Чорнобильська зона, прогулянка по не популярним місцям

[Roy]

Проходить якийсь час і знову туди тягне. В зону. В те ізольоване місце від решти світу, після оглядин якого, замислюєшся на життям та його цінностями.
Це принаймі в мене так. Після ЧЗВ ще довго залишається певний післясмак від побаченого, відчутого. А потім, мозок синтезує якусь думку, висновок - і на життєві погляди вносяться корективи.
Побутує думка, що там небезпечно. Від примітивних знань про радіацію, що вона вбиває, в певних індивідуумів і до тих, хто остерігається "важкої" частинки, яка може попасти в організм, підточити здоров'я чи навіть вбити.
Останнє твердження більш реальне, але елементарні правила перебування в зоні ЧЗВ все ж дають змогу захиститись. Навіть, такі, в дечому розсіяні перестороги та боязнь, не мали б бути причиною не побачити це унікальне місце. Слухайте, ми ж не керуємо своїм життям, важливо те, що ми робимо тут і зараз, бо завтра може і не настати. До прикладу, ліпнина старої львівської кам'яниці не вибирає момент, коли і на кого впасти.
А відвідування ЧЗВ - це мудра прочитана книга. Маса візуального матеріалу для обробки інформації!

Відійду від власних ліричних моментів, а напишу краще враження від Зони. Що ж змінилось, за 3 роки, з мого останнього відвідування?

Змінились, друзі, багато чого.
Перше, це руйнація. Популярна Прип'ять та інші місця інтенсивно руйнуються. Опади, погода, вандалізм вносять свої правки в облік зниклого міста.
По прикладу 3 школи, все мокре, стіни тріщать, деякі ось-ось впадуть.  Цей музей під відкритим небом відданий на поталу всім.
Можливо, якщо б були цілими вікна, та хоча б так-сяк латали бітумом дахи, можливо і зберегли на довший термін будівлі.

Але, але... Наразі, туристичний атракціон в керівництва ЧЗВ зараз не в пріоритеті. Є інше - ліс, метал, та інші "корисні копалини".

Було помічено багато свіжих написів балончиком, знищених речей, які ще були цілими зо тридцять років тому. Це прикро, звісно. Наслідок підвищеного зацікавлення до зони. На "боянних" місцях.
В ЧЗВ є маса інших цікавих об'єктів, окрім Прип'яті, Чорнобиля та Дуги, які можуть похвалитись непоганою збереженістю.
Але, це не для всіх туристичних груп. Тому інтенсивно розвивається сталкінг - нелегальні походи в Зону.

Нещодавно з РЛС "Дуга" зірвався та розбився білоруський сталкер. Помер у кареті швидкої допомоги, кажуть, був не зовсім тверезим. Наслідок - поки спиляні перші підхідні драбини (хоча і без них можна вилізти).
А що якщо б це був  турист з офіційної групи? Цілком імовірно, що закрили б офіційні тури.

Скільки протримається Прип'ять, ЗГРЛС "Дуга", деякі придорожні села? Невідомо. Навіть станція, характерний 4 блок під аркою вже не цікавий, та не такий характерний. Могутня арка виглядає стерильною, та чомусь не захоплює своїми розмірами. От цікаво, що під аркою? А всередині? Будь ласка - платіть гроші. На сьогодні - 100$ керівництву ЧАЕС, і ви маєте можливість побачити золотий коридор, БЩУ, можливо ГЦН. Все. І це офіційно. Тут вони швиденько скумекали. Ось вам наочний приклад індустріального туризму, який розвивається семимильними кроками.



В нас була дводенна мандрівка, яка розпочалась з затону в Чорнобилі, де оглянули затоплені баржі, які брали участь у ліквідації аварії 86-го року.



Баркас на ймення Сталкер, якогось локального "Кузміча", адже поруч лісгосп. На ньому мабуть ходять на рибалку, полювання та по ягоди ))



На руїнах прибережної інфраструктури влаштували фотосесію



Тим часом вдалині рибак собі спокійно рибу ловить. А ви кажете радіація... 



От тварин не рекомендують гладити. Ось Yserl одразу взявся за дозиметр. 



Шикарна совєтська зірка з нержавійки на воротах комплексу Дуги, на яку не піднялась рука металхантера.



Коли кілька груп на об'єкті, то не цікаво. Звернули вправо від дуги, в бік військового містечка, яке так і залишилось на всіх картах піонертабором.



В одному з приміщень надибали макет з планом території, включно з антенним комплексом.







Саме містечко практично поглинув оточуючий ліс



Дитячий майданчик захопили мурахи ковалі





Макет винищувача на дитячому майданчику



Стелаж з іграшками в місцевому садочку



Казан з польової кухні перед будинком



Антена стоїть. В її підніжжі, як завжди, аншлаг.







Передвісники весни. Зауважу, що нам тоді дуже пощастило з погодою. Було 15 градусів тепла, сонячно.



Ще заздалегідь вирішили, що в Прип'яті відмітимо восьмоє марта. Ось що з того вийшло:















Побавились з реквізитом, щоб відтворити атмосферу свята :)

Відвідали завод Юпітер, який попрацював частково до 1997 року.
На головних воротах хтось повісив заводського годинника, який ніби свідчить, що час тут застиг.



Видно, що тут добряче його колупають на метали. При відносно збережених приміщенням, артефактів тут обмаль, хоча, де-не-де щось таки вдавалось знайти.





Дахівка на одному з корпусів добряче забруднена



В пошуках документації.



В одному з цехів на столі хтось поклав тріснутий графітовий блок з РМБК-1000.
На щастя, не б/в)



В цехах:



Цей момент був у Сталкері (грі)


Інтроверт в Кубані



Маry Jane, journalist CNN





Піднялись на шістнадцятиповерхівку, зустріти захід сонця.



Лагідний, поліський захід сонця. Залиті ліси теплими кольорами, і це доповнене тишиною. Неймовірне видовище!



Ця все спровокувало романтичну хвилю серед нас:







Я в свою чергу, сфоткався з більш постійним явищем - сонцем



Вид на Прип'ять, арку



Арка, 2 види природного освітлення:




Нічна Прип'ять







Не бриті, та негОлені...



Наш побут в Чорнобилі:



Такий собі філіал Прип'ятьської квартири. Санвузол з сидячою ванною. Була гаряча вода! Щастя!



Знаєте, мене дуже вразили покинуті села ЧЗВ, де ми більшу половину наступного дня пробули. Отримав масу естетичного задоволення, від цього невеликого етнотуру.
Тут дуже гарна природа, мальовничі хатки, подекуди з солом'яними стріхами. Звичайно, почищені, в основному мародерами. Але, якщо ви хочете відчути цю трагедію, через яку люди полишали віками нажиті місця, це саме воно. Крім того, зайдіть у сарай чи стайню. Тут ви побачите заздалегідь заготовлені та поскладані дрова тридцять літ тому, корм для тварин чи знаряддя праці. Ці предмети точно ніхто не рухав, бо не несуть в собі матеріальної цінності, тому вони так і залишились.
Також, траплялись ціпи для молотьби, елементи прялок, рубелі, дерев'яні деталі возів та навіть самоварів.
І живуть там тепер, дикі тварини.

Досі під враженням.



Покинутий зерноочисний комплекс та комбайни




Хатки та їх наповнення







На горищі





Сільське відділення пошти






Вдалині села



Стара грушка та хата





Взуття, яке 30 років тому хтось повісив



M&M`s оленя



Хочеться тут побути довше







Старий човен. Недалеко ріка Прип'ять.



Станина відомої швейної машинки



На дворі трохи фонило, вирішили підкріпитись в хатині. Сміття звісно, після себе прибрали.



В сільській школі



В церкві











Залишаюсь спраглим по цим видам. Надіюсь, що скоро сюди повернусь.




Фотосет з Mary Jane з недобудованою градирнею третьої черги ЧАЕС







Фотографуємо дефрагментований сегмент


Побували й на станції Янів. Це така собі перевалочна база, де масово пиляли метал. Причому, виглядало що нелегально. Шальоно радіоактивні елементи валялись під ногами.

Поруч звалище ІМРів



Ось так приблизно виглядала територія станції Янів



Будівля використовується



Наостанок, втомлені від ходіння та вражень, відвідали Прип'ять. З найцікавішого, проникли у підвали басейну "Лазурний". Наявність збереженого обладнання навіть здивувало.







Були гарні дні, погода, компанія. Дякую всім Вам.
Додавайте свої враження в тему!

[maxiWELL]

Змінились, друзі, багато чого.
Перше, це руйнація. Популярна Прип'ять та інші місця інтенсивно руйнуються. Опади, погода, вандалізм вносять свої правки в облік зниклого міста.

Було помічено багато свіжих написів балончиком, знищених речей, які ще були цілими зо тридцять років тому. Це прикро, звісно. Наслідок підвищеного зацікавлення до зони. На "боянних" місцях.

Не очікував прочитати такі думки. Дивує, що при такому розкладі потік туристів і самоходів не зменшується. Судячи по відеоблогам, збереженість на трієчку, в кращому випадку. Звичайний тлін, тільки з радіацією.
Пересічним туристам, далеким від сталкерства, буде достатньо і голих стін та звичайної оглядової екскурсії, без входу до будівель.

Найгірше, що з погіршенням збереженності і руйнацією посилюється охорона. В усякому разі, чув таке. Тому нелегальні походи навряд чи можна назвати альтернативою.
Хоча інші кажуть, що все як було. Випадково, у супроводжуючих не запитували яка ситуація з нелегалами?

І цікаво, чи є одноденні тури без Прип'яті? Наприклад, по Чорнобилю, або Поліському. Не запитували?

[Блондинка в кедах]

- Анічка, а навіщо тобі  туди, ти ж вже там була?! – Почула я, коли сказала, що хочу знову поїхати до ЧЗВ.
- Треба!
Для мене це якесь особливе місце, місце з неймовірно сильною енергетикою і, незважаючи на страшні події, які там відбулися, енергетика в цих місцях позитивна. 
В Зоні вирує життя. Природа забрала в свої руки 10 км безлюдності: наводить там свій порядок і поступово перемагає радіацію. Фонить значно менше ніж 3 роки тому, але все одно фонить і теба бути обережним, щоб не вступити в якусь «фоняшку».
За 3 роки Зона зазнала руйнації. Так, будівлі підвладні часу і руйнуються від вітру, опадів, морозу, рослин, але дуже сумним є той факт, що офіційні і неофіційні туристи самі руйнують Зону. Поламані дитячі іграшки, знищені біологічні препарати з 3 школи, в будиночках все перевернуто ... Навіщо?!!

ЛАЗ Чорнобильський - мабуть останній





Порт





Дорожні знаки. В зоні існує обмеження швидкості - 40 км/год і за цим слідкує поліція









Жага до життя



Геометрія Дуги заворожує









Макет



Багряний захід сонця









Будиночки села Красне 
















Майже на кожному одвірку був залишений ключик



Пошта











Вікно в небо.  Градирня – ще один об'єкт, який заворожує величчю 





Прип'ять
























Тішать око мурали 











Не боянний ракурс на боян, чи таки боян?!  ::)





Я хочу туди знову, але не в похмуру Прип'ять, а в навколишні села. Вони такі, такі... Там гарно!!!

- Анічка, а що ти там побачила? - Запитали мене після повернення.
- Бачила одвічних супутників людської долі: Журбу і Радість:

В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я...
О. Олесь

[Golem]

І ніфіга там не фонить!



Саме так, або майже так, називається мій улюблений звіт про Полтву Максима Баландюха. Спитаєтеся, що є спільного між Полтвою та Чорнобилем? Легше знайти що в них є відмінного... Обидва об'єкти мають чітке табу в головах людей. Попасти в Зону це таке ж «но-но» як пройтися каналізацією під Стометрівкою. Там там же фонить (читай смердить!), яйця засмажаться і волосся повипадає! Та там же Радіація, Дикі звірі, стояти не буде, просто це небезпечно тому що в Церкві та в школі так казали...   Я з того всього сміюся. Замінюєш деякі слова з «радіація» на «мікроби, сморід, інфекція, слизько, вода, нема чим дихати, гамно під ногами» і отримуєш громадську думку про нашу стару добру Львівську Полтву. Але ж ми то знаємо реальний стан справ😉

Наша група


Фон реактора


Так от, короткий підсумок з дводенної мандрівки в Чорнобильську зону:

-   Я тут був вперше і дуже задоволений! Чудове турне, друзі які там ще не були, - мені заздрять! І то все без жодного ризику для життя! Тому і звіт вийшов такий довгий бо все нове і цікаве.

-   Ніфіга там не фонить, загальна доза за 2 дні не перевищила 0,01mSv при безпечній нормі в 1 mSv. І то ми лізли у всі дири де хотіли. Ця дводенна доза опромінення менша ніж від однієї флюрографії коли зламав ногу

-   Виявляється в Зоні живе близько 2000 тисячі людей. Їздить маршрутка Київ-Чорнобиль, є своя поліція і навіть ДАІ. А також пилорама та інші виробництва ☹

-   Екскурсія в Чорнобиль з Експлорером це не - заїхав, зробив селфі з дозиметром на фоні реактора і виїхав. Ні! Ми пробули там повні два дні з ночівлею в готелі Припять, з відвідуванням всіх нелегальних закапелків зони. Ми дегустували їхнє «Чонобильське Світле» під мариновані грибочки в локальній столовці на ЧАЕС 😊

-   Місцевій владі дуже не подобається туризм у зону. Причина – туристи бачать масову вирубку лісу і розпил на метал та будматеріали не тільки 30-и кілометрової зони, а й навіть 10-ки. Влада всіляко обмежує рух туристів, чіпає ЖПС навігатори гідам, забороняє заходити всередину будівель, курити надворі і багато іншого. За чутками, зараз тільки на те і чекають щоб стався якийсь нещасний випадок. Тоді під шумок туризм прикриють зовсім. То ж поспішіть хто там ще не був!

-   Насправді це мегакруто відірватися від рутини і вирушити з компанією однодумців в 20 чоловік кудись далеко світ за очі. Туди - де всім добре навіть тверезим; де всі на одній гамма-хвилі, де нема багато людей і тебе ніхто не найде. А якшо і найде - то чіпати не буде, бо ти радіоактивний

-   Ми побачили на власні очі такі легенди як: ЧАЕС з її четвертим енерго-шлакоблоком, об'єкт «Арка (Укриття-2)», місто Припять що яскраво демонструє дестройну сили природи. Також бачили Дугу(антени загоризонтної РЛС), завод Юпітер що спочатку випускав компютери і супутники, а потім роботів для ЗОНИ. Бачили закинуті села в які люди мали вернутися після трьох днів тимчасової евакуації. Бачили колесо розваг, басейн і тому подібні класичні смаколики.

-   Крім нас в зоні ще було десь 9 бусиків, майже все іноземці. Так шо це місце популярне, ми старалися не перетинатися і не заважати один одному

Дуга


Градирня


Місто привид


26 квітня, бахнув реактор а вони про піонерів пишуть


Свіжий подих з твого протигаза


Дві частини однієї дрезини


Я тут був!


Закинутості


Під нами Припять а за нами Арка


На конференції в Іспанії я познайомився з корінним мексиканцем. Причому таки корінним, лише наполовину Іспанець, а наполовину абориген. Так от, від нього я довідався шо в Мексиці жити в рази гірше ніж в Україні, і що ми країна «Зрадо-ністів». А також що я - лох. 😊

-   Мексиканець: - Яке твоє Хоббі?
-   Я: - Індустріальний туризм
-   Мексиканець: - Ооо, а ти в Чорнобилі був?

І тут фейспалм ☹ Навіть цей бородатий мексиканець чув про Чорнобиль! А я там не був! ☹ Ми маємо під боком Точку світового значення, а я там досі не був! Скоро на Фукусіму зроблять 3-D on-line екскурсії і внесуть на Гугл Мапс, а я навіть в Чорнобилі ще не був... В далекій Мексиці, де китайські Олігархи давно скупили всі природні ресурси, де сміються з фільмів Тарантіно про них бо вони попсові, де на українську пенсію процвітала б ціла родина... - знають про Чорнобиль. Бо це унікальне місце світового рівня куди точно вартує попасти. А я з України - і там не був ☹

Закинуте село


Ото бандит!


Церква в селі Красне


Такі штуки зазвичай фонять


То ж ще на Новий Рік ми були запланували мандрівку в ЧЗВ(Чорнобильська Зона відчудження) на 7-9 березня. Троха сикали бо з погодою не вгадаєш. Але зате мали три дні вихідних. Ми виїхали в червер ввечері поїздом зі Львова так шоб в Києві бути на 8 ранку. В результаті в Зоні провели два повних дні і в неділю вранці вже були дома та скачували фотки на комп 😊 Весна і пізня осінь - це оптимальний час для відвідування Зони. Тому що вже немає Зеленки (листя) і можна хоч щось та й побачити. Влітку тут панує ліс висотою з девятиповерхові будівлі, а все дно Припяті вкрите зарослями колючих троянд. Взимку теж зле, довго не походиш бо ж доріжки то ніхто не чистить! Та й багато з покинутих артефактів, що є прямо на землі, сніг приховає від Об'єктиву твого фотоапарату.

І тут ми побували!


Чіл на даху


Урок плавання відмінили


В Києві нас чекав просто білий бус. Поруч стояло ще три таких же Мерси, але з написом «Chornobyl Tour» і розцяцькованих наче радіологічна лабораторія. Всі написи виключно на англійській або польській мовах. Грошей, напевно, з них деруть також добряче. Як місцеві з Ворохти не ходять на Говерлу, так само і люди з України рідко їздять в Чорнобиль. «А шо я там не бачив, радіації чи шо?» - можна почути від них.





1986 рік. Я граюся на другому поверсі в радянському дитячому садочку. На другому - бо вже дорослий. Нам приносять картонного ведмедика і кажуть що треба всім їсти часник. «Бууу!!!» - думав я. - «Там він же такий пекучий!!!» Але треба, бо Чорнобиль! Чим саме часник помагає від радіації я не знаю ще й досі, але з тих часів почав його любити. Йод нам теж давали протягом півроку, та він так не пік тому менше запамятався. Потім всі мої шкільні роки я те і діло що чув про три світові трагедії: Голодомор, Чорнобиль і пророцтво про Стебник. Якшо дві попередні трагедії давно вже відбулися і всі їх тільки обсмоктували, то Стебник от от мав зруйнувати в пух і прах всю дрогоБичину разом з її мешканцями.



Закинутий автобус в зоні




Від Києва до Чорнобиля по трасі троха більше 100км. Та це навіть ближче ніж від Львів від Івано-Франківська, Тернополя, Плаю та інших місць що завжди поруч. З точки зору Львівянина то Чорнобиль знаходиться майже в столиці! По рівному шоссе ця відстань від Києва до Зони минає майже миттєво. Типово хвойовий волинський ліс раптово закінчується. Ми на КПП «Дитятки»проходимо паспортний контроль.

Експлоооорер!
Фореееевер!
Такого щастя нам ще більше треба!

Саме так. Бо двадцять бажаючих на екскурсію назбиралося менше ніж за два дні. Уявіть собі, ми навіть не турагенція і реклами не давали. А двядцять людей тут як тут! Минулого тижня дівчата з роботи питають в столовій «а чи ще можна з вами в Чорнобиль?». Я дивлюся на них заокругленими очима і пояснюю що ми на 200 відсотків overbooked. І пропоную поїхати з нами на радіо-просвітлення наступного разу.

Так як це було восьмо-Єбе-резня, то ми заздалегідь підготувалися і привітали всіх наших дівчат шоколадками та сЕксклюзивними наклейкамми. На них було зображено червону дупцю у вигляді серця яке пробиває чорна стріла з написом «Explorer.Lviv.Ua». Коли на КПП нарешті перевірили наші перепустки в ЗОНУ та паспорти, то всі ми рушили фотографуватися коло стели «Чорнорбиль». Власне цим аркушем А4 з QR кодом перепустки ми і відрізняємося від сталкерів. Цей папірець робить нас «легітимними» сталкерами або сталкерами в законі 😊









Ще досі дехто вважає що знайти 5 бажаючих сходити у Полтву вкрай важко! Та дзвонить міська рада і каже що у них є аж десять охочих. Ти розумієш, що індустріальний туризм в Україні це нетронута цілина яку ще треба пороти та орати. Наприклад, на форумі гідів наші світлини з Полтвою розбирали як безкоштовні квитки на стриптиз. Тому навіть при наявності регулярних комерційних екскурсій в Чорнобиль, люди все рівно хочуть поїхати туди саме з нами, з Дослідниками Львова. Щоб відчути той Дух Експлорера(є ідея зробити брендовані шкарпетки 😊). Насолодитися не тільки пусткою закинутого міста що ось ось впаде, а й хорошим товариством любителів всієї цієї краси.

Так от, незалежно чи Ви їдете в Чорнобиль з нами чи без нас, вам необхідно мати:
Список
від Incognito
0)  Паспорт не забути! В Дитятках звісно кльово, але торчати там два дні під відкритим небом?
1)  Одяг по прогнозованій погоді, самі вирішуйте як Вам комфортно;
2)  Шузи – бажано із моцною підошвою - купа битого скла, що хоче залізти Вам просто в ноги;
3)  Шось на голову як хто любить, щоб весняне сонце не спалило лисину як ото Руфуса під Немировом;
4)  In case of дощ – див пункт №1. Хапніть із собов одноразових дощовиків;
5)  Вокуляри: буде декілька місць, де пирдолить по беті шальоно, що слів сказати не є. Місця варто побачити, а окуляри моцно допоможуть в цьому. Звісно, скляні, не пластикова фігня. Але навіть без них буде все ок, але так безпечніше на старість;
6)  Рукавички – маст хев, жеб пилюку не збирати на руки, хоча б дві пари;
7)  Ліхтарик – в руки або наЛобник, маст хев;
8)  Дозиметри-радіометри: як кому цікаво, краще беріть із собов(позичте в друзів) - $10 оренди на добу тупо глупо та розраховано на забугрових туристів. Будьте мудрі та не ведіться на недоречні витрати;
9)  Банки сили(power bank), блоки живлення, модеми, кОбелі до Ваших гаджетів;
10)  Хорієте на шось? (як ото Руфус на алкоголізм чи Інтроверт на клептоманію металу) – хапніть ліки із собов. Лікар є на ЧАЕС та в самому Чорнобилі, де ми мали б ночувати;
11)  Вологі серветки – big pack або 4-5 менших, руки витирати або й дупу;
12)  Вода – 1,5-2 літра/писок доба. Пити буде хотітись шалено, от повірте мну. Можна буде купити в Києві, на заправці по дорозі в ЧЗВ та в самому Чорнобилі в магазині де ми будемо під обід п'ятниці (маю надію, тому куплю в Києві);
13)  Харчування:  мають обідати два рази – п'ятниця та субота (маю надію в столовці ЧАЕС, бо там прекрасно, тру і смачно). У п'ятницю сраня всі матимуть можливість поїсти в Києві, рівно ж як в суботу перед від'їздом -  повечеряти класично в KFC(слабаки йдуть в Пузату Хату). Питання вечері у п'ятницю та снідаку в суботу – it's up to us. Придбати їжу можна в самому Чорнобилі, як повернемось у п'ятницю ночувати(так, бухло і запивон там можна купити), а от продукти харчування (окрім Мівіни та консервованих/запакованих щільно) викликають деякі сумніви. Тому, я собі із батьком взяв ДПНП-П-6, цього має цілком стати на 2 писки на вечерю/сніданок. Не забувайте про Снікерси та набори із горішків-сцукохфруктів (десь до 30 грн в АТБ)
14)  Атрибутика: можна купити в бариг в Дитятках, можна в магазинах в ЧЗВ. Оскільки перші не працюють в неділю лише, раджу хапнути магніти та інше в самому Чорнобилі(коли їхати туди), а на виїзді поглянути до вищеозначених бариг
15)  Ті хто курить (ба палить) – не кидайте недопалків на землю. Це ж стосується іншого сміття. Краще візьміть із собов кульочок для сміття, викинути йго можна буде згодом.







Чорнобиль це типове радянське містечко, діючий музей Совка під відкритим небом. Тут ще досі зберігся памятник чЛєніну і є вулиця Сраліна. Туристи, наче ЗЕК-и, мають право пересуватися по місту лише в автобусі. Тому навіть попри те що магазин і був зразу навпроти готелю, ходити туди самі ми не могли. І ще прикол! Якшо у Львові забороняють продавати алкоголь ввечері, то тут його навпраки, - тільки з 19-00 починають. Це, напевно, щоб народ бува не спився з самого ранку. Ми ж закинули свої речі в діючий музей радянської сантехніки з гордою назвою «готель Припять» та й поїхали собі дивитися на Дугу.










«Дуга» - це комплекс загоризонтної РЛС. Його задача була виявляти старти балістичних ракет на відстані 6тис. км. Працював він на коротких хвилях за рахунок відбиття від іоносфери. А родзинкою комплексу була сама антена. Це фазована антенна решітка яка могла приймати хвилі з доволі вузькою діаграмою напрямленості. Це давало змогу точно локалізувати місце старту. Саме так, приймати. Ця вся громадіна нічого не випромінювала, тільки слухала відбиті хвилі. А передавач знаходиться аж в Чернігівській області.











Дуга це була вторинна лінія захисту СРСР. Первинна інформація про пуск надходила від супутників. Дві лінії було зроблено для того, щоб виключити можливість випадкової помилки. До речі, Дуга запрацювала якраз перед аварією і продовжувала нести службу ще кілька років після цього. Сумарна вартість комплексу перевищувала ціну самої ЧАЕС. Аж страшно подумати на що в Союзі йшли народні гроші.











Сьогодні, завдяки неймовірним розмірам та фантастичному вигляду, Дуга - це один з головних символів Чорнобиля. Тим більше що легендарну трубу четвертого реактора знесли коли будували над ним арку. Якщо чесно, то з відео і фото ти не можеш уявити всього масштабу Дуги. Та там стальні труби діаметром як колектор Полтви а диполі на 10МГц по 15 метрів завдовжки. І все це причаїлося серед милого хвойового лісу, прямо як на Шацьких озерах.









