинок має своє сховище і багато їх просто по місті. Вентшахт там як грибів після дощу. Але вони нереально хитро закриті. За годину колупання все ж таки вдалося відкрити одну ВШ. Але і там мене чекало розчарування. Бомбік був затоплений так, що без Л-1 не пройдеш. Ясно, що його з собою я не брав.

Ось така штука стоїть в них на центральній площі.



Біля кожного будинку  є по 2 такі штучки.





А цю я зламав..


...а в середині халепа..


4. Шахти. Діючі і не діючі.

В надії побачити щось подібне до Бендюзької шахти я поїхав до найближчої непрацюючої вже багато років шахти Дукла. І знову розчарування. Всі корпуси шахти активно здаються під офіси і інші виробничі приміщення невеликим фірмам. Місце, де колись стояв копер і був глибокий ствол  заливається потужним бетоном, щоб ніхто не впав. Як я тільки зайшов на територію до мене зразу вибіг охоронець, який був на диво привітним. Зайти на територію можна тільки цієї шахти, бо там колись була аварія, в наслідок якої загинуло багато людей і було поставлено меморіальну доску.  Тільки через це мене охоронець провів по "дозволеній" території, показав де що було і дозволив пофотографувати.  На інших шахтах і такого не дозволяли.



Меморіальна дошка.


Залишки матеріалу для кріплення стелі. Вже багато років так лежить.




А тут, де рівна зелена трава колись стояв копер.


Решту шахт вийшло пофоткати тільки здалека. Зверніть увагу на конструкцію копрів. Вони набагато менші, ніж в нас і через них не качають повітря.









А це також копер, тільки той вже виконує функціє вентиляції.


А це - єдиний терикон біля збагачувальної фабрики. Але і його постійно забирають машинами.





Обговорення 

Help! Позичте на 1-2 дні зарядний пристрій для автомобільного акумулятора. В мене акум зовсім розрядився, хочу попробувати, чи йому зардне допоможе. Не хочу купувати нове, бо можливо, прийдеться купувати новий акумулятор.
З.І. Своєчасне "Велике дякую" великим пивом гарантую.

Власне музей  розташований в приміщеннях старих очисних споруд Праги.  На сайті є хороші фотографії типу 360. На жаль чомусь забрати такі ж фотографії колекторів.

Куплю цифровий фотоапарат, з характеристиками не менше:
-7 Mpixels
-Оптичний зум 3х
-зйомка відео
-бажано живлення від акумуляторів АА.
-обов'язково хороший стан.
Ціна до 1000 грн.

Куплю золоті монети Австро-угорської імперії номіналом 100 крон Франц Йосиф. Також куплю крони іншим номіналом, головне, щоб це був Франц Йосиф і метал золото, або срібло. Орієнтовна ціна одної монетки в 100 крон - $1600-1800.
Буду дуже вдячний за інформацію де їх можна купити.

Обговорення. Основна тема tyt

Недавно приїхав до Чехії. Не гаючи часу, зразу вирішили поїхати на (с)екскурсію в одне з найкрасивіших місць Моравії і Чехії в цілому - Punkevní jeskyně a propast Macocha - Пункевні печери і прівру Мачоху.
Сама прірва висотою 130м утворилась внаслідок просідання, точніше обралу корстової порожнини. Вона знаходиться серед Моравських гір і щоб побачити і всю її красу потрібно піднятися на вершину гори, висотою аж 550м над рівнем моря. При чому перепад висот 130м. Туди матрацно піднімає фунікулер.
Така цікава назва прірви походить від однієї легенди, пов'язаної з нею:
"Колись давно в однієї мачохи, накінець, народився свій син і вона вирішила позбутися нерідного. Для цього вона заманила його до лісу і скинула в прірву. Нащастя, хлопець зачепився за кущі і це побачили лісоруби. Вони його і врятували. А мачоха покінчила з собою самогубством, скинувшись в цю ж прірву."
Потім пішли в печери. Печери, звісно, обладнані для туристів. Зроблено багато штучних тунелів для зручності і безпеки людей.
Пункевні печери одні з найбільших в Європі. Зараз їх нараховується 1100, причому доступних є 5. Решта важкодоступні, або дуже маленькі. Спочатку маршрут пролягає по сухій частині. Доречі, ведуть дуже довго і швидко. Краса неземна! Через печери виходимо на плато на дні прірви. Там є 2 озера, маленьких, але глибоких. Глибина одного 13м, а іншого, зовсім малого, навіть калюжі -45м. За платом починається найцікавіша частина - плавання на човнах по печері. Відчуття просто супер! Пливеш в природному, а місцями не дуже тунелі на моторному човні, пригинаючи голову. Глибина води від 1м до 40м. Температура 4-10 градусів, повітря 8-12. Можете собі уявити, які почуття переповнювали мою діґґерську душу.
Фотографіями не передати всю красу цього місця.


Фунікулер, який "летить" дуже швидко, довжиною 500м.


Сама прірва. Вид зверху. Нажаль фотографія не показує всієї величі і глибини пропасті.




Суха частина печер:




Дзеркальне озеро










Ангел


Штучні тунелі


Дно прірви і озеро, з якого починається річка Пунква




Човен подано, сер


Керують човнами справжні віртуози. Тунелі дуже вузькі і звивисті. Дуже важко повертати, не те, що розминутися з іншим човном.

