Сьгодні випала нагода цілком законно на підставі екскурсії полазити по одному із найбільших підприємств харчової промисловості у Львові - п'ятому хлібзаводі. Офіційна назва - ПАТ "Хлібпром".
Знаходиться він
тут. Слід сказати що оскільки підприємство приватне, то і відношення до виробництва відповідне. Але про то потім. А так слід сказати що винести тавіть рогалика нереально, ібо охорона шмонає до трусів, плюс всюди відеокамери понатикувані - як в цехах, так і по периметру. Фото- та відеозйомка заборонені під страхом анального покарання тістозамішувальною машиною, але коли то когось стримувало?
Отож по черзі.
Фейс фасаду.
![]()
Інсайд вестибюлю, відразу за охороною біля КПП (всередині). Самих церберів сфотуграфував, але тут зразу ж підскочили до мене і тіпа фоткати ніззя, видаляй давай. Я їм "Ок!")
![]()
Внутрішнє подвір'я. Незайнятих робочих нема - всі щось роблять, і причому не для вигляду. На території акуратно, чисто, відносно прибрано.
![]()
Загашніки. Надибав кавалок поршневого компресора та якісь теплообмінники. Але то таке.
![]()
Велкомен, шановні! Хз що за креативщик таке приліпив на двері складу. Мене розвеселило)
![]()
Циклон для фільтрації повітря із майстерні, вроді по дереву. Локація - все ще задвірки.
![]()
Мельком цикнув кусок котельні.
![]()
Далі протопали в адмінку. Всередині чисто, красіво, тепло, пахне хлібом, всюди єврік. Благодать і тільки...
Лабораторії для дослідження готової продукції, сировини (внєштатно центральний пункт розливу чаю та кави. Смачної, доречі). Обладнання все відносно нове, робоче, охайне. Сподобалось короче.
![]()
![]()
Далі попав у, як я його назвав, батоносховище - проміжний склад для збору продукції перед її відвантаженням по магазинах.
![]()
Потім йде власне основний цех, в якому безпосередньо і проводиться випічка. Наявні 6 окремих ліній різного виробництва та ступеню покоцаності - все це для випікання батонів, пшеничного хліба, житнього, булочок\рИгаликів\струдлів\ та ще всякого роду асортимену - в залежності від налагодження.
![]()
Тістомісильна машина совкового виробництва. Річ страшна, жужжить моцно, пальці пхати не рекомендується.
![]()
Тістомісильна машина виробництва забугорного. Якого саме - ніхто незнає. Працює в рази ефективніше, і в стільки ж тихіше. Але, як не дивно, більше використовують "совдеп", так як там заміс проводиться порційно у діжах, тоді як забугорний аналог мусить працювати безперервно, що не є завжди гуд, бо замахаєшся чистити при зупинках. Так механіки сказали.
![]()
Дозатор на виготовлення батонів до неї. Зроблений вручну, так як той що був в комплекті із хитромудрими наворотами накрився майже зразу і бігом.
![]()
Діжеперекидач - штука цікава. Завантажує в лінію вміст того що вийшло після мішалок (вага одного замісу тіста становить порядку 150-200 кг)
![]()
Тістоокруглювальні машини - із порізаного на кавалки тіста формують те що нам треба.
![]()
![]()
![]()
Потім сформовані заготовки поміщаються вручну на ось такі, плетені з лози, колиски.
![]()
...і відправляються у зигзагоподібну путь то випічної шафи. Сфоткати її адекватно не вийшло, ібо то є просто здоровенний термоізольований прямокутник (або декілька) із розміщеним всередині ланцюговим транспортером, який повільно, але твердо возить тісто в колисках по зигзагоподібній траєкторії протягом певного часу. Температура всередині - 255-270 градусів дядька Цельсія.
![]()
![]()
Власне піч.
![]()
![]()
![]()
![]()
Інсайд. Для більшої ясності процесу.
![]()
Батон моделі "Сихівський". Заготовки.
![]()
Мануал.
![]()
![]()
Така собі загально-красіва панорамка.
![]()
Комплексна автоматизована лінія по виготовленню рогаликів ,а якщо простіше, то завантажуємо сировину - а на виході готові перед випічкою рогалі.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Ще одна не дуже цікава, але вельми небезпечна місцина - бродильні чани для закваски числом десять і місткістю по майже два куби кожен. Небезпека полягає в тому, що працівникам треба вручну ту бодягу мішати час від часу, а процес бродіння, як відомо, супроводжується інтенсивним виділенням вуглекисилого газу. Розказували що якогось року одна робоча від того що нагнулась над ним, вдихнула твердо і відразу ж зомліла та впала всередину. Благо витягнули. Що здивувало, так це відсутність адекватної вентиляції (тра вікна відкривати) та власне відкрита конструкція тих баняків. Опасно, однако...
![]()
![]()
Силоси. 10 штук, 5 м в діаметрі, 11 м у висоту. В кожен можна запхати до 70 тон муки. Всі операції по переміщенню муки здійснюються пневманичним способом (по трубах вона передувається у вигляді туману разом із повітрям).
![]()
Компрессор поновіше.
![]()
Потім прибігла чогось охорона. Почали вимагати же би я показав фотік, бо вони на камерах бачили що хтось фотографує. Прийшлось повторяти трюк із заміною карточок. В результаті вони вибачились, тіпа помилились, бо на тій карточці ніфіга не було, і свалили назад. Далі вирішив не спокушати лишній раз долю, тим більше що все саме цікаве встиг до того зловити.
П.С. Загальні враження: працював би кожен завод так само як цей - в гробу б ми бачили то євро зі всіма разом взятими туристами. Все красиво, акуратно, функціонально, обладнання в міру можливостей замінюється більш сучасним. Персонал на місці не сидить і в стіну не плює - всі при ділі. Кажуть що їм дохолєри механіків тра. Коротше класний заводик.
П.П.С. Чому я тему виклав саме тут - думаю всім зрозуміло - приватники і те де. Ну і деякі фотки криві, але то вже таке, бо в більшості випадків приходилось фоткати з-під поли
Ну і власне то прикольно так шастати по території на законній основі, зазирати в любі дири і знати що тобі ніхто нічого не зробить
Але все ж нецікаво, пропадає елемент азарту
Обговорення
Тема: Хлібзавод №5 (Прочитано 1526 разів)
