На ЧАЕС електричкою

[Roy]

Наша команда у складі дев'яти осіб вибралась на бусику Deadmeat`а зі Львова пізно ввечері, щоб бути в Славутичі зранку.
Успішно доїхавши до атомного міста, зробили фотку біля стели, та відправились оглядати його ...з машини, не виходячи. Далась взнаки нічна втома (вночі ніхто не спав :)).



Зрештою, не має особливого змісту досліджувати місто, коли це зробив наш Львівський урбаніст Олександр Шутюк https://alex-shutyuk.livejournal.com/272182.html
Тим паче, ціль була чітка - ЧАЕС!

Голод давався взнаки, тому традиційно вирішили організувати сніданок дослідника. Але ж не в закладі якомусь!



Споруду для трапези довго не прийшлось шукати, поруч з вокзалом височів недобудований готель, в котрому і поснідали.
І роздивились краєвиди :)



Несподівано було побачити неозброєним оком станцію, Арку і навіть Дугу з цього даху!
Недарма, місце серед лісів для Славутича вибрали саме це, бо основний радіаційний слід проліг на захід та північний схід.

По прямій звідси 50 кілометрів.


Зранку станція Славутич була пустою. Де, звідки не візьмись, появився дядечко та повідомив, що зйомка заборонена)



Як можна не зняти такі милі вазони, які ще мабуть посаджені були у кінці вісімдесятих? :)



Підземний перехід на станції широкий, вочевидь, щоб помістити великий потік пасажирів, працівників зміни станції.
Загалом, на 2019 працює більше 2 тис. людей.



Вагони електрички типу ЕР незвично чисті, не знищені. Дермантинова оббивка сидінь ціла. Суміш ранкових парфумів працівників прикрашав побачену картину чистоти.



З молодшими Дедмітом вирішили відокремитись від всіх, щоб поспостерігати за дорогою до ЧАЕС з кабіни машиністів поїзда.





Для машиністів це рутинна робота, звиклі види. Ми ж були їхнім антиподом. Розговорились. І є про що!
Дорога цікава тим, що без зупинок поїзд перетинає Білорусь і знову в'їжджає в Україну.  Також, не в дивину зустріти диких тварин, які чи пасуться на колії, чи перебігають її.
О, ось перед нами два лося, якраз переходять залізничне полотно!



Мріяв побачити цей вид, та ще й з вікна машиністів!



І міст через Прип'ять.





Де, як каже історія, в ніч, коли відбулась аварія, проїжджав пасажирський потяг Хмельницький - Москва, на перегоні Овруч-Чернігів. Ніч була теплою, вікна були відкритими...

На задньому плані вид на 1 та 2 енергоблоки та арку. На передньому плані болото, в якому сиділи болотяні птахи.



Під'їзд до станції Семиходи добряче заріс молодняком.





Двері відкриваються - всі покидають поїзд. Навіть локомотивна бригада, яка пішла на обід в Чорнобильську столовку.
Платформи станції закриті, навіть мають опалення.





Звідки, по довгому коридору працівники потрапляють у санпропускник, де переодягаються з цивільного у робочий одяг. Або ж такий, в якому ходять лише на станції.



Ми вийшли вийшли прямо на вулицю. І тут, опа! На нас вже чекає старенький ЛАЗ!



Класично побігли займати місця на бамбетлі)



Короткий відрізок шляху і ми опиняємось на площі перед адмінбудівлею станції.



Де по кутках лежать чіповані собачки)





Проходимо контроль, перевірку на рамці, та йдемо отримувати особистий дозиметр та захисний одяг.



Окрім накрохмалених білих халатів та шапочок, нам видають рукавички, распіратор та бахіли.
Весь процес вдягання цього веселить, готуєшся немов би до театрального дійства.





Потрапляємо у славнозвісний "золотий" коридор. Названий в честь вагонки з анодованого алюмінію, який не одноразово був на фото та кінохроніках ліквідації аварії.




Час від часу в коридорі зустрічались такі таблички:



Прототип Уляни Хом'юк)



Цікаво було дивитися у нечисленні вікна, на внутрішню частину станції.



Десь між третім та другим блоком. Справа адмін будівля, внизу спеціальні вагони для транспортування відпрацьованого ядерного палива.



Слід зауважити чистоту території та водночас запустіння. Хоча, поодиноких робітників можна було побачити.



А це я стою вже у приміщенні третього блоку. Вид на трубу першої черги (1,2 блоків) та адмін будівлі. На передньому плані компресорна станція.



Блочний Щит Управління третього блоку.



Саме тут в 2000 році, працівники зміни з чорними пов'язками на руках зупиняли реактор перед всім світом, натиснувши на кнопку АЗ-5

Та сама кнопка АЗ-5, яка фігурувала в відео



Робоче місце старшого інженера управління блоком





Згідно написів, більшість приладів виведені з експлуатації за рік після зупину блоку



Мнемотабло



Спільне фото на фоні мнемотабла та сельсинів




Обійшли третій блок по периметру, різними технологічними приміщеннями



Позначки для іноземних працівників комплексу "Новарка". Справді, в цьому лабіринті приміщень можна заблукати.



Сходи покриті пластикатом





Фон в цих приміщеннях підвищений. Особливо, в залі головних циркуляційних насосів (ГЦН) Їх є чотири, один з них резервний.
Оскільки, реактор РБМК-1000 є одноконтурний, вода до ГЦНів поступала вже радіоактивна. Тому, тут високий фон.



Розміри вражають! І це лише видима частина насосів, решта під перекриттям.





Йдемо до меморіальної стели Валерія Ходемчука, який став першою жертвою аварії. Останки його досі під завалами 4 блоку.
Зліва від нас стіна та гермодвері приміщення ЦЗ третього блоку.




Біля стели. Працівники віддають своєрідну шану загиблому працівнику - залишають цигарки.
Взагалі, при всіх строгих обмеженнях та правилах, працівникам БЩУ ( і не тільки) офіційно дозволялось курити на робочому місці. Покидати блок на перекур було б нелогічним, крім того, тютюновий дим трохи гасив надлишок нервової, складної професії.





Центральний Щит Управління. Це місце управління відкритим розподільчим пристроєм, де досі працюють за регламентом люди.









Дивіться, який артефакт надибав!)



Зайшли в БЩУ2. Згадав собі за пальму, яку бачив там ще в 2016. Виявилось, що вона пластмасова  ;D

Монітор транслює зображення з ЦЗ блоку.



Linuxoid входив в образ начальника зміни блоку)






Заглянули до об'єкту "Скала" - це система централізованого контролю, по простому була "мозком" станції. Яка, до речі, працювала до зупину 3 -го блоку.
Вважалась надійною, хоч і повільною. Чому саме така назва?
Вперше ця система була впроваджена на Ленінградській АЕС, де отримала назву СКАЛА — Система Контролю Апарату Ленінградської АЭС.













Жорсткі диски на магнітних плівках BASF





Якийсь самописець



Табло гарне)



Шкода буде, якщо це все знищать.

Останнім пунктом відвідин в нас було сховище ЧАЕС, яке розташоване під головним адмін корпусом, де в час аварії '86 року був штаб.
Що ж, тут вже старого барахла не побачити. Вони зробили зразково-показове сховище, з усім відповідним обладнанням, та невеликою, проте цікавою експозицією.
Глибина залягання зовсім мала. Зрозуміло, що основною функцією було зберігати та утримувати останній форпост чистого місця.



Дизель-генератор стандартний



Гарний ремонт, якісне покриття підлоги. Хотілось взутись у тапочки :)





Лежаки стандартні



Зв'язок. Комплект рацій.





ФВУ





Штаб







Лінійка дозиметрів, які брали участь у ліквідації аварії



І тут вона, характерна болячка рідкокристалічних екранів дозиметрів Прип'ять)







Ящик з індивідуальними дозиметрами, якими тоді користувались.



Замріяний замдиректора))





Ось така в нас мандрівка вийшла. Думаю, далеко не остання, на ЧАЕС та й загалом в Зону. Невдовзі маємо побувати в Центральному залі, походити по кришці реактора... ::)

Дякую всім за цю подорож. Веселі пригоди в нас ще продовжувались в Славутичі, Чернігові, Києві, на трасі М06, у Рівному та Львові))
Було круто.

[Sunnyman]

Дуже дякую всім за компанію та Рою за організацію. Вийшло надзвичайно круто!

У цій поїздці вперше спробував себе в ролі оператора, назнімав трохи метеріалу:

[Нічний мрійник]

Щодо залізниці, якою ви туди діставалися, допис на тему: https://night-dreamer01.livejournal.com/13607.html.

[Sunnyman]

Ще трішки відео з поїздки:

Блочний Щит Управління третім енергоблоком:

Центральний Щит Управління (з нього керують розподільчими пристроями на території ЧАЕС (ВРП 330/750 кВ))

Блочний Щит Управління другим енергоблоком:

СКАЛА - Головний комп'ютер енергоблоку. Збирав і опрацьовував дані з різних давачів всередині та навколо реактора. Завдяки ньому оператори могли дізнатися, що відбувається в системах енергоблоку і на основі цих даних керувати його роботою: