Цвинтарі Львова

[Bottlehunter_]

Архітектура і дух старих цвинтарів, котрих багацько у Львові, безумовно варті уваги та досліджень. Скільки загалом кладовищ у Львові, дізнатися точно мені не вдалося. Стаття в "Експресі" за 2005 рік - найсвіжіше, що вдалося знайти - каже, що їх є 13. Ховати людей можна тільки на трьох, ще на трьох - лише підзахоронювати.

Найбільшим цвинтарем у Львові є Голосківський, за площею він займає 9-те місце в Україні. Але мене більше цікавлять маленькі невідомі закинуті кладовища. Поки що знаю таких тільки три.

Старознесенське кладовище на Кайзервальді

Маленький цвинтар в кінці Варшавської, біля бомби

Старий цвинтар на Левандівці. Знаходиться за церквою св. Андрія та Йосафата, що на Повітряній. Затиснутий між вузькими вуличками старої частини Левандівки і навіть не позначений на Вікімапії. Порослий старими деревами, високою минулорічною травою та кущами.  Останні поховання датуються початком 60-х років. Видно, що ховали тут простих незаможних людей, гробівців та пам'ятників, що вражають своєю архітектурою зовсім немає, на надгробках переважно ковані залізні хрести, є кілька кам'яних.
Ми з Лесиком та ostin_ex_leopolis відвідали це місце минулої неділі дорогою на Левандівське торфовище. Там щойно поприбирали, проте поміж гробівцями все одно було доста пустих пляшок та сміття. Видно, що родичів похованих тут людей залишилося зовсім небагато. Нижче кілька фоток.

Тут створив тему з обговоренням

Прохання до всіх, хто має якусь інформацію та фотки про старі та сучасні львівські кладовища, закидати в цю тему. Ну і будьте оригінальні - навряд чи фотки Личаківського, зроблені на туристичних маршрутах, котрих в інтернеті є море, будуть тут доречні.

[Anhorda]

Поховання німецьких військовополонених ІІ Світової війни

Поховання знаходиться за школою № 81 (вул. Топольна, 1а; 49° 52' 27.61" N  24° 1' 31.79" E).





Школу потрібно обійти і піднятися вгору по сходах через спортивні майданчики і стадіон. До кладовища веде всипана гравієм вузька доріжка. Воно огороджене низьким парканчиком. На фіртці засувка, яка легко відчиняється. Надмогильні плити вкладені правильними рядами і мають вигляд однотипних бетонних прямокутників, на яких вибито номери — два числа, розділені косою рискою. Влітку плити погано видно в високій траві.













На кладовищі поховані німецькі військовополонені МВС № 275 і центрального лазарету полонених та інтернованих. Всього 330 осіб, з них 276 німців, 29 австрійців, 14 угорців, 4 поляки, 4 чехи та 2 югослави. З 1995 року за кладовищем доглядали учні школи № 81. Сприяла їм у цьому Народна спілка Німеччини по догляду за військовими похованнями. Кладовище було огороджене, встановлені вертикальні хрести і плита з надписом українською та німецькою мовами «Тут спочивають військовополонені жертви Другої світової війни». Проводилися роботи по опізнанню поховань та пошуку рідних військовополонених. Було ідентифіковано могилу № 7/3 Вальтера Бекера, німця за національністю. В 2001 році кладовище відвідала делегація м. Кемніца.

В якій стадії знаходиться співпраця з німцями на даний час мені невідомо.

[Anhorda]

Кладовище села Голоско

Розташоване на пагорбах зліва від вул. Чорновола, якщо рухатися з центру міста (49° 52' 7.85" N  24° 1' 2.86" E). Піднятися на пагорби можна по стежці з боку вул. Чорновола, або по вул. Круглій з вул. Замарстинівської, чи з вул. Під Голоском. На фото - перехрестя вулиць Замарстинівської та Чорновола. Кладовище знаходиться справа на горбі.



В давнину кладовище розташовувалося на землях приміського села Голоско (засн. 1401 р.). Тут ховали місцевих мешканців. У 1930 році село Голоско було ліквідоване і ввійшло до складу міста Львова.

З 1970-их р.р. поховання на кладовищі припинилися. Радянська влада планувала його знести і побудувати на пагорбах вісімнадцятиповерховий готель. Однак в зв’язку з обуренням жителів міста і розпадом СРСР плани не були реалізовані. На рисунку поданий проект готелю. Фото зроблене з макета. Готель однозначно схожий по стилю на чотирнадцятиповерхові та дев'ятиповерхові будинки по вулиці Чорновола і мав стати логічним завершенням мікрорайону.



