Хлібзавод №5

[Alter]

    Сьгодні випала нагода цілком законно на підставі екскурсії полазити по одному із найбільших підприємств харчової промисловості у Львові - п'ятому хлібзаводі. Офіційна назва - ПАТ "Хлібпром".

    Знаходиться він тут. Слід сказати що оскільки підприємство приватне, то і відношення до виробництва відповідне. Але про то потім. А так слід сказати що винести тавіть рогалика нереально, ібо охорона шмонає до трусів, плюс всюди відеокамери понатикувані - як в цехах, так і по периметру. Фото- та відеозйомка заборонені під страхом анального покарання тістозамішувальною машиною, але коли то когось стримувало? Отож по черзі.

Фейс фасаду.



Інсайд вестибюлю, відразу за охороною біля КПП (всередині). Самих церберів сфотуграфував, але тут зразу ж підскочили до мене і тіпа фоткати ніззя, видаляй давай. Я їм "Ок!")



Внутрішнє подвір'я. Незайнятих робочих нема - всі щось роблять, і причому не для вигляду. На території акуратно, чисто, відносно прибрано.



Загашніки. Надибав кавалок поршневого компресора та якісь теплообмінники. Але то таке.



Велкомен, шановні! Хз що за креативщик таке приліпив на двері складу. Мене розвеселило)



Циклон для фільтрації повітря із майстерні, вроді по дереву. Локація - все ще задвірки.



Мельком цикнув кусок котельні.



Далі протопали в адмінку. Всередині чисто, красіво, тепло, пахне хлібом, всюди єврік. Благодать і тільки...

Лабораторії для дослідження готової продукції, сировини (внєштатно центральний пункт розливу чаю та кави. Смачної, доречі).  Обладнання все відносно нове, робоче, охайне. Сподобалось короче.





Далі попав у, як я його назвав, батоносховище - проміжний склад для збору продукції перед її відвантаженням по магазинах.



Потім йде власне основний цех, в якому безпосередньо і проводиться випічка. Наявні 6 окремих ліній різного виробництва та ступеню покоцаності - все це для випікання батонів, пшеничного хліба, житнього, булочок\рИгаликів\струдлів\ та ще всякого роду асортимену - в залежності від налагодження.



Тістомісильна машина совкового виробництва. Річ страшна, жужжить моцно, пальці пхати не рекомендується.



Тістомісильна машина виробництва забугорного. Якого саме - ніхто незнає. Працює в рази ефективніше, і в стільки ж тихіше. Але, як не дивно, більше використовують "совдеп", так як там заміс проводиться порційно у діжах, тоді як забугорний аналог мусить працювати безперервно, що не є завжди гуд, бо замахаєшся чистити при зупинках. Так механіки сказали.



Дозатор на виготовлення батонів до неї. Зроблений вручну, так як той що був в комплекті із хитромудрими наворотами накрився майже зразу і бігом.



Діжеперекидач - штука цікава. Завантажує в лінію вміст того що вийшло після мішалок (вага одного замісу тіста становить порядку 150-200 кг)



Тістоокруглювальні машини - із порізаного на кавалки тіста формують те що нам треба.







Потім сформовані заготовки поміщаються вручну на ось такі, плетені з лози, колиски.



...і відправляються у зигзагоподібну путь то випічної шафи. Сфоткати її адекватно не вийшло, ібо то є просто здоровенний термоізольований прямокутник (або декілька) із розміщеним всередині ланцюговим транспортером, який повільно, але твердо возить тісто в колисках по зигзагоподібній траєкторії протягом певного часу. Температура всередині - 255-270 градусів дядька Цельсія.





Власне піч.









Інсайд. Для більшої ясності процесу.



Батон моделі "Сихівський". Заготовки.



Мануал.





Така собі загально-красіва панорамка.



Комплексна автоматизована лінія по виготовленню рогаликів ,а якщо простіше, то завантажуємо сировину - а на виході готові перед випічкою рогалі.











Ще одна не дуже цікава, але вельми небезпечна місцина - бродильні чани для закваски числом десять і місткістю по майже два куби кожен. Небезпека полягає в тому, що працівникам треба вручну ту бодягу мішати час від часу, а процес бродіння, як відомо, супроводжується інтенсивним виділенням вуглекисилого газу. Розказували що якогось року одна робоча від того що нагнулась над ним, вдихнула твердо і відразу ж зомліла та впала всередину. Благо витягнули. Що здивувало, так це відсутність адекватної вентиляції (тра вікна відкривати) та власне відкрита конструкція тих баняків. Опасно, однако...





Силоси. 10 штук, 5 м в діаметрі, 11 м у висоту. В кожен можна запхати до 70 тон муки. Всі операції по переміщенню муки здійснюються пневманичним способом (по трубах вона передувається у вигляді туману разом із повітрям).



Компрессор поновіше.



    Потім прибігла чогось охорона. Почали вимагати же би я показав фотік, бо вони на камерах бачили що хтось фотографує. Прийшлось повторяти трюк із заміною карточок. В результаті вони вибачились, тіпа помилились, бо на тій карточці ніфіга не було, і свалили назад. Далі вирішив не спокушати лишній раз долю, тим більше що все саме цікаве встиг до того зловити.

    П.С. Загальні враження: працював би кожен завод так само як цей - в гробу б ми бачили то євро зі всіма разом взятими туристами. Все красиво, акуратно, функціонально, обладнання в міру можливостей замінюється більш сучасним. Персонал на місці не сидить і в стіну не плює - всі при ділі. Кажуть що їм дохолєри механіків тра. Коротше класний заводик.

П.П.С. Чому я тему виклав саме тут - думаю всім зрозуміло - приватники і те де. Ну і деякі фотки криві, але то вже таке, бо в більшості випадків приходилось фоткати з-під поли
    Ну і власне то прикольно так шастати по території на законній основі, зазирати в любі дири і знати що тобі ніхто нічого не зробить Але все ж нецікаво, пропадає елемент азарту

Обговорення

[Golem]

Перенесено з Для Своїх за терміном давності. Давно всі забули за ту екскурсію. Зрештою нічого компроментуючого в цій темі нема. Навпаки все дуже культурно