Наша команда у складі дев'яти осіб вибралась на бусику Deadmeat`а зі Львова пізно ввечері, щоб бути в Славутичі зранку.
Успішно доїхавши до атомного міста, зробили фотку біля стели, та відправились оглядати його ...з машини, не виходячи. Далась взнаки нічна втома (вночі ніхто не спав
.
![]()
Зрештою, не має особливого змісту досліджувати місто, коли це зробив наш Львівський урбаніст Олександр Шутюк
https://alex-shutyuk.livejournal.com/272182.htmlТим паче, ціль була чітка - ЧАЕС!
Голод давався взнаки, тому традиційно вирішили організувати сніданок дослідника. Але ж не в закладі якомусь!
![]()
Споруду для трапези довго не прийшлось шукати, поруч з вокзалом височів недобудований готель, в котрому і поснідали.
І роздивились краєвиди
![]()
Несподівано було побачити неозброєним оком станцію, Арку і навіть Дугу з цього даху!
Недарма, місце серед лісів для Славутича вибрали саме це, бо основний радіаційний слід проліг на захід та північний схід.
По прямій звідси 50 кілометрів.
![]()
Зранку станція Славутич була пустою. Де, звідки не візьмись, появився дядечко та повідомив, що зйомка заборонена)
![]()
Як можна не зняти такі милі вазони, які ще мабуть посаджені були у кінці вісімдесятих?
![]()
Підземний перехід на станції широкий, вочевидь, щоб помістити великий потік пасажирів, працівників зміни станції.
Загалом, на 2019 працює більше 2 тис. людей.
![]()
Вагони електрички типу ЕР незвично чисті, не знищені. Дермантинова оббивка сидінь ціла. Суміш ранкових парфумів працівників прикрашав побачену картину чистоти.
![]()
З молодшими Дедмітом вирішили відокремитись від всіх, щоб поспостерігати за дорогою до ЧАЕС з кабіни машиністів поїзда.
![]()
![]()
Для машиністів це рутинна робота, звиклі види. Ми ж були їхнім антиподом. Розговорились. І є про що!
Дорога цікава тим, що без зупинок поїзд перетинає Білорусь і знову в'їжджає в Україну. Також, не в дивину зустріти диких тварин, які чи пасуться на колії, чи перебігають її.
О, ось перед нами два лося, якраз переходять залізничне полотно!
![]()
Мріяв побачити цей вид, та ще й з вікна машиністів!
![]()
І міст через Прип'ять.
![]()
![]()
Де, як каже історія, в ніч, коли відбулась аварія, проїжджав пасажирський потяг Хмельницький - Москва, на перегоні Овруч-Чернігів. Ніч була теплою, вікна були відкритими...
На задньому плані вид на 1 та 2 енергоблоки та арку. На передньому плані болото, в якому сиділи болотяні птахи.
![]()
Під'їзд до станції Семиходи добряче заріс молодняком.
![]()
![]()
Двері відкриваються - всі покидають поїзд. Навіть локомотивна бригада, яка пішла на обід в Чорнобильську столовку.
Платформи станції закриті, навіть мають опалення.
![]()
![]()
Звідки, по довгому коридору працівники потрапляють у санпропускник, де переодягаються з цивільного у робочий одяг. Або ж такий, в якому ходять лише на станції.
![]()
Ми вийшли вийшли прямо на вулицю. І тут, опа! На нас вже чекає старенький ЛАЗ!
![]()
Класично побігли займати місця на бамбетлі)
![]()
Короткий відрізок шляху і ми опиняємось на площі перед адмінбудівлею станції.
![]()
Де по кутках лежать чіповані собачки)
![]()
![]()
Проходимо контроль, перевірку на рамці, та йдемо отримувати особистий дозиметр та захисний одяг.
![]()
Окрім накрохмалених білих халатів та шапочок, нам видають рукавички, распіратор та бахіли.
Весь процес вдягання цього веселить, готуєшся немов би до театрального дійства.
![]()
![]()
Потрапляємо у славнозвісний "золотий" коридор. Названий в честь вагонки з анодованого алюмінію, який не одноразово був на фото та кінохроніках ліквідації аварії.
![]()
![]()
Час від часу в коридорі зустрічались такі таблички:
![]()
Прототип Уляни Хом'юк)
![]()
Цікаво було дивитися у нечисленні вікна, на внутрішню частину станції.
![]()
Десь між третім та другим блоком. Справа адмін будівля, внизу спеціальні вагони для транспортування відпрацьованого ядерного палива.
![]()
Слід зауважити чистоту території та водночас запустіння. Хоча, поодиноких робітників можна було побачити.
