Червоноградський завод ЗБВ

[Roy]

Однієї суботи зібрались ми, по справах поїхати у Червоноград. Було нас четверо: Inkognito, Lesyk, Цезар і я, Roy, яко фотофіксатор невеликого експедишину.

Отож завод. Очевидно, що ми попали у його нетрі. Смію зазначити, що завод випускає під своїм іменем, патентовані, тру-мега шкарпетки, які ніколи не смердять, лише від довгого носіння кам'яніють, як бетон.
Ось вони, на одному з нас:


Заводик, на даний момент в руках приватної власності. Основні цехи по виготовленні бетону є цілі неушкоджені, ще з тих незлопам'ятних часів. Решта приміщень використовуються в інших цілях (ремонтуються), інші, як заведено вже - у дестрої.




Тут Лесик чудово демонструє свій психологічний стан. Негодиться з таким настроєм долати небезпечні перешкоди, які на нас чекали на території.


Тому на одній дахівці вирішили підкріпитися, кожен приніс з собою що мав.
Цезар прийнявся відркривати кільку в томатному соусі



Я в свою чергу, вирішив випробувати свій ШКТ арсенівськими "суші"


Поївши, спускались не зовсім акуратно:


Всьо, пацики пожерли, розбіглись хто куди


А я як завжди, пішов шукати те, що мене цікавить найбільше






Цех, звідки розвантажувалась дрібна порода


Під землю, і по конвеєру в інший технологічний цех


Взагалі, поруйнованих будівель було мало. Окрім котельні, куди ми й подались.




Помарнівша конвеєрна стрічка


Ось і вона


Всередині давно все порізано, проте залишились допоміжні приміщення, де зберглись деякі "няшки"

Що то - хз. Може точно хіба ясновельможний Смайл описати.




Порсались в документації




Запобіжник - можна зробити герметичну, невбиваєму флешку.


Санвузол котельні




Щит управління



Вибравшись, пішли до рельсового крану, робота котрого полягає у сортуванні та завантажуванні готової продукції.




Вигляд на площадку продукції




Обмежувачі ходу - гумові дампфери


Тісно. Управління виглядає простим. Під ногами є обігрівач, присутній також вахтовий журнал.




"кран технічно несправний" Вуаля - значит не покатаємся, хоча підключити можна було


Оригінальна ручка дверей


А далі найцікавіше. Ми попали в те місце, де формується майбутній бетон




Зайшли ми туди з цієї споруди, з її нижнього рівня, де спеціална суміш подається на конвеєр і "шурує" нагору.


Виглядає воно так:




Тут, якщо не помиляюсь подається пісок




Табличка минулої епохи


Ось, ми вже на верхньому поверсі




Розписи робітників на новорічну тему.


Кабелі були добре ізольовані




Булерян - дешеве та ефективне опалення




Пульт управління. Все робоче, під напругою




Знайшли рахівницю, згадували як на ній рахувати


На передостанньому поверсі, зайшли у найцікавіше приміщення - підсобку/кухню/зал для засіданьзастіль. Дивує, як люди організували комфортний простір, серед суцільної індустрії. Є стіл, чайник, кава, цукор, чай. Втомленого, голодного дослідника це неабияк втішило.

Плакати кругом - ностальджі. Хто пам'ятає Династію? Блейк Керрінгтон і його жінка Кріста


Чудеса графічного дизайну кінця девяностих


Так ми собі класно полазили. Решта фоток можна подивитися тут.
Дякую усім за гарно проведений час, плюси в карму.

Тут обговорення.

[Bottlehunter]

Було це в останній день серпня, коли сонце фест припікало, а до Львова із закордонного міста Варшава прибув з офіційним експлорерським візитом adi_cherryson. Він сі зібрав поїздити трохи по Україні, а почати вирішив зі Львова. Що, звичайно ж, було правильним рішенням. Звізди на небі стали в правильному порядку, і ми змогли побачити на власні очі файно збережений, з великою кількістю артефактів та небезпек всередині завод Джелізово-бетонованих виробів. Звичайно, без допомоги Inkognito ніц би не вийшло, хіба клямку поцілювати і на охоронця подивитися. Користуючись нагодою, ще раз дякую за організацію та замовляю пісню Степана Галябарди на завтрашню обідню програму привітань в ефірі Львівського радіо.