«Аааа, пісок! Значить тут Фонить!!!» - може хтось почати панікувати. Та, як кажуть місцеві: «Нема дозиметра – нема і радіації». Більшість з нас ще при вїзді в зону вимкнули звукову сигналізацію перевищення порогу на своїх ТЕРРА-х. Всю дорогу ми просто насолоджувалися навколишніми пейзажами під заспокійливе потріскування його динаміка. Дозиметр нам повідомляв де більше, а де менше «брудно». Зазвичай його покази були в районі 0.5....1 uSv. Та ми, справжні дослідники, все ж таки знайшли «точки» де могло фонити і 100uSv. Для цього, зазвичай треба було піднести дозиметр до моху, гусениць чи інших важковідчищаємих поверхонь і відкрити віконце для гамми. Також дахи багатоповерхівок непогано фонили. Бо радіоактивна пилюка була впала на розплавлену смолу та й там і залишилася. Навіки вічні.













Але ці всі мікрозіверти мають значення лише для довготривалого перебування. Або якшо ти зібрався влаштувати тут пікнік. А от попадання радіоактивного матеріалу всередину організму і справді дуже небезпечне. Він там, швидше за все, що залишиться назавжди і може спровокувати променеву хворобу. Та коли випромінювання тільки ззовні, то гамма-частинка залетіла, гамма-частинка вилетіла і ок. Цей заліт є не по справжньому. В будь-якому випадку, перед відвідуванням Зони рекомендую ознайомитися хоча б з базовими поняттями що таке радіація.

Реклама Львівських Дозиметрів "Терра"


Випробуваний в реальних умовах, працює на відмінно!












Окреме слово хочу сказати за дозиметр. В промислового Львова є свої мега-бренди як ото Львівське пиво/кава, Львівська метро, автобуси ЛАЗ чи телевізори Електрон. Та це все є надбання з минулого. А от сучасний Львів випускає на весь світ круті вимірювачі рівня радіації! Причому ці пристрої переважають аналоги як по якості, так і по нижчій ціні. Також вони пікають вже більше 20 років, чим вам не легенда? І це не якість там показометри-приставки до мобільного телефону! Зараз, наприклад, пів Японії жмуриться саме на екранчики наших дозиметів ТЕРРА.

Рекомендую всім прочитати Стругацького «Пикник на Обочине». Це світова класика провірена десятиліттями. Саме з цього твору і пішли такі любі серцю слова як «Сталкер» та «Хабар». Так от, в Стругацьких дуже точно описувалося абсолютне звичайне, навіть буденне на вигляд місце, але з прихованими надвластивостями. Чорнобиля тоді ще і в помині не було. Але дуже подібне твориться і тут. На перший погляд звичайна панельна будівля обросла лісом.... Та всередині можна знайти ойойой скільки всього незвичного... Розумію чому адміністрація не дозволяє «туристам» заходити всередину цих будівель. Там купа містики та повний дестРой. Тому запросто може перекриття на голову звалитися чи ти сам впадеш у четвертий вимір ліфтової шахти.

Місцевий мешканець


Закинутості Припяті


Всередині Юпітера


Звісно, дозиметр це не мобільний телефон, можна обійтися. Та коли бахнуло на Фукусімі, японці приїждажи саме у Львів щоб особисто контролювати та помагати випускати якнайбільше Львівський дозиметрів. Проходячи радіаційний контроль в Чорнобилі, в аеропорту чи на митниці з Польшою існує дуже висока ймовірність, що ваші флюїди реєструватиме саме Львівшька апаратура зі Еко-Тест. Це ще одна наша марка яку варто знати та любити!

До чого я веду. Їхати в Зону без дозиметра – легковажно, брати його там на прокат за 10 долярів – немудро, а купувати китайський – непатріотично! Ну і для учасників Експлорера вони надали хорошу знижку. Бо як без дозиметра знати куди можна пхати свого носа, а куди бажано пускати сусіда поперед себе?

Могильник радіоактивних відходів


ЧАЕС






Туризм туризмом, а обід то святе. Добре що нині вихідний, а то б стояли в черзі за рештою працівників ЧАЕС. Обід в столовці з виглядом на енергоблоки – що краще може збуджувати апетит Дослідника. Скажу чесно, в цьому турі ми недоїдали. Не в плані голодували, а в плані що не могли справитися з усім на тарілках 😊









Згідно останніх даних, аварія на ЧАЕС відбулася по причині дефектів в конструкції реактора та непоінформованості персоналу про них. Перше – графітові стержні опускалися занадто повільно, Друге – вони опускалися зверху вниз, а не з двох сторін одночасно. Відповідно в певних умовах могла виникнути ситуація коли реактор саморозігрівався, ураній плавився, реакція ставала неконтрольованою і все вибухало. А стержні тим часом далі собі повзли вниз... Це зрештою і відбулося на нашій станції. Показово, що подібна аварія вже ставалася на такому ж еРакторі в Ленінграді кількома роками раніше, просто масштаб був менший.

Коли питаєш місцевих:
-А де ж сам реактор?
То вони тобі відповідають:
-піДаркою !

Хто хто? Головне завдання арки чи то пак сракофага, не дати воді з атмосфери попадати всередину реактора. Інакше знову може розгорітися ланцюгова реакція, Ураній проплавить дно реактора і попаде в грунтові води. А також випарується в повітря. Тоді біда буде навіть серйозніша, ніж є зараз. Під саркофак пускають, але це нелегальне задоволення коштує штуку баксів. Тому лишимо на наступний раз 😊

Коло четвертого енергоШлакоблоку


Ми боянимось на фоні реактора, в кадр додаємо прапор Експлорера і вмикаємо дозиметр. На жаль, знову нічого надзвичайного. Фон в нормі, матриця не глючить! Та й люди ходять сюди на роботу. Хоч воно все вже і не робоче з початку 2000-х років, та все ж таки обслуговування вимагає. Одна з основних версій чому станцію вимкнули – політична. Якшо в рекактор замість одного з ТВЕЛ-ів (стержні з ураном) запхати троха інший стержень, то на ньому буде виділятися Плутоній. А це вже є матеріал для виробництва атомної зброї. Його можна продати арабам за куда більші гроші ніж зараз нам дає МВФ. От під соусом що ми вам збудуємо новий сРакоФак, добудуємо інші енергоблоки на АЕС по країні а ще відсмокчемо вони і усунули потенційно-небезпечне джерело атомної зброї в світі.

Кого тут припять?










Йдемо далі дивитися місто Припять. Якщо Чорнобиль – це 30-и кілометрова зона, то Припять – десятка. Місто знаходиться зразу коло атомної станції. Після аварії всіх людей з Припяті були виселили в м. «Сволотич» що за 50 км на схід. Побличже до Москви. А потім ще й пиво в честь нього назвали. Весь обслуговуючий персонал станції навіть після аварії продовжував на електричці їздити до праці. Вони провели колосальну роботу по розчистці та захороненні небезпечних відходів. Коли було бахнуло, то вітер дув на захід і на північ. Відповідно туди і пішло найбільше радіації. Вона здебільшого випадала у вигляді радіоактивної пилюки. Заражені села спочатку руйнували екскаваторами, а потім закопували під землю. Щоб не фонило. Після цього ці ж екскаватори приходилося піскоструїти аби і вони не фонили. А пісок після піскоструйки знову ж таки вивозили і захоронювали під землю.

30-и кілометрова зона навколо АЕС це є наслідок інерції мислення військових. Вони звикли що після падіння атомної бомби ми маємо круглу воронку і рівномірне поширення радіації в усі боки. Та у випадку аварії на ЧАЕС це не був чистий вибух бомби. Стіни реактора уціліли. Тому коли радіаційна розвідка почала досліджувати місця навколо станції то знайшла як чисті ділянки біля самої станції, так і брудні сліди далеко за межами уявного кільця. Та назва тридцяти-кілометрова зона прижилася бо була простою для розуміння, як зараз АТО. Якщо глянути на карту ЗОНИ, то це далеко не коло і навіть не еліпс, а шось дуже схоже на контур США.



Стікляшка


Гранчак я забрав собі


Стоїть десь зараз в якійсь з київських квартир


1986 рік


Всередині покинутої лікарні


Аналізи Чорнобиля


Пеервязочна


Щас я тебе зїм


Дуже незвично йти по закинутому місту.В нашій країні закидують фабрики та заводи. А в будинках навпаки, живуть аж поки стеля на голову не впаде. А тут височезні берези ростуть прямо на балконах. Птахи виють гнізда в унітазах. Троянди перетворилися на шипшину і окупували всі вулиці. Центральна алея Припяті більше схожа на лісосмугу, а стадіон – на Стрийський парк. А ще гігантські соми-людоїди дивляться на тебе з-під льоду голодними очима.

Заглядуємо в закинуту лікарню. Ладно, тут все закинуте, просто Лікарня. В ній лежали як ветерани війни, так і ліквідатори аварії. Відповідно і фон від палати до палати був зовсім різний. Стартував з нуля і аж до захмарного.