З Голосківських пагорбів відкривається краєвид на Високий Замок і на вул. Чорновола.





За кладовищем проходить лінія електропередач.



Також довкола кладовища люди влаштували собі несанкціоновані городи. Напевно, картопля з кладовища екологічно чиста і має неповторний смак, а трава тут висока і соковита.







На кладовищі багато старовинних польських і українських поховань з кін. 19 ст. Пам’ятники на могилах зазнали набігів сучасних вандалів і дуже поруйновані. Привертає увагу ампірна колона із знищеним надписом, захована серед дерев і кущів.
Колись з вул. Чорновола було видно пам'ятник з коричневого каменю - погруддя маленького хлопчика, встановлене на квадратному постаменті. Окремі куточки кладовища настільки заросли, або закидані сміттям, що туди просто не потрапити.







На цій могилі зберігася надпис: "Тут спочиває Анджей Пшиславкевич (1886-1924):



Цей дерев'яний хрест стоїть самотньо за кладовищем, ближче до вул. Під Голоско. Видно, що встановлений недавно.



Ходить легенда про поховану на кладовищі єдину доньку багатого польського шляхтича, який жив на Голоско. Дівчина померла зовсім молодою. Безутішний батько встановив на могилі дуже дорогий пам'ятник із скульптурою ангела з білого мармуру.

За даними літературних джерел [1] тут розташоване поховання Українських Січових Стрільців, які загинули у листопаді 1918 року під час польсько-українських боїв Листопадового Чину. На їх честь на поч. 1990-их р.р. встановлений березовий хрест. Поруч в яру, який частково зайнятий зараз городами, знаходиться могила 900 польських солдатів, які з 11 по 22 вересня 1939 року захищали військові магазини зброї від німецьких загонів. 900 чоловік зупинили 50 німецьких танків, які прямували з Брюхович на Львів. Про подію нагадує металевий хрест та постамент.
На цвинтарі розташовані поховання діячів «Просвіти» — В. Базилевича та вчителів місцевої школи.

З поч. 2000 р.р. на території кладовища з'явилися свіжі поховання, швидше за все самовільні.
[1] — Васильєва А.В. та ін. "Середньовічні села. Історія північного мікрорайону міста Львова. Етапи розвитку і становлення (Клепарів, Голоско, Замарстинів)". — Львів, 2008.

[Anhorda]

Кладовище села Збоїща

Збоїщанське кладовище знаходиться на вул. Мідній (49° 52' 25.20" N  24° 3' 27.00" E).
Роком заснування села Збоїща вважається 1359. У 19 ст. тут мешкало 3300 чол. З 1963 року Збоїща приєднані до Шевченківського району Львова як селище.

В сер. 1980-их р.р. кладовище було закрите, а надмогильні пам’ятники поруйновані. Бажаючі перезахоронили своїх родичів на Збиранці (сучасне Голосківське кладовище). Нагадують про старе кладовище тільки цегляна огорожа і арки.





На частині території побудували багатоповерхівки. П'ятиповерховий будинок, показаний на фото зліва, частково захоплює територію кладовища.



Решту території впорядкували і залишили як сквер.





Зараз тут знаходиться братська могила і кам’яний пам’ятник Українським Січовим Стрільцям



і воїнам УПА.



З осколків зруйнованих надмогильних пам’ятників склали постамент і поставили на ньому хрест.

[Anhorda]

Кладовище Замарстинова

Кладовище знаходиться в Шевченківському районі Львова по вул. Топольній (49° 52' 22.09" N  24° 1' 26.36" E). Справа від кладовища — школа № 81. Через дорогу — руїни спорткомплексу  «Спартак».
На фото вигляд на кладовище з вул. Топольної:



Ховати тут почали з кінця 19 ст. Офіційно кладовище утворене рішенням Крайового відділу від 2 квітня 1917 року. Архівних документів по кладовищу Замарстинова не збереглося. В сер. 1950-их р.р. воно було закрите. Більша частина земель кладовища використана для будівництва середньої школи № 81 та гаражів.

