Отак, вирішили оглянути форти Миколаєва, бо побачили в львівських інтернетах бучу, що славнозвісні форти часів ПСВ на межі зникнення.
Але, про форти пізніше. Вирішили спершу відвідати колись величезну сортувальну залізничну станцію Дем'янка Дністерська, яка тепер переживає найгірші часи. Разом, з практично зниклим сірчаним комбінатом, впала й його колишня сортувальна станція. Ну як впала, один склад вагонів, наповнених сіркою ще стоїть. Зі всіх будівель робочою залишилась одна, один працівник, кілька гавчиків, відсутність світлофорів та електричної сигналізації. Шпали гнилі, та рейки криві. Але, місцина доволі таки атмосферна.
![]()
![]()
Сталкер витягнув круте радейко, та почав ловити хвилі міжпланетних цивілізацій. Похмура місцина наповнилась ще й містичними звуками радіохвиль.
![]()
![]()
Проте, довго тут не залишались.
Нам було по дорозі, заїхали у село Черниця.
Там є збережений, вірніше вже практично зруйнований комплекс панської садиби, разом з парком. Комплекс цікавий тим, що на цьому місця з давніх часів був замок, монастир, на території якого і був збудований цей маєток
Цікава історія - 70% розваленої будівлі маєтку, в найменшому сегменті ще живе старша жіночка :(
![]()
![]()
![]()
Це в тій самій будівлі
![]()
![]()
Черницький замок був збудований ще в кінці XVII століття. Власники його часто змінювалися. Декілька разів був пограбованим та спаленим. З часом він втратив свою функцію оборонного замку, а став маєтком для проживання власників села. Останній його власник, Вітольд Стефанус, багато уваги приділяв сільському господарству та промисловому виробництву, що приносило йому великі доходи. У стайні на території маєтку утримував багато корів та коней. На площі 120 га землі вирощував сільськогосподарські культури. У 1929 році у селі Пісочна побудував фабрику з виробництва іграшок.
В. Стефанус приділяв велику увагу опікунству над дітьми - сиротами та багатодітними сім’ями. Він безкоштовно віддавав цим дітям молоко і хліб. Частково забезпечував їх взуттям та одягом.
Дізнавшись про таке успішне процвітання Черницького маєтку, уряд викупив у В. Стефануса двір з прилеглими будинками, парком і полем - 120 га, і заснував у ньому агрономічний інститут замість університету, якого домагались наші посли у сеймі.
У Черницькому агрономічному інституті працювали в основному інженери, агрономи, викладачі українського походження, які закінчили вищі навчальні заклади, здебільшого за кордоном, найбільше - у Празі. Викладалися предмети спочатку польською мовою, а пізніше - українською. Навчання в інституті було платним, навчалось близько 70 студентів. На території маєтку підтримувалася ідеальна частота і порядок. У саду росли дерева тільки відбірних сортів, пішохідні доріжки були акуратно підсипані, з бордюрами по боках. Парк і маєток прикрашали статуетки і декоративні арки. В парку росли дерева, завезені з різних країн Європи. У В. Стефануса була така традиція, що їздова карета під’їжджала до головного палацу господаря, об’їжджала навколо круглої і квітучої клумби тричі. Коні, яких брали в упряж до карети, доглядались окремо з особливою увагою.
Чистоту і порядок на території маєтку утримували працівники і студенти інституту. Цей заклад вважався зразковим у регіоні. Проіснував він до 1936 року, коли його перевезли до Станіслава (тепер Івано - Франківськ ). На його базі після цього організували сільськогосподарський технікум з трирічним терміном навчання. Профілюючими спеціальностями в ньому були агрономія, зоотехнія, ветеринарія. У 1937 році збудували великий корівник. Технікум мав підсобне господарство і 120 гектарів землі, там харчувалися студенти, частково продукцію відправляли для потреб району. Навчання в Черницькому технікумі тривало і за радянських часів аж до 1964 року. В цьому році технікум розформували і на його базі відкрили однорічну сільськогосподарську школу, яка проіснувала до 1979 року Її перевели у село Красів. Так закінчилася історія Черницького сільськогосподарського технікуму. Із стін його вийшло декілька сотень висококваліфікованих спеціалістів, керівників, викладачів, професорів, кандидатів і докторів сільськогосподарських наук.
З 1979 року розпочався різкий занепад цього прекрасного куточках і гордості села Черниця. Лісопарк і сад стали заростати чагарниками і бур’янами, будівлі і споруди інтенсивно руйнувалися. Часта зміна тимчасових власників і їхня байдужість ще більше прискорювали руйнацію цього мальовничого куточка села. Цінні породи дерев, які були завезені з Європи, по - хижацьки почали вирубувати, безкарно нищились статуї. Учбовий корпус і будівлі, які потребували капітального ремонту, руйнували, знімали паркет, розкрадали декоративні кахельні печі. За десять років такого безгосподарного існування маєток перетворився у купу руїн.
Надія на відродження з’явилася тоді, коли у 1991 році Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва вирішив узяти його під свою опіку і перетворити на виробничо - навчальну базу. Задум сподобався мешканцям села, одноголосно його підтримано на сході села. Але через неправильний підбір відповідальних за цю базу, а пізніше через нестачу коштів на реставраційні роботи,процес занепаду став ще більш відчутний. У кінці 90-х років територія стала такою жалюгідною, так що відновити її практично неможливо. Взято
звідсиРешта колишніх житлових та господарських будівель - в жалюгідному стані.
![]()
Тут так видно, ніби підвал виріс з-під землі
![]()
![]()
Було кілька кахельних печей австро-угорського періоду. Всі вони розбиті вщент.
![]()
![]()
А от вежа, в напрочуд гарному стані
![]()
Ех, шкода, що моя альма-матер не подбала про збереження цього об'єкту.
Якась сільська старенька садиба, яка вгрузла своїм поважним віком у землю. Пора їй...
![]()
Було в нас 3 кг маринованого шашлика, якого терміново треба було смажити. Піст, але кажуть, що мандрівникам можна. Вибрали собі полянку з гарними краєвидами біля Миколаєва, поруч з потернами часів ПСВ.
Прийнялись готувати такий бажаний шашлик! Ухх, досі слина тече.
Я зрозумів чому нік у цього хлопця саме Hveda Гриль :)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Поки смажили м'ясо, кожен наминав свій харч. Чи малював)
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Ось він - шашлик! Прекрасна радянська традиція! ;D
![]()
Недалеко від нас який мужик пристрілював приціл "мелкашки". Поприбирати, на жаль, не вийшло за собою. Як і пристріляти приціл.
![]()
Відвідали потерни часів ПСВ
![]()
В яких, місцями значні обвали
![]()
![]()
![]()
Протермінований китайський ліхтарик вперто летів лише вниз, замість догори. Тим не менш, нам було весело))
![]()
![]()
![]()
![]()
Пишу цей звітик втомленим. Ніби й, багато не бачили, але присутня приємна втома. Гарна компанія, смачний пікнічок - день був ура.
Наостанок, трохи нас, краєвидів та моментів природи.
Краєвиди до речі, такі вагомі. Ось чому б'ють на сполох! Кар'єри тут таки змінюють рельєф, які помітно розширились за останній час.
Зрештою, по фото, ви це зможете оцінити. З поміж усього, це таки була чи не основна ціль поїздки.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Вид на Миколаїв
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Всі фото тут -
https://ibb.co/album/k0gWovДрузі, дякую за компанію!
++
Тема: Поїздка маршрутом Дем'янка Дністерська, село Черниця та форти Миколаєва (Прочитано 4959 разів)
