Автор Тема: Дубно  (Прочитано 1001 раз)

1 гість дивиться цю тему.

Джел

  • Новачок
  • *
  • Повідомлень: 44
  • Рейтинг 80
  • Стать: Жіноча
    • Перегляд профілю
Дубно
« : 29.06.2015 14:02:09 »
Багато хто з вас побував у Тараканівському форті або ж планує туди поїхати, але я не зустріла тут теми про саме місто Дубно, яке знаходиться всього за декілька км від форту та є не менш цікавим. Отже, моя тема присвячена саме цьому місту.

Дубно відоме з 1100 року. Перша згадка про нього зустрічається в Іпатіївському літописі. Проте 1100-й рік не є датою заснування. Археологічними розкопками кінця XIX — дев'яностих років XX ст. доведена більш давня дата появи міста. У 1896 році під час копання ровів для фундаменту будинку в передмісті Сурмичі було виявлено поховання комарівської культури з двома посудинами, що були передані у музей Дідушицьких у Львові. У 1943 році у східній частині міста на болоті у цьому передмісті місцевий археолог та музейний працівник М. І. Островський виявив поселення черняхівської культури.

17 вересня 1939 року Червона Армія окупувала Східну Польщу і Дубно, як і вся Західна Україна ввійшла до складу СРСР. Відразу на окупованих територіях радянська влада почала репресії. Терор проти населення продовжувався до 22 червня 1941 року. За цей час було репресовано понад 10000 з місцевого населення та сіл.
У червні 1941 року місто Дубно стало ареною боїв Червоної армії проти механізованих частин вермахту. В результаті бездумних контрударів мехкорпусів Південно-Західного фронту Червона армія понесла катастрофічні втрати в танках і живій силі, десятки тисяч попали в полон (Битва за Дубно—Луцьк—Броди (1941). Під час відступу з Дубна, радянськими каральними органами були розстріляні в'язні в місцевій в'язниці № 2. 25 червня 1941 року Дубно зайняли частини німецької армії. Німцями біля західної стіни в'язниці були розстріляні члени ВКП(б) і НКВД, що лишились в місті і брали участь у масових стратах українців і місцевих етнічних німців.

А тепер ближче до сучасного стану.
У центрі міста  екс-мер і нинішній депутат міськради Леонід Дудко поставив скульптуру жаби з портретом мера Дубно.  На постаменті символу заздрості та жадібності вгадуються особи нинішнього міського голови Дубно Василя Антонюка та його заступника. А внизу підпис: «Хто в душі мене не має, того я не задушу». У місті, де «квакушка» стала, мабуть, головною визначною пам’яткою, пліткують, мовляв, екс-мер так оригінально підколов свого наступника, з яким у нього нібито не склалися стосунки.  Василь Антонюк заявив, що проти постаменту виступають навіть священики. Мовляв, на перехресті, де вона стоїть, збільшилася аварійність, і там хочуть поставити хрест – нібито для захисту від темних сил. Найцікавіше, що жаба стоїть біля громадського туалету (автори ідеї пояснили вибір тим, що туалет – відхоже місце, і, мовляв, так само і заздрість з жадібністю повинні піти в минуле).



Далі натрапляємо на Велику синагогу, яка будувалася в першій половині XVI ст. у стилі барокко так званого дев'ятипольового, синагогального типу.







Йдучи до замку, ми якраз натрапили на похорон загиблого в АТО, тому довелося чекати, коли повернуться працівники замку.



Замок в Дубно розташований на одному з мисів річки Іква серед болотистої місцевості. Перший замок тут з'явився в 1492 році на місці древньоруського укріплення, а збудував його князь Костянтин Острозький. Оскільки старі укріплення були дерев'яними і, м'яко кажучи, не дуже відповідали оборонним потребам і періодично потерпали від пожеж, то було вирішено повністю перебудувати замок, в результаті чого з'явилась кам'яна твердиня.
На початку XVII століття укріплення ще раз перебудувались. Цього разу замок набув ренесансних рис, а реалізував ту затію Януш Острозький. Тоді ж з'явились два бастіони з вежами.
Після Острозьких замком почергово володіли Заславські, Сангушки і Любомирські. Саме останні в додаток до надбрамного корпусу (XV ст.) і палацу Остозьких (XVI ст.) збудували ще один палац у XVIІІ столітті. Остання перебудова в замку відбулась в 30-х роках ХХ століття, коли було перебудовано надбрамний корпус, який внаслідок перебудови втратив купольний дах.
У радянські часи тут була військова частина.











Вежа Беатка. Існує легенда, що 1577 року в замку готувались до весілля. Заміж виходила племінниця князя Острозького - Беата. Та тут несподівано замок оточили татари. Схоже, що Беата дуже хотіла відсвяткувати весілля, бо власноруч вистрілила з однієї з гармат і влучила прямісінько в ханський намет і вбила хана. Татари сприйняли це як поганий натяк небес і забрались геть, після чого весілля таки відбулось. Ця подія посприяла тому, що одну з замкових веж по сьогодні називають Беаткою.



Стан замку у 1925 році.















Мисливська зала.



Зала кривих дзеркал.



Палац князів Любомирських.



Виставка "Історія тортур і покарань". Тут  представлені 9 знарядь для страти та допитування різних періодів. Зокрема, тут є диба, гільйотина, паля, ганебний стовп, станок для розтягування тіла, станок для заливання водою, крісло Мойсея, знаряддя для підвішування на гак та знаряддя для колесування.










Розшарити F VK G+