Ітак, майже через рік ця "історія" отримала продовження. Та ще й яке.
Одного чудового дня, вирішили ми з Virus'ом трохи "оновити" фотографії, бо якість їх нас не задовільняла.
Починалося все як завжди - той самий "рачник" 1 на 1 метр.
Після цьогорічних робіт з оновлення колектору видно деяки зміни - наприклад нову кладку біля труби.
Знову "старий, добрий" квадратний колектор.
Частина колектора, яка цікавила нас найбільше, дуже розачарувала тому що була затоплена гівнами. Попробувавши пройти по ньому я ледве звідти вибрався - ногу засосувало вниз.
Здавалося, що ніби все. І більше нічого цікавого не буде. Тому Virus поспішив на свіже повітря, вирішивши вже не складати мені компанію в поході до перепадної камери, яку мені ще хотілося відзняти. Тому в цю трубу я вже пішов один.
Далі відзняв з цієї ж труби перепадну.
Раніше ми боялися в неї заходити через досить сильну течію - невідомо наскільки сильно тече вода, чи глибоко до дна і чи не слизько там. І ніби можна було би вже розвертатися і йти на вихід, але мені захотілося перевірити чи можна залізти у воду. Обережно спустивши спочатку одну, а потім і іншу ногу, притримуючись за край труби я заліз в перепадну камеру. В принципі не глибоко, та і течія не настільки сильна щоб мене знести. Про свою ідею фотографувати саму камеру я успішно забув, сфотографувавши тільки трубу з якої текла вода, куда потім і вирішив сходити "на розвідку".
Пройшовши приблизно метрів 50 я вже хотів розвертатися і йти назад - хто знає скільки ця труба ще могла продовжуватися, як в промені ліхтаря я побачив "вихід". Як виявилося я обійшов забутовку старої частини колектора, яка наразі затоплена фекаліями, і попав в його продовження. Щастя мого не було меж тому вирішив зразу зробити пару фотографій на місці.
Так як планів заходити одному десь далеко у мене не було тому пройшовши метрів 100 я розвернувся і пішов геть. Цього ж вечора в нашій невеликій дігг-компанії, обговоривши фотки і місце, було прийнято рішення піти наступного дня туда ще раз. Вже в трьох(Я, Virus i Onyx).
Швидко пройшовши до початку забутовки ми почали проходження колектора, на цей раз більш детальніше. Біля стінок, доречі, була якась подоба на прохідні бортіки. Але йти по ним було не зручно - висота колектора в два метри дозволяла йти нормально тільки по його середині.
Досить рідко, але зустрічалися люки, як над головою, так і в стінах. Постійно було чути як по них їздять машини і через це можливий вилаз через них зразу відкидався нами.
Досить часто зустрічалися різноманітні труби врізані в колектор. З деяких текла вода.
Ще трохи фото самого колектора.
Приблизно через кілометр зустрівся перепад рівня води. Його вже змогли перелізти тільки я з Onyx'ом, тому що були в хімзі. Було вирішено пройти ще трошки далі і подивитись, що там є. Але не заходити далеко. Та й часу вже пройшло достатньо, ми більше години ходили там. Тому Virus, який був в бахілах, лишився нас чекати, а ми вже вдвох пішли далі.
І тепер те, що нас вразило найбільше. Навіть не думали, що в нашому місті є таке
По-перше це сходи з колектора на гору.
Піднявшись по сходам побачили люк, але вилізти через нього нам теж не вдалося б - по ньому, як і по всіх інших досить інтенсивно їздили машини.
А по-друге це розвітлення основного колектора на два менших яйцеподібних. Досить гарно виглядє воно
На останок ще пішли в ліву вітку колектора. Йти було дуже не зручно - по краях були бортіки по яких ходили, напевно, монтєри-карліки :3, а по центру вузький і слизький жолоб. Та ще й течія була досить сильна. Тому відзнявши колектор ми вирішуємо залишити його проходження на потім і обережно вертаємось назад.
Розказуємо все Virus'у, який нам сильно заздрить х), і всі разом вже ідем на вихід через весь колектор. Нажаль іншого місця вилазу крім того, що на самому початку знайдено по дорозі не було.
Скоріше всього трохи пізніше будемо ще йти досліджувати ці яйцеподібні дві вітки.
Тема: Колектор на Набережній(Івано-Франківськ) (Прочитано 7044 рази)
