Автор Тема: Залишки торфобрикетного заводу в Рясному.  (Прочитано 2489 разів)

1 гість дивиться цю тему.

STALKER

  • Користувач
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 535
  • Рейтинг 221
  • Стать: Чоловіча
  • дослідник
    • Перегляд профілю
Перечитуючи  цю тему, а зокрема цей документ , мені вже давно хотілося сходити подивитися що там залишилося від вузькоколійок  і від самого Торфобрикетного заводу. Для початку трохи інфи з того самого документу. Цитую:
"Торфовозні залізниці. Даний вид промислових залізниць належить до тих, закриття яких в першу чергу має екологічні наслідки. Яскравий приклад –залізниця колишнього торфобрикетного заводу (ТБЗ) у Рясному (тепер м. Львів). Закриття підприємства не мало значного соціального резонансу, оскільки загальна чисельність працюючих складала~50 чоловік, з них 12 – пов’язаних з експлуатацією залізниці. З іншого боку, торфопідприємство та залізниця знаходилося між двох густо населених міських мікрорайонів Рясне та Левандівка. Відомо, що болота, зокрема торф’яні, які характеризуються особливою субфлорою і субфауною, є справді „зеленими легенями”, і недаремно багато з них,  мають заповідний статус різного ступеня. Саме собою створення ТБЗ на цій території наприкінці 60–70-х роках було виявом типової радянської,  непродуманої псевдоіндустріалізації. Як видно з карти, територія торфовища затиснена населеними пунктами, міською забудовою й зоною відчуження Національної залізниці та міського водогону є перспективно обмежена через віддаленість інших полів, ускладненість довозу і відсутність у плані розвитку станції примикання до залізниці загального користування, неправильне розміщення заводоуправління (на значній відстані від ст. Клепарів). В результаті інтенсивної розробки в 70–80-х роках торфовище практично було вичерпане як промислове на ? території, і на місці дикої рослинності, локальних ставків, ареалу проживання ряду тварин та птахів виникла спочатку дисгармонійна промислова зона. Після стагнації заводу на початку 90-х, погрому техніки та залізниці утворилося пустирище з „місячним” ландшафтом із руїнами заводу (фото 1-4)), яке повільно реновується власниками самозахоплених городніх ділянок. Нова влада через брак досвіду допустилася помилки, яка зараз повторюється на Волині та в інших регіонах. Саме тому аналіз Ряснянського „феномену” має бути повчальним для багатьох органів самоврядування тавиконавчої влади.  Отже, проведений нами аналіз свідчить, що будівництво підприємства на даній територіальній та сировинній базі було економічно невиправдане. Саме з цієї причини завод після переходу до ринкових умов господарювання перестав існувати. Хоча, як свідчить досвід такого зразкового підприємства, як ТБЗ у Лопатині, виробництво брикету може бути цілком економічно успішне. Для цього потрібно правильно спланувати розміщення підприємства стосовно сировинної бази, шляхів сполучення та раціонального використання вузькоколійної залізниці. Вигідним може бути також видобуток насипного торфу (крихти), який дає можливість існувати залізниці та видобувним підрозділам торфопідприємства у Стоянові. Повертаючись до ТБЗ у Рясному, абсолютно неконтрольоване закриття підприємства спричинилося до утворення величезного пустирища, на якому порушено екобаланс і яке слугує в значній мірі нелегальним і неконтрольованим звалищем різноманітних відходів. Втрата контролю над територією призвела до того, що в літній період виникають по-
жежі на колишніх торфополях, які суттєво ускладнюють екологічну ситуацію в довколишніх житлових масивах. Все розкрадено місцевим населенням і використано для будівельних цілей (виготовлення огорож, фундаментів, балок перекриття тощо). Хоча траплялися рейки цілком унікальні, які можна вважати об’єктами технічної спадщини. Приклад рейка кінної вузькоколійки довоєнного виробництва(фото 5-6)".

Фотоілюстрації до документу.
Залишки залізничних насипів.
Фото 1:


Фото 2:


Рештки виробничих корпусів.
Фото 3:


Фото4:


Рейка Р18 (а) та 16 мм рейка (б) кінної вузькоколійної залізниці в елементах огорожі у житловому масиві Рясне.
Фото 5:


Фото 6:


Також є інфа і фото тут. Цитую:"Торфовозна УЖД. Колія 750 мм. Неелектрифікована. максимальна довжина 5 км. Розібрана. Торфовище між мікрорайонами Рясне і Левандівка м. Львова інтенсивно експлуатувалося до кінця 70-х років. Зараз УЖД демонтована і розкрадена місцевими жителями. рухомий склад торфовозні вагони і локомотиви ТУ4 або ТУ6"
Фотоілюстрації.
Закинуті вагони ТСВ, торфовозна ВЗД в Рясному-2, передмістя Львова, 1995 рік:


Закинута торфовозка, Рясне-2, передмістя Львова, 1995 рік%


І от 19.07.2014 ми з моїм колегом трохи вирішили дослідити ту територію. Стартували з Левандівки. Прийшовши на місце зразу незорієнтувалися. Почали питати і один дядько нам дещо розказав. Територя заводу була невелика. Цех, КПП, адмінкорпус і склад автозапчастин, який потім став гаражем. На даний момент лишилися цех, гараж і бункер для торфу. Вся інша територія зайнята меншими якимись грубо кажучи підприємствами.
Карти:
Шматок листа М-34-084-Б-видно вузькоколійку з відгалуженнями-вусами. Стан місцевості на 1987 рік. видання карти 1988 року.


Вікімапія:


Червоним квадратом позначена приблизна територія заводу:

1-цех, що видно на старих фотках.
2-бункер для торфу.
3-залишки гаража.

І тепер мої фото.
Цех який видно на старих фото:


Всередині:


















Зі слів того дядька в цьому цеху колись стояла велика піч, яка працювала на солярці. Ця піч сушила торф.

А це здається транспортер, по якому торф подавася до цеху:


Бункер для торфу:




І сам гараж:






Ось так ми і погуляли. Як бачите з заводу дійсно мало що лишилося. А те що лишилося то далі руйнується. Насипи через зарослі майже нереально знайти. А може вже і з землею  зрівнялося.  Вузькоколійок і спраді давно нема. Розволокли ті рельси хто куди. Ось таке я на Левандівці і знайшов.
Вузькоколійна рельса на перехресті Широка-Низинна:


Рельси на перехресті Повітряна-Ловецька:




Обговорення тут
Трохи фоток ще тут
Розшарити F VK G+