Автор Тема: Піонерськи табір Супутник (Теперішня лікарня Львівської залізниці)  (Прочитано 2543 рази)

1 гість дивиться цю тему.

Drusja

  • Користувач
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 697
  • Рейтинг 196
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
У суботу 12 травня 2012 року я і Цезар вирішили трохи розім'яти кості і прокататись на велосипедах по околицях Брюхович.

Спочатку ми вирішили оглянути пагорб біля Свідків Єгови та навколишній ліс, а далі об'їхавши Духовну симінарію УГКЦ потрапили на колишнє футбольне поле з красивими краєвидами на невелике відслонення (сорі за якість - фото з телефона)



Далі попрямували до джерела і звідти вже заїхали на територію залізничної лікарні яка колись була піонерським табором "Супутник"



Так гарно виглядає лише та частина яка знаходиться ближче до дороги, решту будівель в доволі закинутому стані але видно що за ними наглядають



За будинками повернули праворуч і побачили нещасну водонапірну з зігнившою драбиною.



та "Брюховицький зелений театр" (накрита сцена з підсобними приміщеннями та лавками просто неба, від яких, крім бетонних основ, вже майже нічого не залишилось)







За яким дорога вела далі в ліс,



але туди нам їхати не хотілось і ми попрямували оглядати будівлі.







На території знаходиться пам'ятник героям Великої Вітчизняної Війни - екіпажу бомбардувальника, який загинув при виконанні бойового завдання над цією територією.



Оглянувши табір проїхали попри симпатичний ставок



за ставком знаходився доволі великий басейн



і тут вже майже виїхали за територію, як нам свистить охоронець і запитує що ми тут забули. Ну ми спокійно відповіли, що просто катаємось, на що почули "Ця територія під охороною. Тут не можна кататись. Їдьте звідси. Щоб я вас тут більше не бачив".
Сваритись настрою у нас зовсім не було, а тим більше доказувати комусь, що тут немає жодних попереджувальних знаків, огорожі і що можемо спокійно тут залишатись. Тому поїхали собі далі, тим більше, що дивитись там вже було нічого.

Попрямували лісовою грунтовкою, аби роздивитись цей ліс з середини. По дорозі зустріли двох жінок, які сказали, що виїдемо на хутір Кульонія, давно про нього чув але ніколи не бував там.
Їдемо далі звернувши трохи праворуч і впираємось в дачі, можливо це і був той хутір. Проїхали в кінець цих занедбаних дач і спустились в яр до невеличкого потічка по якому виїхали до цивілізації.



І яке було наше здивування коли ця цивілізація виявилась Малими Грибовичами. На що нас наштовхнули гідранти з централізованою водою і наступне звертання до Яндекс карти яка орієнтуючись по базових станціях сказала що ми у Грибовичах але Великих.



Далі попрямували до Чорної гори



і пори неї через переїзд поїхали до початку Гряди, звідти звернули на птахоферму. Далі фото вже немає так як розрядився телефон.

Оглянувши птахоферму, побачили на місці заїзду охоронця і вирішили їхати в протилежну сторону тим більше, що нам туди і треба було.
Дорога пролягала через ліс і невдовзі вийшла на городи. Спускатись до основної траси не хотілось і ми поїхали далі лісом аж поки не виїхали на Гамулець, звідки вже привичною дорогою поїхали додому. По дорозі звернули на чебуреки, для втамування нестерпного голоду, і тікаючи від дощу швиденько рванули домів.

Загалом вийшло не так вже й багато, 25км по велоспідометру, але задоволення - вагон.
Маршрут приблизно прикинутий постфактум.



Всі фото на пікасі
Розшарити F VK G+
>>>>>>>>>> Не довіряй нікому <<<<<<<<<<