Виходимо на підземній приствані і йдемо гуляти по сухій частині






Потім в човен і продовжуємо підземну подорож. Нажаль, фотографувати з човна не можна було. Але я зняв цей процес на відео. Його викладу, з технічних причин, по приїзді на Україну.
За 30 хвилин випливаємо на білий світ.


Надіюсь, це мій не останній звіт по Чехії, в планах ще трохи індастріалу, підземель, природних і історичних красот Європи.

Ще трохи фотокарток є тут

Обговорення

Обговорення теми про ботанічний сад

Зібралося нас сьогодні багацько. Були Roy, Sunkatalano, Lesyk, Skip, stinger, :-), Цезар, Fenriz з дівчиною, SANECKA з жінкою і я. З повною дезорганізацією пішли (а дехто з вищезгаданих людей встиг до того) милуватися цвітом магнолії в ботанічному саду. Мали і дослідити бомбосховище на його території, куди і пішли спочатку. Бомбосховище виявилось супермаленьким, всього одна кімнатка. Зробивша декілька фотографій і незнайшовши нічого цікавого пішли фотографувати рослини. Більшість компаній пішли ще в ботанічний сад на Погулянці. Отже, чекаємо ваших фотографій.
Покищо викладу декілька своїх.

Саме бомбосховище:








А це цвіт магнолії. Правда ще не всі дерева зацвіли.




Ну і трохи фотографій з теплиць












Обговорення теми тут  

Цієї неділі Львівський ботанічний сад відкриває двері всім охочим, подивитись на цвіт магнолії. Таке задоволення буває раз в році. Пропоную сходити туди і дослідити підземну споруду на його території. Скоріше за все це якесь бомбо- водо- мітло- чи ще якесь сховище. Про нього я вже згадував тут .
Пропоную зустрітись на 14:30 біля пам'ятника М. Грушевському.

    Основна тема во тутко

може і звучить смішно і не професійно з мого боку але чи то часом не ВШ?

    Ти правий, це ВШ. Скоріше за все вентиляція з підвалів. Щодо ВШ біля школи, то всі школи, що будувалися за Совка мали сховища.
Правда не в тему, але 1-2 роки тому бачив копра, недалеко від траси перед самим в'їздом в Стрий зі сторони Львова. Може хтось знає, що там рили щитовим методом, чи то мене мої очі підвели?

  Сейсмологічна станція "Львів" була заснована 1899 на базі Львівської політехніки. Тоді вона знаходилась за будівлею наукової бібліотеки. В роки другої світової припинила свою діяльність, ну а після війни знов розпочала вести дослідження сейсмічних коливань. В ті часи науковці, які там працювали, а це в основному були викладачі Львівської політехнвки і Університету Франка, були не дуже приємні владі, бо чуть не кожен був націоналістом, або бандерівцем. Особливо нелюбила влада наших вчених, коли СРСР почав випробовувати ядерну зброю, всі папери з даними були вилучені. За Сталіна станція була відокремлена від політехніки і переїхала в новий будинок - маєток одного пана, який щоб не їхати до Сибіру виїхав до Європи. Там вона знаходиться до сьогодні. Зараз це вулиця Ярославенка, 23. На сьогоднішній день це одна з найпотужніших станцій в Європі, здатна зафіксувати землетрус в будь-якій точці Земної кулі.
 Чесно кажучи, був трохи розчарований з побаченого в середині, бо уявляв собі сейсмографи в глибокому бункері, які пишуть чорнилом по паперовій стрічці, як в фільмах. Виявилось все не так ефектно. Материкові породи в цьому місці залягають високо, тому фундаменти сейсмодатчиків розташовані в підвалі будинку. Виглядають вони, як металеві ящики з дротами, які ідуть на 2 поверх до комп'ютерів. (система DAS - Digital Analog System). Система дуже точна, комп'ютер відфільтровує коливання від руху транспорту, поїздів, людей від справжніх сейсмічних поштовхів. Здатна визначити епіцентр землетрусу з точністю до 1 км. Хоча на багатьох станціях, особливо часто в Криму ще пишуть на фотопапері.





Ці металеві коробочки і є сейсмодатчиками.






А це вже залишки сейсмографа, який писав променем світла по фотопапері. Уявіть собі стоси того паперу, якщо спостереження проводилось круглодобово...


За допомогою цієї карти, коли ще не було комп'ютерів визначали координати епіцентру землетрусу. Метод був не надто точний, але "популярний" :)


Ну а це вже монітор сучасної глобальної системи. На ньому відображається сейсмічна активність по всіх станція Західного регіону. Скоро цю інформацію, зможе побачити кожен, хто має доступ до інтернет.


На відео реєстрація японського землетрусу у Львові. На моніторі показано 3 шкали - це магнітуди коливань в напрямку північ-південь, схід-захід і вертикальна складова.

 Щодо сейсмічної активності Львова, то Львів входить в 6 бальну зону за шкалою МСК-64 і ймовірність землетрусу в нас досить висока. Не далеко від нас є активна зона в Закарпатті з магнітудою 8 б. Але для нас ці землетруси практично не відчутні, бо їх епіцентри знаходяться на дуже малій глибині - 1,5-2 км. Інша справі зона Вранча, яка знаходиться в Румунії, там епіценти можуть бути на значних глибинах, і при сильному землетрусі Львів може трохи потормосити.
 І ще одне: не вірте шарлатанам, які прогнозують землетрус на якусь певну дату. Цього передбачити неможливо.

  Обговорення тут

Потрібен старенький дешевий і малопотужний стаціонарний комп'ютер, в основному для виходу в інтернет. Розгляну всі пропозиції :)