Я вперше отак собі лазив діючим підприємством, маючи можливість заглядати всюди, де вистачить фантазії. Зізаюся, відчуття дещо незвичні. Напевне, так себе відчував Супер Маріо, зохававши  спеціяльного гриба. що дає можливість фест швидко бігти і не боятися ворогів. Випереджуючи дурні питання скажу відразу, що дурних грибів ми не їли, хіба печериці як складову піци, після вилазки в Червонограді.

Ворогів на заводі ми так і не зустріли, хіба добряче потролили охоронця на вході. Він питався, для чого нам на завод, на що саме ми хочемо дивитися і скільки плануємо там бути. Олег ґречним тоном та з доброзичливою посмішкою відповідав, що на заводі нам цікаво, дивитися хочемо все, а будемо стільки, скільки захочемо. Охоронець питань більше не мав і вирішив нарешті зайнятися чимось корисним. Ми ж пішли собі, заходити куди хотіти і бути скільки хотіти.







За цією решіткою - мініатюрний підземний світ, навіть є маленьке підземне озеро з чистою і холодною водою. Щоб його побачити на фото, треба просити Linuxoid'a їх викласти. Просим-просим!!!

А це ми вже посуваємося темними коридорами попри конвейєрні стрічки.







adi_cherryson за роботою, тобто за фотокамерою. Хлопаку треба було буквально за вуха витягувати зі все нових і нових приміщень з обладнанням і металевими конструкціями.





Переплетення електричних реле та кабелів в окремих кімнатах мені особливо сподобалися.





Big brother is still watching you...



Кульмінація прогулянки - цех з виробництва бетонних плит.



"Туфелька" на кабіні крану.















Альбом на Пікасі.
Посилання на обговорення. Для питань, зауважень, пропозицій та льогкого офтопу.
Кілька фото польського розливу.

[linuxoid]

Діло було так. Ми прийшли невідомою стежиною на стратегічний об’єкт.



Побачивши підземний хід, ми зрозуміли - там нас чекає море артефактів, виконувач бажань і казкове багатсво та слава



Знайшовши прохід поміш сотень аномалій, ми знайшли найжахливіше -  студень затопив драбину, котра вела до виконувача бажань, тепер кімната недоступна навіки.



Для довідки: студень - колоїдний газ, який перетворює кістки в гумоподібну масу. Проникає через шкіру і будь-яку іншу органіку, пластик, метал, бетон. Єдиний матеріал, який йому «не по зубам» — спеціальні керамічні ємності. Все, з чим реагує, перетворює знов таки у студень. Не підлягає дослідженню, заборонено виносити із Зони.

Ми стояли і думали, як нам далі діяти і тут на нас напав невідомий досі мутант, але нашими спільними діями нам вдалося його знешкодити, ось він:



Нам залишилось йти лише догори



Після десятигодинного вимотуючого та небезпечного підйому ми вирішили озирнутись

тут нікого



там теж нікого



ніде нікого нема



Але тут нізвідки матеріалізувався снорк, котрий вів прямо нан нас свій фантомний тепловоз ТЭМ2



Він все ближче



На, доненавна, безлюдних місцях нізвідки почали з’являтись зомбі



Ми зрозуміли, це кінець, нас обложили і нікуди тікати, зилишається лише боротись



А я взявся за розрахунки



І ось я розрахував, як нам вийти з безвихідної ситуації



Я розрахував, що все це мусить звікись керуватись і ми віднайшли центр церування аномальними явищами і монстрами і було вирішено все відключити



І монстри почали зникати



Але відчуття тривоги неполишало нас



І тут ми віднайшли настінні манускрипти древньої цивілізації і вирішили їх вивчити



І ми почали посягати мудрість древніх







Посягшувши мудрість ми повинні були в той же час досягнути нірвани, але цього не трапилось

Тільки до Марічки прийшло просвітлення



Потім ще було багато пригод, анаомалій і артефактів, але надто мало часу писати про то.

Знайшовши джерело мудрості ми відзняли кіношедевр, котрому б позаздрили самі Тарковський і Параджанов. Відвідувачі форуму мають ексклюзивну і безкоштовну оказію переглянути цей шедевр і доторкнутись до посягнутої нами мудрості древніх

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=YX-Grxi5bKE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=YX-Grxi5bKE</a>

Обговорити нашу Велику пригоду, наш героїчний вчинок і жагу дослідження недивлячись на будь-які небезпеки можна лише тут і більше ніде у Всесвіті