Нижня підпірна стіна Нової печерської фортеці

maxiWELL · 15.11.2019 23:24:49

Олдскульна локація серед київських експлорерів. Старовинна підпірна стіна, що входила до складу Нової печерської фортеці в Києві. Таких підпірних стінок було дві. Одна розташована над другою. Верхня підпірна стіна опинилась біля літнього театру, який викупили бізнесмени. А Нижня підпірна стіна залишилась закинутою. (координати)

Збудували її у 1856 р.. Основне її призначення — охорона лавнцюгового мосту. Поміж тим, це була частина водогону. Через Нижню і Верхню підпірну стіни подавалась вода з водокачки на Дніпрі до військової комендатури і заводу "Арсенал". Кажуть, що існував не лише водогін, а й підземний хід.

Нажаль, ця "історичка" замала для повноцінного сталку. Та й до закинутих споруд ставлюся не надто прихильно. Чому ж тоді обрав саме цей об'єкт? Та все просто! Втомився від мороки по роботі, перенервував через пригоди з котом, здоров'я своє і мами теж змушувало занепокоїтись. Ну і надодачу до цього неможна спокійно спостерігати як нові "слуги народу" влаштовують звіздець. Отож захотілося десь полазити. А нічого доступнішого в Києві, придатного для самостійної вилазки, не лишилось.

Вперше пройшовся до Зеленого театру. Не думав, що коли-небудь доведеться там побувати.

Зверху Верхньої підпірної стіни розташований майданчик.

Сама Верхня стіна за огорожею, бо літній театр, разом із укріпленням, викупили в приватну власність.

Тому Верхню підпірну стіну можна побачити лише крізь сітку.

Попід Зеленим театром йде алея до Нижньої підпірної стіни. І все б нічого, якби ж дорога не була під ухилом.

Довгий, крутий ухил в поєднанні з багнюкою під мокрим листям робили пересування неможливим. Поки йшов, ледве не посковзнувся.

Цікавість (і бажання посталкерити) розпирала, тому таки дійшов до Нижньої підпірної стіни.
Правда, не вершині стінки вдруге ледь не навернувся на багнюці.

Був вихідний день, тому на підпірній стіні тренувалися альпіністи. Я не ризикнув спуститись вниз.

Оскільки нових вилазок не намічалось, то менш, ніж за тиждень, повторив спробу. Недарма ж відкрив для себе нові закутки столиці?!
Тільки цього разу вирішив підійти не згори, а знизу — з набережної. Цей шлях більш довший, але сподівався, що з боку Дніпра, підступ до Нижньої стінки буде не надто різким.

На другий раз погода видалась менш комфортною. Холодно. Але шо ж поробиш?

Довго йшов вздовж колишньої трамвайної лінії.

І ось, нарешті, вхід до Нижньої підпірної стіни.

Алея до підпірної стіни колись була облаштована. Але зараз там руїни.

На підступах валяються залізобетонні уламки, які додають антуражу закинутості.

Поруч є вхід (відкритий!) у дренажну систему. А вгорі видніється Нижня підпірна стіна.

Не будемо відволікатись на дренажку — то зовсім інша тема. В цю вилазку я пішов заради підпірної стіни.

Складається враження, що споруда дворівнева. Але на другому ярусі — обманки. Справжні бійниці розташовані на нижньому ярусі.

Бійниці виконані у вигляді вузьких вертикальних щілин. Мабуть, рушницю туди можна було просунути.

Ну що, зазирнемо всередину?!

Всередині потрапив у величезний зал.

По обидва боки від залу тягнеться галерея.

Вигляд з центральнї зали в бік фасаду. Епічний фортечний краєвид. Особливо із спиляним деревом (спочатку подумав, що воно виросло всередині укріплення).