Печери біля села Незвисько (Івано-Франківська обл.)

[Bottlehunter_]

Випадково знайшов в інтернеті інформацію про печери біля села Незвисько Городенківського району Івано-Франківської обл. Щось схоже до знаменитих і великих тернопільських печер, але з вільним входом і не таке попсове. По-моєму, дуже цікаве місце.

Згадуються в цій статті

[Golem]

Цікава стаття, але шось забагато в ній провінційного патріотизму. Тому інформація про печери може бути троха притягнута за вуха. Як відомо, печери самі по собі рідко бувають довгі. Переважно потрібно прикласти дуже багато праці щоб розкопати проходи в інші зали. Інакше вони короткі і не цікаві. Але все може бути.

В будь-якому випадку дякую за статю. Коли буду в цих краях - обовязково зверну на Назвисько увагу.

[skytalec]

Кілька разів був в Незвиську -

[onyx]

Доречі недавно під час гугління інфи по Франківським підземеллям натрапив на таку ж статтю, дуже зацікавило. Якщо там справді є такі печери треба буде обов’язково туди з’їздити

[Bottlehunter_]

П'ятниця, вечір. Ми з Христиною сидимо в знайомих на кухні, п'ємо пиво і говоримо про те, яка то морока вкрутити лампочку, коли в тебе в квартирі висока стеля. Пиво закінчується, хочеться якихось розваг, мій рот сам по собі відкривається і каже:"А давай завтра поїдемо в Незвисько печери шукати". Христина на таку пригоду погоджується, дзвонимо Оніксу, далі квитки, швидко збираємося, дві години на сон, київський поїзд - коротше кажучи, не встиг я протверезитися, як вже був в Франківську. На вокзалі нас зустрічає довольний таким поворотом подій Онікс, ми пакуємося в маршрутку Івано-Франківськ - Городенка і майже без пригод добираємося до місця, тобто в село Незвисько Городенківського району.

Печерний світ

Обстежуючи схили пагорбів довкола села в пошуку слідів древніх цивілізацій, можемо натрапити на входи у підземелля.

Карстові печери під селом тягнуться на десятки кілометрів. Розвідана тільки невелика частина з них - ті, що знаходяться у товщі Червоної гори. У 80-ті роки минулого століття ці катакомби пройшли спелеологи івано-франківського клубу «Протей». А в середині 90-х у них побувала експедиція університету нафти й газу.

Найбільш докладно дослідники описали підземелля, вхід до якого знаходиться біля сільської ферми. Це печера з 5 залами, якою можна пройти близько кілометра. В ній тече підземна ріка, в одній із залів вона утворює невелике озеро. Біля нього спелеологи знайшли скелет корови, напівзогнилий одяг, дерев’яні колоди, дрова. Вони припускають, що під час другої світової війни, коли Незвисько опинилося на лінії фронту, тут переховувалися селяни…

Застерігаємо: без супроводу спеціаліста та спеціального спорядження подорож у підземелля може бути небезпечною - зали з’єднані вузькими лазами і вертикальними штольнями.

Про печерний світ Незвиська розповідає і місцевий фольклор.

Є чимало переказів про те, як у підземеллях рятувалися від нападів татар предки незвищан, що жили в урочищі Даличівка. А одна з легенд говорить, що у тутешніх печерах побували братчики Олекси Довбуша. Нібито «народні месники» спеціально прийшли в ці краї з гір, щоби покарати жорстоких місцевих панів. І що у печерах над Дністром справедливі розбійники не тільки перечікували облави, але й ховали відібрані у панів коштовності…

Уривок статті, взятої



Центр туризму і краєзнавства в селі. Закритий на ремонт.



Старий цвинтар






Підвальчик біля церкви







Гібрид дерева і кактуса



Розкопаний нами лаз






Всередині штольні
















Стара ферма на іншому березі Дністра і залишки моста(?) біля неї. На передньому плані - дерев'яна опора старого моста через Дністер.





Можливо, тут вхід в печери



Кілька неглибоких кімнаток, обкладених цеглою, під мостом

[Bottlehunter_]

В суботу були в Незвиську, я, Roy, Zelja та Onyx.
Спочатку облазили штольні. Виявилося, що крім входу, який ми минулого тижня розкопали, а потім заклали, є ще як мінімум два - один широкий і низький (біля метра висотою), інший цілком матрасний. І ще як мінімум три або чотири місця, де вихід можна легко відкопати, з усього видно, що там колись були виходи зі штолень, звідки вивозили добуту породу.
Штольні являють собою паралельні коридори, сполучені між собою. Є ще два досить широкі зали із струмком, кожанчегами і написом "корова" на стіні. Не знаю, що воно мало би означати. Ще були напівстерті нерозбірливі написи, мені здається, що вони стосуються часу, коли штольні розроблялися - 1930-ті роки.
Залишився один недосліджений прохід, який ми не пройшли - там занадто вузька дірка, треба було трохи розібрати завал, на що ми не мали ні часу ні бажання.