![]()
А це я стою вже у приміщенні третього блоку. Вид на трубу першої черги (1,2 блоків) та адмін будівлі. На передньому плані компресорна станція.
![]()
Блочний Щит Управління третього блоку.
![]()
Саме тут в 2000 році, працівники зміни з чорними пов'язками на руках зупиняли реактор перед всім світом, натиснувши на кнопку АЗ-5
<![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=B1OMuHEImP0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=B1OMuHEImP0</a>]]>Та сама кнопка АЗ-5, яка фігурувала в відео
![]()
Робоче місце старшого інженера управління блоком
![]()
![]()
Згідно написів, більшість приладів виведені з експлуатації за рік після зупину блоку
![]()
Мнемотабло
![]()
Спільне фото на фоні мнемотабла та сельсинів
![]()
Обійшли третій блок по периметру, різними технологічними приміщеннями
![]()
Позначки для іноземних працівників комплексу "Новарка". Справді, в цьому лабіринті приміщень можна заблукати.
![]()
Сходи покриті пластикатом
![]()
![]()
Фон в цих приміщеннях підвищений. Особливо, в залі головних циркуляційних насосів (ГЦН) Їх є чотири, один з них резервний.
Оскільки, реактор РБМК-1000 є одноконтурний, вода до ГЦНів поступала вже радіоактивна. Тому, тут високий фон.
![]()
Розміри вражають! І це лише видима частина насосів, решта під перекриттям.
![]()
![]()
Йдемо до меморіальної стели Валерія Ходемчука, який став першою жертвою аварії. Останки його досі під завалами 4 блоку.
Зліва від нас стіна та гермодвері приміщення ЦЗ третього блоку.
![]()
![]()
Біля стели. Працівники віддають своєрідну шану загиблому працівнику - залишають цигарки.
Взагалі, при всіх строгих обмеженнях та правилах, працівникам БЩУ ( і не тільки) офіційно дозволялось курити на робочому місці. Покидати блок на перекур було б нелогічним, крім того, тютюновий дим трохи гасив надлишок нервової, складної професії.
![]()
![]()
Центральний Щит Управління. Це місце управління відкритим розподільчим пристроєм, де досі працюють за регламентом люди.
![]()
![]()
![]()
![]()
Дивіться, який артефакт надибав!)
![]()
Зайшли в БЩУ2. Згадав собі за пальму, яку бачив там ще в 2016. Виявилось, що вона пластмасова
Монітор транслює зображення з ЦЗ блоку.
![]()
Linuxoid входив в образ начальника зміни блоку)
![]()
![]()
Заглянули до об'єкту "Скала" - це система централізованого контролю, по простому була "мозком" станції. Яка, до речі, працювала до зупину 3 -го блоку.
Вважалась надійною, хоч і повільною. Чому саме така назва?
Вперше ця система була впроваджена на Ленінградській АЕС, де отримала назву СКАЛА — Система Контролю Апарату Ленінградської АЭС.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Жорсткі диски на магнітних плівках BASF
![]()
![]()
Якийсь самописець
![]()
Табло гарне)
![]()
Шкода буде, якщо це все знищать.
Останнім пунктом відвідин в нас було сховище ЧАЕС, яке розташоване під головним адмін корпусом, де в час аварії '86 року був штаб.
Що ж, тут вже старого барахла не побачити. Вони зробили зразково-показове сховище, з усім відповідним обладнанням, та невеликою, проте цікавою експозицією.
Глибина залягання зовсім мала. Зрозуміло, що основною функцією було зберігати та утримувати останній форпост чистого місця.
![]()
Дизель-генератор стандартний
![]()
Гарний ремонт, якісне покриття підлоги. Хотілось взутись у тапочки
![]()
![]()
Лежаки стандартні
![]()
Зв'язок. Комплект рацій.
![]()
![]()
ФВУ
![]()
![]()
Штаб
![]()
![]()
![]()
Лінійка дозиметрів, які брали участь у ліквідації аварії
![]()
І тут вона, характерна болячка рідкокристалічних екранів дозиметрів Прип'ять)
![]()
![]()
![]()
Ящик з індивідуальними дозиметрами, якими тоді користувались.
![]()
Замріяний замдиректора))
![]()
Ось така в нас мандрівка вийшла. Думаю, далеко не остання, на ЧАЕС та й загалом в Зону. Невдовзі маємо побувати в Центральному залі, походити по кришці реактора...
Дякую всім за цю подорож. Веселі пригоди в нас ще продовжувались в Славутичі, Чернігові, Києві, на трасі М06, у Рівному та Львові))
Було круто.
Тема: На ЧАЕС електричкою (Прочитано 3589 разів)