Виявляється, в Припяті не тільки виробляли електрику та переводили її на радіохвилі. Тут ще й робили ЕОМ (комп'ютери по сучасному) що цим всім завідували. Величезний завод «Юпітер» на території Зони ще й досі зберігає на перфокатрах траєкторії польоту балістичних ракет. Тут ще досі можна потоптатися по пяти-дюймових дискетах та потримати в руках пам'ять на магнітних кільцях. З неї, власне, і виникло слово «прошивка». Бо ці тендітні кільця в буквальному сенсі слова вручну прошивали тонкою дротинкою. Було дуже подібно до того, як жінки вишивають бісером. (простіть чоловіки за сексизм). На очі то і діло потрапляють розкидані пояснювальні записки як вони зробили систему звязку з супутником. В додатку такі любі оку електричні принципові схеми на розсипусі. Завод величезний, на один лише конструкторський корпус можна витратити цілий день блукань. Якби ж то він був в нас у Львові... А то ж ще нас тут чекають його виробничі цехи... Взагалі Зона – це рай для urban/industrial exploration. Якби ще не ті дибільні правила та обмеження.... Так аж хочеться прийти сюди сталкером!

Юпітер


Тут конструювалася надсучасна техніка






А ось і сталкер попався в кадр


Тут виготовлялася надсучасна техніка


Графітовий стержень що мав йти в рекактор






Перекинула ударна хвиля від вибуху реактора




Йдемо фоткати захід сонця над Припяттю


В одному з цехів бачимо графітові поглиначі від реактора. Невеличкі на розмір, сантиметрів 40 на 40 по периметру з десятисентиметровим отвором посередині. Я щось завжди думав що ті ТВЕЛ-и значно більші в діаметрі.

Що цікаво: уранове паливо, як і ці поглиначі, можна сміло брати в руки аж до того моменту, поки воно не побуває в реакторі. Але як тільки його активували потоком нейтронів, то запускається ланцюгова реакція. Пальне починає розігріватися і виділяти радіацію, нові нейтрони, а також ще багато іншої небезпечної фігні. Наприклад, при будівництві атомного підводного човна реактор вже є готовий, весь ураній завантажений всередину, турбіни на місці .... Та нічого не відбувається без.... Та ось приходить людина з невеличким щупом. Запихає його через отвір всередину реактора і вуаля – пішла жара! В цьому щупі знаходилося компактне джерело нейтронів. Далі, якшо ядерне пальне не охолоджувати, то воно нагріється до 2500 градусів і запросто розплавить стальний корпус човна а потім все вибухне.

Нескінченними сходами деремося на верх 16-и поверхового будинку, найвищого в окрузі. Тут офігенне місце для фотографування заходу сонця, Арки, Припяті та Дуги. А ще - це популярне місце для сталкерів(нелегальних відвідувачів зони) щоб святкувати свій Новий Рік. Наша доблесна міліція про це добре знає, хеш тегами користуватися вміє і доволі успішно цих сталкерів відловлює. Вона запросто може зненацька виламати з ноги твої двері в тихій затишній квартирці десь на восьмому поверсі. Причому зробити це рівно о 23-45 наламавши весь кайф та всіх повязавши. Для них в цьому свій резон, бо як рік зустрінеш.... 
Припять і Арка над Реактором




Головна алея, була










Любов в зоні


Одна з закинутих квартир


Складність нелегального проникнення в зону полягає, насамперед у її розмірах. 30 км в одну сторону, стільки ж назад. Влітку жарко, взимку залишаються сліди. Дикі звірі є цілий рік. Коли холодно можна перейти річки по льоду. А так то тільки по містках за якими стежать. Та часто буває рівно навпаки. Виснажені ходьбою та іграми «в прятки» сталкери понуро йдуть не ховаючись центром Припяті, здаватися. Тут їх «приймуть», «оформлять» і, за 650 грн штрафу з особи, підвезуть на двомостовому «таксі» до зупинки маршрутки «Чорнобиль-Київ».

Спускаємся вниз, попутно заглядуючи в квартири. Доволі комфортні та просторі, багато кімнат, є санвузли та душ. Людям казали що вони виїжджають лише на три дні. Тому майже всі побутові речі на місцях. Можна набрати собі автентичних гранчаків з тої епохи, чи почитати «Народ і Партія Єдині!» Черненко. А от батарей немає взагалі, і меблі лише де-не-де трапляються. В буремні 90-і, коли міцної влади не було, тут завелися металісти. Але не ті, шо слухають Металіку. А ті, шо все ріжуть на метал. А потім в хід пішла мебля та інша цінна домашня утварь. «Нема добру чо пропадати» як співали Брати Гадюкіни. Речі, як і гроші, не фонять. На момент вибуху вони були всередині приміщень і радіоактивна пилюка на них не падала. Та все одно, якось воно неприємно, погодьтеся, спати в ліжку з «радіоактивної» деревини.

Поле Чудес вертикально




Радіаційний контроль


Затарився


Розказують як спуститися всередину реактора


Три Ікса!


Надобраніч Діти


Неспішно, з швидкістю 40 км/год сунемося додому. Так менше піднімається радіоактивної пилюки. Та, раптом, вибухає двигун, а з ним підриваються і наші дозиметри. На максимальній швидкості проскакуємо «рудий» ліс. Тут ще й досі добряче фонить навіть через шумоізольовану бляху Мерседеса. Так триває десь хвилину. А далі знову тихо спокійно аж до готелю.

Ми всі домовилися вранці бути на 7-00 коло бусика. Щоб менше з'їсти, а більше побачити. В дальні села їхати десь 2 години. Дальні– це правий берег Припяті, село Красне що практично навпроти атомної станції через річку. За рахунок поганої дороги, шириною рівно на одну машину, ці села є непогано збережені. Тут можна відчути автентику тих часів. Правда мене більше вразила не так незайманість місць, як їх бідність. 1986 рік, в більшості галицьких сіл вже стояли нормальні цегляні хати з коморами і парканами. А тут всюди неутеплена деревяна одноповерхова забудова ...

Та церква в селі Красне збереглася на ура. Заходячи всередину здається ніби тут недавно хтось був. Тільки от варвари деякі ікони зі стін позрізали. Раз ра рік священник тут править за упокій тих хто на цвинтарі.

Валєра




Мєсная Связь




Церква в с. Красне


Видно куски викрадених ікон








1986


Пішли на коп 😊








Місцева школа мала аж три класні кімнати. Тобто кімнати були так собі, просто їх називали класами. Ще досі можна знайти зошити з «класною роботою» за 26 квітня. Жах! Станція бахнула, а за кілька кілометрів від неї діти писали всяку пургу про піонерів. В одній з хат ще зовсім недавно жили сталкери. Там є свічки, кулькИ на вікнах, ще не застив попіл у пічці. Але назагал десь після третьої хати мені стало нудно. Воно все доволі одноманітне та ще й без сніданку. Тут наша група розділилася на два табори. Менша частина з фотодрочерів і любителів історії тащилася від кожного нового будинку, від кожної нової листівки. Більша група дослідників життя та його приємних сторін хотіла їсти та їхати в Припять дивития на Градирню.

«Дрочер досліднику не товариш» - вирішила більшість та й всілася їсти прямо коло автобуса. Получився самий натуральний «Пікнік на узбіччі» осторонь від галактичних шляхів. Хочу похвалитися, що наші страхи не виправдалися і ці два дні дуже заканало з погодою. Було сухо, сонячно, без снігу і вітру. Сидиш собі на прижмяканій снігом траві, жуєш свій сухпайок і до тебе приходить розуміння: ще один обєкт Done! Наступна планка це хіба що полетіти в космос і подивитися на це все згори. Дочекавшись усіх решта ми поїхали назад в Припять, використовувати решту пів дня щоб виклацати всі кадрики на телефоні.

А зараз дитина в школі головна!


Третій клас церковно-приходської школи


В день катастрофи отримав трійку






чЛєнін, натуральний бандит!




Коли побудували ЧАЕС, то для її охолодження використали річку Припять. З часом почали нарощувати потужність та добудовувати ще енергоблоки. Вийшло так, що річка і водосховище вже не справлялося з охолодженням реакторів. Навіть взимку вода, що забиралася ззовні, була гарячою. Тому разом з 5 і 6 енергоблоками почали будувати і градирню. Це величезна труба з радіатором як в автомобіля всередині. Радіатор поливають зверху водою. Вода випаровується і тим самим охолоджує реактор. Саме ці градирні зазвичай і прикрашають пейзажі багатьох атомних електростанцій. Сімпсони тому яскравий приклад . Ми ж мали змогу втіхаря провірити яке там ехо та уявити яка б це була класна точка для бейс-джампінгу.

На все провсе ми мали 10 хв




Недобудований верх




Зустріли нелегального сталкера всередині








Тут троха фонить усюди






І хтось в такому фоні то все малював!

