Автор Тема: Напівнедобудована філія військового заводу на Житомирщині  (Прочитано 566 разів)

1 гість дивиться цю тему.

maxiWELL

  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 270
  • Рейтинг 171
    • Перегляд профілю
    • Блог
У величезному лісі на краю Житомирської області причаївся таємничий військовий завод — філія заводу ім. Артема. Частину територїї використовують, а ось приблизно половина так і лишилась недобудованою. Це 11 промислових корпусів, дві адміністративні будівлі і КПП. Одним словом, попри те, що недобуд, — масштабний об'єкт. Причому не забоянений. Тому, вибачайте, без координат. Тим паче, що підрприємство оборонне.

Давно хотів його дослідити, але дістатись туди важкувато. Електрички в тому напрямку їздять рідко, та й то, лише до найближчого селища. А дальних електричок до потрібної зупинки взагалі майже немає. Надодачу, вилазка вимагала пішого походу. Тому один я туди б навряд чи б поліз. Та ось, на пропонуючи знайомим десь полазити, відгукнувся один товариш, який вирішив піти саме на цей об'єкт. Правда, назвав він його інакше. Але так само, давно планував його облазити.

Вилазка відбулась успішно, хоча були складнощі з доїздом на заброс, палєво, а також дрібний дощик. І ще: фотки з товаришем викладати тут не буду, бо не спитав у нього дозволу на публікацію на форумі. Проте додам знімки, яких немає у блозі.

Отож з самого ранку, в дощ і туман (добре, що при плюсовій температурі) зібрався до столиці. Звичайно, врахував запас по часу, однак не очікував, що затори о 7й ранку починаються ще на підступах до Києва(!!!). Якимось дивом вдалося приїхати на зустрій в призначений час. Побалакали, сіли в електричку.
Через ремонти на коліях електричка прибула на потрібну станцію із запізненням в півгодини. А це значить, що час на дорогу і дослідження заброшки скоротився.


Враховуючи скорочення часу на вилазку і небажання товариша намотувати зайві кілометр-півтора по пішохідному мосту, ломанулись через річку навпростець — по залізничному мосту!
Вперше пройшовся по залізничному мосту.


Нам пощастило, що в будках не було дядьків з калашами.


Взагалі, ходити по таким мостам не можна. Хоча ще невідомо, куди б вивела стежка з пішохідного мосту. Бо, судячи по рослинності, берег мав би бути болотистий.


Нажаль, зекономлений кілометраж витратили марно, бо по GPS намотали зайві кола по лісу.


Вийшли до дальної частини закинутої території, але залаз не знайшли (а він там був). Пофоткали через паркан і вирішили піти до КПП.
А периметр заводу довгий. Причому цілий.


Сталк розпочали з недобудованого адмінкорпусу, що стоїть поза парканом. І не в останню чергу через розташування. Просто поруч був припаркований мікроавтобус, тому одразу лізти за паркан було б дуже палєвно.


На першому поверсі навіть підлоги нема.


Сходи стрьомнуваті. Хоча очікував гіршого стану.


Другий поверх.


Третій поверх так само понурий. Проте можна залізти на дах по драбині.


Палєво!


Дах стрьомнуватий. Добре, що не було вітру — швидко адаптувався до висоти.


"Я на даху. На даХу я" ©.


Згори видно територію недобудованої частини заводу.




КПП згори.


Поруч був другий адмінкорпус, але туди не полізли.


Стрьомнуваті сходи з дірками між прогонами і без бічної підтримки.
Причому під час ходьби пружинять.


Пішли через КПП.




Всередині ніц цікавого.


Заборонна табличка свіжа.




На території натрапили на якийсь бункерок і промислову будівлю.


Дивно, що низ цегляний, а верх з бетонних блоків.


Всередині невеличкого цеху.


Лише вдома на фотках помітив, що у цеху є цілі ліхтарі(!).


Спробували зайти в бункер, але він був зачинений. Після безуспішної спроби підшукати ломік, виявилось, що є лаз всередину.
(Фото напарника)


Однак це ніякий не бункер — а невеличка кімната. Схоже, що місце сторожа.
А знімок все-таки вирішив показати. Вибачайте за неякісне ретушування.


З другого боку від дороги якась технічна будівля. Схожа на трансформаторну.


Всередині помітні постаменти для дизель-генераторів.


Перед будівлею купа відкритих колодязів.


Наступний корпус оточений капоніром. А це натякає на військове призначення об'єкту.


І теж має бункерок, який виявився постом охорони.


Перед корпусом товариш вчасно помітив автівку, мопед і генератор.
(Фото напарника)


Після цього досліджувати недобуд стало веселіше. Андреналін заграв, тому швиденько прямували до наступної будівлі.




Схоже, на цех для розвантаження вагонів.


За поворотом — ще один корпус. Понурий, але відфоткати для історії треба.




Запропонував залізти на капонір і оглянути територію зверху. А будівля-то довга.


До неї прибудовано наземний перехід між корпусами.


Перехід між бічним корпусом і головним цехом. Причому всі три корпуси з'єднані із головним цехом своїми переходами.




На даху виріс справжній ліс:)


Наступні однотипні корпуси не викликали ентузіазму у товариша. Тому всередину не заходили.
Другий цех.


Третій однотипний цех.


Дороги на території накатані. В поєднанні із побаченою активністю це насторожувало.


Вийшли на дорогу, що відділяє недобудовану частину від діючої. Палєвно. Але напарник на це не зважав.

Вглибині території валяються бетонні конструкції, які не встигли змонтувати.


Підійшли до торця головного цеху. Вмовив товариша оглянути і цей корпус.


Головний цех повинен був мати декілька поверхів. Вражає розмірами.


Мальовничо!


Всередині цеху звалище бочок з під фарб.




Дорогою між діючою частиною і недобудованою вийшли до дального закутку недобудованої території.
Здивувались капоніру, крізь який зробили автомобільний тунель.




Один із дальніх корпусів.


Всередині порожньо, але чисто.




Не одразу помітив, що всередині корпусу прокладена залізнична колія.


Але поза будівлею колії розібрані.


Діюча територія. Товариш хотів і туди полізти, але периметр його відговорив.


Останній недобудований корпус розташований за окремим парканом.


Це також був цех для завантаження/розвантаження потягів.


Правда, рейок в цеху немає.


Цей же корпус бачили на початку вилазки.
Знімок з-за паркану.


Залізничні колії.


Перегороджено. Але треба було пройти далі.


Закинуті колії заросли соснами.


Ось така вилазка. Недобуд вразив своїми розмірами, попри те, що закинуто менше половини всієї території. Порадував відсутністю смітників і граффіті (це ще одна причина, по якій не хочеться палити координати).

На зворотньому шляху вирішив піти по прямій дорозі, а не просікам (бо заброс вже дослідили). Вийшли до залізниці. Побачив, що на зупинці сидять люди. Подивився завчасно підготований розклад — точно, очікувалась дальня електричка, яку я не взяв до уваги. Причому на цій електричці і збирався їхати додому. Тільки мав сідати на станції. Оце так везіння!
Правда, товариш обламався. Він хотів сходити по другому мосту.

Електричка дального слідування якраз зупинялася на цій зупинці, тому посідали і поїхали до Києва.
В столиці ж знов було холодно, темно і мокро. Не скажу, що в лісі і на недобуді була гарна погода, але надвечір стало так само, як було зранку.

Ну і ще нагуляв сон (бо безсоння задовбало).
Розшарити F VK G+
Срака байрака!