«А шо, там є печери?!» - неодноразово чули ми в процесі підготовки до подорожі. Справді, печери у Львівській області це дивина, а ще й у Карпатах – тим більше. То ж здивування людей було очікуваним і тільки стимулювало нас дослідити та описати цей об’єкт.
В головній залі печери
![]()
Ми втікаємо від світу в гори. Але ж наскільки надійніше можна сховатися від всіх не просто в горах, а у справжній гірській печері! Перша моя ничка була
під Петросом. Правда це трохи далеченько від Львова. В інтернеті ходили чутки про печери на горі Ключ, Сколівський район. Це лише година-півтора їзди від Львова. Фотографій і координат печери не було. А основний наголос робився що там небезпечно і краще туди не йти. Але ж де небезпечно там і цікаво!
Місце поруч з печерою
![]()
Перший пішов!
![]()
Ось короткий підсумок нашої мандрівки:
1) Ми відшукали і дослідили печеру
«Трьох Кажанів». Часу на спуск у другу печеру(Семи Кажанів) в нас, на жаль, не залишилося. Обидва входи знаходяться поруч.
2) Печера «Трьох кажанів» як і описувалося є глибока, ~20м вертикального перепаду. Вона простора, ~100 метрів ходів. Четверо людей почуваються в ній цілком комфортно. Влізеться і десять.
3) Спуск в печеру вимагає альпіністського спорядження. Без нього це, наразі, є неможливим
4) Дно печери сухе навіть попри місячні дощі. Стіни вимазані глиною та вкриті каплями вологи. Повітря тут цілком достатньо, за чотири години перебування ми і половини не видихали.
5) Всередині холодно і сиро. Фліс, водонепроникна куртка, і такі ж рукавиці зроблять ваше перебування комфортним.
6) Є кілька бокових відгалужень які закінчуються вузькими щілинами. Худі спелеологи пролізуть.
7) Лише в одному місці я виявив людські сліди на глині. А так то печера недоторкана. Була до нас ☹
8 ) Печера знаходиться орієнтовно 2 км від озера Журавлине коло
«Острова Пасхи». Попри неї йде надійна стежка. Самого входу в печеру зі стежки не видно. Він розташований в такому місці що випадково не провалишся.
9) Джерел води близько коло печери немає. Але є місце для стоянки захищене від дощу.
10) Стан печери доволі стабільний. Явних небезпек обвалів немає.
Вертикальний спуск в головну залу печери
![]()
Починають рости сталактитики
![]()
Літаючий камінь над продовженням печери
![]()
Підйом нагору
![]()
Від Львова до водопаду «Кам’янка» півтори години їзди на авто. Ми запаркувалися на початку підйому до озера Журавлине(Мертве) та почали переодіватися. Люди в синіх комбінезонах та зі шнурками на шиї явно диссонували з гламурно – шашличною атмосферою навколо. Та щойно ми минули заболочене озеро як відчули той дикий та загадковий дух Карпат. Ця неповторна суміш вологих тропічних джунглів з домашністю гобітанських рельєфів до дна наповнила наші легені.
Дорога до печери
![]()
Ця скеля позначена на карті як вхід в Печеру
![]()
Печери коло гори Ключ були відкриті ще у
80-х роках. Та, на жаль, якогось внятного опису в інтернеті, топозйомки чи фотографій звідти я так і не знайшов. То ж ми, Дослідники Львова та Навколо, вирішили самостійно заповнити цю прогалину.
Його досвід промислового альпінізму нам став в нагоді
![]()
Вхід в печеру «Трьох кажанів» позначений на
Вікімапії та Open Street Map. Від водопаду до входу йти, надійною протоптаною стежкою, менше години часу. Перепад висоти незначний. Але насправді печера не там а троха збоку.
Тут ми були лишили рюкзаки і пішли шукати вхід
![]()
Перший залаз
![]()
А всередині доволі просторо
![]()
Не печера, але дуже на неї схожа
![]()
Який то кайф нарешті дихати свіжим карпатським повітрям, а не випарами Полтви.
