Дикі пляжі в Криму

[Golem]

Вже тричі відпочивав в Криму з автомобілем на диких пляжах, тричі отримував масу задоволення і тричі не хотів вертатися назад. А весь секрет в місцях, якими я й вирішив поділитися. Це не є статистичний перелік всіх місць де можна відпочити «дикуном». Лише ті точки, які знаю я. Назагал сам вислів «дикий відпочинок» мені не подобається. Він скоріше асоціюється з дикими умовами в Ялті чи Алушті, коли пляж схожий на лежбище стада тюленів а море кишить відпочиванцями.Шо дикого в тому, шоб приїхати на берег моря, розкласти намет і не бачити більше нікого, крім коханої людини? З таким же успіхом вилазки в Карпати теж «дикий відпочинок» а пиятика до поросячого виску в котеджі – організований «віддих»? Звісно, організований автокеміпнг де нема де стати шоб не зачепити розтяжку намета і всюди смердить туалетом – не відпочинок а циганський балаган. А от безлюдні місця де хоча б в радіусі 100м нема людей – зовсім інше діло.

В першому реченні я написав шо «відпочивав в Криму з Автомобілем» і це правда. Саме авто дає те відчуття свободи, можливостей і впевненості. Саме авто позбавляє більшості рутинного харева, яке присутнє в «організованому» відпочинку. Є й контраргументи що то далеко їхати, тяжко, машина може поламатися. Що тут сказати. В Крим 1200км, це як двічі зїздити на Буковель чи деінде в гори. Машина ж не ламається, правда? Звісно якшо слідкувати за її технічним станом. То чому має поламатися тут в умовах траси? Ну і зрештою ти ж серед людей. Якшо шось дрібне і станеться – легко поремонтуватися чи викликати евакуатор. В автомобіля, насправді, дуже мало елементів які можуть так вийти з ладу щоб не змогти продовжувати самостійно рух.

На рахунок тяжкості переїзду – до Перекопська 13-15 годин. Якшо порівняти з велоподорожжю коли їдеш цілий день, крутиш педелі та кермо – це не поїздка, а відпочинок. Сидиш собі в мякому кріслі, слухаєш музику. Звісно, втомлюєшся. Але не набагато більше ніж за зміну на роботі.

Поділюся своєю системою їзди: виїжджати потрібно в 3 годині ночі, перед тим поспавши хоча б 4 години. Тоді водій не засне вже перед 5-6, а далі вже день, спати і не хочеться і ти їдеш без втрати часу і сил, бо в автомобілі добре не виспишся. Найкраще зупинятися лише раз на Одеській трасі шоб заправитися і попоїсти. Після кількох годин їзди тіло та мозок привикають до такого стану речей і сприймають все як належне. Зупинки лише вибивають з колії. Приїхавши в Крим насамперед хочеться побачити Море. Тому звертаємо на захід і прямуємо на Бакальську Косу. З якої і починається перелік.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Бакальська Коса.

Знаходиться при вїзді в Крим тут 45°47'44"N   33°10'31"E Бакальська Коса це смужка землі завдовжки 6км з обох боків оточена Водою. В кінці коси є мис Пісчаний – півострів з чудовими пляжами та калюжами і очеретом посередині. Вїзд на косу з селе Стерегущеє. Після вїзду в Крим повертаємо направо як на Чорноморське. По дорозі буде потрібне нам село. В самому селі є вказівник «в морю». Далі КПП, за автомобіль, 2 людей і намет прийшлося заплатити 30 грн. Чеку не дають. Після КПП їдемо по самій косі. Зразу починаються зїзди вправо до моря, тут і шукаємо місце яке сподобається. Пляж – дрібний ракушняк, далі винесені водорості, які зручно палити для відганяння комарів. Дров нема. В кінці дороги є великий рівний пісчаний майданчик де організований автокемпінг. Тут можна придбати воду і решта благ цивілізації. Якшо пройтися ще далі то можна впасти на Мисі. Людей нема зовсім, єдине шо речі від автомобіля треба буде пронести метрів триста. Зате які краєвиди! Час від часу плавають дельфіни. Медуз майже нема, в воді є якісь маленькі щипаючі штучки. Тіні нема.

Місце стоянки, вид з Моря


Пляж


Дорога до Мису


Мис


Море


Звісно шо море з часом надоїдає. То ж навколо можна покататися і поффтикати на інші місця. Наприклад:

Обрив перед Міжводним


Грецьке Городище в Чорноморську на Пляжі


Мис Траханкут. Красивий і розкручений, але занадто людний шоб там спокійно відпочивати.


Вітроелектростанції по дорозі на Євпаторію


Якшо вас комарі прогризуть до кісток, можна переїхати в Міжводне, це друге місце.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Міжводне

Міжводне знаходиться кількома десятками кілометрів далі по дорозі на Чорноморське.
Лінк на Вікімапію Досить туристично розвинене селище, є базар і кафешки. Але ми минаємо його справа попри трасу бачимо довгий пляж. Тут вже більше людей, але цілком можна знайти затишне місце. Комарів нема. Зате є тіньок в кущах і деревах. Дальній кінець пляжу ідеальне місце для бітьків з дітьми. Море там дууже довго не стає глибоким. Ближче до міжводного глибина нормальна, прямо коло берега можна наловити багато рапанів. Цікаві місця ті ж, що і для Бакальської коси. Люди сюди приїжджають сімями і сидять тижнями. Недалеко є вся інфраструктура, затишно, приємне море, мало людей.

Місце для зупинки


Море


Що ж, за кілька днів західне узбережжя надоїдає, потрібно їхати на Південь де море якраз таке, як воно в нас і асоціюється: зі скелями і камЕнями. Є, звісно, ше довжелезний пляж біля Євпаторії, але близькість траси відбиває бажання там зупинятися.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мелас біля Форосу

Тричі там був і тричі отримував ідеальне задоволення. Кращого місця в Криму годі й шукати. Мелас – маленьке містечко біля Санаторного з дуже симпатичним і незавантаженим пляжем. Поруч є невелика заліснена територія з галявиною посередині і криницею поруч. Нормальний тіньок, дрова, тишина і свіже повітря. Внизу видно море, зверху – круті гірські схили. Є один перевагонедолік – це териротія заповідника. Правда заповідник лише для того, шоб дерти гроші. Сергій Копанський щорічно привозить туда автобус людей. Але з ілсником прийдеться домовлятися полюбе.

Тож після Форосу слідкуємо за Знаком «Мелас» направо і повертаємо туда. Метрів за 300 є малопомітне відгалуження наліво, нам туда. Вїхавши в поселення сміло паркуємо машину поруч дороги, місце спокійне і ніц їй не буде. Беремо речі і йдемо вгору зліва від дороги, є бетонна доріжка і багато стежок. Місце знаходиться ось тут Також можна зійти з траси бетонованою доріжкою що починається від автобусної зупинки.

Місце для стоянки


Спуск до Моря


Пляж


Безлюдна ділянка Пляжу


Прозорість води


До моря йде спуск залізними сходами, хвилин 15 приємної ходьби. Це єдиний недолік місця, не можна ночувати близько води. Зате це ідеальний плацдарм для дослідження південного берегу Криму, все під рукою. Цікаві місця не буду описувати, по цьому є цілі сайти. А от одноденну мандрівку горами що прямо нависають над трасою – можна. Від зупинки Мелас на Ялтинській трасі йдемо камянистою дорогою вверх і вверх. Десь там проходить стара траса по якій зараз не їздять. Нам потрібно дійти до неї. Можна влоб ломитися, можна траверсами і стежками. Вийшовши на асфальт йдемо в сторону Алупки кілометрів 2-3, поки зліва не побачимо деревяні ворота з написом «Чортова Лесница». Далі все марковано, піднімаємся круто вгору. В кінці підйому памятник партизанам у лісі. Біля нього повертаємо наліво, в сторону гірських хребтів. Тобто рухаємся горами назад до Фаросу. Невдовзі виходимо з лісу і опиняємся на горі. Звідки відкривається чудовий краєвид на море, берег і наш намет внизу. Йдучи далі по дорозі вийдемо до Церкви і від неї назад вниз до зупинки асфальтованою дорогою.

Стара дорога. Перед цією горою початок підйому.


Початок Підйому


Вихід з Лісу


Вид з Вершини


Церква як Орієнтир


Початок Підйому тут Coordinates: 44°25'19"N   33°51'20"E

Ну і наостанок: спускаючись до моря чи йдучи в гори ми лишали намети і все домашнє начиння на місцях. Ніяких ексцесів не було. Ну але якшо хочеться на півдні але біля самого моря – тоді можна спробувати Балаклаву.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Балаклава

Балаклава знаходиться біля Севастополя. Сама по собі цікава лише підземним доком для підводних човнів. Але якшо лишити на набережній машини і поплисти кораблем на Золотий Пляж Coordinates: 44°28'48"N   33°37'47"E можна досить непогано відпочити. Всі навколишні пагорби всіяні наметами, але тісняви нема, тож є купа місця в тіньку для наметів. Красиві пейзажі, скелі, можливість спати прямо на березі коло моря. Правда тут теж ходять і збирають за ночівлю.

Конопляж


Місце для Стоянки


Море


Красиві Краєвиди


Єдиний недолік цього місця – треба далеко лишати машини. І хоч їм ніц не є, але якшо багато речей – то не зручно. Цього недоліку позбавлене останнє місце – біля Морського.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Морське

Морське – містечко перед Судаком. Людей тут багато, місця мало. Але  перед Морським є чудовий дикий пляж на якому достатньо місця для комфортного відпочинку. Знаходиться він тут Переваги – до моря буквально два кроки. Засинаєш під звуки хвиль з видом на зірки. Нема людей. Трасу не чути. Недоліки – досить великі камені в морі, не такі красиві краєвиди як на Південному Березі. Зато машина стоїть в 10 кроках на горбі поруч. Хочу звернути увагу на Дорогу Алушта-Судак. Їхатимете дві години, постійні серпантини, спуски і підйоми. Зх цікавиїх місць можна відзначити башту Чубан-Куле, з якої відкривається чудовий краєвид на море. Троха далі є Мис Меганом, теж гарний обєкт для відвідин. Звідси, також, зручно вертатися у Львів по Трасі Феодосія – Джанкой.

Місце для Намету


Більш людний кемпінг троха далі


Зруйнована Башта Чубан-Куле


Вид з Башти. Дуже багато дикого пляжу, але далеко йти


Надзвичайної Краси Море


По дорозі додому доцільно відвідати Замок в Меджибіжі біля Хмельницького


-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ще троха фоток цих місць можна поназнаходити в моїх альбомах тут тут і тут
Це далеко не повний перелік. Хто знає інші місця – пишіть. Але це не повинен бути масовий автокемпінг, має бути зручний підхід до моря, фотографії місця і вказівник на карті. Шоб інформація була доцільна тим, хто плануватиме мандрівку в Крим.

[sailor]

Красний, інформативний звіт, намотов на штурвал, якраз планую наступного року щось подібне. Дякую  ;)

[Golem]

Красний, інформативний звіт, намотов на штурвал, якраз планую наступного року щось подібне. Дякую  ;)

Ти велосипедом чи машиноу? Для Велосипеда треба робити проміжні стоянки, бо за день на велосипеді стільки км по такій жарі то далеко не відпочинок. Один з варіантів -  перетинати канал, там постійно є вода і прохолода.

[sailor]

Швидше всього велосипедами, ясно що повністю маршрут не повторимо, буду коригувати питатуму  ;)

[Bottlehunter]

Нещодавно також спробував, як воно - відпочивати з наметом в Криму. Забігаючи наперед, скажу, що незле. Але насамперед треба подбати про хороше місце для стоянки і про воду для пиття та купання (в морській же голову не помиєш). І ще добре, коли є велика компанія, тоді і їсти легше приготувати і відлучитися від намету можна. Але про все по порядку.

Знаєте, ото є в мене така звичка - асоціювати різні місця чи міста з певною музикою. Навіть не звичка, а якось воно само по собі думається, що до осіннього Львова найбільше пасують пісні Піккардійської Терції і Мертвого Півня. Саундтрек до Новояворівська - старі індастріал-пісні Скрябіна. З Франківськом чомусь асоціюються Карна, Фліт і інша така весела рочара. А коли заїжджаєш в Горгани, то душа зразу співає про "свято грибів і форелів".

Так-от, а з Кримом в мене пов'язана музика місцевих чуваків, що сі називают "Ундервуд". Для того, щоб пройнятися настроєм, гляньте їхній кліп, що нижче. Він знімався на найдовшому тролейбусному маршруті в Україні, що йде з Сімферополя до Ялти.

Поїздка на кримському тролейбусі була для нас з Христиною одним з обов'язкових пунктів. Запущена ця лінія була ще в 1959р. А в 2010 потрапила в Книгу рекордів якк така, що має найстаріший рухомий склад. Зараз тролейбусний парк оновився і ми були навіть трохи розчаровані, що їдемо не на старенькій Шкоді (такій, як в кліпі), а новим "Богданом".

До речі, кримський тролейбус має свій сайт. Ось тут, наприклад, фотогалерея. Квиток до Алушти коштує 7,50 і ще 2 грн за багаж, що взагалі дивно для Криму. Тут дрібна розмінна монета - 10 гривень :) Тролейбуси від'їжджають кожні 8-10 хв., квитки треба купляти в касі і продаються вони на конкретний рейс, тобто на квитку чітко вказано номер рейсу і час відправлення.

Ось морда "Шкоди", що їхала перед нами. Перед Алуштою наш тролейбус її перегнав. Ви ніколи не бачили, як обганяють один одного тролейбуси? Водій заднього на зупинці сигналить, чувак, що їде на передньому вилазить, знімає роги, а потім пропускає заднього. І заклеймйонний позором їде далі.



