Автор Тема: Кривий Ріг індустріальний за один день  (Прочитано 266 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3204
  • Рейтинг 1233
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Все це наше дійство відбулось влітку 2017-го, в рамках планованої поїздки: Кривий Ріг - о. Джарилгач - Олешківські піски та славне місто Херсон.

Перша розповідь про місто Кривий Ріг, який всі ми вперше побачили.
Чому Кривий ріг? Було не мало стереотипів, цікавих фактів про це місто. Найдовше місто чи найбрудніше місто, місто з підземним трамваєм, та червоною пилюкою.
Власне, ми хотіли з цим всім розібратись, що відповідає дійсності а що ні, і як воно є насправді.

Подорож класично розпочалася з залізничного вокзалу, вранці. Ні, не центрального, а з станції "Рокувата". Вокзалів, до речі, там декілька.

В нас був чудовий провідник, краєзнавець - Володимир Казаков. Попередньо, я з ним обговорив маршрут поїздки та відвідин різноманітних об'єктів індустріального значення.
Отже, все по порядку. Сівши в комфортний бусик ми відправились до крайньої північної частини міста, де фактично, навіть з не центру міста більше тридцяти кілометрів.
Всі ці кілометри минали за вікном, будинки сільського типу, поля з соняхами та об'єкти північного ГЗК. Доволі контрастно! Поля, а на горизонті величні труби.

Фактично місто, це конгломерат, який складається з навколишніх сіл. Тому воно і велике по відстані, та ще й криве. Здивували ще довгі тролейбусні маршрути.

Ми попрямували в Кочубеївські штольні. Місце відоме також тим, що там проводили зйомки українського фільму "Червоний".



Чим вони цікаві на перший погляд? Самі штольні - є де полазити. Плюс це те, що ти знаходишся ніби в каньйоні пересохлої ріки, звідки виглядаються темні отвори печер, в нашому випадку балконних виробіток.
І вдало це все повите природою.

Залишились декорації з фільму. І сходи, якими зручно спускатись всередину.




А там, класично прохолодне, підземне повітря. Після спеки те що треба.
Навіть не скажеш, що Руфус пережив п'янку в поїзді. :)




Спускались/піднімались в одну з виробіток.




Так виглядають штольні.


Штольні не високі, 1.50м висотою. Так, щоб лобом якраз стукнутись.
Зрештою, не травмувавшись, ми поїхали далі, назад у місто, на оглядини.


Заїхали до будинку культури Північного ГЗК (гірничо-збагачувального комбінату). Поруч виставковий стенд на відкритому повітрі з технікою, яка працює в кар'єрах та шахтах.
Ковш. Чого нам було тоді так смішно, вже не згадати)


Біля думпкару.


Фото шахтного електровоза немає, є тільки кабіна.


Бульдозер.


БеЛАЗик один, і то найменший з серії.


Ось і порода, на п'ятдесталі. Саме з такої добувають залізну руду.


Далі в нас наступна локація, знову ж таки, з зйомок фільму "Червоний". На території колишньої овочевої бази, був відтворений ГУЛАГ.
На мою думку, гарно відтворений об'єкт по стилістиці, та й загалом, атмосфера відповідала дійсності та уяві з таких місць. Шкода, що чимало декорацій вже зруйновані були на той час.
Що зараз, боюсь гадати.


Територія штучно посипана червоним пилом. Як вияснилось, райони з червоною пилюкою в Кривому Розі існують.










Зовсім поруч, серед хащів була стежина, котра вивела нас до відвалу шахти "Гвардійська" та до провальних воронок. Хащі ці, та отвори в землі є на місці старого селища, яке припинило своє існування десь в 1960х.


Частинки породи легкі. Водночас, піднятись нагору відвалу практично неможливо. Миттю стягує вниз "потік" камінців.


Ось і провалля. Видно, чому тут розповсюджений червоний колір, у вигляді пилюки. Площі вражають!










Провалля з іншого боку




Тут ми прямуємо через центральну частину міста. Попереду градирні Арселормітталу.


