Румунія

[Олесь]

Румунія, 5 днів, приблизно 2 000км., 4 міста, 3 замки, 2 фортеці, Трансфегерашське шосе, дамба Відрару...
Зібралось нас четверо: Johnny, Діана, Олег і я. Визначились з датою, вибили в начальства відпустки, за свій рахунок і 28.08.2019 о 6:30 виїхали з Львова.

Кордон перетинали в Дяково, вся процедура зайняла 25хв. Що мене дуже здивувало, враховуючи попередній досвід поїздок через Польщу,
де інколи по 12 годин на кордоні доводилось стояти.   





Перша наша зупинка Клуж-Напока (324,6 тис. меншканців, друге за величиною місто в Румунії). Взагалі міста в Румунії доволі мізерні і Клуж-Напока в тому числі.
Друге по величині місто, а до нашого Львова йому дуже далеко. Будівлі в більшості 2-3 поверхові. В селах криті черепицею, в гірських районах гонтом.


Кабель менеджмент у них на такому ж рівні, як і в нас, або гірше. Проте дороги в Румунії кращі, лиш в гірських районах зіткнулись з заторами, в основному через
плановий ремонт доріг.


Клуж-Напока
Храм св.Михайла (1487р.)
Попасти в середу не вдалось, зачинений на реконструкцію і як ряд інших будівель в місті.




Замок Банфі (1774р.)


Одна з найдавніших будівель в Клуж-Напока






Собор Успіння Пресвятої Богородиці












Оперний театр




Вежа старої цитаделі


Палац Бабош


Архітектурні контрасти








Харчування і проживання в Румунії по вартості виходить практично як в Україні, або навіть дешевше.


День 2
Саліна Турда (тут ще римляни добували сіль)






Другий рівень копальні вщент заповнили атракціями для туристів, кафе, теніс, боулінг, чортове колесо... Як на мене все це абсолютно лишнє в копальні,
і перетворює її в якийсь дешевий супермаркет.


Третій рівень, озеро (луговня) на глибині 100м.




Спуститись можна на ліфті до якого черги з десятків людей, або по сходах, що ми і зробили.
































Схема саліни, для туристів доступна лиш одна луговня.


Наступна наша зупинка замок Корвінів (1458р.). Саме тут Матіаш Корвін ув'язнив Влада ІІІ Цепеша (Дракулу) на 12 років.
По власноруч сфабрикованих доказах в змові з турками.






Один з цікавіших замків відвіданих нами під час подорожі. Число експонатів, таке ж як і в наших замках, проте сама архітектура вельми цікава.






















Наступне наше житло збереглось в автентичному стані ще з радянських часів, відсутність інтернету, гарячої води та газу за який власниця не заплатила.
Та наявність мурах наполеонів...




День 3
Трансфегерашське шосе (90км. серпантинів) та о.Балея






















Дамба Відрару (1965р.)








Водосховище, дещо обміліло, або було частково спущене, попередній рівень води можна зауважити по характерній відмітці на скелі.


За 3км від дамби знаходиться цитадель Поінарі. Це справжня фортеця Влада Цепеша. Потрапити всередину нам не вдалось, стежина яка веде до цитаделі перекрита через
ведмедів. В цю пору вони вигулюють молодняк. В Румунії їх взагалі доволі багато і для контролю популяції раз в рік дозволяється їхній відстріл.
Тоді ж в ресторанах Румунії з'являються блюда з ведмежатини.




До м.Сіная, в якому заночували, добрались доволі пізно через ремонти доріг та затори. Заселились, пройшлись вечірнім містом. Місцевих можна було побачити лиш біля пабів та тамтешніх наливайок.
Вулиці були абсолютно безлюдні.




Всі лічільники в них винесені назовні будинків.


День 4
Сіная
Православний монастир в Сіная (1690р.)






На території монастиря...


Замок Пелеш








Замок Фойор






Потрапити в замок Бран поперднього дня нам не вдалось. Вирішили зробити коло і все ж відвідати його на 4 день.
Замок Бран - розпіарений турагенціями завдяки роману Брема Стокера - Дракула.
Історична постать - Влад Цепеш ІІІ насправді в цьому замку не жив і можливо, навіть не бував.
Вхідник квиток тут найдорожчий, 40 лей. Проте, як на диво в Румунії можна користуватись нашим студентським. Навіть недійсним, ніхто не приглядався. :)




Замок мізерний, архітектура і планування його доволі цікаве, але всі його плюси меркнуть перед потоки туристів. В стінах замку ніде провернутись, утворюють затори з туристів...
Одним словом, ніякого задоволення...
























До речі, румунська валюта, лей виготовлена з пластику, вона не рветься, не боїться вологи.


Наступна зупинка Цитадель Ришнов побудована лицарями тевтонського ордену в 1225р.










м.Сіґішоара

Вид на нічну Сігішоару та православну церкву Святої Трійці




Годинникова вежа (13ст.) оборонна і водночас адміністративна споруда. Під нею розміщувались центральні ворота в цитадель. А в самій вежі розміщувалась мерія.




Будинок, в якому в 1431р. народився Дракула (Влад Цепеш ІІІ)


Мерія


Криті сходи школярів. На пагорбі церква та ліцей.






Собор Святого Йосипа




Церква Святого Духу (Церква прокажених)


Вежа гільдії коменярів


Вежа чоботярів


П'ятий день витратили на зворотню дорогу. За час поїздки звикається до кочового життя, постійного руху, нових місць, людей... Повертатись до буденно рутини та
роботи зоавсім не хотілось.

[Johnny]

Забули ще на маршруті вказати Hunedoara. Саме там, в замку Корвінів, був у в'язниці Влад ІІІ Цепеш.
Додам ще трохи фото від себе.

Соляна шахта в місті Турда:





Замок Корвінів:






Південні Карпати:


Радянська статуя біля дамби Відрару:


Замок Пелеш:





Вид на гірський масив Бучеджі:


Файні клумби біля замку Бран:


Ось так розправляються зі сміттям у Ришновській цитаделі:


І наостанок флора у місті Ришнов:

[Олесь]

[Олесь]

Замкові туалети, середньовічні  ;D

[Олесь]

[Golem]

Вид з підземелля в глибину землі. Я зараз знаходжуся в соляних копальнях Турда


В звіті також буде дестрой і помойки


Ну і як же без дахів і горокраксів Експлорера


Деколи хочеться поїхати кудись за кордон, але щоб не дуже далеко і було на що подивитися. Одним з таких місць є Турда, Румунія. Всього 250км від кордону мальовничими гірськими перевалами і ти в серці Трансильванії. В Труді знаходяться величезні та надзвичайно красиві соляні копальні. Сіль тут добували ще римляни. А зараз всередині облаштували туристичний рай. Соляні копальні вражають як своїми розмірами та і красою. Всередині є парк розваг і навіть соляне озера по якому можна кататися на човні.

Соляне озеро глибоко під землею


Для тенісу теж ок. В сухому повітрі напевно краще грається


Це острів посередині соляного озера. Самому не віриться що цю красу я бачив насправді


А як же черги на кордоні?!- спитаєтеся Ви. Я теж за це переживав тому виїхав з запасом. День перед поїздкою я катався на Буковелі. І раз вже тут, на Закарпатті, то чого б не відвідати Турду?! Неспішна дорога через Яблуницький перевал, чудові краєвиди на Петрос і Говерлу. Потім минаємо Рахів, Ділове і кілометрів з двадцять петляємо Тисою вздовж колючки і синьо-жовтих стовпців. Тут проходить Україно-Румунський кордон. GPS кудись веде, але пунктом пропуску щось і не пахне. Може він давно закритий і мені з обломом прийдеться вертатися назад?

Яблиницький перевал. Готуються до атомної зими?


І звідки цей гОцул взяв "участок" між Говерлою і Петросом?


Затишна брукована вулиця в Солотвино раптово обривається шляк-баумом. Біля нього стоїть людина в формі з маскою і термометром. Це і є Український кордон. Наші прикордонники віднеслися до мене з підозрою. Мовляв що я тут забув, чому не їду через Краковець, чи не везу часом бурштин або ікони і тому подібне. Я зробив висновок що наступного разу треба хоча би блок цигарок в багажник кинути аби менше привертати уваги.

Далі їду на Румунську сторону по дерев'яному мості! Уявіть собі: сполучення між двома європейськими країнами йде по дерев'яному мості!!! Під моїм маленьким Джимміком він звісно що не завалиться. Але багатогодинні черги ця хитка конструкція виключає як такі. Ну і фури та автобуси теж напевно не проїдуть.

Деревяний міст між Ромунією і Україною


Румунія мене почала вражати ще з кордону. Пропустили мене менше ніж за хвилину. Причому найдовше часу зайняло записати номер моєї машини на листочку!!! В наших прикордонників хоча б комп'ютери були! І взагалі наступні 150км шляху я постійно дивився в GPS щоб пересвідчитися чи я справді в Румунії. Вигляд з вікна, села, фіри з кіньми і дороги нічим не відрізнялися від Українських десь там в Путильському районі Карпат. Тому їдучи в Румунію не розраховуйте перетнувши кордон опинитися в шику і гламурі. Навіть у великих містах все плюс мінус так як і в нас, а деколи і гірше. Румунія – це насамперед колорит і самобутність. Це історичні пам'ятки та чудові краєвиди. Якщо це ваше – тоді вперед у дорогу!

Звичайна Ромунія мало чим відрізняється від України


Точно так само є сміття попри дорогу


Циганський телефон


Завершуючи тему кордону скажу що назад через Дяково я проскочив ще швидше. Бо Українці мене не шманали. І це не через корона вірус немає людей. Попри Вилок і в Берегово я спостерігав цілком звичні для цього місця черги на Угорщину. Це чомусь в Румунію нема бажаючих. Зі Львова до Турди через Мукачево вийшло 500км.

Дехто скаже шо пиляти 500км це капець як багато і тяжко. Але я дорогу сприймаю як відпочинок. Їдеш чудовими горами, минаєш стрімкі перевали, дивишся на нову країну і час минає швидко. До речі, я тепер розумію чому Трансфагараш побудували саме Румуни. Та в них тут всі дороги такі звивисті! Деколи в поворотах на першу передачу приходилося перемикатися. Просто Трансфагараш це фінал-апофеоз їхнього РомАвтодору.



Власне Турда це маленьке та симпатичне містечко з дуже довгою історією. Спочатку тут стояв великий римський табір. Потім розміщувався уряд Трансильванії. То ж тут є на що подивитися і поза копальнями. Але Саліна (так їх називають) того справді варта щоб лише заради неї сюди їхати.....

Центр, Турда


В принципі це і є десь пів-міста. Небагато. Копальні за тим горбом


де Урбан там і Поліція


Чому копальні а не шахти? Тому що видобуток вівся зверху вниз. Тут немає глибоких стволів та заплутаних ходів як наприклад у Велічці чи Стебнику. Зате є величезні підземні кімнати - виробітки. Всього три штуки відкриті для туристів. Ці виробітки настільки великі що всередину вмістилося колесо огляду, дитячий майданчик, тенісні та більярдні столи та інше. Усе це майстерно підсвічено то ж навіть на телефон фотки виходять офігенні! Попри всю цивілізацію атмосфера тут справжня, соляна. Повітря стерильне, ехо тишини та відсутність запахів... поки не сядеш у ліфт з іншими людьми 😊 Тому я користувався дерев'яними ходками

На дні трапеціїдальної камери






Вхід в копальню. 1857 рік.


Всередині є ліфт щоб не ходити сходами


Навколо справжні соляні стіни


Дякую Юркові і Олесю що своїми звітами спонукали мене сюди приїхати


Висота стелі кімнат коло 100 метрів, довжина кілька сотень. Вхід через верх, тому практично зразу виривається «Ваааав!». Мене вразило як така величезна пустота під землею може триматися і не обвалюватися. Може тут немає грунтових вод, то ж нічого не розмивається і не потрібно відкачувати. Виняток становить найглибша точка копалень з озером.

Старий вхід в копальні. Ним транспортували сіль до Турди


А це новий вхід для Туристів. Старий з тої сторони горба


Новий вхід спеціально зробили щоб всім було зручно попасти в копальні


Я рання пташка. Зранку лажу, ввечері відпочиваю. Більшість людей навпаки. Тому користуюся перевагою поки тут нікого немає


Апрув! Все як має бути. Хто був в інших соляних шахтах зрозуміє


Людський ходок вниз


Соляни сталактити на стінках.


Вид зі сходів. Трапеціїдальна форма мала перевагу над круглою. Вона дозволяла робити рудник в довжину, тобто добувати більше солі.