Кладовище складається з трьох частин: біля підніжжя Замарстинівського узгір’я розміщені старі польські гробівці, за спортивними майданчиками школи — поховання німецьких військовополонених, на вершині узгір’я — поховання жертв політичних репресій кінця 1940-их р.р., тіла яких були вивезені з Замарстинівської в’язниці. За радянської влади територію з похованнями жертв радянського режиму віддали під дачі працівникам МВС та КГБ. У листопаді 1999 році останки жертв були перепоховані на Личаківському цвинтарі [1].

З боку вул. Топольної на кладовище веде центральна заасфальтована алея.




Вгорі вона повертає наліво. Там від неї відгалужується грунтова дорога на дачі.



А сама алея йде прямо до перетину з 6-тим Топольним провулком, по якому можна спуститися вниз на вул. Топольну.

Теперішній стан кладовища — жахливий і занедбаний. Гробівці та скульптури на польських похованнях, виготовлені до 1939 року в майстерні відомого львівського скульптора Тировича [1], зараз зруйновані сучасними варварами. До багатьох могил не добратися, оскільки все заросло деревами та кущами.







На гробівці збереглася частина статуї, а також він прикрашений вінками. Спочатку виникло припущення, чи не залишилися в похованих тут людей родичі:



Але на цьому фото видно, що комусь просто було важко донести вінки і хрест до смітника:



Поруйнований гробівець. Зліва є пролом, через який можна зазирнути всередину:



Гробівець родини Міхала Валкова, один з небагатьох вцілілих і закритих:



Поховання отців Редемптористів 1920-их р.р.



З поч. 2000 р. на території з’явилися свіжі поховання, швидше за все самовільні. Під них розчищають окремі ділянки, знищуючи старі могили. Ходять чутки, що на людській біді роблять непоганий бізнес спритні ділки з поховальної контори, що на вул. Левицького, під патронатом священника голосківської церкви пр. Анни.
[1] — Васильєва А.В. та ін. "Середньовічні села. Історія північного мікрорайону міста Львова. Етапи розвитку і становлення (Клепарів, Голоско, Замарстинів)". — Львів, 2008.

[Anhorda]

Кладовище старого Знесіння

Вхід на кладовище знаходиться зі сторони вул. Заклинських, бічної вул. Старознесенської (49° 50' 59.88" N  24° 3' 17.54" E).



За даними Вікіпедії цвинтар було відкрито в районі Знесіння у травні 1872 року для жителів Збоїщ, Замарстинова, Голоска, Клепарова, Кривчиць.

На кладовищі знаходиться єдина у Львові, не знищена після 2-ї світової війни братська могила Українських Січових Стрільців, гробівець в’язнів Талергофу. Є єврейські поховання.



Стежка зліва від центрального входу, якою можна піднятися на Кайзервальд:



Відгалуження від стежки, яке веде вниз на кладовище:



Детальніше про історію Знесіння можна прочитати тут — http://www.yatran.com.ua/articles/428.html. В статті наведені аргументи на користь того, що саме із Знесіння починався Львів.

[Anhorda]

Думаю, що в тему буде також інформація, де і як ховали людей на теренах Львова у давнину, і що залишилося нам на згадку від кладовищ, які зараз не існують.

Кладовища середньовічного міста (13  — 18 ст.)

У середньовічному Львові до кінця 18 ст. існувало 7 кладовищ, включно з монастирськими. Ховали на кладовищах за конфесійною приналежністю. Якщо ховали в землю, то плити з пісковику, або мармуру клали на засипані могили, щільно притуляючи одна до одної для економії місця. На плиті вирізьблювали ім’я небіжчика, епітафію; у верхній частині — рельєф хреста на Голгофі, а знизу — череп і схрещені кістки. При похованні у підземеллі храму труну опускали туди, не закопуючи. Над цим місцем в храмі ставили пам’ятник з бронзи, мармуру, алебастру, який зображав, як правило, сплячу людину. Такі статуї можна побачити в Музеї історії релігії, костьолі єзуїтів. До торця домовини прибивали портрет небіжчика, який писали на блясі, або дереві. Після похорону портрет вішали в храмі.

