Личаківська-1

[explorer]

Личаківська

П'ятниця, 04 травня, 2007 року, № 75 (145)
http://gazeta.lviv.ua/articles/2007/05/04/23262/

Вулиця Личаківська, яка прямує на захід від центру міста – єдина з головних львівських артерій, яка зберегла свою назву із ХVI століття (вперше згадується 1573 року).

Також зберіг донині свою назву й увесь район Личаків. Найбільш імовірно, що Личаків – це перекручений Лютценгоф (двір німецьких колоністів Лютців).

Інша теорія виводить назву вулиці від личаків – солом'яного взуття найбідніших міських верств. Цілком можливо, що назва Личаків утворилася внаслідок обох цих мовних впливів. Із XV століття це була Глинянська Дорога, бо йшла до міста Глиняни, під час німецької окупації вулиця називалася Остштрассе (Східна), а з 1944-го йменувалася Леніна, на честь російського комуністичного диктатора Владіміра Лєніна (1870-1924). Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм, нові забудови.

До 1990-х на початку вулиці на розі з Радянською (тепер – Винниченка) висіла меморіальна дошка на честь сторіччя від дня народження Лєніна, встановлена 1970 року. Під №1 за польських часів була фабрика парасоль і ціпків Кунста та годинникарська майстерня Бактрога, за радянських – магазин мисливського приладдя і ремонт взуття, тепер тут крамниця одягу, магазин "Продукти" й магазин спиртних напоїв "Забава". Адресу Личаківська, №2 мав за часів СРСР виставковий зал сучасного мистецтва, нині це Музей сакральної барокової культури, який міститься в колишньому костелі кларисок із входом з площі Митної. Цю ж адресу має один із найстаріших радянських навчальних закладів у Львові – Автомобільно-дорожній технікум. У будинку №3 за польських часів була Спілка власників нерухомості, друкарня та літографія Міллера і Нойманна, редакція газети "Львов'янін", а також аптека "Під Цезарем" Антоні Ербара, нині тут залишилася аптека, від радянських часів також облаштували навчально-експериментальну друкарню Поліграфічного інституту (тепер – Українська академія друкарства).

У будинку №4 від 1950-х була фотоартіль "Трудфото" та меблева артіль "Універсал", нині тут "Картопляна хата" й бутик жіночого одягу "Жозефіна". Під №6 за радянських часів був магазин "Продторг", останніми роками тут працював кафе-бар "Амальтея", а нині – відділення "Кредобанку". В будинку №7 за Польщі була розташована Перша крайова фабрика білизни "Леополь", магазин одягу Шранца й кінотеатр "Метро", зараз тут туристична агенція, гральні автомати, приватний нотаріус і виготовлення пам'ятників. Під №8 до війни була крамниця одягу Табока та біжутерія Янчара, тепер – магазин "Тканини". У будинку №9 за польських часів містилися кондитерська Кесслера і Товариство правничого захисту, від 1950-х – сосисочна та книжковий магазин "Знання", останніми роками – магазин побутової хімії, нині тут салон краси й магазин мобільного зв'язку "Евросеть".

У будівлі під №10 за польських часів було фотоательє "Аполло", крамниця дамського одягу "Полонія" Шляйхера та магазин одягу Домніка, від 1950-х – перукарня, згодом – кафе-бар "Галичанка", який існує донині. Крім того, в новітні часи тут облаштували магазин одягу "Натан". У будинку №11 за Польщі була цукерня Пітолая і молочарня Лисик, у 1950-х – артіль "Харчовик", нині – магазин "Продукти" й адвокатська контора. Під №12 за Польщі містилися крамниця жіночого одягу, ресторан Айнштайна, галантерея Вассермана, а також фотоательє Шпехта, від 1950-х була універсальна майстерня і ательє мод 2-го розряду, на місці якого нині будинок моди Степана Тесляка. В будинку №14 за Польщі був ресторан Кребса, від 1950-х – артіль "Фотохудожник", нині – салон мобільного зв'язку.

Під №15 за польських часів була редакція газети "Правда" й ательє дамських капелюхів Лукасевича, донедавна тут містився овочевий магазин, а нині – продуктова крамниця та магазин "Алкоцентр". Під №16 від радянських часів розташувався хлібний магазин, який на початку ХХІ століття одержав назву "Хлібна хата". У будинку №17 за польських часів була перукарня Тляппа, від 2006-го тут обладнали магазин "Новий світ вікон і дверей". Під №18 у 1950-х був ремонт одягу і панчіх, а від 1970-х – ательє ремонту взуття "Хвилинка". У будинку №19 за Польщі була перукарня Шніцера і магазин шкільного приладдя Бранда, від радянських часів і донедавна тут працювало трикотажне ательє, від 2006-го тут кафе "Домашні страви".

Під №19-а за Польщі був ресторан Домбровського, за радянських часів – пральна фабрика №2, останніми роками тут працювала крамниця електротоварів "Люмен", нині – магазин-салон швейних машин Brother і магазин міцного взуття "Трактор". У будинку №20 від 1950-х міститься перукарня. Чотириповерховий будинок №21 спорудили наприкінці 1950-х у стилі "хрущовського ренесансу". Під №22 за Польщі було ательє дамських капелюхів Софії Хом'як, крамниця взуття Анісдорфа та ресторан Кордона, в радянські часи – магазин продуктів "Верховина" і крамниця, яка спочатку називалася "Все для жінок", а потім "Товари для жінок". Тепер обидва магазини переобладнують.

У будівлі №24 за Польщі була цукерня Геммерлінґа, за радянських часів – Штаб добровільних народних дружин Червоноармійського району, шашлична, ремонт взуття і ремонт годинників, нині – фірмовий магазин горілчаного заводу. Під №24-а за Польщі містився ресторан Енґелькрайса, від радянських часів на куті з вулицею Чехова була доволі відома в цьому районі варенична, в цьому ж будинку міститься банк "Ренесанс Капітал". Під №26 за Польщі був Військовий шпиталь, за радянських часів він називався Обласний військовий госпіталь ПрикВО, тепер це Центральний військовий клінічний госпіталь (вхід із вулиці Кравчука). У будинку №29 до війни містилася редакція газети "Світ Академічний", зараз тут туристична агенція "Амфітрита". Під №31 за радянських часів була їдальня, нині – фірма операцій із нерухомістю "Дунай".

Під №32 за Польщі була торговельна спілка Ruch Handlowy, від 1950-х – книжковий магазин, згодом – крамниця "Канцтовари", тепер тут магазин господарських товарів і "Крамниця ювеліра". На розі будинку – меморіальна таблиця у пам'ять про те, що тут 25 травня 1944 року німці заарештували поета Олега Ольжича, заступника голови проводу Організації Українських Націоналістів. У будинку №34 за Польщі був літографічний заклад "Літос", крамниця письмового приладдя Клари Кнопф і майстер біжутерії Раушер, за радянських часів – продуктовий магазин, нині – крамниця електротоварів і відділення "Кредобанку".

Ілько Лемко