Автор Тема: Хребет Чортки  (Прочитано 2976 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Romchick

  • Користувач
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 588
  • Рейтинг 212
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Хребет Чортки
« : 23.10.2014 21:04:34 »
Єк нема доджу, то якби вкрав десь каглєнку
І вверг у ріку, то буде злива і повінь.
Так стався Ноїв потоп. і вода, що потім утахла,
І в’їдалась у землю, як сьогодні по зворах і потоках вода вибирає землю.
Так і створилися з того часу Горрри!
(Перкалаба Горри!)

Є в мене така традиція, кожного року в останні теплі дні осені, коли Гуцули святкують бабине літо ходити в гори в Надвірнянському районі. Цього року це був хребет Чортки з горою від якої власне і назва хребта. Погода була чудною - сонячно і дуже тепло, гори не високі, відстані не великі, тому дводенний похід приніс тільки масу задоволення.

  Подорож почалася з вокзалу в Івано-Франківську, де мені прийшлося з 4 ночі декілька годин чекати друга з Ходорівської електрички. Щоб не тратити на марно часу пішов знайомитися з місцевим колоритом. Скажу чесно - Франківськ єдине місце, де мені пропонували секс і наркотики на вулиці...

Потім приїхав друг Микола і ми зразу ж сіли на маршрутку до Надвірної, а звідти автобусом до села Пасічна. І з Пасічної почався найцікавіший - піший маршрут. Спочатку йшли до Бухтівецького водоспаду, при чому як виявилось вже наприкінці дорого до нього можна доїхати маршруткою, бо знаходиться він населеному пункті Букове, що відноситься до Пасічної. Сам водоспад знаходиться на річці Бухтівець, вода падає десь з висоти 8-9 метрів і розділяється на два потоки. На лівому березі, на самому обриві збудовано комплекс дерев'яних будиночків, накритих солом'яною стріхою. Що це, ми не дізнались. Але ходять такі слухи, що то дача Вірастюка.

В долині навпроти Бухтівецького водоспаду є ще один - Капельковий водоспад. Води з нього настільки мало падає, що від цього пішла його назва. Зате він вищий. Помилувавшись місцями підвищеної іонізації почали підніматися на хребет. На сам хребет веде багато стежок, але ми пішли новою, недавно розгорнутою дорогою, яку використовують для сплаву лісу. На скільки я розумію ліс під нуль зрізають, бо там завівся шкідник - шешіль. Хробак який гризе дерево зсередини, від чого воно засихає і стає непридатним для використання в господарстві.

Дорога дуже полога, але піднімається серпантином по горі, тому йшли ми до першої вершини дуууже довго. По дорозі знайшли тільки одне джерело з водою і то нам підказав місцевий житель, який конякою стягував колоди з гори. На верху хребет зарослий лісом - в основному молодими ялинами, між якими йде широка м'яка стежка.  Рухались ми в сторону Манявського водоспаду, де і мав закінчитись наш маршрут.  Гора Чортка знаходиться ніби збоку основного хребта, тому ми вирішили на неї не підніматися, а йти далі. Там ми дійшли до полонини Комарники, де заночували. Єдине джерело з водою було між Чорткою і цією полониною, на полонині, де випасають овець. На наступний день вирішили не йти до Манявського водоспаду, а повернутися якихось 4,5 км назад і піднятися на Чортку, а потім спуститися в с. Зелену, бо все ж таки там більше автобусів їздить.

 Як піднялися на гору - не відчули, на стежчі серед молодих ялино росла молода зелена трава, таке враження, що то не жовтень, а квітень. І багато ожини вздовж стежки. Часу було багато, навіть поспали на  вершині гори, навіть, подрімати встигли. Дорога до села зайняла на багато більше часу, ніж ми розраховували, і то нас провів таємними стежками пастух. Так ми вийшли в село Зелена. Через село протікає бурхлива повноводна гірська річка Бистриця Надвірнянська, через яку нам треба було перети, щоб попасти до траси. В селі зустріли бабусю і питаємо як то нам попасти на ту сторону річки. Діалог виглядав приблизно так:
 - Слава Іссу
 - Слава навіки.
 - А скажіть як нам до траси перейти?
 - А ви були на скелях?
 - нє.
 - Та то треба йти десь 3 км в ту сторону, там буде міст.
 - А ближче нічого нема?
 - Та є. Отут кладка за скелями. То близько, але там не файно йти.

Як будете в тих карах ніколи не йдуть до тої кладки. Бо ті скелі, най їх шлак трафе.. До них треба було йти десь 3 км, а потім над самою річкою дертися з рюкзаками по тих стелях ще метрів 400. А потім ще трошки, і буде підвісний міст зроблений з сітки. Як виявилось в неділю автобуси через це село не їздять, але чудом ми добралися до Франківська, а звідти я в купе люкс з велюровими полками і туалетом як в літаку я без квитка їхав до Львова.

Бухтівецький водоспад:







Капельковий водоспад:





Початок гір












Полонина Комарники


Хребет Сивулі


Кольори  осені


А цей хребет - це вже плани на наступне бабине літо




Єдине джерело на хребті. Де напувають овець.






Вершина Чортки. До речі в будиночку є буржуйка, стіл, лежаки.














Гарно дякую за увагу.
Розшарити F VK G+