Автор Тема: ЕкСплорер, Скрябін та Сокаль (Прочитано 8932 рази)

Bottlehunter_ · « : 05.02.2011 23:26:59 »

...І снився мені один з численних експлорерських снів, коли без кінця мандруєш закинутими підвалами, переходиш транспортними коридорами з одного цеху в інший, споглядаєш залишки старих промислових механізмів і таке інше.
Але цього разу я лазив по забутому і запилюженому будинку культури, розглядав залишки 100500-ватних радянських підсилювачів та колонок і раптом потрапив в кімнатку за сценою, де артисти готуються до виступу. Там сидів, як це не дивно, Кузьма Скрябін власною персоною. Ну я, радий такій несподіваній зустрічі, його й питаю: "Скажіть, будь ласка, а де ви знімали кліп

Спочатку ми з Лесиком вирішили не ризикувати і пішли на завод не через центральний вхід, а зайшли збоку по старій залізничній гілці. Вели себе тихо та обережно, а потім посміливішали та почали залазити всюди, куди могли, а на охоронців майже не звертали уваги.

Отакі телефонні будки (принаймні на телефонну будку схоже) стоять по всій території.

ТРУба зблизька і всередині. Там така тяга, що здається, ніби зараз полетиш вгору. Я на всякий випадок взяв в кожну кишеню по цеглині

Напевно, найцікавіший об'єкт на території. Весь обпутаний металевими драбинами, всередині безліч труб.

Нижче кілька моїх коротких відіків, просто фотографія не може повністю передати того, що відчуваєш, дивлячись на це. Дув сильний вітер і всі залізні конструкції стукали, скрипіли і стогнали, в цехах з даху падали купи мокрого снігу. а деколи і прогнилі металеві деталі.

Інші цікаві речі

Хитрожопий сторож. Пропонувава купити цех. І не пустив подивитися ТЕЦ.

А ось і ця ТЕЦ

Сім чи вісім таких цистерн стоять кожна в окремому приміщенні. Ця впала. Лесик висунув версію, що вона спиляна, я - що просто лягла поспати...

Затоплений і замерзлий цех. Тут вийшла б трушна ковзанка.

Щось типу бомбосховища, але не воно. Також затоплене, товщина льоду не дозволяє пройти далі.

Спільне українсько-польське підприємство на території. Велика вивіска намальована від руки...

linuxoid · « **Відповідь #1 :** 23.08.2011 10:32:29 »

Попередня тема.
В межах екскурсії з італійцями ми відвідали цей надзвичайно красивий об’єкт. Завод хім волокна будувався італійською компанією, котра співпрацювала переважно з СРСР в сфері технологій хімічного виробництва. Подібні заводи є й в Італії. я не знайшов достатньо інфи про цей завод в неті, можливо як італійці з’являться в мережі вони розкажуть дещо більше, бо вони дуже обізнані про хім. виробництво в СРСР та Сокалі зокрема.
Ось і фото:

Виробництво сірковулецю:

Редшіфт:

Дрекс переживав за велику кількість азбесту навколо, але переважна більшість азбесту виявилась скловатою, проте азбест всетаки був у викляді шурків, тканини та картону, та й скловата при вдиханні нічого хорошого не принесе, а от проблеми з легенями забезпечить.

Такі ж кнопки (забув сказати - це кнопки

) стоять в шахтах. Вони вибухобезпечні та вологостійкі:

Красиво:

Життя стійкіше за хім. завод:

Марчелло взбирається вгору. Сходи ненадійні і видають дивні звуки, коли по ним йти:

Сірка:

Алло?!:

Мій улюблений знімок звідти:

Нагадує місце з кінофільму "Сталкер" Тарковського:

Басейн, з якого неможливо вибратись:

Інтер’єр будівлі з напписом куплено на стіні:

Залишок радянського декору кабінету якогось керівника:

Дірка в стіні напроти намалювала світлом цікаву фігуру:

Дорогою назад:

Герм забоду:

Ось і все. Решта фото там, а обговорення, як завжди, тут

Велика подяка RedShift та його дружині за те, що підвезли нас і за приємну компанію.

Roy · « **Відповідь #2 :** 17.12.2011 17:42:30 »

Пляшку терпкого вина, вип*єм ми з тобою до дна. Саме так розпочався ранок вихідного дня, на АС-2, в передчутті цікавого дня.
Далі була фаза короткого сну в дорозі, мокрі, запотівші вікна, і сонце, котре сліпило крізь шибку маршрутки. І ось ми опинилися в Червонограді, пересідаємо на маршрут до Сокаля.
Звісно, як добратися до заводу ми забули спитатися в попередніх дослідників, добре що хоча б прінтскрін з гуглмапс видрукував. Роздруківки показав водію, а той в свою чергу, мабуть вперше побачивши супутникові знімки, якось зніяковів подивившись на карту і на нас. Розказав та показав нам як доїхати.

І ось, ми вже на місці, біля зупинки.

Як тільки дійшли до переїзду, помітив я цікавий городик, підійшов ближче.

Можна було подумати, що глобальне потепління не заставляє чекати на себе.

Ну не за тим приїхали, йдемо далі.

Одинокий залізничний світлофор, йдемо по колії.

Ближче до заводу, станція зважування вагонів.

Підходимо ближче. Перед нами постає колишній гігант промисловості.

Нажаль, те що очікував собі, науявляв, не побачив. Трохи, я б сказав "сухий", не дуже цікавий індастріал. Можливо, причиною тому є розбирання, розтягування та знищення будівель на території заводу. Та й завод "впав" ще в далекому дев"яносто п'ятому..
Приватизована частина заводу була під охороною, інші будівлі також вже куплені або орендоовані. Біля найгарнішої будівлі заводу трудились люди, активно різали метал.
Демонструю моє бачення того, як воно все виглядає там, на теперішній час.

Найгарніша споруда.

Іній, з рефлексом від синього неба.

Тілогрійка

Ще рік тому було ціле.

В одному з корпусів, в темних кімнат познаходили безліч цікавих мензурок

Сонце цікаво пропускало свої промені крізь шпарини

В одному з приміщень є ось такі мінеральні нарости

ТЕЦ в повній руйнації.

В одному з приміщень ТЕЦ. були двері прикриті колодкою. Відкривши їх, побачив склад металобрухту, а також чорну собачку, котра мала виконувати фунції сторожа.
Побачивши нас пес злякався та заскавулів. Видно, той негідник, котрий знущався з тварини довго на заходив туди.

Мали з собою трохи їжі, накормили собаку та випустили її. Радості не було меж, пес виляв хвостом несамовито, і провівши трохи нас, побіг по своїх справах.