Пару слів від мене, про це без сумніву, чудове місце:Смію признатись, що ніколи не був у кінотеатрі, покинутому...
Особливо такому, де я колись дивився перші іноземні мультики та фільми.
Але, навіть справа не в них, а в унікальній атмосфері, властивій саме цьому типу споруді.
Ніби хтось відрізав плівку, і в великому залі розкинулось ехо і всі кудись зникли. Згасає світло, мотор в кіноапаратній перестає крутитися...Туххх
І тут, ти попадаєш в це середовище, схоже що й не провітрювалося багато років. Спершу ходиш, світиш ліхтарем, намагаєшся згадати ніби й знайомі обриси.
Під ногами розкинуті квитки. Каса, з розваленим столом, контрольною печаткою. Пачечка не використаних квитків.
Хочеться вдивлятись в кожну деталь, особливо цікаво, після якого фільму сюди перестали ходити люди?
Останні відвідувачі залишили після себе настінні розписи, переважно у вигляді неетичних слів та прізвиськ з географічними координатами, звідки ці індивідууми походять. Зачасту й з закладами навчання.
Зразки настінного розпису майбутніх предків
Звісно, без сміття ніяк. Серед численних горбів “сємок”, можна візуально відтворити історію по обгорткам, коркам, та іншим продуктам життєдіяльності.
Заняття, скажу я Вам цікаве) Крім цього, були ручки, олівці, перші вітчизняні монети, гумки, обгортки з жуйок Wrigley's spearmint
Власне, демонстрація причинно-наслідкового механізму, того, що ми бачимо в цьому кінотеатрі.
Але, це лише уява, яка може не співпадати з реаліями
Дивно, в кінотеатрі зберігся характерний запах.
Ніде такого не має, тільки в старих, радянських “кінах”.
Здається, ми затримались. Десь, ось-ось, зараз касир зайде в напівтемний зал і прокричить - “Хлопці, сеанс закінчився! Виходьте...
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Тема: По той бік кінопоказу (Прочитано 2041 раз)