Потім ми з Оніксом пішли шукати печеру Сіру (природню). Роя і Зєлю залишили викопувати за допомогою металошукача кусники арматури і бальончики від дихлофосу. Кадастр печер казав, що печера має бути біля сільської ферми і не збрехав, як потім виявилося. Печера справді є. Колодязь, глибиною біля 2,5 метрів, на дні якого тече струмок. Далі вузька вертикальна щілина, трохи ширша донизу, яка власне і є входом до печери і з якої струмок витікає.
Місцевий дядько казав, що остання експедиція була тут років 30 тому. В щілину ми залізти не змогли, занадто вузька, можливо, повернемся сюди влітку з палатками і горілкою   Метрів за 100 знайшли ще одну щілину, горизонтальну і низьку, пролізли по ній на пузі біля 40 метрів, далі був завал.

Фотоапарата я не брав, нижче кілька фоток з телефона - вапнярка, схожа більше на піраміди ацтеків і печера, в яку ми з Оніксом лазили на пузі.
Чекаємо на фотки штолень від Роя і Зєлі, прекрасні і незвичайні














 

[Roy]

Вперше був у штольні такого типу. Враження - супер.
Довгі галереї, дуже вузькі проходи, нависаюча порода - це все там.
Штольні вириті вгорі, і як вдало висловився Bottlehunter, вони виглядають там як сир з дірками. Навколо пагорб огортала вузькоколійка. Залишився від неї тільки насип. Зустрічались кажани, були маленькі і великі, жирні такі. Виглядали агресивно. Ну, ми їх не рухали, роздивились та пофоткали.
Планував полазити, походити з МД, пофоткати, але ніц з того не вийшло добре. Попався хороший сигнал, з Зелею рили камяний грунт пів години, результат - кусок ржавої арматури. Далі пішли по спуску до Дністра, по дорозі піднімав настріл манліхера та ППШ, шрапнель, осколки. Ну все не то що хотілося, і час вже збігав. Біля річки балакав з місцевими, розказали нам про експедиції копачів, котрі там викопували зброю, зокрема Мг 42 . Ну й повідав мені місцевий, про панську садибу, куди з Зелею бігом подались. Найшли місце, трохи засмічене правда, і пішов монетний сигнал. Аж зрадів! Підняв 3 по 50 наших копійок та радянські копійки від 20-х до 60-х років. І на тому дякую Все, більше часу не було, треба було їхати. Обов'язково пообіцяв собі туди навідатись ще раз.
І ще, згадав, як тільки зранку приїхали в село, година була рання, зустріли біля магазину місцевого парубка, років тридцяти. Фляшкохантер, як годиться, через "прошу Пана" запитав коли відкривається магазин. Дав він відповідь, а потім пауза і чуємо наступний монолог від нього: "%лядь, який пан? Пацан нах, пацан я %ля.." От так! 
Ну і взагалі, місця там знатні. На вихідні з палатками можна спокійно чухати. З добиранням проблем ніяких, і часу для дослідження буде більше.

Один з входів


галерея



прохід вузький


Зелько в процесі дослідження



навколишня природа (посередині цвинтар)



порода


наші друзі 

і один великий друг


залишки смолоскипа


чекаємо тру-фоток від Зелі 

[zelja]

Нарешті дочекалися моїх фоток











Сциль на альбом

[VIRUS]

Сьогодні я, Xaolas та Onyx відвідали штольні в Незвиську. Онікс вже там був по ідеї третій раз, а ми тіки перший.
Спочатку віришили залізти в печеру, яка знаходиться в іншій стороні від штолень.




на вході вода була по коліна, потім стінки печери звужувалися і йти стало неможливо, хіба шо копнути лопаткою і повзти на пузі, але віришили цього не робити, бо не знали яка глибина води буде далі.


сушили снарягу

Після тої печери пішли на штольні, викладу ше з них пару фоток:






<a href="http://www.youtube.com/watch?v=b_qALwgSToE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=b_qALwgSToE</a>
дехто навіть посмакував цієї цілющої водички

Намагання зловити кажана в об'єктив))








на таймері розмито чогось вийшло






Як вилізли звідти, то знайшли ше пару залазів в інші штольні:





Але так як часу було вже мало, з того майже нічого не обслідували. Напевно ше разок сюди вернемось)

[onyx]

Шкода шо не влізли в природню печеру, вона є технічно досить складна і є сенс лізти хіба зі спелеологами.

Залишився один недосліджений прохід, який ми не пройшли - там занадто вузька дірка, треба було трохи розібрати завал, на що ми не мали ні часу ні бажання.

В той прохід я таки проліз, і дарма, він виходить прямо до дослідженої частини штолень.
Зате знайшли як пролізти в одну невелику штольню на протилежному схилі, і ше невелику дірку яку треба трохи розкопати,  за нею теж мають бути штольні

[kolya]

Привіт всім!

