Давно вже хотів провести ніч, гуляючи різними цікавими місцинами Львова. Минулої ночі все нам вдалося якнайкраще, давно вже так не відпочивав. Ми - це
ZED, Mary, Hel_2, Дімася2808, Я і на додачу ще
:-) Так-так, Смайл не пропав і не виїхав жити в Талалаївський район Чернігівської області. Він живий-здоровий,
ганяє у вільний час на ровері і передає всім вітання.
Чіткого плану куди рухатися і
що ламати які об'єкти оглянути ми не мали. Зібралися на кінцевій "сімки" на Вахнянина, коли вже почало сутеніти і посунули.
![]()
![]()
Одноповерхова занехаяна диспетчерська будівля на трамвайній зупинці стала першим місцем, куди ми впхали носа. Двері збоку були відчинені, всередині темний коридор і десяток замкнених дверей по обидва боки. За одними, найбільш зацофаними і зловісними, в кінці коридору горіло світло. О, - думаю, - зараз постукаю (чи то пак "запукаю", як казали колись ві Львові) і спитаюсь как прайті в бібліатєку. Відчиняю - а там віходок з брудним унітазом. Фейл.
Наступним до огляду мав стати закинутий польський будинок, що має номер Вахнянина, 13 (символіно, еге?).
Отут він на мапі. Але на вході, коли ми вже почали підніматися дерев'яними сходами, почулися хрипкі і п'яні голоси не найкращих представників населення Львова. Окей, не будемо їм заважати, йдемо далі, на
Винзавод, підвали фоткати.
![]()
![]()
![]()
Як виявилося, радянська адмінбудівля Винзаводу була збудована на старих феншуйних підвалах. З товстими стінами, арками, кількома залами. В двох кімнатах стоять бетонні ємності, роміром десь 1х2 метри і глибиною більше 2 метрів. Не знаю, для чого вони могли використовуватися.
Місцями цегла пообсипалася. Клеймо вдалося знайти тільки на одній:
Pohulanka![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Полазили ще трохи по верхніх поверхах, тим часом добряче стемніло. Ми пішли до спорткомплексу Університету, маючи на думці влізти у ВШ, що перед входом.
![]()
![]()
На трибунах стадіону розгорнули шнурки, щоб потестити. Трохи полазили вверх-вниз, аж поки на шум не прийшов охоронець. Прийшов не сам, а з патиком, собакою, цибуляним запахом і надлишковою вагою. І почав виголошувати довгий монолог з матюками. Довелося згорнутися та рухатися далі. У скверику біля російського посольства була проведена коротка нарада з Живчиком і печивом, в результаті було вирішено спускатися в Залізну Воду. Заінтриговані? Тоді чекайте звіту від
ZED'a, тому що колектор - занадто епічна річ, щоб тіснитися в одній темі з всілякими там підвалами

Хто має ще фотки з вилазки, докидайте.
Тут обговорення.![]()