Видобуток солі припинили аж в 1930-х роках бо він став нерентабельним. Під час війни тут ховалися від бомбардувань а потім зберігали сири. Зараз водять туристів. «Цигани» циганами, але нам потрібно брати приклад. Вони свою копальню зберегли через десятиліття, а ми умудрилися зовсім недавно прокохати шахти в Солотвино. Тепер їздимо в Румунію дивитися на сіль під землею. Є ще Стебник... Дуже б не хотілося щоб він повторив долю Солотвино і Калуша. Хоча до того йде. Берімо в них приклад як потрібно поводитися з індустріальною спадщиною.

Соляне озеро на дні копальні


Виглядає як у фантастичному фільмі


Anus Teranozaurus :) Це кругла дзвоноподібна копальня. Одна з найстаріших. Через ці отвори є вихід на поверхню


Місток з копальні соляного озера в трапеціїдальну копальню. Вони були незалежні і обєднали їх недавно.


Стовп для масштабу...


Люблю аварійні виходи!


Вид з аварійного виходу на озеро




курча! Треба сфоткатися а то потім сам не повірю що я тут був!

Писати про копальні нема сенсу. Це треба бачити на власні очі! Місце реально тру ще й легкодоступне як для грудних дітей так і для сіньйорів на візочках. Вхід в районі 200 грн. Найближчий аналог це Велічка. Але в Польщі все ж класична соляна шахта. Тож аж настільки масштабних кімнат там немає. Також у Велічці не покатаєшся на човні по підземному озері.

В принципі вони і зараз схожі


Це дуже крута річ! Її крутили коні і вона піднімала сіль нагору. Небагато схожих механізмів збереглося в Європі


Кілометровий тунель. називається старий вхід. Його спеціально зробили щоб легше було сіль транспортувати. По поверхні це займало 5 км.


Позначки скільки ще залишилося йти на стінах


F J означає Franc Josef, імя однієї з копалень


Власне старий вхід з поверхні


Реально шкодував що Васіча зі мною не було. Він без розводла з дому не виходить. В копальнях є ще дві аналогічні виробітки. Але вони зараз закриті для туристів. Аж плакати хотілося шо в рюкзаку нічого корисного не маю.

Вхід в стару закинуту копальню


Зубами такий не перегризеш


Крім Саліни, в Турді є ще багато цікавого для Експлорерів. Тут є великий індустріальний район, половина з того закинуте. За тих пів дня що лишилося я встиг зробити розвідку боєм і намітити потенційні точки для наступної вилазки.

Вид на індустріальну Турду


Ну і на карті є чітко позначений район де треаб лазити


Крім часу стримуючим фактором були цигани. Я розумів що вони тут живуть як звичайні громадяни. Але є негативний український досвід. Тому коли бачив групу коричневих замурзаних людей в різнокольоровому вбранні то я підсвідомо групувався і готувався що будуть зараз або просити, або красти. Це мої упередження, насправді ніхто і слова не сказав. Тим не менше з чорним поясом карате я б чувся впевненіше на всіх цих помойках.

Щоб добратися до тієї недобудови треба пройти ці циганські поселення


Навпроти є склад ізоляторів. Електричкін би приторчав!


Ось СПИСОК!!! 😊 В фотках є спалені координати.

1)   Бомжатник коло річки. Виглядало що до мене тут не було жодних дослідників чи графіті. То ж я вирішив що це годне місце щоб лишити нашу наклейку любуватися на промислові пейзажі.



Це щоб влітку на даху не душно було пити Рево :)


Ось і верх. щось не дуже високо


Насправді вони молодці що балки зробили бетонні. були б деервяні то все давно б вже знило і впало


Деруся клеяти наклейку


Так що вона все місто бачила. Але її ні дощ ні сонце не пошкодив


Індустріальний вид для наклейки


До речі, сюди водять екскурсії. Але конкретно в той день все було закрито


Па-па, полізли далі досліджувати. Хто тут буде - робіть селфі, викладайте!






2)   Недобудований універмаг в центрі!!! Причому він чистий і там навіть презервативів на підлозі не було. Не кажучи про інше сміття. Аж просилося лишити тут ще один горокракс.

На перший погляд будівля як будівля


Придивляємося ближче: щось тут не так!


А ззаду взагалі капець.


Ну що, класична недобудова


Дивно що вікна цілі і чисто


Я зауважив що не на всіх вікнах збереглися заводські наклейки


Як рідна!


Помийна, тобто оркестрова, яма.


Центр міста


Кількома поверхами вище


Рекомендую для фотосесій з тянками. Гарне чисте місце


3)   Військова частина з танками, літаками та радарами

І як я здогадався що тут воєнщина? ;)






Натівські!


Якщо уважно придивитися то видно що паркан шатали


Правда це закинута частина


ось що за воротами




Троха далі є діюча


Охоронець розповідав що тут час від часу це все літає і тоді зівак збирається багато


ні ні, тільки на телефон! ;)


Ще радянські Т-55АМ, згідно класифікації Альпініста


РЛС дециметрового діапазону. Короче того добра тут вистачає. Було б бажання фоткати і лазити.

4)   Закинутий завод з офігенними трубами

Свят би з цього зробив гарну фотку :)


"А так то тлєн і униніє"


Це з іншого боку


5)   Старі будівлі коло заводу

Ууу, як надійно вхід залочили!


Напевно тут колись жив власник заводу


Гарний історичний будинок. У Львові такому б пропасти не дали


6)   Закинута міськрада в центрі міста

Ось цей двохповерховий будинок мені нагадав пошту в Будапешті


Вхід у будинок. Видно що пошту давно ніхто не перевіряв


7)   Засрані купальні коло шахти

Добре що вона здохла, боюся уколів. Тим більше від сказу


Русская глубінка?


Точно! Двоє из ларца згадалося


Вихід назовні




Ззовні цілком пристойно виглядає


Але всередині краще заходити тільки в повному хімзахисті


напевно тут колись текла вода чи що...






8)   Римська цегла

Ось тут колись був величезний римський табір


Все що залишилося


Старі казарми






Бані на кількасот квадратних метрів. З розмахом!






Для масштабу!


Ну і цегла з клеймом як і обіцяв ;)


Таке враження цього тут ніхто не цінує


9)   Закинута ферма коло Сату Маре. Це вже як на Україну їхати. Таких ферм тут багато попри дорогу зустрічалося. Вирішив одну пофоткати для прикладу.

Фасад. Адмінбудівля


Головний вхід до будівлі


Але інстинкт дослідника потягнув мене в тил


Бачите дроти на землі? А ще кажуть що цигани все крадуть. На Львівщині вони би тут не лежали.


ну а далі "мальовничі руїни" як каже Максівел




Знову ж таки. Безхозний метал! шкода що в багажник не влізеться.




Всередині адмінки


Чимось нагадало пресозаготівельний на ЛАЗ-і






Під дахом є купа місця щоб знімати файні індастріал кліпи


Ну і тут лишив свій знак. Реально на цьому місці я перший. Жодного дестрою чи бичка на землі. Хай буде позначена як точка де в Румунії треба зупинятися правдивим дослідникам на пересик. Десь година після кордону.








Судячи з усього тут був механічний цех і ремонтували техніку


Типу тут. є -1 поверх для комфортного баюкання в мастилі


Спочатку був обережний. А потім помітив що дроту ж то нема! В нас вони б так довго не провисіли.


Лізу назад в сіру буденність автоподорожей


10)   Недіючі вишки коло кордону. Антен на них немає, значить лізти має бути нескладно.


Розвідка показала що ніхто тут ще нічого не шатав. Все залочено так сяк, по Львівським міркам взагалі відкрито. Охорона час від часу є, але мене ніхто не рухав. Я навіть заїхав до прохідної військового аеропорту і мило розмовляв з охоронцем. Пасажир з машини міг би спокійно все перефоткати. Що і зробимо наступного разу. ;)

Вони ще тонше не могли трубу врізати?


За трьома замками!


ну а це взагалі жесть


Дякую Юркові та Олесю за наводку на Турду!


Було реально круто!

[maxiWELL]

Копальню не зацінив, а от ферма крута. Якихось артефактів, як зрозумів, на об'єктах немає?

[Golem]

Копальню не зацінив, а от ферма крута. Якихось артефактів, як зрозумів, на об'єктах немає?

Дякую. А що ти маєш на увазі під словом артефакти? Може я просто не все фоткав

[maxiWELL]

Копальню не зацінив, а от ферма крута. Якихось артефактів, як зрозумів, на об'єктах немає?

Дякую. А що ти маєш на увазі під словом артефакти? Може я просто не все фоткав

Меблі, документи, речі.

[Golem]

Попадалися. Мене це не дуже цікавить то я особливо не фоткав. Звіт більше як розвідка. Практично на кожен з описаних обєктів можна по пів дня витратити щоб все обійти.