Автор Тема: Два дні "опромінення" в ЧЗВ  (Прочитано 1767 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3185
  • Рейтинг 1217
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Ну і що ти там забув? - ось так зазвичай мені казали близькі люди, не посвячені в урбан-туризм.
Що ж, та нічого не забув. Тільки от, Чорнобильська зона кожного нового відвідування як інша цікава книжка. Читаєш - захоплюєшся. Так і там, бачиш, захоплюєшся, аналізуєш побачене. Один з вдалих прикладів індустріального туризму,  який полягає в не пасивному відпочинку, а в кардинальній зміні сфери буття, з можливістю викидати з голови той непотріб, через надлишок якого ми зазвичай втомлюємося.

Цього разу ЧЗВ була безлистяною, сухою, тому відкритою для очей максимально.
Ранок. Десь в животі лоскотить, таке воно передчуття насиченого дня і головне відчуття, що одна з моїх мрій невдовзі здійсниться.

ЧАЕС
Я на великій площі, старанно прибраній, слухаю короткий інструктаж. За мить, залишивши більшу половину речей, які мав з собою, підходжу до "рамок" прохідної великого підприємства ДСП "ЧАЕС". Хух...Переводжу подих.
Все відбувається так швидко! А мені так хочеться зупинити погляд на людях, які крутяться туди-сюди у своїх робочих справах, у стінах, які пам'ятають події минулих літ, навіть багатолітніх вазонках. В пам'яті випливають знайомі фрагметни з кінофільмів 30-річної давності. Всі ці люди були тут!  І я тут, вже також в цьому середовищі.

(всі фото клікабельні)

Пищить рамка вкотре, згадую за перочинний ніж, який забув викласти. Показую охороні, випереджуючи детальний обшук. Таки дозволили пронести, мій ковбасний ніж. Натомість дозиметр був забутий.

Наша екскурсія нутрощами ЧАЕС була під сімома замками до останнього. Лише коли переодягались, та робили вар'ятські знимки в дзеркалі стало мені зрозуміло, наскільки багато, чи мало нам дозволено буде побачити.


Ось воно,  одноразові бахіли. Rufus хвацько вириває їх першим.


Поки їх вдягав, побачив "справжнє" взуття, та бахіли. В такому комлекті можна навіть і в реакторний зал заходити.


Селфі і всяке там фото, для чекіну. Мені от то солом'яне дзеркало сподобалось. Якби вилітає з загальної картини, а з іншої створює такий собі затишок для передрадіаційного порогу.


Не дозволялось тут фоткати. Особливий перехід від адмін будвілі до "золотого коридору".
Зліва бачимо стіну машзалу, зправа вдалині приміщення 1-го блоку.


Ось він, золотий коридор! Простягається на всю довжину машинного залу, з котрого можна було потрапити в БЩУ чотирьох реакторів.
Десь далі, можливо на його анодованих, алюмінієвих панелях ще збереглися надписи дозиметристів - "бежать", не стоять". А кермамічна плитка,  який знайомий візерунок! Така і в школі була, і в тулетах, всюди зрештою.


Кожні приміщення відмічені спеціальними табличками, з абревіатурами. Деякі з приміщень суто технологічні, а в деяких,  фіранки і вазонки на вікнах.
Приміщення ЦТАИ - "цех тепловой автоматики и измерений"


Проходимо Блочний Щит Управління першим реактором




БЩУ-2. Сюди і йдемо. По регламенту, будь які дії щодо відкривання/закривання дверей через ПО.


Наш провідник, трохи хвилюється, курить сигарету за сигаретою, в приміщенні БЩУ. Взагалі, там безліч попільничок, заповнених окурками до країв.
Починаємо огляд БЩУ. Стандатрна ексурсійна програма розповіді переривається нашими запитаннями, вже знаючих людей. Розмова заходить у спражнє русло.
Перше що цікавить, що зараз відбувається на станції, котра не виробляє електроенергію?
Каже, що ось нещодавно відрізали опалення в машзалі та приміщень що поруч, включно з БЩУ. Люди гріються електрообігрівачами.
 "Машинний зал активно ріжуть на метал" - не без жалю в голосі розповідає працівник.  Каже, до цього взялися активно зовсім нещодавно.


Тут тихо тепер. Перемішані запахи, включно з сигаретним. Відлуння мастила, проводів, і ще якогось, який важко охарактеризувати. Запах який є саме тут, і ніде інде.

Відеокамери направлені на ділянки, де не відбуваються якісь дії.


Мнемотабло не підсвічується вже як 20 років


Місце начальника зміни блоку


Посередині, знаменита кнопка АЗ-5


Машзал на жаль не війшов у нашу програму. Бачимо його тільки на моніторі.




Повсюди панелі рясніють табличками "виведено з експлуатації"


Що тут робить шпатель?


Наша братія.


Все. Виходимо. Відчуття, як після сильної спраги не дали нормально напитись води, а так, пару ковтків. I'll be back, чи що?


Зелений куточок в адмінбудівлі. Його стан передає стан справ на об'єкті чудово.



НОВАРКА

Проте, є інше місце, де кипить робота. Саме там, де колись були найбільш "брудні" місця, де знімали слої грунту, тепер працюють сотні людей і навіть живуть.
Новий безпечний конфайнмент Новарка. В комлекс робіт окрім будівництва арки входить стабілізація "Укриття" та зведення стіни, яка має відсікати гама випромінювання, щоб суттєво знизити рівні фону на промайданчику.

Цікаво було глянути, які відбулися зміни з останнього мого відвідування


Дивно, адже за периметром станції, з'явився ще один, з колючим дротом та освітленням. На дахівці "укриття".


Дуже сподобався макет руїн 4-го блоку, детальна та якісна робота.


Десь там зліва головних циркуляційних насосів  залишилось назавжди тіло Валерія Ходемчука.




Перевернута від вибуху кришка реактора РМБК1000, з оголеними каналами стержнів.
Прапорцями показано місця концентрації ядерного палива.


Макети людей вдалині залу, для маштабності


Ось і проммайданчик.


Руфус тішиться. Гадаю, після цього фото, популярність у дівчат зросте як мінімум вдвічі :)


Працівники






Так близько до атомного гіганта!


Йдемо до підніжжя арки. Маштаби вражають.




Гермодвері. Очевидно там буде свій мікроклімат.


Повз нас проїзджає запилючений Краз. Провідник занервувався :)


Позаду арки. Знизу житлові чи санмодулі.






В люльці працюють люди.










Домкратище)


Вид з даху санпропускника








Тут видно незадовільний стан панелей


"Ліс" та недобудована черга 5 та 6 блоку


При виході з санпропусника нас вже чекав задиханий взвід ВОХРу, котрий побачив раніше нас на даху. Мусіли їм показувати всі фото, що зробили. А деякі і видаляти, якщо попав периметр в кадр.

В басейні, біля ЧАЕС рівень води значно впав.




В рибгоспі розруха. Серед хламу витягнуті фотографами баночки з препаратами, які старанно виклали на підвіконнях.




Тут досліди проводились до 2011 року. Судячи з великої кількості алкотари і не лише досліди.



ЗГРЛС "ДУГА"

Величний мега об'єкт, який при легенькому вітерці видає свій характерний звук. Вірніше вона, антена.



Не хотів я туди лізти, але "так вже сі стало", як кажуть в Галичині. Прийшлось лізти, бо полізли інші)
Підйом на диво видався легким, тривалістю в 20 хвилин. Сумніви щодо затії, які були в мене ще внизу нагорі антени вщент розвіялись.
Адже я стояв посеред напрочуд лісистого, дикого масиву, де дув чистий, вже теплий весняний вітерець та світило сідаюче сонце.
Стояти посеред цього стану було неймовірною насолодою. І вже комплекс ЧАЕС не виглядав грізним таким. Природі таки видніше, бо вона тут переможець.



Madlife. Ну, маючи такий нік, не вилізти для нього було б гріхом)


Комунікаційний центр. Видно залишки обладнання на землі.


Казарма


Відвісний мостик. Здорово його розгойдувало на вітрі.


До землі 150 метрів


Ліхтарі не функціонують


Меншу антену активно розбирають на метал


Приміщення комунікаційного центру та інших приміщень старанно вичищені


Ці лампи можна буде побачити в пабі 100 ренген. Вони світять, але не світяться. :)


Drusja передає вітання.






Все що залишилось від командного центру




В одному з кабельних каналів запримітив пакет з їжею. В ньому було кілька банок тушонки, пива, мівіни та згущівки. Певне сталкери десь давали драпака. Пакетик простояв не менше місяця.
Залишений був на місці цілим та неушкодженим.


Ковані георгіївські стрічки. Рівень прикладної агітації в радянських ВЧ завжди був на висоті.


Десь серед автобоксів. Макет мабуть був здоровенний.


Повертаючись, я відчув погляд на собі, глянув у вікно другого поверху казарми...)


Недобудована п'ята черга АЕС



Почали з недобудованої градирні. Там доречі непогані рівні радіації, місцями навіть дуже. Недарма кажуть, що шматочки графіту з 4 блоку знаходили в радіусі 10 км.
Так і там, можливо шматочок в землі спочиває. Підносиш руку з дозиметром, аж відчуваєш дивне оніміння руки, забираєш, одразу пропадає. Дивно, можливо ознаки радіофобії? :)

Всередині. Не хотілося ступати нозями на цей мох. Саме він добряче світився.


Drujsa навіть підруфив перший рівень градирні.


Ну а вершина, з дерев'яним лісом за 30 років не блистить надійністю.


На підході до п'ятого блоку. Ідентична копія тих, що працювали.


Місця відверто кажучи нетуристичні. Всередині працюють металхантери. Це клондайк для подібного бізнесу.

П'ятий блок був на завершальній стадії будівництва, йде мова про цифру 90%.
Йдемо всередину.


З моєї точки зору, я попав у патріархальний об'єкт, який знаходиться на вершечку того, що я бачив. Це колосальна велич з бетону та заліза, яка має важливе емоційне значення.


Реактор розміщався значно вище від рівня грунту. Для цього ми піднімаємось, на певну відмітку в метрах. Поверхів тут немає, лише рівні.



Попадаємо до приміщень ГЦН - головних циркуляційних насосів. Розміри вражають!




А це місце, де встановлювався майбутній реактор РМБК-1000. Вниз не спускалась, сильно фонить. Після аварії там всередині дезактивації не проводили.


В реакторний зал ведуть ось такі гермодвері.


Для робочих, була проведена питна лінія, щоб в будь який час можна було поповнити запаси води.


Недобудовний машзал






Звідси відкриваються чудові види!


адмін частина


перший та другий блоки


Третій, четвертий, арка




Залізничний міст через ріку Прип'ять


Дуга


Градирня


Сховище ядерних матеріалів ХОЯТ2


Козловий кран КП-640, власне він мав завантажувати реактор.


Товариство було задоволене



Прип'ять

Щоб краще відчути це місто, я вважаю треба пройтися між поверхами, по квартирах. Це важко описати що відчуваєш, коли знаходиш особисті речі, бачиш індивідуальні відмінності колись щойно отриманих помешкань.
Заодно переносишся в минуле, де ті речі були у вжитку.

В деталях. Просто прогулянка.
Яка смітничина гарна. Постійно пам'ятається що вміст був назовні, через дурнувату конструкцію. :)


Коріння пальми


Брошурка лежала в тирі, на столі


Тема ляльок. Вони тут повсюди, фотографи з ними носяться, складають натюрморти.








В шкільному спортзалі побачив цікавішу ситуацію


Перша школа в місті, яка розпочала естафету руйнації


Колишній ресторан в готелі Полісся, з чудовим видом на місто


Дах готелю. До речі доволі забруднений


Епілог
Смачний обід на завершення дня, в пристанційній столовці. Споподабвся "комплімент" від шеф повара, гірчиця власного виробництва. Настільки потужна що аж очі на лоба вилазять. Можливо, радіонукліди виводить?


ЧЗО це середовище протирічь та унікального співіснування. Скажімо з великої столовки на сотні місць, за якихось 200 метрів дике, радіаційне забруднення. Чи в Чорнобилі, вночі по вулицях гуляють вовки, серед міста)

Трохи нас:
























Дякую за організацію поїздки Student'у, а також всім учасникам.
Всі фото тут
Обговорення тут
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue