Експлорерів ніяк не полишає думка, за яких обставин могутній гігант промисловості, єдиний колись в СНД завод, котрий виготовляв машини для обробки рослинних культур, припинив свою діяльність. Чому ж він лежить і не дише?
Вже вкотрий раз була організована експедиція, у складі
Eдуард'а,
Romchick'a,
Roy'a, та
Dima_ber'a.
Надворі тоді якраз була класична львівська погода, з вітерцем, дощем, снігом та холодом. Якраз сприятливі погодні умови для подібної діяльності.
Користуючись частим для України святковим становищем (14 жовтня) та специфічними погодніми умовами, придбався ГСМ у необхідній кількості, для загального заохочення та підняття бойового духу.
Пройшовши пішки від Рясне-2 до КПП колишнього заводу, вирішено було трішки зігрітись. Попивши, зовсім трошка поївши, прийнялись до дослідження.
Вияснилось, що на другому поверсі головної адмінбудівлі розміщувався штаб будівництва ВО "ЛХСГМ". Мабуть серйозна структура займалась реорганізацією майна заводу
Проходимо далі по кімнатах та коридорах.
Зрозуміли також, що охорони тут немає. Навіть ксіву свою залишили. В кого ж вистарчить нервів та сили боротися з невгамовними дестроєрами.
Та, доречі, є така верства населення як дестроєри. Даруйте, знаю тільки іншомовне значення цього слова, але вони є. І проживають на території СНД, переважно у великих містах. Люди ці насправді зовсім не агресивні до нас, людей. Чого не скажеш про матеріальні речі.
Який ж алгоритм дій таких людей? Невдачі, життєві та соціальні негаразди відбуваються на них, вони ж у свою чергу акумулють у собі злість, та згодом, раптово, часом несвідомо, по звірячи гнуть метал, розбивають речі широкого вжитку, побутову техніку, ламають перегордки, вивалюють вікна разом з рамами, викидають речі з вікон, особливо цікаво знищувати їм радянські дитячі майданчики, де як відомо є багато заліза та бетону, і все в їхніх руках чудово гнеться і нищеться. А потім ми дувуємося, чому в нас найстрашніші в світі дитячі майданчики? Тепер вже деревяні та цілі, з дерева та пластмаси, вже не руйнують. І головне, ці дії мають виконуватися у стані сильного алкогольного спяніння. Вікова категорія таких людей обширна, від підліткового віку до ранньої старості.
Яскравий приклад такого - уривок з чудового фільму "Вікно в Париж"
<![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vha_cKjJT7Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vha_cKjJT7Y</a>]]>Так і тут, на Сільмаші. Хтось добряче зганяв злість. На всьому заводі!
Чим ще можна пояснити таку велику кількість пляшок, причому лише міцних напоїв!
Пляшки там всюди. Можливо, завод банально пропили?
Цікаво, чи могло таке бути? Треба вияснити...
Крах
Під ногами валяється дуже багато технічної інформації, всіляких актів, договорів, заключень комісії та інших документів. Цікаво присісти і просто погортати, можна багато чого цікаво дізнатися...і знайти! Про знахідку нижче.
Пам'ятаю таке кохве, і було мені тоді 5 років
Також, тут шастають елементи, котрі зганяють сексуальну енергію у інший спосіб.
Ось, хтось мав "розмову" з Викою
З поміж цього, соціально-алкогольного хаосу різко виділяються творіння дітей-індіго:
Трололо! Так-так! Лесику привіт!
Йдемо далі:
Та ліземо:
Займаємося фотоонанізмом, що є виключно важливою справою, особливо на подібних об'єктах:
Dima_ber малює першу літеру свого імені:
а я з камерою кайфую на всякі няшки:
Няшки - няшками, а завод це наше все!
І знову ж дестрой.
Це вже мабуть якийсь ритуал - топити колеса в басейні
Далі була головна наша ціль. Інша адмін споруда, в котрій могли б знайти відповіді на наші запитання.
Типу може вона охороняються, але в такій країні як Україні, та до того ж 14 жовтня ні. Охоронці варили борщ і святкували.
Попадаємо всередину, бачимо зірваний замок, відкриті і двері у раніше зачинений кабінет.
Тішать око деталі на столах, всілякі канцелярські товари та предмети початку девяностих років. Навіть якась ностальгія наступила.
Правда до нас там хтось пошниряв добряче, але тим не менше.
Знаєте, скаладалось таке враженя, ніби персонал заводу, в перечутті атомної війни чи вибуху, кинувся рятувати майно, тягнути протигази і славнозвісні аптечки. А потім плюнули на все, звідкись взялалась горілка і бренді і все. Час зупинився.
Ну та, ще сигарети, таблетки з аптечок тарен чи терен. Ну і синтез того всього вжитого привів до таких наслідків?
Санки. Ну навіщо там санки до того всього?
Все таки є речі які не піддаються поясненню.
Привіт від дестроєрів. А хороший міг бути апарат.
Для ясності картини, хлопці намагались відтворити події тих років. Щоб розставити всі крапки над "і"
Едік намагався телефонувати вищому керівництву:
Діма почав виконувати роботи секритутки:
Несподіваний артефакт:
Хто ж тепер захищатиме? Ми?
Ой, Ромчик, хіба так гарно?
Були в цьому відділі:
Від грошей лише обгортки залишились. Решту з'їли щурі.
Які ж гарні, природні форми.. Тоді, в 1993 році ще цензури не було.
Були й поціновувачі екстравагантних нопоїв.
Випадково чорнилом облили
Яка живописна пляма!
Ну, з побаченого робіть висновки самі. А наразі, ясно що нічого неясно
.
Вилазили, коли вже сонце сідало, і в просторі розливалися гарні кольори заходу сонця.
Доречі, була нагода відімстити комарам за літні муки.
Ну і як заведено, фото на фоні. Безь цього жоден звіт не обходиться:
Решта фоток в мене на
ПікасіОбговорення
тутІ на десерт, знайдений буклетик, з часів останнього дихання заводу.
На цьому все.
Тема: Львівхімсільмаш (Прочитано 32358 разів)