Найпишнішим і найпрестижнішим кладовищем стародавнього Львова вважалося:

Кладовище біля Катедри (не існує)

Виникло швидше за все в 1405 році, коли було освячено собор, і проіснувало до кінця 18 ст. Знаходилося нижче рівня площі Ринок, тому до нього спускалися по сходах. Займало майже всю територію сучасної Катедральної площі. Було обнесене стіною з трьома входами. Бідних ховали біля собору, багатих та архієпископів — в підземеллях, т.зв. криптах. На даний час від кладовища залишилися:

• каплиця Боїмів, одна з шести, що стояли окремо;
• декільках каплиць, прибудованих до собору, зокрема каплиця Кампіанів;
• надгробні статуї святих, які були перенесені з кладовища після його ліквідації та встановлені на постаментах довкола собору:

Ззовні в цоколі Катедри знаходяться кам’яні рельєфи, які теж можуть мати відношення до кладовища.



Оскільки кладовища були розташовані в житлових кварталах, то вони впливали на якість води в міських криницях. Влітку в спеку в храмах завдяки похованням в підвалах стояв сморід. Тому у 1783 році Йосиф ІІ ліквідував церковні кладовища. Домовини витягали з підземель, на возах транспортували за місто, де скидали в ями і закопували.

Кладовища у 19 ст.

Після ліквідації церковних кладовищ у Львові були створені 4 нових кладовища за кількістю дільниць міста:

Личаківське кладовище
Обслуговувало східну частину міста і середмістя. Збереглося до наших днів тільки тому, що тут ховали аристократію і заможних мешканців середмістя.
Декілька старих фото

Стрийське кладовище (не існує)
Обслуговувало південну частину міста. Займало теперішні житлові квартали і частково Стрийський парк.
З книги Івана Крип'якевич від 1932 року про це кладовище відомо:
***
Під час великої війни (І Світова) у Стрийському парку поліг при повітряній катастрофі австрійський летун, його могила була коло Палати мистецтва. В листопаді 1918 р. були тут могилки українських стрільців, що полягли у бою. Їх ексгумовано й перенесено на цвинтарі.
***

Городецьке кладовище (не існує)
Обслуговувало західну частину міста. Займало теперішні житлові квартали і частково Привокзальний базар.
Ось як писав Іван Крип'якевич в своїй книзі 1932 року видання про Городецьке кладовище:
***
Вгорі Городецької вулиці при вул. Білинських (тепер - вул. Смаль-Стоцького) є старий городецький цвинтар, заснований у другій пол. 17 ст. З давніх пам'яток зберігся пам'ятний стовп із свята коронації ікони Богородиці у домініканів 1753 р. і кілька знищених надгробків. На цвинтарі хоронено перших митрополитів - Ангеловича, Яхимовича, Литвиновича, в 1880 р. їх перенесено на Личаківський цвинтар, - одної тільки могили Ангеловича вже не відшукано.
***

Жовківське кладовище, або Папарівка (не існує)
Обслуговувало північну частину міста. На його місці зараз знаходиться залізнична станція Підзамче.
Цитата з "Історичних проходів по Львову" І. Крип'якевича:
***
Папарівський грунт обернено при кінці 18 ст. на цвинтар, званий "Папарівкою". Цвинтар зразу обіймав більший простір, а саме площу, де є тепер залізничний двірець Підзамче. Цвинтар замкнено 1856 р. Під час будування двірця в 1860-их р.р. знищено багато могил. Деякі перенесено на Личаківський цвинтар, так між іншим Якова Геровського. Цвинтар із року в рік зменшується, залишки гробових пам'ятників розкрадають злочинці. Із збережених могил найстарша з 1795 р.; замітніші будови - гробниці Кисельків, колишніх власників бровару з 1829 і 1931 р.р. З українських могил збереглася напівзакопана в землі плита сучавського єромонаха Сергія Томовича з 1848 р.
***

Євреї мали своє окреме кладовище.

Єврейське кладовище - кіркут (не існує)
Виникло в кінці 14 ст. і проіснувало до 1940-их р.р., коли було знищене гітлерівцями. Над могилами встановлювали вузькі вертикальні кам’яні плити, на яких писали прізвище та епітафію, а також особливу емблему, за якою визначали, хто похований в могилі — равин, лікар, купець, заміжня жінка, чи дівчина. Зараз на місці кладовища знаходиться Краківський базар.

Ріг вулиць Клепарівської і Пстрака. Видно червоний цегляний паркан Краківського ринку, який дуже схожий на паркан довкола Личаківського кладовища. Можливо цей паркан залишився ще від єврейського кладовища.

Колона на пагорбі на початку вул. Золотої дуже нагадує надмогильний пам’ятник. Певно, теж артефакт з єврейського кладовища.

Більше про кіркут можна прочитати тут http://www.lvivcenter.org/uk/lia/description?ci_objectid=272.

Інформація про старовинні кладовища почерпнута з книг:
1. Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. — Львів: Світ, 2002.
2. Крип'якевич І. "Історичні проходи по Львові" (репринт з видання 1932 року). - Львів: Каменяр, 1991.

[YserL]

І цвинтар на перехресті симоненка ввеликого кульпарківська. Цікаво взнати про його межі:

[John]

2 YserL:
В мене виходять такі (зелена межа - під сумнівом):



Чи відомі комусь карти з позначеним кладовищем на Хуторівці?

Ще був городоцький цвинтар, там де зараз будинок культури залізничників. Цвинтар кадетів (парк кульрути біля монументу), і десь були згадки про цвинтар в парку культури біля арок внизу.

[Anhorda]

Ще треба згадати військові поховання радянських часів: Холм Слави і Марсове поле.

Холм Слави



Останнім часом довкола цього кладовища було багато спекуляцій, тому воно досить відоме. Багато інформації і фотографій є в українському:

Читати про Пагорб Слави в українській Вікі

та російському секторах Вікіпедії:

Читати про Пагорб Слави у російській Вікі

Закидаю в тему декілька сканованих картинок з книжки Комского Б.Г. Холм Славы: Фотоочерк. — Львов, 1985.
Фото середини 1980-их років цікаві присутньою на них в великих кількостях символікою радянських часів. Цікаво порівняти старі фотографії з сучасними, зробленими у 2011 і поданими поруч.









Приміщення колишнього музею Холма Слави:

По цій картинці можна судити про внутрішнє оздоблення музею:


Альбом сучасних фотографій Пагорба Слави

Марсове поле

Меморіал знаходиться на вул. Мечникова біля Личаківського кладовища. Тут поховано 3490 радянських солдатів, які загинули у ІІ Світовій війні.





За радянських часів на стіні меморіалу був надпис, якого, здається мені, там зараз не спостерігається:
«Посредине планеты в громе туч грозовых смотрят мертвые в небо, веря в мудрость живых…»

[reyka]

памятаю як біля катедри клали нову трамвайну лінію,і при тому працювали археологи так під самою трамвайною колією я бачив не один кістяк.на рівні десь 1,2 -1,5від поверхні.

а в стрийському парку ше і досі можна побачити однорідні галиблення.до речі чув шо зв часів німецької окупації там ховали німців які померли в госпіталі який знаходився на території військового університету.

[Anhorda]

На карті Львова, датованій 1894 роком, показано 6 кладовищ. Якщо Янівське рахувати як два окремі кладовища: християнське та єврейське, тоді 7.

Личаківське кладовище




Городецьке кладовище




Папарівка (Жовківське кладовище)




Стрийське кладовище




Старе єврейське кладовище




Янівське кладовище (християнське кладовище + єврейське кладовище)




Хуторівка не входила в межі Львова на той час, тому карта міста 1894 року не охоплює цю територію.

[Anhorda]

Цвинтар при монастирі св. Онуфрія (не існує)

Монастир св. Онуфрія знаходиться по вул. Б. Хмельницького, 36. Монастир існував тут ще з княжих часів. Довкола монастиря був сад, а за ним під гору в сторону Високого Замку тягнувся монастирський цвинтар. Цвинтар проіснував до перших десятиліть 19 ст. Тут були поховані ректор львівського університету Модест Гриневецький (помер у 1818), професор східних мов Арсеній Радкевич (помер у 1822), Теофан Голдаєвич (помер у 1822). Потім цвинтар перетворили в сад.
Також у Свято-Онуфріївському монастирі знаходилася могила першодрукаря Івана Федоровича. Довгий час тут зберігався надгробний камінь з могили з напівстертим написом старослов'янською: "Друкаръ  Москвитинъ, который своимъ тщаниємъ друкованіє занедбалоє обновил, преставися въ Львовѣ… Воскресенія из мертвых чаю… Друкаръ книгъ предтимъ невиданыхъ..." Спочатку камінь знаходився перед церквою, потім його вмурували по правій стороні входу в церкву у кам'яній підлозі; під час перебудови церкви в 1883 році його перенесли до каплиці св. Трійці і там вмурували в підлогу по лівій стороні від престолу. Під час перебудови каплиці у 1903 році поставили нову стіну і камінь замурували [1].