![]()
Веган найшов вхід, гоу туди!
![]()
Цілком очікувано що вхід в печеру виявився дещо поруч з точкою на карті. Імовірно це зроблено навмисно, аби люди без спелео-досвіду не завдавали клопоту рятувальникам. Ми розділилися і доволі швидко знайшли аж чотири входи під землю. Жодних стежок, місць від вогнищ чи, тим більше, сміття коло входів в печери не було. Напевно що тип спуску та відсутність «позолочених кристалів» внизу надійно відсікають охочих на легкі видовища.
Ми біля
входів в печери. Ззаду Семи кажанів
![]()
Вхід в Печеру
![]()
Джонні вперше надів налобний ліхтарик, вперше спускався на мотузці і вперше був в печерах!
![]()
Сергій впевнено йде досліджувати надра планети!
![]()
![]()
![]()
Забігаючи наперід скажу шо все в нього вийшло на відмінно!
![]()
Красивий ліс поруч з Печерою
![]()
Нас було п’ятеро:
DeadMeat_jun,
Jonny,
Electri4King, Веган який тільки прикидається і я. Побачивши дирку в землі ми тутже забули про жару, комарів і голод. Скинувши весь зайвий одяг ми, наввипередки, кинулися одівати на себе системи.
«Коли ти дивишся в безодню, кажани дивляться на тебе» - згадав я Ніцше і повис на мотузці на рівні сьомого поверху. Піді мною вузька щілина три метри завширшки і метрів сто завдовжки. Налобний ліхтарик ледве досвічує до її дна де клубком лежить решта мотузки. Стіни печери виблискують характерним білим грибком та каплями кришталевої вологи. Мене переповнюють неймовірно-гострі та екстремальні відчуття. Бо я перший спускаюся у невідому печеру з якою навіть фоток в інтернеті нема! Та й будь-яких ознак людей до нас, як ото надписів на стінах, відбитків на глині, бичків, фекалій чи потоптаного дна тут теж немає.
Для референсу. Стан мого одягу до спуску в Печеру
![]()
Я в головній залі
![]()
Сергій лишився на проміжній ділянці допомагати спускатися решті
![]()
там продовження печери
![]()
Про те що потім підніматися назад я стараюся не думати. Просто потроху відпускаю свій кінець вісімки і, неспішачи, їду вниз, притримуючи другою рукою страхівочний блок. Плавно торкаюся листяного дна і розумію: ще одна моя мрія здійснилася! Ці дванадцять років пошуків, тренувань та планувань були недаремні. То ж поки спускаються мої товариші я освоююся на новому місці.
Я стою в печері півтора - три метри завширшки і десь п’ятдесят метрів завдовжки. Дно печери це глина-листя-каміння. Печера утворилася тектонічним способом. Тобто це тріщина в породі під дією гравітації і землетрусів. Такі печери характеризуються мінливістю і нестабільністю.
Засипаний глиною тупиковий хід
![]()
Вид на стелю
![]()
Вид з трикутного каменю вниз у основну кімнату
![]()
Щілина піднімається вгору від підлоги і практично на половину висоти нашого спуску. Один кінець печери закінчується глиняним завалом. Але коло нього є перпендикулярна тріщина для дуже худих спелеологів. Інший кінець щілини впирається в характерний алмазоподібний камінь догори дригом. Він чимось нагадує те місце в церкві з якого священник каже проповідь. За цим каменем йде продовження печери.
Щілина перпендикулярна основному ходу
![]()
Джонні спускається до мене
![]()
Біла кофта була єдина якої йому не шкода
![]()
Додав цю фотку для відчуття простору, скільки тут спускатися
![]()
Його перший спуск в печери!
![]()
Десь метр ширини в найвужчому місці головної кімнати
![]()
Вид з заваленої сторони на спуск
![]()
Веган наступний
![]()
![]()
Всі на місці. Я поліз в продовження печери
![]()
Коли всі спустилися то ми пішли досліджувати що там далі. За трикутним каменем йде невеличкий схил і потім поворот ліворуч. Далі вертикальний спуск і невеличка кімнатка 2 на 2 метри. Це і є дно печери. Вниз йдуть хіба що вузькі ходи в які стікає вода під землю.
В цьому відгалуження ми знайшли невеличкий чорно-білий сталактитик. Він ріс на виступі над вертикальним спуском. Приємно однако 😊 Також в печері живуть симпатичні сині слизні що залюбки вилазять подивитися на світло спелеологів. А при спуску було вилетіло кілька кажанів. То ж печера є заселена.
Росте сталактитик
![]()
Стін під Сталактитом
![]()
підлога під Сталактитом
![]()
![]()
Саме дно печери
![]()
Веган загрозливо нависає наді мною. Недай Бог йому зірватися!
![]()
Сюди втікає вода з печери
![]()
Підніматися (жумаритися) назад ми вирішили з цього каменя. Так менша висота
![]()
Мешканець печери
![]()
![]()
Підйом це не спуск і тому чим голодніший ти є, тим легше тобі підніматися. Бо вага менша.
Я йшов останнім тож встиг не тільки зголодніти, а й навіть трохи змерзнути. Порада на майбутнє брати з собою светр чи фліс. Як і у більшості печер, тут є свій мікроклімат. Температура десь 10 градусів, пара з рота точно йшла! 😊
Але стартуючи під нахилом з каменю слід уникати ефекту маятника
![]()
Третину відстані подолано
![]()
За Джонні я особливо переживав. Але він без пригод вибрався наверх!
![]()
Останнім був я. Тепер порівняйте стан одягу
Добре шо ми всі взяли перезувне
Ну і Електричкінг казав шо я був похожий на Суса.
Не знаю чи це комплімент чи образа
![]()
Всі безпечно піднялися на поверхню. Насувалася гроза тож ми прийняли рішення швидко збігти до машини. Коло Мертвого озера нас зупинили дівчата.
- А це ви з печери спускаєтеся? - спитали вони у нас.
- А Ви звідки знаєте про цю печеру? - спитали ми їх у відповідь
- А що тут справді є печера? - відповіли нам дівчата питанням на питання.
Все просто. Такі ж щасливі та вимазані глиною обличчя були недавно у них самих в печері
Атлантида. Не потрібно бути Шерлоком Холмсом щоб по наших шнурках, шоломах і налобних ліхтариках безпомилково визначити звідки ми йдемо. Пообіцявши їм написати цей звіт, який ви щойно дочитали, ми пішли лякати своїм виглядом відпочиванців на автопарковці.
Йдучи в печеру навіть і не розраховуйте бути чистими!
![]()
![]()
Печерні люди
![]()
Це озеро називають "мертвим" бо в ньому дуже характерно плпвають під водою колоди
![]()
Пошвидше би вже виросли і зїли тих всіх комарів
![]()
Place for Rest
![]()
Ура! нарешті добралися до чистої води
![]()
Шум і гамір людей водопаду Кам’янка явно диссонував з нашим печерним настроєм. Їсти тут якось було не комільфо. А от поїхати на сусідню гору
Корчанка і щось пожувати з видом на тру-Бескиди це для нас . Тим більше що звідти відкривається чудовий краєвид на гору Ключ в якій ми щойно були.
На Корчанку можна виїхати навіть в дощ і на шосейній гумі. Але на Джимміку
![]()
![]()
Сколе і гора Ключ. В ній ми дві години тому були!
![]()
Обладнання Аерофлоту тут ще досі стоїть
![]()
Вид на Тру дрімучі Бескиди
![]()
Сподобалося? Зацікавив? Не прогавте! Восени, як здохнуть всі ці кляті комари, підемо досліджувати наступну печеру “Семи Кажанів”! Так шо пильнуйте наші плани!
План-схему печери додаю. Вона намальована по пам’яті. Розмірів при побудові плану я не дотримувався.
![]()
Тема: Печери на горі Ключ (коло водопаду «Кам’янка» неподалік Сколе ) (Прочитано 7547 разів)