Випадково надибав в неті на тему про печери біля Незвиська. Катакомби користувались значною популярністю серед спелеологів Івано-Франківська до початку 90-х, коли клуб почав занепадати. Була зроблена детальна топозйомка. Раніше в катакомбах проводились тренування та змагання по орієнтуванню. Був облаштований ПБЛ (подземный базовый лагерь). Останні масштабні події в катакомбах це тренувальна, рятувальна операція рятувального загону МНС,  проведена здається в 2010 році.

Стосовно печери Сірої. Цього року експедиції УСА (Української спелеологічної асоціації) по печерам Івано-Франківщини не вдалось потрапити всередину, оскільки вхід мабуть замило глиною. Я не був учасником, знаю тільки по розповідям. Але печера існує, довжина її за 100 метрів.
Таких печер про які існують тільки спогади старших спелеологів, а знайти їх на місцевості важко, достатньо. Тому готовий допомогти інформацією.

Всього доброго!

[VIRUS]

Поїхали сьогодні з Оніксом і Хаоласом в Незвисько і розкопали залази в інші штольні, які знаходяться правіше, від вище описаних в темі.

Дірка після розчищення

Залізли, побачили перед собою два тупикові ходи довжиною приблизно 25-30м. Перший з них йде прямо, другий відходить в праву сторону.





Кажанів цього разу не зустріли, але Хаолас бачив, як біля нори бігала лисиця

Велика тріщина в породі, мені спочатку здалося, шо там є прохід наверх.

Вже напевно за традицією, вирішили попробувати залізти в печеру Сіру. Цього разу нам вдалося потрапити до залу 5х5м, висота там приблизно 150см. Посередині є оточений водою острівок. Із залу можна проповзти по болоту і воді далі.

[Bottlehunter]

Намагаюся знайти інфу про штольні. Надибав на такий матеріал, що колись лежав на vikna.if.ua, а тепер живе в кеші Гугла. Перетягну до нас, може комусь цікаво буде.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Поміж крутими берегами Дністра, які так і просяться  на полотно чи на папір художника,  невеличкі пагорби, виблискує банями сільська церковця. Таких сіл на Україні—сотні. Та лише кілька мають історію, що вимірюється… десятками тисяч років. «Тут, де не копнеш — натрапиш на скарб», — кажуть місцеві мешканці, які вже давно нічому не дивуються. Нині нащадки прадавніх жителів Землі, що  оселилися у цій місцині мільйони років тому, мріють про відродження прапрадавнього села, туристичні маршрути, кращу долю та більші заробітки.

«Дослідження незвиських надр розпочалося  з кінця ХІХ століття, — розповідає городенківський краєзнавець Ярослав Левкун, з гордістю демонструючи десятки таблиць із зображенням зубил, пряслиць, загострених палиць і т ін.  –Закордонні археологи та історики й вітчизняні мудрі голови відкрили у нас багатошарове поселення. Пізніше з’ясувалося, що один на одному тут розміщувалися пам’ятки доісторичних культур віком десять тисяч (!!!) років. Аналогів настільки багатого населеного пункту в Україні просто немає».
У 1930-их роках у Незвиську  копали… оксфордські археологи. Обстеження долини Дністра дозволило віднайти десятки археологічних об’єктів. Найбільш цінною знахідкою стали стоянки пізнього палеоліту в урочищах Обіч, Червона гора. Тут віднайдено пам’ятки  епох мезоліту, неоліту. За словами пана Левкуна, в неолітичну добу, на території Незвиська мешкали люди, що залишили пам’ятки лінійно-стрічкової кераміки. Ця культура мале значне поширення в Європі: від Рейну до Дністра.

Неолітичні поселення  знаходилися на правому березі  Дністра. У селі знайшли землянку  та прадавнє поховання того  часу, жіночі статуетки, що свідчать про культ матері. Знайдено й старожитності культури ноа, комарівської, трипільської, черняхівської, скіфської культур, ранньослов’янські та давньоруські скарби. Відкопано прапрадавні  житла, більше півтисячі різних глиняних посудин, знаряддя праці, крем’яні вироби, а також кістки мамонта, первісного коня, зайця, вовка. Вік окремих знахідок перевищував сім тисяч (!!!) років.

Проте? чимало речей, викопаних  e Незвиську, так і залишилися незнаними й малодоступні для огляду вітчизняних дослідників, тому що знаходяться у сховищах Ермітажу та Інституту археології Москви. Частина, на щастя, залишилася у збірнях України та представлена в експозиціях Археологічного музею Національної Академії наук та івано-франківського краєзнавчого музею. Тішить одне, що без згадки про  старожитності покутського села немає жодної наукової праці, присвяченої дослідженням від доби палеоліту до ранньослов’янського часу. Незвиські знахідки давно стали хрестоматійними для світової археології.

Нині Незвисько — звичайне село, про яке згадують лише тому, що тут можна сплавлятися по Дністру та є чудові краєвиди. Від викопної історії й сліду не залишилося. Старожили з сумом згадують часи  коли тут приїжджали десятки вчених, а вони самі брали участь у розкопках. Місця, де колись віднайшли  прадавні житла, заросли травою й кущами та виглядають як звичайнісінькі ями. Поблизу пасуться кози, коні, корови й гуси.