Орієнтовне місцезнаходження монастирського кладовища:


Цвинтар при церкві св. Параскеви (не існує)

Церква знаходиться на вул. Б. Хмельницького, 77.
За даними І. Крип'якевича з книги 1932 року видання довкола церкви теж існував цвинтар, огороджений парканом. З надгробків збереглися тільки залишки надгробка Симеона Красовського з 1674 року при вході до церкви і невідомого покійника з 1743 року, і ще два надгробки над кафедрою.

Цвинтар при церкві св. Теодора (не існує)

Церква знаходилася по вул. Б. Хмельницького на протилежній стороні від церкви св. Миколая. Церковний цвинтар був обнесений високим парканом. В паркані була фіртка, від якої йшла доріжка в напрямку Полтви. Ховали тут ремісників-українців. На цвинтарі стояла дзвінниця на три поверхні з чотирма дзвонами, резиденція священника і школа, а також дві хатини, які здавали в оренду.

Татарський цвинтар (не існує)

Знаходився під Високим Замком поруч із мечеттю. Але точне положення не відоме.

Дитячий холерний цвинтар (не існує)

Знаходився на Кайзервальді під Горою Льва. За даними [1] існував у 17 ст. Знаходився під костелом св. Войтіха.

Цвинтар при церкві Благовіщення Богородиці (не існує)

Церква знаходилася на вул. Казимирівській (зараз частина вул. Городоцької, яка вела від пл. Торгової до церкви св. Анни) і була знесена у 1794 році.
При ній існував цвинтар. Цвинтар відомий тим, що на ньому за даними львівського історика Зиморовича була похована українка Пелагея, яка померла у 1594 році, коли в місті почалася епідемія чуми. Пелагея була коханою італійця Мікеліні. Він, нехтуючи небезпекою заразитися, доглядав за Пелагеєю до самої смерті. За любов Мікеліні заплатив життям. Теж помер від чуми і був похований на сусідньому цвинтарі св. Станіслава. На його бажання на могилах поставили однакові гробівці з вирізьбленими серцями, вкритими лавром і віршем львівського поета Шимона Шимоновича: "Смерть не розлучила, що зв'язала любов".

Поховання під церквою св. Анни

Церква знаходиться на перехресті вул. Шевченка і Городоцької і є пам'яткою першого в історії міста страйку. Заснована на місці поховання робітників кравецького цеху, які незадоволені своїми майстрами, хотіли таємно покинути місто. Нічна сторожа не випустила їх, і в сутичці декілька людей загинуло.

1. І. Крип'якевич "Історичні проходи по Львові" (репринт з видання 1932 року). - Львів: Каменяр, 1991.

[Tinian]

2 YserL:
В мене виходять такі (зелена межа - під сумнівом):

північна межа того цвинтаря якраз була там, де зараз памятний хрест стоїть. Південна межа доходила аж до церкви Володимира і Ольги теперішньої і зубної поліклініки. В тебе межі надто на північ з"їхали.

[John]

Перші межі малював по аерофотозйомці 1944 року, зараз дещо поправив з використанням карти 1944. Він справді дещо далі простягається на південь. Хоч похибка всерівно до 100 м. Таке враження, що безіменна вулиця внизу і справа була межею кладовища.

[Anhorda]

Цвинтар Медової Печери

За даними І. Крип'якевича [1] в западині біля печер був невеликий цвинтар, де у 1914-1915 р.р. російські військові суди виконували смертні вироки і ховали розстріляних.

1. І. Крип'якевич "Історичні проходи по Львові" (репринт з видання 1932 року). - Львів: Каменяр, 1991. - Стор. 102.

[Anhorda]

Перші межі малював по аерофотозйомці 1944 року, зараз дещо поправив з використанням карти 1944.

Частина згаданої карти 1944 року:

[Anhorda]

Надмогильні плити при вході до Вірменської церкви:





Принаймі вони там були до недавнього часу. Чи є зараз, не знаю.

[Anhorda]

Кладовище села Голоско - нові фото












Решта фото в альбомі.

[Anhorda]

Ось такий пам’ятник знаходиться в Рясне на вул. Брюховицькій:



По вигляду дуже схоже на поховання, хоча можу й помилятися:



Судячи по надпису, поховані тут польські Орлята: