Гора Синячка коло Делятина. Автомаршрут.

Golem · 12.07.2010 16:00:20

Виявляється в Карпатах є ціла мережа автотрас прохідних навіть для простих автомобілів. Це нафтоносні дороги навколо Делятина. Досить високі гори, аж до 1300метрів можуть бути подолані на звичайному автомобілі калсу Таврія і, тим більше, на позашляховику. Тому полонина Руна має серйозну конкуренцію :)

Синячка це не дружина місцевого алкоголіка, це досить мальовнича гора біля Делятина. Де це Делятин - та коло Яремчі. Тож відпочиваючи в тих краях можна спробувати себе в ролі оффроадера. Тож починаємо. Проїхавши міст через річку "Перемиська" зліва бачимо Пожежну частина, справа - переїзд. Їдемо туда, на роздоріжжі повертаємо наліво, далі переїжджаємо ше одну колію і далі весь час прямо. Досить скоро нормальна дорога закінчується і починаються Карпати. Не надто стрімкий підйом, широка дорога, колії майже нема. Ну камені вилітають час від часу, але проїхати всюди реально.

Через 9 км виїжджаємо на першу полонинку, 950м висоти. Є можливість насолодитися красивими Краєвидами, оцінити як ми високо забралися. Тут починається найскладніше місце. На полонинці кілька величеньких калює і найбільша з них - на початку лісу. Калюжі деколи можна проїхати боком, а деколи безпечніше прямо по дну, добре шо воно камяне.

Далі досить скоро виїжджаємо на другу полонинку, тут вже стоїть кілька нафтових насосів, будка з написом "стопів поворотів немає". Прямо по курсу видно горб а за ним нашу ціль - Синячку. Здається що вона повністю покрита лісом - але насправді вершина в цекотах і звідти відкриватиметься чудовий краєвид на заліснені горби.

Їдемо далі по основній дорозі. Залищилося ще якихось 5км. Для орієнтування можна брати електростовпи, що йдуть в потрібному напрямку аж до полонинки під Синячкою. Дорога тут значно краща, твердіша, тож виїхати наверх не складає зусиль.

А воно того вартувало: 1300метрів, навколо на 360 градусів горби та полонинки, далеко внизу видно Делятин. Чудове плоске місце для відпочинку. Троха в стороні розташоване містечко анфтовиків, але воно картину не псує, а швидше навпаки - доповнює.

На саму вершинку прийдеться пройтися аж десять хвилин пішки - зрештою непогано щою апетит нагуляти перед смакуванням ковбасками. Минувши лісову смугу піднімаємся цекотами наверх до деревяного хреста з міні вівтарем під ним. ЖПС так і показує: 1400м. Вершина також досить плоска, видно кілька місце де ночували люди та обкладалися каменями.

Чим ще цінна ця полонинка - назад можна вертатися іншою, не менш захоплюючою дорогою. Або в Зелену, або назад на трасу в Дору. Спуск, особливо для велосипедистів, повинен виявитися не менш цікавим ніж підйом. А ми ж прощаємся з гостинною Синячкою , надіючись вернутися сюди знову.

На Вікімапії вершина тут. також проглядається решта маршруту що є на карті.

inkognito · 12.07.2010 20:34:14

Шановне панство, обговорення

Golem · 13.07.2010 16:42:20

Виявляється по дорозі є ще один цікавий обєкт до теми - "Білий Камінь". Більше читати тут. Також кілька інших правда неавтомобільних варіантів опи сано ще тут. То ж є чого їхати туда ще раз :)