Вирішив нині прогулятися трохи, бо з тою сидячою роботою скоро стану "больна і лиса, пузата офісная криса"
Давно вже хтів потрапити на Винзавод, що на Погулянці, а точніше -
отут. Кілька фото погребів, вкопаних у схил яру виклав на форум колись Рой
в цій темі. Спустився зі сторони Зеленої, пройшов трохи парком - і от вже я біля крОсивої дірки в огорожі. Старався поводити себе якнайтихіше, хоча листя під ногами оглушливо шурхотіло, заставляючи сорок на деревах стрекотати як зварйованих. На території чути було рух, мене тут навряд чи хто радий був би бачити. На всякий випадок придумав собі легенду, що хтів пройти на Погулянку з Зеленої, та трохи не туди повернув
Ну але всьо обійшлося добре, ніхто мене не завидів і не гнав копняками аж до кінцевої "сімки".
Труби котельні. На одній зверху цікавий флюгер, на ньому вирізані з бляхи фляшка і стакан. Причому стакан - як пів тої фляшки.
Пролажу в дірку та йду до місця, де має бути перший погріб. Внизу по ярі розкидані залізні бочки та цистерни, більші і менші. Є і залишки якихось цегляних будок, де ті джелізні ємності раніше стояли. Сам підвал зроблений у вигляді букви Ге, під ногами бита цегла, прогнилі залізні бідони, автомобільні колеса і різна біда. Є навіть здоровеча дерев'яна бочка, що, цілком можливо, пам'ятає ще Найяснішого Цісаря. Повітря сире, холодне і затхле, таке справжнє зимове повітря. І пахне машинним мастилом (його бойчуки ще шміром називають,ага).
Цегла трапляється переважно стара, я хотів знайти клеймовану, знайшов тільки половинку. Опізнайте напис, хто зможе, в нашій темі
про польську та Австрійську цеглу такого, здається, немає.
Далі, щоб не вертатися назад, йду вгору територією заводу до вул. Олеся. В цій частині порівняно безпечно, з решти території вона не проглядається. Але і цікавого нічого тут нема, крім, хіба що, асфальтованих галявин і колекторного колодязя. Висота труби приблизно 50 см., потік тече зверху в бік заводу, люк давно покотився в невідомому напрямку. А пахне чисто як Полтва, я його, власне, за запахом і знайшов
Потім переліз через бетонний паркан і несподівано опинився біля другого погреба. Мені здається, він не є такий старий як перший, зроблений явно в радянські часи. Всередині майже нічого цікавого.
Але найбільше вразила сьогодні ось ця будівля. Адміністративний корпус Винзаводу, ззовні непримітний, проте всередині виявилося безліч цікавих речей. Там була їдальня з кухнею, кабінети працівників з різним мотлохом всередині, оригінальна гіпсова ліпнина, пожежні шланги звисали з третього на другий поверх як удави Каа. До вікон, що дивилися на територію заводу я старався не підходити, на території були люди.
Отут обвалилася стеля, вийшла така собі тераса з піаніно, з видом на Центр творчості дітей та юнацтва. Бетонні плити ледь тримаються, на вітрі колихаються штори, висять люстри. Все виглядає затишно і мило. Помітні сліди перебування малолітніх шукачів пригод, але такі, акуратні.
Зустріч з Бейсиком і перфокартою. Згадав школу і одну з серій Футурами, де Бендер потрапив на острів з морально застарілими роботами.
Ото і всьо, folks.
Під кінець обійшов ще територію Винзаводу по периметру, виявив кілька придатних до інсталу місць. Їх, а також багато інших фоток, що не помістилися сюди, можна подивитися
на Пікасі.Обговорення тут.Набуваймоси! Най жиє Гуцулія!
Тема: Винзавод на Погулянці (Прочитано 15019 разів)
