Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Golem

1
Дякую Нелегалу за допис. Додам для історії пару фоток як воно будувалося. По суті вони завели дві труби в колодязь куди я спускався. Пустили їх під землею до тої будки і там встановили вентилятори. Висота труби витяжки на око метрів 10, не більше. Чому не можна було будку і вентилятор поставити зразу над колодязем... А трубу зробити вищою... І грубшою...

Середина будівництва. Будка вже готова.


Труб ще немає


Ось вони. Чомусь дві малі а не одна велика


Фундамент будки і отвори для труб






Знову дам привязку до будки














Труби вже поставили


І завели всередину








ну а далі поштукатурити і намарафетити










Відео зсередини
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8jqBS5-Iu_Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8jqBS5-Iu_Y</a>

2
Пісня про те, що роблять при вимкненому світлі...

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=nBuxfwLGWLI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=nBuxfwLGWLI</a>

Давай виключим світло і будем шатати
Залаз, що не можна домкратом зламати,
Не можна підняти, неможливо зірвати,
А тільки шатати, тихенько шатати.

Давай шатати об’єкт, шо солдати
Не вміють сховати, не хочуть пускати.
Давай від мене і до тебе шатати,
Шатати, аж поки не прийдеться тікати.

Замок впав, тихо в вентшахті.
Як добре, що ми навчились шатати,
Герму, шо ніколи не змогли би зламати.
Герму, за якою вдалось побувати.

Ми будем з тобою ходами блукати,
Шукати склади, пломби зривати.
Ми будемо жадно весь хабар забирати,
А з ним і драгло, баригам здавати.

«Чекай» прошепчу тобі просто на вушко,
«Пішла на обхід чергова служба».
Та ми ще маєм, що пошатати...
Та ми ще маєм, що розібрати...

Як світло проб'ється через гермо-штори,
Ми знов на поверхні, як всі заговорим.
А поки ше темно є в нашій вентшахті,
Давай з тобою будем далі...

3
Відео з цього походу

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=zCvVIKMFhFM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=zCvVIKMFhFM</a>

4
Вчора ми дослідили німецький літак HE-111(Heinkel) коло Долини. Нам вдалося повністю ідентифікувати екіпаж, дату та обставини катастрофи. На місці загибелі встановлено пам’ятну табличку. Нас було тринадцять чоловік. Та навіть попри таку кількість людей ми не знесли і половини знайдених деталей. Стільки їх там було. Усі вони підуть в музей збитих літаків ДСВ в Україні. Роботи над створенням музею вже розпочато.

Наша команда


Частина чобота


Пам'ятна табличка загиблим людям


Перебираємо знайдені деталі


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Uw_XNNHwsnw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Uw_XNNHwsnw</a>

Літак HE-111 був бомбардувальником. Він летів з Кросно (Польща) в Чернівці. В той день були погані погодні умови, снігопад. Радянські літаки не піднімалися в повітря взагалі. Екіпаж Хенкеля був молодий, найстаршому пілоту було лише 25 років. Вони врізалися в гору та загинули на місці. Місцеві жителі розповідали про кістки яких багато знаходили навколо літака. На момент нашого приходу кісток вже не було.

Знайдений літак


Шильдик від літака


Бейджик пілота


По ньому і ідентифікували екіпаж


Ми уважно дослідили місце катастрофи. Серед знайдених речей був жетон пілота, деталі парашутної системи, генератор BOSH, елементи шасі, вихлопної системи і двигуна. Вони розкидані вздовж прямої падіння і мають ознаки горіння. Були також і підошви від взуття.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=IS1VNZ_7r4M" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=IS1VNZ_7r4M</a>

Уламки літака, чорний метал


Частина підошви














генератор BOSH


Бірка на генераторі


Поплавлені частини на дереві


Кожух від двигуна








Деталь від парашутної системи


Частина вихлопної труби








Частина поршня


І блок двигуна!








Обойма від пістолета






Стійка




Столовий ніж


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=NCTHJtR0-Ro" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=NCTHJtR0-Ro</a>

Ця робота зайняла в сумі три роки. Саме стільки часу знадобилося Андрію Кірянову та Ярославу Бреславському щоб зібрати докупи всі деталі головоломки. На цій історії можна ставити жирну крапку. І продовжувати працювати далі над пошуками інших бортів. Дякую Ігору Івашківу, Андрію Сенишину, Цезару, Роману Андріїшину, Михайлу Палюху, Віктору Павліву, Євгенію , Руслану Марчаку і Андрію Шустіку за чудову вилазку!

Йдемо до місця падіння


Руфус


Akve i Віктор Павлів


Дорога в гори


Два турбо-двигуни


Літак падав так










Ярослав показав нам це місце












Таким ми залишили місце падіння літака після себе


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8J6JUf_fykM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8J6JUf_fykM</a>

5
Я не лишусь з тобою

Якось вертаючись з однієї з вилазок хлопці розповідали про Байконур. Мене вразив факт якшо місцеві лапають сталкера то вони роблять з нього раба. А щоб не втік підрізають сухожилля на ногах. Пустеля навколо, нікуди ти не дінешся. Ця пісня про одного з таких сталкерів якого якраз ведуть у табір. Ну і "Ксена - принцеса воїн" в берцах теж є 😊

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=bbkEVJgrBUs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=bbkEVJgrBUs</a>

Що ж це я
Що ж це я не зумів
Заховатися вчасно
Все ясно
В неволі тепер і назавжди
Пізно вже йди
Іти з об'єкту
Я залию тобі, я залию усе лице
Балончиком з перцем

Хто ти є ти взяла весь мій хабар
І не віддала
Хто ти є ти випила все бухло
І п'яною спала
Твої берци топчуть будять мене
Іти за тобою
Хто ти є? І ким би не була ти
Я не лишусь з тобою
Я не лишусь з тобою

Що ж це я
Що ж це я не зумів
Затушити тебе тоді
Сьогодні
Сьогодні тікаю
Від тебе тікаю
Тікаю від тебе
І тішусь із себе
Я залию тобі, я залию усе лице
Балончиком з перцем

Хто ти є ти взяла весь мій хабар
І не віддала
Хто ти є ти випила все бухло
І п'яною спала
Твої берци топчуть будять мене
Іти за тобою
Хто ти є? І ким би не була ти
Я не лишусь з тобою
Я не лишусь з тобою

Я залию тобі, я залию усе лице
Балончиком з перцем

Хто ти є ти взяла весь мій хабар
І не віддала
Хто ти є ти випила все бухло
І п'яною спала
Твої берци топчуть будять мене
Іти за тобою
Хто ти є? І ким би не була ти
Я не лишусь з тобою
Я не лишусь з тобою
Я не лишусь з тобою

6
Лазячи по старих об'єктах, горищах і так далі попадаються старі продукти. Хто пережив війну мав звичку робити запаси. Вирішив створити окрему тему для таких от знахідок.

Ось продукція з Ходорівського цукрового заводу. Заначку зробили коли народилася власниця горища. Зараз цьому цукру коло 50 років. Їістівний і дуже смачний :)











Викладайте свої знахідки!

7
В цьому звіті мова піде про гору Ополонек у Надністровських Бескидах що коло Турки. Не чули про таку? В цьому і фішка! Туризм тут лише починають розвивати. Тому в горах немає ні маршрутів, ні самих туристів. Зато є багато мальовничих вершин та галявин де можна залипати годинами. Двадцять років тому такими були майже всі Карпати. Дикими, без людей та маркованих маршрутів. Тут вони такими і збереглися.

Вид з гори Ополонек


Це все мої Карпати


Бескиди хоч і невисокі, але дуже мальовничі


Маршрут на карті


Добирання зі Львова до Турки займає до двох годин часу. Далі ми їдемо дорогою Турка-Східниця до села Ясениця. І тут починаються наші пригоди. Найкоротший шлях на гору Ополонек пролягає через село Ясенка-Стецьова. Від крайньої точки куди можна заїхати машиною до вершини година ходу. Нагору веде мисливська дорога. Це оптимальний варіант для одноденної мандрівки або матрасування на вершині з ковбасками.

Вихід з гори Шимінець на хребет Ополонека


Перший привал


По хребту всюди галявини. Видно мисливську будку. Значить є дичина


Місце щоб позалипати


Падаємо і ми відпочити


А також політати


Сергію все подобається :)


І мені теж


Проводимо дослідження навколишніх вершин


Там десь далеко є колиба


Спуск до села


Тру село! Таке як має бути


Це ми побачили в одного дядечка на подвір'ї


Як Ви думаєте що він робить?


Таке от чудо!!!


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=iQ29znMTHCY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=iQ29znMTHCY</a>

Каже шо деревяними стяжками правильніше скріпляти бочку


Дорога до села цілком проїзна


А це вже хобітанія в селі Кіндратів


Ми ж з самого початку вирішили зайти на Ополонек з села Кіндратів через сусідній хребет і гору Шимінець. А потім через Ясенку-Стецьову вернутися до машини. Задумка була дослідити якомога більше краси за раз. Ми не вірили що справимся за один день.Тому несли на собі намет, казанки і пиво.  Але  піднатужившись все таки вклалися за один світловий день намотавши 38 тисяч кроків. А ночували вже на березі річки Стрий коло машини. І це було правильне рішення.

Старт коло церкви


Далі містком на той берег річки


І второваною дорогою в гори


Нам на ці ось горби


В кінці цієї галявини буде поворот на лісову дорогу


Пройдений шлях з села Кіндратів


Чому ми так зробили? Бо Бескиди нам гарно зайшли! Мандрувати було цікаво та нетяжко. Але жарко. Сили залишалися і дуже хотілося скупнутися в річці. Що ми і зробили. А наступний день витратили на інші цікавинки Бескидів.

Вийшли на хребет. Йдемо до гори Суха


Дорога хребтом


Не користуйтеся дешевими китайськими компасами. Вони показують кожен в свою сторону


Грибів було море. Але нам не до них. Ми прийшли за Красою!


Досвідчене око щось знайшло!


хату бачите?


Є азимут! (с)Сергій


Попри наші побоювання весь маршрут виявився прохідним. Дертися буреломами не прийшлося. Загальний набір висоти склав 650 метрів. Довжина маршруту 20 км. У селі Кіндратів машину можна залишити коло церкви.

Дорога лісом між вершинами


Взуття на всі випадки життя


Деякі вершини стежка траверсує


В кінці цієї галявини праворуч




Потім спуск з одного хребта і підйом на гору Шимінець


Спуск. Хребет Шимінець і Ополонек попереду. Про це вже написано спочатку звіту


Ранковий релакс


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=uuUM_YCRxUA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=uuUM_YCRxUA</a>

І купання в річці Стрий


(с)Сергій


Будучи в тих краях як не заїхати на водопади Лазний і Сопітський. Колись про них мало хто знав. А зараз це точки притягання. Людей море але не так багато як на Камянці. До обох можна підїхати машиною якшо в тебе Suzuki Jimney. 😉 Ну і Тустань само собою.

Церква в Ясениці


Незрозуміла бетонієва штука посеред поля в Ясениці. Тут таких кілька


Дорога Турка-Східниця без ям :)


А це ми приїхали на хату коло Зубриці. та сама яку ми бачили вчора з хребта


Нею опікується лісництво


Тими горбами ми вчора йшли




Дорога до хати лише для підготовлених авто


Капличка в кінці села Зубриця


Дорога на Росохацькі полонини за капличкою


Лишили на процвітання Експлорера


Просто проїхатися тут то вже в кайф


Борщовик коло Кропивника


Ми хотіли тут скупнутися в річці


З гарним краєвидом на міст


Аж раптом на нас почала насуватися гроза


Селфанутий


написано ж "ту стань". От всі і стоять в черзі


А ми перелізли через скелі без черги








Вилізли з цієї ось нори


Шукаємо закладку в Уричі


Фото для Мері


І гордо виходимо повз чергу без квитка :)


Недобудована ГЕС на річці Стрий


Дорога до Водопаду Лазний


Сергій наверху для оцінки масштабу фото


Купатися тут зле. Вода сильно бє по всьому


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=_1_wx5Z1F-0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=_1_wx5Z1F-0</a>

Сопітський водопад


Сім років тому тут не було ні душі


А зараз приємно згадувати що я був одним з перших хто описав його в інтернеті. І цією красою тепер милуються багато людей


Тут колись я відпочивав на галявині. Зараз Борщовик вищий за Джимміка з Багажником


Напівзруйнований міст через Стрий


Від пляжу ні сліду. (с)Сергій


Бескидська ідилія


Так шо беріть карту в руки і створюйте свою пригоду Надністровськими Бескидами!

Дуже дякую Цезару і Сергію за чудову Компанію!


Тустань. Фото Сергія


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=v4WFW9i4XFE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=v4WFW9i4XFE</a>

8
Інженерні Споруди / Re: Зубра
« : 30.06.2020 16:24:25 »
Додам сюди кілька матеріалів про Зубру. Щоб з часом не загубилося.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vuknpcp79ss" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vuknpcp79ss</a>

Стаття про Зубру на Сихів Медіа



ще одна стаття на Твоє Місто


Мені дуже приємно що люди перейнялися долею Зубри. Вони лайкають і репостять матеріал, таким чином впливаючи на владу і показуючи що це потрібно зробити. Коли вони і ми це завершимо то матимеме не просто озеро. Ми матимемо приклад Європейського міста з екологічною свідомістю.

9
Ми з Цезарем спонтанно підірвалися та просто поїхали на південь. Без будь яких планів зате з гарною компанією і сильним бажанням побачити Україну. В результаті ми відвідали одинадцять областей і скупалися в чотирьох найбільших річках Неньки. Побували в її тепер найпівденнійшій точці Вилково, полюбувалися кристалами в печері Атлантида, звісно що катакомби і движова Одеса, ми ж дігери. А потім чисті пляжі з дикими дельфінами коло Затоки.

Катакомби в Одесі


Білгород-Дністровська Фортеця


коло Коблево


Але й це далеко не все. Був ще географічний центр України, фортеця в Білгород-Дністровському, Коблево, радіотелескоп Уран-4, неймовірно красива Бакота, Дніпро ревучий в найширшій його точці, Канів та недобудована АЕС «Орбіта». В сумі поза двадцять місць.







За всю дорогу в нас жодного разу не поміряли температуру та не перевірили документи. В Одесі заклади працювали як завжди а люди ходили без масок. І це було наче повернення в нормальні часи. Карантин карантином, а відпочинок по розкладу.



В цьому пості я опишу наші пригоди, наведу маршрут та покажу ключові цікаві точки вздовж нього. Їх є насправді значно більше, легке гугління і на все про все навіть три тижні не вистачить. Використовуйте цей пост як путівник для планування власної відпустки. Чи просто як гарне чтиво про пригоди шалених дослідників України.



День 1.

В Одесу на авто можна попасти за день. Ми ж вирішили розтягнути задоволення і провідати печеру ««Атлантида».» в с. Завалля коло Кам’янця-Подільського. Вона знаменита неймовірними кристалами та особливо теплим прийомом у місцевих спелеологів. Відносно недавно там відкрили кілька нових районів печери. То ж нам кортіло побачити місця в яких мільйонами років ніхто до не був.







Восьма ранку. Виїзд зі Львова займає двадцять відсотків часу до печери. Потім Тернопіль і в сумі за п’ять годин ми на місці. Беремо все необхідне спорядження напрокат і вйо під землю. Можна було лізти і зі своєю спорягою. Але б прийшлося її, брудну та сиру, возити потім за собою весь тиждень.









В інтернеті є достатньо описів печери «Атлантида». Як і решта місць з цього звіту. Тому я на цьому зупинятися не буду. Просто називатиму точки вздовж маршруту і ключові цікавинки кожної з них. Також в цьому звіті всі відстані наводитиму в годинах, а не в кілометрах. Бо сто кілометрів трасою «Київ-Одеса» і стільки ж «Умань-Черкаси» це дві великі різниці. При плануванні маршрутів ми використовували Google maps

Так от, Атлантида має реально великі та дуже красиві кристали. Загальна довжина печери шість кілометрів. То ж, на відміну від Оптимістичної, за кристалами далеко йти не прийдеться. Але це справжня печера з розпорками, роддомами та раколазами. Більшість місць доступні для людей будь-якої комплекції. Місцеві спелеологи постійно працюють над її розширенням. То ж будучи там обов’язково спитайте про новинки та допоможіть їх відкопати.



















Попри базу та печеру протікає повноводна річка Збруч. Це було наше перше купання у цій мандрівці. Тепла і приємна, вода доволі непогано відмиває глину і розчиняє ранковий бодун. Спали ми як убиті в туристичних будиночках на території бази. Можливий варіант з наметом. Але ще встигнемо «поніжитися» на карематах 😊

День 2.

Неподалік Атлантиди є Кам’янець-Подільський та Бакота. Це середньовічна фортеця та неймовірний каньйон. Обидва місця самі по собі заслуговують щоб спеціально заради них сюди їхати. До Кам’янця від печери Атлантида годину на авто. Стільки ж до Бакоти. Там нагорі ми собі організували мальовничий обід на фоні Дністерського каньйону.













Наступним нашим пунктом був Могилів Подільський. Це мальовниче та дуже горбисте містечко на кордоні з Молдовою. І до нього ведуть неймовірно глухі та серпантинні дороги. Наша ідея була їхати попри Дністер і кордон з Молдовою щоб побачити ту Україну, яку зазвичай минають трасою. І ми не прогадали. Тут реально зовсім інший світ. Їдеш і розумієш яка Україна може бути різна.

Закінчилися дороги і почався Песець


На жаль саме в Могилеві-Подільському почалася гроза і ми просто пофотографували той берег Дністра з-під парасолі. Після цього поїхали вже без зупинок в Одесу по трасі. Але якщо мати більше часу я б тут зупинився на другу ночівлю.

Дністер і кордон з Молдовою


Хоча ні, зупинка була. В селі Печера коло Немирова є залишки млина Потоцького, ГЕС і ще кілька красивих індустріальних споруд минулого століття. Вартує щоб зупинитися і пофотографувати. Також в селі є ще палац Потоцьких. Але туди ми вже наступного разу.















В нас був варіант заночувати в Одесі в Катакомбах. Але хотілося відчути атмосферу центру міста, її порту, поїсти смачних стейків. Ціни на готелі в Одесі нижчі ніж у Львові в карантин. А тут його ще й немає. За час нашої подорожі в нас склалося враження що карантин видумали Западенці аби сидіти дома і не ходити на роботу. Ми проїхали 11 областей, 3300км. Температуру і маски ми бачили лише у Львівській. А Одеса жила як завжди.



Типова Одеська Електрика




Гарно попоївши в центрі ми ушатали дах старого будинку в центрі і задоволені пішли спати.





День 3.

В Одесі є море? Яке море? Не чув! А от Катакомби… Як Львів знаменитий Полтвою так само і Одеса своїми катакомбами. Їх тут є багато та різних, можна днями блудити та так і не вийти на поверхню. З нас до того ніхто в катакомбах ще не був. Тому ми просто хотіли скласти загальне уявлення про них.







Село Нерубайське коло Одеси. Знайти вхід у Катакомби неважко, тим більше їх тут є багато. Всередині йде лабіринт ходів видовбаних у ракушняку. Стояти можна на повний зріст. Або йти не згинаючись невідомо куди. Ширина, висота та конфігурація ходів змінюється, але суть залишається та ж. Це просто штучні копальні будматеріалів. Як робочому захотілося, так він їх і робив. Якоїсь історичної чи археологічної цінності вони нести не можуть. А от служити КАКА-комбами, сміттєзвалищем чи місцем для тусовок – запросто. Що в принципі ми і спостерігали.













Те що вони великі та фотогенічні – факт. Реально можна ходити годинами і втричі довше вертатися назад. Бо ці місця дуже блудливі навіть для досвідчених. Але щоб я хотів сюди вернутися ще раз – ні, загальне уявлення вже склав.





















Неподалік в інших катакомбах був музей. Поруч з сучасними радіостанціями Р-105, бетонними склепіннями і картонними кулеметами Максим нам розповідали про партизанщину. Виглядало троха роздуто, але для контрасту з дикими катакомбами годилося. Рекомендую його відвідати також.













Ну а далі пляж Лонжерон в Одесі. Якщо чесно, я очікував гіршого від пляжу в центрі такого великого міста. Чистою воду не назвеш, але назагал нічого. Ми згадали як то бути в громадському місці без карантину.









Одеса має багато спільного зі Львовом. Як мінімум стару архітектуру та камерну атмосферу в центрі. Тут, як і у Львові, вся движуха відбувається в старому місті, легко в неї влитися. То ж побудьте в Одесі, відчуйте як воно гуляти по Дерибасівській без маски.











День 4.

«-Чіво, ми здуру забукали гготель на дві ночі?» - приблизно такі були мої думки зранку. Але після пробіжки та пляжу ми усвідомили що пів дня вже пройшло, а ми ще досі тверезі. Гарно пригорівши з обох боків ми поїхали в Коблево подивитися на їх винзавод. І тут ми лоханулися чи то пак це була наша западенська проф-деформація. Ми ж то привикли що на кожну сироварню, кожен винзавод завжди і радо водять туристів. Це ж реклама і гроші! А тут ні, усе закрито і максимум можна купити вина у фірмовому магазині. Хоча і це теж не погано.











Зате поруч можна скупнулися в Тилігульському липані що відділяє Одеську область від Миколаївської а також заїхали на замок Курісів. Це не стільки замок скільки жила резиденція місцевих магнатів. Була… Він дуже красивий та своєрідний. Туди пускають за гроші які потім йдуть на його реставрацію. Також поруч є кілька закинутих коробок гуртожитків щоб полюбуватися на все це з даху.





























Ну а далі движуха, прогулянка нічним портом, Потьомкінські сходи що названі в честь Броненосця та віддирання приставучих дівчат.





День 5.

Раніше першої ночі спати ми не лягали. Але щодня без проблем вставали о 8 ранку і їхали далі. Тому що голова вільна і відновлюєшся швидко.

На разі Одесу ми побачили всю і нас цікавив нульовий кілометр. Древні Греки заходили в Дунай з моря, а не з суші. Тому і рахували відстань не від витоку річки як прийнято, а від її впадання в Чорне море. Також це є найпівденніше місце неокупованої України. Приблизно на рівні з Євпаторією. Заїхати туди на авто без зупинок можна за п’ять годин. Але по дорозі стільки всього цікавого що ми ледве справилися за два дні.

Перша точка це радіотелескоп УРАН-4 на березі річки Дністер коло села Маяки. Він використовувався для дослідження іоносфери та детектування фактів запуску балістичних ракет. У порівнянні зі схожим об’єктом коло Шацька тут антен менше і стан їх плачевніший. Зате паркан відсутній, на фоні є лиман що дає волю для фототворчості.











В Збручі купалися, тепер настала черга Дністра. В центрі села є непоганий пляж. Вода тепла, але мутна. Все ж таки в Карпатах зараз нехилі паводки. Хоча тут цього так не відчувається.





Далі шлях на Затоку. Це великий туристичний центр куди люди їдуть щоб всю відпустку повалятися на пісчаному пляжі. Нас же цікавив закинутий санаторій коло моря. Це величезна бетонна коробка звідки відкриваються чудові краєвиди аж до Туреччини 😊 Паркан тут чисто номінальний, залаз простий. Головне не обкакатися коли на тебе на всіх парах кинеться Жовтобрюхий полоз. Отруйних змій в Одеській області немає. Але ця кількохметрова махіна дуже агресивна і запросто може з’їсти якогось невеличкого тер’єра.











Дорогою до Білгород-Дністровського попадаються кургани. Найчастіше це невеличкі горбики з пам’ятним хрестом. Дуже часто вони розграбовані. Фоткаємося коло одного з них, в нас на заході такого немає.





Білгород-Дністровська фортеця є однією з кращих в своєму роді. По збереженості та красі це як Кам’янець-Подільський. А по площі як кілька Луцьких фортець. Доволі скоро ми запарились по ній ходити і просто випили холодного пивка під середньовічну музику. Пиво це ж теж середньовічний напій, правда? 😉











Знаєте звідки відкриваються найкращі краєвиди на Білгород-Дністровську фортецю? Правильно, з води! Саме звідси вона найстрімкіша та найширша. То ж ми спустили на річку човен і поплили на фотосесію. А ще туристів на воді зовсім немає. Місцеві здивовано дивилися на двох львів’ян на надувному човні без вудочок посеред лиману. Але колеса в машині ніхто не поспускав і нічого не пристойного на ній не нацарапав. Краєвиди і водичка звідси були просто супер!









<a href="http://www.youtube.com/watch?v=gwjcc2ab6N8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=gwjcc2ab6N8</a>

Вже вечір, пора думати де заночувати. Натреноване око дослідника доволі швидко в Google Maps вгледіло дикий пляж коло Курортного. В нас виникла ідея поставити намет в трьох кроках від моря. Так щоб зранку прокинувся, зробив три кроки і ти у воді. Ну і шум хвиль…













Машину можна залишити нагорі, потім спуск до води сходами десь 200м. Десята вечора, всі відпочиванці розійшлися по хатам. То ж ми спокійно провели ніч під зорями, при маяках та пальниках.









День 6.

Вранці вийшло сонце яке не дало довго спати. В наметі стає гаряче і хочеться у воду. А ще дельфіни грайливо махають плавниками всього лише у 50м від берега. В Хорватії потрібно годину йти у відкрите море щоб їх побачити. А тут вони самі приплили привітатися з Львівськими дослідниками. Саме тут ми вперше побачили море як воно має бути. Безмежне, хвилясте і прозоре. Те що було в Одесі не тягнуло навіть на брудну ванну. Недоліком цього місця є відсутність дерев. А смажитися цілий день на сонці не дуже хотілося. То ж ми поїхали на «холодних дерев блакить» у Вилково.











Пляж коло Курортного нам також запам’ятався хорошими людьми і піском. Ми зустріли компанію байкерів зі Львова і двох диких туристів з Харкова. З обома подружилися і обмінялися контактами. Так що будь більше часу тут ми б ще трохи потусувалися. А пісок ще довго прийдеться витрушувати з усіх закутків машини та рюкзака.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=L6Nq2UHLD20" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=L6Nq2UHLD20</a>

Хочете відчути себе на Сході в зоні АТО? Тоді проїдьтеся дорогою Курортне-Татарбунари. Колеса зустрічних машин стрілятимуть по вас камінням, асфальту тут немає давно, всі пересуваються боковими грунтовими об’їздами. Зате можна весело похлюпатися в болоті якщо ти на Suzuki Jimney. На інших машинах краще вернутися на Білгород-Дністровський і поїхати на Серату. Всього дорога займає три години.





Заправщиця нам дивувалася де ми тут болото найшли




Вилково - це Українська Венеція, місто на каналах. Писати про нього немає сенсу, в інтернеті є купа і всього. За рекомендацією Ярослава Козака ми зупинилися на базі Пелікан. Вона знаходиться безпосередньо на березі Дунаю і є найбільшим туроперетором в регіоні. Проживання, харчування, розваги і навіть свій магазин на території. Великий плюс Пелікана що це сімейний бізнес батька і двох синів. То ж і атмосфера тут відповідна, домашня.





Типове Вилково


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=rlvJaItpNnU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=rlvJaItpNnU</a>

Ми заорендували швидкісний катер і з вітерцем промчалися до нульового кілометра. Тут Дунай впадає у Чорно море і це наша третя велика річка за цю мандрівку. А також найпівденніша її точка, район Євпаторії в Криму. Скупатися – аякже, за цим сюди і їхали. Хоча це і заборонено через сильну течію, але на то ми і Експлорери-Анархісти щоб чхати на всі заборони.







Цей всюдисущий пісок не відмивається :(










Звідси рахують початок річки Дунай






Катаючись на човні можна ще глянути на плавні, острови, пеліканів та купили острівного вина. Для львів’янина, який не звик до води більшої ніж в Полтві, керувати човном це були сильні відчуття. Більш економний варіант їхати на великому тихоході з групою туристів.







Там Румунія


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=-Uy8Bd_QgbQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=-Uy8Bd_QgbQ</a>





А дальше спокійні посиденьки на березі Дунаю під «Купатись чи не купатись». Відчуваємо себе козаками які їздять степом на Дунай і зупиняються попри кургани покурити люльку.









День 7.

«А як же Дніпро ревучий? Ми ще в Дніпрі не купалися!» З цією думкою ми розпочали наше офіційне повернення додому. Мандрівка назад зайняла нам два дні і теж була сповнена пригод.

Купатися в Дніпрі десь біля Херсону нецікаво. А от помити ноги в найширшій його частині коло Черкас – це вже зовсім інше діло. Тим більше що поруч є недобудована АЕС «Орбіта».

Це був єдиний ранок коли ми виїхали пізно. Все таки пробіжка Вилковом мусіла бути. Правда місцеві на мене дивилися як на дибіла. Таке враження що я єдиний на ціле Вилково хто бігає. Можливо тут старовіри і бігати в одних коротеньких шортиках попри їх сині церкви якось не прийнято… 😊

Виїхали ми коло 12 і якісними рівними дорогами доволі швидко докотилися до Одеси. Далі на Привоз і на північ. Привоз працює, людей багато, все відкрито. З Умані звертаємо на Золотоношу і тут нас чекає приємна несподіванка. Ми опиняємося в самісінькому географічному центрі України.









Саме так. Якщо географічний центр Європи знаходиться на Закарпатті коло Ділового, то центр нашої неньки – на Черкащині. Як все таки мало ми знаємо Україну!





До Орбіти ми приїхали вже вночі і розклали останній в цій мандрівці табір на самому березі Дніпра. У порівнянні з усіма попередніми річками та морями, Дніпро був реально ревучий. Сильні хвилі видавали характерний низький звук. Було так круто та атмосферно що навіть їсти не хотілося. Згадуючи «Заповіт» ми полягали спати.





День 8.

Ранок, сонце і безмежна гладь Дніпра. Хтось по команді вимкнув ревучість і ми насолодилися ранковою кавою в цілковитій тиші. Абсолютно пустий але доглянутий пляж коло «Орбіти» манив лишитися тут на довше. Але плани Партії, плани Народу. Сьогодні ввечері ми маємо бути дома.













Це було моє перше купання в Дніпрі. І я радий що воно відбулося саме в такому чистому та красивому місці. Яким він і запам’ятається мені на все життя. А от «Орбіта» трохи розчарувала. Більшість корпусів розібрали на бетон і арматуру. Залишилося кілька адмінбудівель, жилих багатоповерхівок та Труба. Але вилізти на неї не вийде бо скоби зрізали.












































Перед Києвом ми ще заскочили в Канів і могилу Тараса. Цікаво було поглянути на місце про яке стільки чув на уроках української мови та літератури. Воно справді гарне, вартує щоб його відвідати якщо вже тут опинився. Але спеціально пертися сюди аж зі Львова я б не став. Тим більше що «Кобзар» тут так і не зміг придбати. Зате побачив на власні очі що таке кручі Дніпра.

































Київ – Львів на автоматі і о 22-00 ми вже дома. Та запах Дніпра на шкірі все ще нагадує про чудовий ранок. Аж не хочеться йти в душ.

Висновки

Мандрівка вдалася! Ми чудово відпочили та набралися вражень на цілий рік. Побували більше ніж в двадцяти різних місцях, скупнулися в п’яти річках, побачили купу замків та природи і проїхали лише 3300км. Зазвичай стільки ж виходить в Хорватію і назад. Про гроші я взагалі мовчу, витрати в рази менші ніж за кордоном.

Ми аніграму не втомилися а швидше навпаки, мали час насолодитися їздою і поговорити про все на світі. Ми забули що таке робота, плани і Фейсбук. Просто жили в своє задоволення.

Беріть цей звіт за основу та складайте власний план мандрівки. Зміщуйте акценти під свої вподобання. Додавайте більше природи, моря чи об’єктів, хто що любить. Головне подорожуйте, не сидіть дома чи на городі! Україна велика та цікава і в ній є на що подивитися!




11
Вилазка відбулася і я дуже вдячний Віці за чудову та чарівну компанію. Якби не то кляте ЗНО то ще два місця в машині точно б не пустували.

А так то кидаю кілька фото як спойлер. Було супер круто. А звіти  потім ...



















12
Привіт Всім!

Давайте завтра кудись поїдемо по Урбан обєктах?  Куди не знаю, пропонуйте Ви. З мене машина і послуги водія.

Виїзд о 8 ранку. Повернення у Львів о 20-00. Є три місця. Чекаю Ваших ідей!

ПС: Карпати не пропонувати ;)

13
Дякую за схему! Так, там справді є притока фекалки. Хоча кількість витоків з неї від дощу не залежить але це добре що буде два колектора в паралель. У випадку зливи вода зможе переливатися і текти обома.

ПС: На схемі є неточність. Будинок СБУ не може стояти на діючому колекторі. ;)

14
Дякую! Ти все правильно пишеш і так і треба робити. Для важкого Патруля. У нашому випадку все було безпечно. Можеш глянути на відео. Навіть якби машина і завалилася, то Електричкін стояв на підвищенні збоку. Його не зачепило би.

15
Планували одну а наклеяли аж три! Читаємо звіт тут. Було мегакруто! Дуже дякую хлопцям за компанію!







16
Інженерні Споруди / It’s my life
« : 15.06.2020 15:37:25 »
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vx2u5uUu3DE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vx2u5uUu3DE</a>

7-00 ранку. Ми з Електричкіним чекаємо Влада і Ваню коло ФізМатЛіцею. Ні, ні, вони там не вчаться а бухають з дівчатами на квартирі . В пятій ранку ночі вони ще були онлайн. Тому в нас були серйозні побоювання що наша поїздка накриється жіночим органом. В прямому і переносному сенсі.



Веселі та ще п’яні вони завалилися на задні крісла Джимміка. І якщо Ви уявили як ми з Електричкіном їдемо до Шацька під дружній храп і при запотівших вікнах то знову ж таки глибоко помилилися. Всю дорогу вони травили веселі історії хто що шатав, де кого і як принімали а також обговорювали на чому краще вишивати по району.



9-30. Щоби ноги розімнуть треба вежу ушатнуть! А вже як розминати то на всю довжину, правда? Тому ми вирішили викарабкатися на сам верх. Сказати що ми поводилися тихо і старалися не палитися то це буде відверта брехня. Швидше навпаки. Вділи яскраві жилетки, ричали і сміялися на повну. Але трішки здорового глузду у нас все таки залишилося. Тому заводити припаркований поруч трактор ми не стали. Хоча ключі були в замку а сторож спав.























Головною ціллю нашої мандрівки був радіотелескоп Уран-3 на Світязі. Дехто може подумати що їхати заради нього аж під Білоруський кордон то трохи задалеко. А дзуськи! Довжина дороги залежить не від машини і не від кілометрів, а від компанії з якою їдеш. Деколи годину не можеш дотягнути, а деколи всі чотири заходять як одне рево.

Уран-3


Наша швидкість!


Думали що то вхід в бункір


А це просто геодезичний стовпчик


Я маленький хлопчик.
Виліз на стовпчик.
На сопілці граю.
Дайте Рево :)


10-30. Ми запаркувалися в лісі коло паркану. Той факт що там є рів аби не їздили нас не сильно засмутив. Дир в паркані вистачає, стежка проглядається. Сам радіотелескоп вражає своєю суперсиметрією. Здоровезне поле наче Дуга під Чорнобилем, тільки горизонтальна. Охорони не було, будка закрита на замок.









Справжні БРО


Завдання досягнуте!












Парадний вїзд на територію. Відкритий


будка сторожа на території. Закрита :)


Мертвого сторожа всередині немає.


Кожна така антена це елементарний диполь. Як антена на Польщу тільки більший. Він приймає сигнал відбитий від іоносфери. Це шар атмосфери на межі космосу і землі. Таких диполів є багато і вони формують матрицю або ФАР (фазована антенна решітка). Сигнали від різних диполів сумуються з різними затримками. Таким чином ми дивимося не на все небо зразу, а на вибрану частину. Для чого їм ці сигнали? Наприклад детектувати факт запуску балістичної ракети. Вона робить акустичні збурення в іоносфері. У Львові в ФМІ стояла установка яка запускала в іоносферу звукову хвилю. А в Шацьку дивилися на результат. Бульше тут







От такі от антени!


11-30. Нам стало цікаво а що ж під кришечкою. Ми вернулися до Джимміка за «дечим» і пішли знову. Електричкін правильно запропонував розвернути машину до виїзду, аби була напоготові. Але ми його проігнорували, хоча даремно. Бо коли прийшлося швиденько їхати назад, машина однією стороною зісковзнула в яму. Ну-у, значить буде нам гарний урок на все подальше життя.

У всеозброєнні!


Що там під кришечкою.


Electri4king is watching you!


Гарне сомбреро!


Суматор і узгоджуючий пристрій. Збирає сигнали з кількох антен


Коаксіальний кабель теж вносить свою затримку. Тому його мусять лишати в мотку, а не обрізати по довжині. Щоб все було правильно сфазовано


Деякі кришечки виявилися з яйцями


В прямому і переносному сенсі :)


"І хлопці швидко так тікали, що Джиммі в лісі полишали" (с)БГ


Зразу навпроти радіотелескопу є чудовий пляж та, сама собою, озеро. Воно не мілке і не брудне, як пише преса. А таке ж як і завжди. Тільки от людей майже нема, корона. То ж можна прямо на центральному пляжі спокійно купатися голяка і не паритися що потім робити з мокрими трусами.

"Тирлім пом-пом, тирлім пом-пом,
а Влад идет купаться"


Охолонувши йдемо відкопувати машину. Хлопці ніколи не виростають, тому півгодинки порпання в піску принесло нам масу задоволення. Після чого Джиммік з першого разу виїхав на рівне. Другий урок: Джиммік це супермашина для Експлорингу. Але без хорошої команди ніц не вартий.

Відео Електричкіна
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=YBwWFJ0EfPY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=YBwWFJ0EfPY</a>

Вони мене пхали вперед


А Електричкінг підтримував щоб не завалився на бік


13-00. пригоди продовжуються. Ми знайшли гарний відлюдний пляж, але на ньому табличка що з діггерів штраф 9000 грн. Ну ми ж ще й сталкери, тому по воді перейшли на інший пляж. Там такої таблички не було та й хто би нас там шукав. Тут і скуштували волинських ковбасок з поліським пивом.

Кажуть що 9000 грн штрафу. Але табличка була на іншому пляжі


Волинські ковбаски і Поліське пиво


Каєф!


По другому разу!


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=l20lI00sqvk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=l20lI00sqvk</a>

15-00, їдемо в Прип’ять. Вона тут недалеко під Білоруським кордоном. І дорога безлюдна та вбита як і має бути на Зоні. Табличка автентична, не міняли багато років. Цікаво що велика частина з 2500 підписчиків Влада ставили йому лайки що він пішов нелегалом в Зону. 😊



Одноголосно ліворуч!


От і вона!


Хотів стиряти табличку. Але сцуко добре прикручена!




Сталкер на Зоні!


Во тема!


Нова ава Влада


Нео прилетів до нас привітатися


18-00. Природа все таки взяла своє і хлопці троха покимарили. А ми тим часом докотилися до Червонограда. Тут є старий добрий баянний об’єкт гуртожитка. Тільки тепер він менш баянний бо вхід на 2 поверх заварений наглухо. То ж прийшлося через балкон другого поверху і ліфтову шахту. Для Влада і Вані це вже 50+ дах на якому вони побували. То ж нічого особливого. Просто чілимо і їдемо у Львів.

Гуртожиток в Червонограді


Тлін


Школоло


Та сцяв я на тих придурків


Влад вже і не згадає скільки дахів він ушатав


«На стрімкім териконі ти мені віддалась,
Серед білого дня у суботу.
І дивився на нас весь Донбас,
Залишивши роботу.» (c)Лишега


Пневмопошта


20-00. Ми у Львові. Але якщо ви думаєте що хлопці в душ і на кухню - то це не про них. Ваня закидає речі додому і ми паркуємося коло Маку. Тут зараз має бути велика сходка KLR. Маючи «дещо» на руках їм відкриваються нові перспективи у дослідженнях Львівських дахів. Ну а як було далі то вже Влад та Ваня напишуть!

Живіть на повну!
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vx2u5uUu3DE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vx2u5uUu3DE</a>

Було мегакруто! Дуже дякую хлопцям за компанію!

ПС: А це на наступний раз!

17
Додам пару фоток з Манявського водопаду. В дощ туди їхати саме то. Багато води і він виглядає красиво. Але щоб підїхати саме під водопад прийшлося разів пять переїжджати річку. Місцеві пропонували за 100 грн мене довезти. Але ж я був на Джимміку!

Його величність Манявський Водопад


Фото для Експлорера


Фото для Друзів


Фото для мами :)


Води було суттєво більше ніж зазвичай




Машиною можна підїхати під самий водопад


Але дорога десь така пять разів


Хоча воно того вартує!

18
Супер! Створив окремий чат де все обговоримо. Якшо є ще хтось з машиною то приєднуйтеся!

19
Привіт Всім!

Маю бажання завтра скочити на радіотелеском в шацьку Ну і скупнутися в ще зимній воді. Ввечері назад.

Виїзд зранку о 7 годині. В Джиммі є два місця. Якшо бажаєте - приєднуйтеся!


20
Про explorer.lviv.ua / Лізь туди сама
« : 12.06.2020 15:05:58 »
Ця пісня мені дуже дорога. Вона повязана з подіями що описані тут. 19 років, перша робота і перші безсонні ночі з паяльником та клавіатурою. І ця пісня що лабає з саморобного радіоприймача. Скрябіну тоді було так само хижо як і мені. Він теж пішов на вільні хліби. Тому, напевно, вона так і зайшла на все життя.

Лізь туди сама

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=umAIHpOkhPs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=umAIHpOkhPs</a>

Часом буває так що хочеш побути
В місці яке б нiколи не знати
I тягне за руку тебе у бункер
Де думаєш краще хабар не брати

Ти дивишся в шахту на лаз i воду
А чопи із будки не виходять
I дивляться в очi тобi знайомi
А їхнi очi твоїм говорять...

Лізь туди сама | (4)
Якщо на плечах голови нема |(4)

Часом буває так що на драбині
Ти хочеш крикнути "Ні в чому не винна"
Тебе доганяють запущеним ломом
Дуже болить хоча без перелому

I ти біжиш, дерешся, стрибаєш
Та сумку з добром так і не залишаєш
Волочиш її i вiд копів ховаєш
Та в стiнах СІЗО ти одна засинаєш

Лізь туди сама | (4)
Якщо на плечах голови нема | (3)
Лізь туди сама