А оце наш "Богдан" зсередини.Середні двері в салоні заблоковані, а в проході встановлені додаткові сидіння.



Краєвиди з вікна просто чудові, справа гори, зліва гори і виноградники.





По приїзді в Алушту трохи погуляли там, пообідали. Скажу чесно, місто не вразило. Якийсь суцільний базар, море брудне, а на березі як тюлені тіснесенько лежать "атдихающіє". Є ось такий регіональний кінотеатр. А на тролейбусному кільці розташований акваріум, в точно такій же потворній будівлі, яка стоїть у Львові на кінцевій трамваю біля Головного вокзалу.





А ми поїхали маршруткою на Рибаче, приблизно 15 км в напрямку Судака, до повороту на базу відпочинку "Семидворье". До речі, з маршрутками в тому напрямку є проблеми. Якщо їдеш не з вокзалу, а ловиш її на трасі, як робили ми, водій може і не зупинитися. А може зупинитися, спитати куди їдете і якщо кудись близько - не взяти. З автостопом ситуація взагалі пропаща.

Біля "Семидворья", а саме отут, є затишні місця для відпочинку з наметом. Ми були в "Лимонії", принаймні так стверджував вказівник на розваленій опорі водопровідної гілки. Море підмило опори, неймовірно покручений водопровід лежав просто на землі, а в одному місці з дірки текла вода, справжня знахідка для туристів. Місце для намету довго шукати не доводиться – просто піднімаєшся круто вгору метрів зо 30 по ледь помітній стежині і шукаєш собі галявину до смаку. Галявин тут безліч і всі на початок вересня були вже порожні. До нашого приїзду всі ті, хто жив тут влітку, вже поїхали додому, залишивши по собі прибрані вогнища і пластмасові бутелі для води. Ще можна було здибати артефакти типу квитка на літак з Санкт-Петербурга до Сімферополя, тролейбусного квитка з Черкас або не ідентифікованого алюмінієвого чайника. Ми коли від'їжджали, теж залишили згадку про Експлорер.

Бетонні опори і початок Лимонії





А це – наш табір. Через відсутність людей поблизу, його можна було залишити без нагляду і йти обідати в кафе на базу відпочинку, купатися в морі або просто досліджувати околиці.





Пальник я розпалював тільки раз, та й то більше з цікавості. В решті випадків цілком вистачало назбираних дрів. Дуже круто було вечеряти на стрімкому обриві, а внизу хлюпало море. Море біля Алушти було досить холодне, чого не скажеш про Гурзуф, Кацівелі чи Симеїз.
Спати ми лягали досить рано – в Криму темніє швидше, ніж на рідній Галичині. В першу ж ніч навколо намету щось почало тупати, шурхотіти листям, хрюкати і цямкати. Ну все – промайнула в голові думка – прийшли кримські оборотні, пожираючі мосх!!! Промінь ліхтарика, проте, виявив тільки зграю тлустих їжаків. Вони все літо годувалися біля туристів і цілком закономірно прийшли дружити до нас, коли не знайшли нічого їстівного на звичних місцях. Один навіть пригрівся біля Христини, по той бік намету, а коли вона його пробувала відіпхнути – незадоволено пищав. На наступну ніч ми все їстівне порозвішували на дерева, їжаки були, напевно, дуже розчаровані. Але я того не чув, бо міцно спав)))





А оце краєвиди навколо «Семидворья».




На високому горбі стояв цементовий баран, видно було це чудо радянської архітектури здалеку. Ми знайшли стежку і добрих півгодини йшли туди. Коли ж дійшли, виявилося, що той баран – насправді кінь. Просто викапаний. Ось, помилуйтеся:



Прожили ми біля Алушти тільки два дні. Ще одну ніч переночували біля Симеїзу, а потім схарилися і знайшли собі хату і вже звідти здійснювали набіги на культурні і не дуже місця Криму. Ось ще кілька місць, де можна стати табором:

Скелі біля гори Кішка, під Сімеїзом. Поміж деревами і кам'яними брилами живе безліч неформального люду, причому навіть у вересні їх було дуже багато.



Стоянка біля Кацівелі, під закинутим пансіонатом. Гарне, затишне місце. Дуже чисте і тепле море,  а поруч ще й нудистський пляж. Правда, не знаю як там справи з прісною водою.





Оце і все наразі. На Вікімапії позначено ще багато місць де можна стати з наметом. Треба тільки вибрати собі, зібрати компанію і відважитися поїхати. І буде вам щастя ;)