Центр Припяті зустрів нас гаслом «Ха(у)й атом буде робітником а не солдатом» - обидва значення мають свій сенс і свою епоху. Ми додатково оглянули must have басейн, школу де знімався кліп Pink Floyd та колесо з «Поля Чудес» яке чомусь поставлене вертикально. Це все дуже красиві та мальовничі об'єкти. Але про них не хочеться ні писати, ні їх фотографувати. Настільки вони обсмоктані туристами. Ми, згадавши гру «Сталкер» та ввівши координати «XY-Янів», йдемо просвітлюватися в улюблене місце Васіча -на залізницю. Тут стоїть, чи то краще сказати, стояла техніка яку колись використовували для дефлорації зони. Потім техніку порізали, а мідь та інші метали виплавили в печах що поруч. Янів - це було єдине місце за всю мандрівку де в нас дозиметри тріщали як ненормальні. Звук був прямо як у фільмах про Чорнобиль, так часто-часто. Рекорд сягнув десь 170 uSV/год на Чорній Террі.

Від радіацію башню зірвало






Руйнівник міфів


Ще один міф зручновано. Голем не з глини.

На КПП «Дитятки» нас всіх завели в темну кімнату, розділи догола і перевірили чи ми не світимося. Золоті зуби і світле волосся до уваги не бралися. Тому радіаційний контроль ми всі пройшли успішно. Зрештою, як і наш автобус. Вони ж то не знали що я заекранував свій хабар-пак свинцевими пластинами від автомобільного акумулятора!

«Випий все сьогодні, щоб нічого не лишити на завтра... І дотримуйся цього правила кожен день!» - кажуть розумні закарпатці. А ми, в свою чергу, вирішили поступити точно так само з нашими продуктовими запасами. Не везти ж їх назад у Львів! Вони ж радіоактивні, їх потрібно негайно знищити! Ну а далі «общій вагон забацаного поїзда» Лисичанськ-Ужгород. Мене зранку збудили дві тьотєньки. Вони з захопленням переповідали одна одній що там вчора творилося в тамбурі!

Блондин і Блондинка


Артефакти тої епохи


Х(а)уй атом буде робітником а не солдатом






«Шакал пролает хрипло, Что мертвый круг — ему родня» (с)Арія




Школа в Припяті




Дитячі протигази


Гелікоптер Апач




Тут знімали кліп Marooned










Знаменитий басейн в школі










От козел!


Боянисте селфі «я тут був», а як без цього






Па-па, станція! До наступного разу. Якщо доживеш звісно!


Дорога додому після хорошої вилазки


Всі фотки і підпис до них тут

Звіти з попередніх відвідин Зони Одноденна, Дводенна і Нелегальна

[Bottlehunter]

Чоткий звіт. Ще один з моїх улюблених тру-олдскульна прогулянка Дедміта та АйЕмНейм
https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,2037.0.html

[Stinger]

Раз пішла така п"янка..., напишу і я шось від себе. В ЧЗВ був вперше, давно вже збирався, але все як завжди, то срачка, то пердячка, постійно не виходило, і от нарешті встали зорі і ми з Гандзею вирішили поїхати при любих умовах, бо немашовдомасидіти ;D.
Моє враження від побаченого:
1. Не фонить, практично ніде, ну або фонить не критично, можна фоткати, гуляти, навіть не задумуючись, не знайшов місця, де фон хоча б досягнув 200  Мр/годину (і так, я міряю радияцію в Рентгенах, мені особисто так зручно і більш зрозуміло).
2. Зона не безлюдна. В зоні працює купа народу і підприємств, все живе своїм життям.
3. Зону пиляють на дерево і металл, пиляють массово та нещадно, там крутиться ВЕЛИКЕ бабло і нема на то ради.
4. Монстрів не видів, як і тварин, ну зайців вночі бачили, але то таке.
5. По Прип"яті екскурсії ходять табунами, трафік як в центрі на пл. Ринок, інколи доводиться стояти в черзі з представниками іншої групи, щоб сфоткати якійсь баянний об"єкт.
6. Взагалі, щоб зрозуміти, як і шо таке ЧЗВ, треба туди поїхати, ніякі фільми чи ігри, не дадуть тих вражень і того розуміння, які отримаєш там на місці, коли сам це все побачиш, сам там походиш та відчуєш.

Одже фотки (спробую не повторюватись, хоча це буде дуже складно).

День перший

Потурбовані Експлорери, ранковий вокзал та сранок в КФЦ.









Шпацер до точки рандеву, ранкова забава, інструктаж







Цирк на кпп Дитятки









Чорнобиль, будинок єврейського культурного центра в Чорнобилі, Затон













Роботизована техніка, яка приймала участь у ліквідації.







РЛС "Дуга" та військове містечко































Їдальня ЧАЕС

















Третя черга та градирня (до неї ми ще повернемось)







Чаес та оглядовий майданчик









Прип"ять















МСЧ-126 та підвальчик

















Юпітер































16-ти поверхівка

























Парк атракціонів













Вечір в Чорнобилі

[YserL]

Мабуть немає такої людини, яка не чула про найбільшу ядерну катастрофу, яка відбулася 26 квітня 1986 року о 01:23 на Чорнобильській Атомній Електростанції. Людський фактор із помилками у проекті атомного реактора опустошили 30 кілометрову зону і тисячі людей загинули. Більше 2 мільйонів людей потражало.



Було куплено офіційний дводенний тур, і вдалося відвідати більшість запланованих об'єктів. По дорозі заїхали на площадку техніки, яка брала участь у ліквідації, і яку вдалося відмити до допустимого рівня радіації.



Відвідали секретну ВЧ Дуга, або Дятел: загоризонтальну систему засікання старту ракет.



Це дві антени,  150 метрів і довжиною 500 метрів, і 100 метрів на 250 метрів.



Сплетіння тросів і вібраторів. Вартість системи більша ніж цілої АЕС.



Машинний зал містив потужний на той час комп'ютер, який обробляв інформацію із атени, і виводив у зал:





Відвідали річковий порт Прип'ять.



Завод Юпітер, безліч унікальних розробок. Працював до 1994 року. На фото феритова память, яка не боїться величезних рівнів радіації.



Логіка, укруплені збірки радіокомпонентів. Виглядало гарно і футуристично, но не було надійним.



На заводі розробляли техніку для ліквідації аварії. На фото графітова кладка ативної зони ректора.



Вилізли на 16 поверхівку, звідки відкриваються краєвиди на все місто.



А також на станцію і новий безпечний конфаймент.



Тут зустріли захід сонця над безлюдним містом.



По дорозі зайшли у парк відпочинку.



Переночували у 2 поверховому готелі у місті Чорнобиль. У магазині навіть можна розрахуватися картою. Після 8 вечора в місті комендантська година. Пересуватися можна тільки автомобілем.



На другий день заїхали на оглядову площадку станції. Із НБК рівень радіації впав.



Не віриться, що у 1986 на місці блоку були руїни, які випромінювали смертельні рівні радіації.



Недобулована градирня 3 черги, яка мала охолоджувати 5 і 6 енергоблок.



Всередині високі рівні радіації. Намальований мурал присвячений ліквідаторам.



Станція Янів, грязне місце. Тут незаконно різали на метал радіоактивну техніку.



Залишки тепловоза, який вивозив населення під час ліквідації. Його і вагони просто перевернули із рейок.



Залишки комбайнів, які вже не виїдуть збирати врожай.



Лівий берег цікавий збереженими будинками мешканців.



Церква, раз в рік тут відбуваються відправи.



Жах, який пережили мешканці, які покинули свої нажитки. Чиясь улюблена іграшка.



Евакуйовані діти, і не народжені...



Спогади дитинства, які вкарбувалися на все життя.



Загалом поселення жили небагато, в той час на західній Україні активно будували цегляні будинки, тут переважно деревяні.



Славнозвісний кабінет Припятської школи №2, де знімали кліп Pink Floyd - Marooned.

Басейн, працював до 1994 року.



Ззовні Зона відділена інформаційними знаками.



Величезний обсяг інформації був доступний на http://forum.pripyat.com/ і зараз не доступний.

Також HBO випустив серіал "Chernobyl". Перша серія заінтригувала. Варто переглянути.

Відвідання зони чітко не можна охараткеризувати: це те місце де час застив у радянському союзі,  місце трагедії тисяч людей, місце де один момент перекреслив плани і вніс свої корективи.

[Golem]

А Ви знали що в Чорнобиль можна цілком легально потрапити на власному авто? Переваги очевидні: їздиш де тобі і скільки хочеться. Це не бус, жоден корона вірус не страшний. Ну і виходять хайпові фотки машини на фоні реактора. Також ми взяли участь в поліцейській операції по пошуку сталкерів в зоні. На стороні цих сталкерів, само собою. Вийшла детективна історія з безвісти зниклою неповнолітньою, прослуховуванням телефонів і ящиком Revo. Так що вмощуємося позручніше і читаємо далі.











Все почалося з ідеї фікс поїхати в Зону на двох моїх Джимміках, старому і новому. А коли є ідея то починаєш шукати як її зреалізувати. Один досвідчений дигер, сталкер і просто офіційний гід погодився порішати перепустки в зону.

Група знайомих сталкерів з Вергазом, Саньою Київським та іншими також збиралися в зону на ці ж дати. Але вже нелегалом. Вони попросили доставив їм ящик REVO і палету воду! Наші дві експедиції мали помпезно зустрітися в центрі Прип'яті та потиснути руки. Після чого вилізти на дах шістнадцятиповерхівки і фоткатися на фоні Арки. На наступний день ми підкидаємо всіх бажаючих поближче до Дитяток щоб менше топати назад. І їдемо собі у Львів. Цікаво, весело та по Експлорерівськи нахабно. Жаль що тільки одним Джимміком.

Ящик Рево, початок...






Все пішло не по плану


План для того і є щоб все пішло не по плану. Щойно вони вийшли в Зону та втратили зв'язок на найближчу добу як на Варті опублікували фото неповнолітньої дівчини яку розшукує поліція. Дівчина була з нашої тусовки, ми разом досліджували потік Водний у Скнинівському парку. То ж, не виключено, що нас будуть обдзвонювати з поліції. А в Зоні це паліво і майже гарантоване принімалово. Чому? Зараз дізнаєтеся!

Тушим Паліво


Джиммі - маленька машинка. Сховати в ній ящик REVO і три палети води щоб їх не побачили на КПП «Дитятки» і «Лелів» неможливо. Не треба бути Шерлоком Холмсом аби здогадатися що Женя, ХХХ і Я стільки води не вип'ємо. Значить ми веземо закладку сталкерам. Питання лише яким.. Як на зло, в той день у Зоні було лише двадцять туристів. Це дуже мало. А ми ще й були єдині зі Львова. Отже, сталкери теж мають бути Львівські.

Машина створена для перевозки закладок Сталкерам


Те дивовижне відчуття коли я за кермом в'їхав у Зону Відчуження. Мрія здійснилася! Звідси усе виглядає по інакшому ніж з вікна автобуса. Реальніше та доступніше. Зупиняєшся де хочеш, фоткаєш що хочеш. Ну майже... КПП «Дитятки» фотографувати не можна. На узбіччях деколи таки фонить.

Нарешті я тут!


Їдемо на Дугу


Японець! Після Фукусіми вони в машинах роблять спеціальне місце для наших дозиметрів Терра. Сидить ідеально!


В'їжджаємо у місто Чорнобиль. Тут у нас заброньований готель. Саме так, готель! Чорнобиль - це нормальне жиле місто. З трьома готелями, магазином, церквою і відділком поліції. Мене здивувало що Чорнобиль майже на сто років старіший за Львів.



Магазин в Чорнобилі


Алея Слави


Памятник апокаліпсису зверений із зараженої арматури


По яйцях йому!


Чорнобильський райвідділ

Атомна Електростанція знаходиться коло міста Прип'ять за п'ятнадцять кілометрів від Чорнобиля. Десь посередині між Чорнобилем та Прип'яттю розташовується «ДУГА». Це величезні антени які колись виявляли запуски ворожих ракет. Виглядають ці антени просто бомбезно і є одним з символів Зони. Хоча до самої станції відношення не мають. Коло антен є командний пункт. Там колись розміщувалася приймальна апаратура та комп'ютер. Всередину приміщень ми не заходили, це заборонено правилами. Фото в звіті ми взяли в сталкерів ;)

ще один чЛєнін


Чувак що настроював камери на Дузі


Махіна!


Я теж цього року!


Дуга довжелезна. Так просто і не обійдеш


Суперсиметрія








Табло з пункту керування Дугою




Людина для масштабу




А цю частину колись пилили на метал








Ці антени Дуги уціліли виключно завдяки радіації. Підірвати їх не можна бо здійметься радіоактивна пилюка, буде землетрус, старий саркофаг і все таке. А різати антени у повітрі вартує дорожче ніж метал з якого вони складаються. От вони і стоять на радість туристам.

Малюнки французького мандрівного хуйдожника. Це перший. Тут і далі фото Сталкерів


Командний центр Дуги






Там було табло де відображалася вся інформація






Пусті стійки з обладнанням на 2 поверсі


Елементна база до-каемкової епохи. 70-і роки


Столовка Дуги


Показано вибух на станції




Ну і всякі щити в командному пункті














Тут добре видно чому саме Дуга. Так проходив сигнал




Хлопець залип в монітор


Оранжеві но...


Пожежна частина щоб гасити Дугу в разі чого


Кінотеатр військового містечка коло Дуги. Окремо фільми для особового складу. Окремо для цивільних.


Тут виголошувалися полумяні промови


Олімпіада 80-х


Ваня пойняв;)


Звалка розкурочених блоків коло Дуги


Колись це все вартувало мільйони карбованців


В будці сторожа все найцінніше


Все що залишилося від зйомок серіалу


Так до карантину возили іноземців


Четвер. Сталкери успішно зайшли в Прип'ять і відписали що сидять голодні, змерзлі і тверезі. Попросили якнайшвидше підвезти запаси. Ми проскочили Рудий Ліс і добре що зупинилися пофоткатися коло знаку Прип'ять. На всіх парах до знаку підлітає поліцейська Нива і починає питатися у туристів чи не бачили вони Сталкерів. Що ми, що інші групи в Прип'яті ще не були. Маємо надійну відмазку. Тому поліція поїхала собі далі.

Тут колись було село Копачі. Тепер Пункт Захоронення Твердих Радіоактивних відходів


Джим в десятці!


Ну як то просто так вийти з машини без дзеркала :)


Фонить навіть тепер


В машині троха менше. Все таки екранує


Вже зібралися були їхати до Сталкерів як...

Я передав інформацію про поліцію нашим щоб ховалися. Бо в Зоні почався шмон і краще почекати поки все вляжеться. Тому ми поїхали фоткати Джима на фоні ресторану Прип'ять, готелю Полісся та інших типових принад. З часу мого попереднього візиту тут побільшало всіляких графіті та поменшало артефактів. ХХХ казав що минулого року тут по дев'ятсот відвідувачів одночасно могло бути.

Класичний селфі спот


Святодій тут би кінчив




І тут також


Автомати з содовою це постійне джерело гранених стаканів для сталкерів


Якась частинка так злобно тут фонить


А це місцева лікарня. Про поширення коронавірусу в ті часи ніхто ше не чув. Тут і далі фото сталкерів


Дрочити - 100% ефективність!


Журнал абортів тих, хто не послухався


№2


VIP палата для малят начальства


Тут робили аборти


№3 Зачаття




№4 Готовий продукт. Ця картина мені подобається найбільше


Лікарняні будні


№5 Діти підросли і пішли до школи


Дивно шо обладнання не демонтували і не продали. Все атки воно коштувало троха рублів


У підвал з одягом пожежників ми не спускалися :)


Прип'ять стає значно цікавішою коли ти на авто і нема людей. Відчуваєш себе нелегальним дослідником який потрапив у закинуте місто. На машині відсутня рутина подорожей великою групою. Оце вічне зайшов, вийшов. Через вікно нічого не видно. Не вистачає часу роздивитися. То ж я повністю задоволений що поїхав саме за кермом.

Колись і тепер


І як таке чудо вціліло всі ці тридцять років!


Арка. Тут і далі фото сталкерів


Вид на центр Припяті


Десь там зачаїлися наші


Підераси


Робили на совість. Союз розвалився, герб лишився.


Збережу тут пару фоток Джима шоб потім знав де  шукати




Дональд Трамп


Радянський супермаркет


Найвпізнаваніша фотка з Чорнобиля








І тут я вперше побачив кажана сережд білого дня. Він просто собі літав попри нас

Ми просто собі гуляли до нас з кущів вискочив... поліцейський. Він подивився на Женю і недовірливо спитав:

- Скільки тобі років?

Женя назвала цифру значно більшу за шістнадцять. Поліцейський розчаровано розвернувся і передав по рації що це не ті. Але з цього моменту вони нас вже не полишали і ходили по п'яткам. Ми ж зв'язали нашу львівськість, ящик Рево, сталкерів та зниклу безвісти неповнолітню дівчинку і нам стало зрозуміло кого саме вони шукають.

Нас пильнують


Але ж у нас є Джиммік! ;)

Настав вечір. Втомлені ми верталися до готелю як мені подзвонив невідомий номер.

- Вас турбує залізничний райвідділ міліції. Чи знаєте Ви ААА і БББ?

Звісно що я, як адміністратор дігерського форуму Експлорер, знав їх. Ми разом знімали репортаж на 1+1 і ходили по парку з начальником департаменту мерії. Тому морозитися не було сенсу.

- А чи знаєте Ви що БББ пропала безвісти і знаходиться в розшуку?

Це я теж знав бо було написано на Варті.

- Давайте не будемо грати в хованки. В нас є інформація що вона знаходиться в Чорнобилі. Передайте щоб скинули свою фотографію з написом що все добре. А ми тоді закриємо справу.

З такими от краєвидами я вів всі ці розмови


Пятий енергоблок


Я пообіцяв шо напишу в загальний чат і якщо вона його прочитає то я фотку перешлю. А він, в свою чергу, попросив щоб я пояснив «дітям» що лазити погано.

На КПП «Лелів» охоронець ну дууууже незадоволено дивився на наш пустий багажник. Але я пояснив що ми викинули продукти в яму у центрі Прип'яті де все сміття лежить. Щоб не заважали в багажнику. Бо нас пасуть і закладку не лишиш. :) Далі готель, повна відсутність звязку з нашими. Далі тишина як в підземній шахті і міцний сон до ранку.

На наступний день ми поїхали на лівий берег Прип'яті, на нетуристичні місця. Тут знаходяться відносно цілі покинуті села. Туристів сюди возять рідко, мародери їх теж минували. В одному з крайніх сіл «Красне» є одна з трьох вцілілих церком у Зоні. Ми думали спокійно тут погуляти поки все там не вляжеться в Прип'яті. А тоді поїхати наших підвозити. Але де там! Посередині дороги нас наздогнала нацгвардія. Потім ще кілька авто проїхало. З документами в нас все було гаразд, але не покидала думка «щось їх тут забагато...». А потім Вергаз написав що їх прийняли. Прийшли до них просто у квартиру і спиталися «Ви знаєте де знаходитеся?»



Сьогодні ми перші хто розбудив цю ахрану


Дорога по лівому берегу Припяті


Згорівший ліс. Як сюди перекинувся вогонь через річку - загадка.


Все що лишилося від згорівших хат


Ці комбайни колись збирали радіоактивну пшеницю і відправляли в штати за пів ціни


Гриби фонять менше ніж комбайн


Ну звісно! Нам сюди!


Залізниця на Сволотич. Зараз проїде електричка.








Нацики


село Красне


Тут попереднього разу ми їли сухпайки і чекали Роя


Одна з трьох церков що збереглися в ЧЗВ






Ліземо на Дзвінницю


От шо мені не подобається в православії так це от ці дзвони з газових балонів. Якось дуже по пролетарськи






В школі відчутно поменшало паперів. Фото з інтернету


Дитячі малюнки тих часів


Прочитавши назву книжки я спочатку подумав щось інше


Як нові! Аж не віриться що їм стільки років!


Всередині ощадкаси. Фото з інтернету


Якщо ви думаєте що це просто знайти сталкера у Прип'яті то це зовсім не так. Місто на 50 тисяч мешканців. Один будинок це дев'ять поверхів, кілька під'їздів і купа квартир. Фізично обійти всі ці квартири дуже часо-трудоємко. А таких будинків тут під сотню! Якшо сталкери самі себе не спалять шумом, світлом чи ще якось то єдиний спосіб це....

Вірно, прослухати їх мобілки! Саме так, за словами поліції, вони їх і знайшли. Інтернет був поганий а телефон тягнув. От хтось і проговорився по телефону де вони живуть. А також що на смітнику є чим поживитися. Прослуховувати телефони без рішення суду, само собою, що незаконно. Але ж ніхто нікого не слухав... Поліція це в жарт говорили. Вони просто випадково натрапили на квартиру зі сталкерами. :)

Від поліції всі сталкери отримали по цінному сувеніру із зони, такий не купиш у ларьку Чорнобиль-туру.  А саме: адмінпротокол за проникнення.

Може і добре шо їх прийняли. Починався дощ і йти ще стільки само назад було би дуже важко. Та й поліція і батьки видихнули з полегшенням.

Класичний ракурс!


Фон стабільний




Басейн що працював до 1998 року. Тут і далі фото сталкерів


Щось стрілки не ту годину показують


Дитячий протигаз в школі








Тут яма. Обережно автомобілісти. Реально можна провалитися


Дитячий садок. Фото Сталкерів




Недавно тут був ремонт


До нього люди відносяться по різному


Але хтось старався, працював. Тому шкода праці








Ура! Я знайшов збитий літак.


Авто Транспортноє Хозяйство


Тоді цим танком розстрілювали ліквідаторів-дезертирів. Щоб "добровільно" йшли прибирати радіоактивні відходи


А зараз просто іграшка








Точно! Наступний значок Експлорера виглядатиме саме так






Каналізаційно-Насосна станція в Припяті


Всередині типовий глибокий колодязь




Прип'ять опустіла. Вцілілі Сталкери обнагліли вкрай і повилазили на поверхню. За пів дня ми двічі їх випадково зустріли поки спокійно оглядали школу, басейн, дитячий садок, Юпітер, АТХ і градирню. По суті побачили все що нас цікавило та й поїхали на вихід

Юпітер.


Тут наливають пиво "Чорнобильське Світле"


Цікаве місце?


А Х*й там!


Всередині вентцеху. Фото  Сталкерів


Бокс з ведмедем-мутантом який вирвався на волю




Лівосторонній та правосторонній рух Гусів


Лампова радіола 60-х років. Дивно, бо Юпітер був сучасний завод і тут  мали бути транзистори


Тоска одним словом. Все цікаве вкрадено до нас.


Діснейленд по Українськи


Ну все, їдемо на вихід. Вєргаз завьот!








Останній на сьогодні


КПП "Дитятки"


Все чисто! Можна їхати додому


Половина Експлореру була б розчарована моїм звітом якби я не сфоткав їм оце. Обід в Зоні на ЧАЕС


За 168 грн в центрі Львова можна поїсти краще


На КПП «Дитятки» стояв Вергаз, Саня і купа ментів. Саня, як завжди, був у центрі уваги. Виявляється ментів викликав він сам. І він же від них зараз отримував тягла. А все почалося з.... Ні, не з дівчини. А з алкоголю. Випивши хлопці почали фоткатися на КПП «Дитятки.» Звідти вийшов АТО-шник Вова і ножом попробивав все спиртне яке Влад проніс через всю зону. Саня не зміг цього стерпіти та вирішив його «провчити».

Все почалося з цієї фотки


Потім було таке...

Коли ми приїхали коло хлопців вже кучкувалися поліцейські


Спочатку була одна машина, потім стало дві. В Шевроле Вергаза заставили написати пояснюючу. При тому що він вже мав протокол. Ми ж мусіли довго і нудно його чекати.


Характерна поза Сані в якій він не встаючи просидів весь час поки я був на КПП "Дитятки"


Дивлячись на відео дії охоронця адекватними назвати важко. Як і бажання неповнолітніх сталкерів бухати прямо на КПП. Так шо 1:1. Знайому Сані продовжували тримати у райвідділі в Чорнобилі аж поки за нею не приїдуть батьки. А ми з Вергазом поїхали у Львів. А Саня лишився проконтролювати цей процес.

Вечір і розслабуха


А це вже ранок і нас чекають нові пригоди. Але про це в наступному звіті ;)


На завершення перепрошу всіх сталкерів кого прийняли в той день через пошуки неповнолітньої. Ніхто цього спеціально не хотів. Ну і прохання адміністрації не чіплятися до нашого екскурсовода. Він чесно виконував свій обовязок, за всім слідкував і нічого не знав і знати не міг що ми хочемо закласти закладку. :)

[mrBodia]

Всім привіт!
Це була дуже спонтанна поїздка, вранці мені дзвонять мої друзі і питають: їдеш сьогодні з нами в ЧЗВ?  І довго не думаючи я погоджуюся!  Після дзвінка стояли довгі пошуки всього необхідного обладнання і не менш довгий похід по магазину.  Взявши з собою всю необхідну провізію і амуніцію о 18:00 ми були на Дитятках.  Дочекавшись закінчення всіх офіційних екскурсій ми почали пробратися до точки нашого залаза.  Пройшовши колючку ми опиняємося на місці, назад шляху немає!  Пройшовши через ,, Протокольний ,, і перебігши в ліс почався наш маршрут до міста Чернобль! Перевівши подих покинутому селі З.



і довго не думаючи продовжуємо наш маршрут, часу мало, а подивитися хочеться побільше.  Прямуємо до Прип'яті!






Через велику кількість офіційних екскурсій нам довелося чекати поки всі підуть і тільки тоді ми змогли трішечки погуляти містом і пофотографувати.







,, АТГ-2,,












Ковш смерті


На таємному об'єкті ,,Чорнобиль-2,, нам довелось тікати від охоронця але через деякий час ми повернулися)






Це був дуже цікавий досвід. Нажаль часу було мало і нам довелося йти додому.


Зона - чарівне місце яке постійно тягне до себе!