Їдемо ми, проїжджаємо десятки кілометрів, щоб побачити "махіну",  кар'єр ЮГОКу (ПГЗК).



По правді кажучи, місцями перехоплювало подих, від побаченої площі, та об'єму кар'єру. Дороги, прокладена колія, кар'єрні електровози серії ВЛ...Все так ВАУ!




Десь у глибині кар'єру


Ось так міняється рельєф.


Завантаження породи.


Кольори КривБасу)






Заради зменшення пило-утворення  постійно курсує поливальна машина.




Процес справді пилючний


Недалеко проїжджав тепловоз 2ТЕ116, котрий випускав диму не менше, ніж кар'єр)) Євро 5!






Наступна точка в нас - Бурщицький відвал. Це таке місце, де є чи не найкраща панорама на місто. Причому, оазис посеред підприємств, на верху ростуть рідкісні рослини, зокрема степова Ковила.
Разом з чистотою місця, та гарним ландшафтом знаходитись там приємно. Контрастно так.

На верхньому плато, в кадр помістився весь Арселлорміттал. А посередині невелике, проте організоване звалище побутових відходів.


З певним інтервалом завод викидує в атмосферу різного забарвлення дим. Білий, червоний, сірий, чорний. Стає очевидним, що екологія та чистота середовища тут є незадовільними, враховуючи що цей гігант практично в центрі міста. Запах своєрідний відчувався, особливо при поривах вітру.




Поруч, на сусідньому робочому відвалі відвантажували породу. Вітер дув в наший бік, відповідно пилюку відчули на собі.






Тим не менше, поруч є такі види:




Тепер я можу сміло сказати, що Кривий Ріг є дуже зеленим містом. Насаджень та дерев повно. Розуміючи, що це така свого роду компенсація за шкідливість викидів.






Цікаво було бачити таку техніку в роботі


Приміська електрина ЕР2






Йдемо до руїн шахти "Валявко-Південна".
Друся ходить з пістолетом ?!  ;D





Відкритий ствол шахти. Глибина 500+. Підходити якось не по собі, лише підповзти. Обов'язковою атракцією є кидання каміння.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg</a>
Місце загублених доказів та людей, як на мене.


Недалеко затоплений кар'єр, з бірюзово-синющою водою.






Зразки породи:




Мрія багатьох Львів'ян - МЕТРО. Правда, маємо таємне, а от цивільного на жаль ні.
Йдемо кататись.


Попадаємо в хол, через турнікети, на станцію. Запах, оточення, типічне метро.




Навіть шум схожий. Тільки, коли з тунелю на швидкості вивалюється трамвай, щось стає не одразу зрозуміло. Трамвай, хто тебе сюди засунув? :)


Трамваї Tatra T4SU, всередині в гарному стані, порівняно. В русі шумність в тунелі вища, ніж в звичайному метро.


На наземній станції, де ми вийшли, тьотя(шапка) почала сваритись на мене, що тут режимний об'єкт та фотографувати не можна.






Класичний совковий хол, з вазонами, певно ще тих часів. Сварлива цьоця аж до виходу супроводжувала.


Заступили трохи в центр міста. В принципі нічого надзвичайного, забудова 50-80х років, клюмби, поліція, дівчатка в спідничках. Чистенько доволі.






Зате цікаво було на відстійнику шахтних вод - червоному озері!


Де поверхня вкрита сіллю, з дивною рослинністю та залишками не менш дивних риб.






В цьому місці й закінчуємо наш ознайомчий тур Кривим Рогом. Дякуємо нашому гіду, та паралельно домовляємось про ще один екскурс - в підземні надра.


Але, про це вже згодом. Нас чекають ще пригоди, дорога в поїзді на море.


Вечір закінчився в одному з закладів міста, де ми смачно повечеряли.
Дійові особи: Rufus, Student+Hаталя, Drusja+Женя, Остап & Roy.
Наступний звіт буде з острова Джарилгач)
Дякую всім.

Тут обговорення
Всі фотки ТУТ


Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue