Автор Тема: Церква св. Дмитрія у селі Гологірки, на місці городища X століття  (Прочитано 1351 раз)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3676
  • Рейтинг 1555
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Село Гологірки знаходиться у Львівській області, в майже однойменному районі - Гологори. Це лісисте пасмо має довжину 45 км, яке простягається від міста Бібрки до села Плугів Львівської області. В останньому є один з водозаборів, який живить водою Львів. Масив має долинно-балковий рельєф, та всупереч назві, є доволі заліснений. Найвищою точкою є гора Камула (471 м), яка є найвищою горою рівнинної України.
Також по поверхні Гологорів проходить головний європейський вододіл - він поділяє потоки Дністра та Західного Бугу.
Уявіть, ви йдете собі стежкою по буковому чистому лісі. І раптом, посеред лісу вал.
Проходите поміж першим, другим, третім валом та потрапляєте на безлюдний дитинець, але з церквою та цвинтарем. Класичне давньоруське оборонне городище, серед лісу.
Але в нашому випадку, це церква та старий цвинтар, в основі дитинця.



Церква св. Дмитрія знаходиться за 200 метрів від села, та є діючою по теперішній день. Перші згадки відносяться до 1650 року. Звісно, вона кілька разів перебудовувалась. Точних даних про рік побудови не має. Крім того, будівля не внесена до списку архітектурної спадщини, не є а ні державною та навіть районною пам'яткою архітектури.
В данину традицій, територію дитинця навколо церкви займає старий цвинтар.
Цвинтар цвинтарем, але він цікавий тим, щоб абсолютна більшість надмогильних плит з написами українською, з давніших часів.
Враховуючи, що це на давньому городищі, на пагорбі серед масиву  - то це місце справді викликає захоплення. Своєю особливою, таємничою атмосферою. Тут чується дух старих віків, даруйте за тавтологію.)









Абсолютно унікальним в цьому місці є церковна "казальниця" - місце, звідки священник перед вірянами робить проповіді на свіжому повітрі.







Надмогильні пам'ятники особливі. Здебільшого виготовлені з місцевого матеріалу - вапняку.


















Вхід/в'їзд на територію.





Рекомендую до відвідин. Маленьке Галицьке Місце, з колосальною енергетикою різних періодів.
На жаль, не без недоліків: по бокам валів городища традиційне сміття з цвинтарів - вінки, лампадки та інше.
Срати там де ти живеш, на ґрунт історії - традиція деяких українців. Дуже хочеться, щоб її продовження не тривало більше.

P.S. Звіт повністю написаний з телефону, фотки теж. Мені, ретрограду, це виявилось легко)

Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue