Автор Тема: Індустріальний тур - Південно-Українська АЕС + МРВСП  (Прочитано 711 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3204
  • Рейтинг 1233
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Це діло було ще у 2016 році, і ось, вирішив віддати свій боржок - нашкробати фотозвіт.

Це був дощовий жовтень, звичайний будній, сіренький день. Не робочий для нас. Бо ми якраз виходили з поїзда в Подільську (раніше Котовськ), в пошуках транспортного засобу, який мав нас провезти через такі цікаві об'єкти як Південно-Українська АЕС, Олександрівська ГЕС, Ташлицька ГАЕС та через день в Музей ракетних військ стратегічного призначення, і на залишок Дендропарк "Софіївка", бо природа теж нам цікава. Інколи :)

Наш бусик по "убранству" інтер'єру був на рівні з шейховими лімузинами. Золото, шкіра, лак, дерево.


Заряджені дозиметрами, які врешті нам ніяких інших чисел не показали.


Ось і головний вхід в АЕС. Заборонено було його фотографувати до речі. А я що? Я кота фоткав!


Осьо наша братія. Такі чемні, усміхнені, слухаємось гіда. Позаду два працюючих блоки, та адміністративна будвіля.


А це будівля, в якій знаходяться різні пристанційні об'єкти, зокрема типографія, їдальня. Працівники закритої частини АЕС мають свою, окрему столовку.
Велике панно з мозаїки, радянські тру-металопластикові вікна. Ті що з алюмінієвого профілю.


Це ми підї'хали до недобудованого 4-го блоку. Попереду велетенська стіна приміщення машзалу. А там мав бути 4 блок та допоміжні приміщення. На основі консервації будови створили тренувальний центр для працівників АЕС.
Власне, туди ми і пішли на оглядини.




Секундочку! Трохи любові сімейної)


Студент з доцьою


А тут вже не до любові. ВОХР у вигляді жінок з гумовими палицями --- не можна було фоткати прохідну.


Ні, нулі це не туалет. Поверхів на такого роду об'єктах не позначають, лише відмітки у метрах.


Руфус казав, що йому не подобається ця світлина. Як на мене вона чудова. Експлорер то не Фейсбук, будеш Ігорку тут затеґований.


А ось і приміщення тренувального БЩУ, яке є відтворено до реального 1:1.
Щось описувати мені, особі з гуманітарною освітою як мінімум не доречно, але деякі деталі і без опису цікаві.
Як ось продумана система освітлення, для забезпечення м'якого, заливного світла без різких тіней.


Слоти ЮСБ для підзарядки ґаджетів). Чудово!


Соти в розрізі, мнемотабло реактора.


Ось воно, щастя експлорера!








Зеля б щось крутнув






Бракує так трохи тієї "ламповості", що ми бачили на БЩУ-2 на Чорнобильській АЕС.



Наглядач (екзаменатор)


Знимка на добру пам'ять


Наш гід. Вдячні йому за гарну екскурсію.


Flash і двері до майбутнього блоку.


Заслужений обід в пристанційній столовці.


Бюджетненько. Ну і смачно. Завжди смачно в таких місцях.


Ностальгуючим по совку є виділені моменти




Олександрівська ГЕС.
Лив такий дощ, що не виходили в більшості. Та й закрита для відвідин була, рівно так само як ПУАЕС. Високий рівень терористичної небезпеки тоді був.


Ташлицька ГАЕС. Реально гарне місце, затоплений каньйон, чудова природа. А сама ж ГАЕС, за кадром цього разу.




Водний транспорт для працівників ГАЕС


Види там шикарні. Навіть Stitch втішилась побаченим.






Ні-ні, то не ми :)


Nastyona




Чайка. Передавала вітання.




Протилежний берег









Тут рослинність сама вказує, де вона росте.


Yserl каже Хайль!


Оппа...Невеликий офтопчик:




Просто, коли ці троє збираються, вони мусять мати подібне фото.

Южноукраїнськ.
Міста не бачили. Відвідали музей, з гарною макетною частиною.


Макет приміщення блоку, з парогенераторами та циркуляційними насосами


Макет реактора ВВЕР-750 ВВЕР-1000, в розрізі, зі стержнями. В людський ріст.


Папік приймає екзамен))


Колись навіть макет був рухомим, для наглядності роботи.


Машзал. Турбогенератори.


Хто любить цю тему, ясно що було цікаво. Особливо, коли фахово розказували та пояснювали.


А хтось спав в той час)


Наостанок в Южноукраїнську - його набережна








На цій веселій ноті наш експлорерний день закінчився. Залишилось потрапити в готель, наїстись, напитись і виспатись.
Щоб зранку з новими силами потрапити сюди - в Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Місце в нас на форумі вже чудово описане, але я в рамках звіту, кілька слів добавлю від себе.

Знову ж таки. Дощ.


Екскурсію нам проводив веселий чоловік, колишній військовий. До речі, важко було визначити, які йому війська були близькі по духу, радянські чи українські вже. Неоднозначне враження після спілкування з ним таки залишилось.



УКП - Уніфікований командний пункт, куди ми згодом спустились.


Зауважу лише моменти, які найбільше мене вразили. Однозначно, музей як не музей, це щось інше і краще. Вартує це побачити, і не тільки, послухати колишніх працівників - офіцерів у відставці.
Ото ж, в рамках Будапештського меморандуму Україна мала позбутись ядерного озброєння, у нашому випадку як ця в/ч, мала бути зруйнована та шахти ліквідовані.

Але, є можливість побачити єдиний вцілілий артефакт - ковпак ракетної шахти, з усіма механізмами.
Єдине що, як ближче підійдеш, можна подивитись на завалений та затоплений ствол шахти.




Уніфікований Командний Пункт та підходи до нього - безумовно це родзинка цього місця.


Приємно дивує стан. Прямуємо через технологічні приміщення та потерну до УКП














Ряд гермодверей і ми попадаємо до шахти. Тільки всередині не ракета, а автономний модуль на амортизаційних підвісах.




В проміжку між модулем і шахтою є ліфт. Модуль має 12 поверхів з технологічними та житловими приміщеннями. Побачили тільки три з них.






В боковій ніші аварійній вихід знайшовся




Спускались в ліфті по двоє, до знаменитої кабінки. Ось тут, ще до прикладу в 1993 році змогла змінитись доля мільйонів людей. Через поворот ключа, по прямому наказу, з Москви, запуск балістичної ракети з ядерним зарядом. В час незалежної України. З її території.
Ось такий парадокс.




Поверхом нижче, на останній дванадцятій відмітці, житловий модуль.




Дуже багато елементів, фурнітури, яка зустрічалась в ГДРівських залізничних вагонах. І не тільки. Уніфікація - наше все.


Відчуття як в якомусь купе поїзда, тільки що вікна немає.
Є санвузол, з унітазом та умивальником




Холодильник, аптечка, самовар, який надійно закріплений. Щоб в разі чого не гримнув та не обпік захисника вітчизни.






Затишно. Такий собі космічний кокпіт.


Знизу ніщо інше, як вигрібна яма :)


Наостанок, вирішили дослідити броньовану башенку кругової оборони.
Позабирали павутиння, і о чудо, а вона ще крутиться! І танкові перископи на місці.








Дякую всім за компанію.
Добавляйте ще свої фото. І Софіївку заодно)

Обговорення тут

Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue