Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Golem

1
Тре мені спробувати цю драбину.

Можу позичити без проблем! Правда мию її зазвичай керхером дома. Без мила

2
Круті фотки! А можна точку де це коло Токаю? Я там бував, дуже гарне місце і близько від нас. На наступний раз заглянув би

3
Всяке-Різне / Re: Щурі і Люди
« : 13.12.2018 12:16:19 »
Ого! Круто! щурі є навіть в ООН :)

Ну натхненний такими фотками я тут троха сочинив про них

4
Чорний Кочегар і Щурі

Щурів в гуртожитку було приблизно стільки ж як і студентів. А може навіть і трохи більше. Але поки тривало навчання то ці великі та нахабні тварюки хоча б старалися десь ховатися. Хто у темному туалеті в кінці по коридору, хто посеред пустих пляшок під ліжками, а хто в двометровій запашній купі сміття на кухні гуртожитка номер 5.

Настало літо, всі роз’їхалися. Чорний Кочегар лишився в гуртожитку сам на цілий поверх. Він якраз пішов на свою першу роботу, тому мусів працювати без відпустки. Відчувши свою чисельну перевагу от тут вони всі і повиповзали!

Було жарке, потне літо… Всі вікна відкриті навстіж а холодильник в кімнаті гудить не вимикаючись. Будівля гуртожитку не спроектований на комфортні умови життя поза навчальним роком. Холодне пиво не помагає, цілу ніч напів-спиш ніби в сауні, а в туалет бігаєш голим. Старшокурсники підказали лайфхак: намочити простирадло у воді і закутатися в нього з головою. Поки тканина зимна то ти собі спиш. Правда за дві години знову прокидаєшся весь мокрий. Та на цей раз вже не від простирадла - а від власного поту. Знову йдеш до умивальників, знову там мочишся ну і далі в люлю аж до ранку.

Якось посеред ночі Чорного Кочегара розбудив дивний шурхіт в кімнаті. Це не була звична гризня під підлогою коли щур цілеспрямовано ломиться в кімнату щоб відгризти твою сонну крайню плоть. На цей раз звук був такий, ніби то гномик з Вроцлава забрався у смітник і вчинив там п’яний дебош.

«От гномосєки!!!» - подумав спросоння Чорний Кочегар. Смітником у нього слугував прямокутний ящик з ДСП від посилок Укрпошти з Чернігова. Ящик стояв під столом на кухні. Стінки «Смітника» аж резонували наче могутні литаври в Оперному театрі.

Спати в таких умовах було реально хіба що п’яним. Але точно не з бодуна як зараз. Тому Чорний Кочегар змусив викинутися себе з ліжка на підлогу і, закутаний в простирадло як єгипетська мумія, поломився глянути шо там на кухні.

Та тільки но він включив світло як величезний, немов кіт, сірий пацюк перескочив Чорного Кочегара і блискавкою промчався плінтусом повз стіну. Далі він стрибнув на ліжко звідки на підвіконник і через вікно надвір. Але ж Чорний Кочегар жив на четвертому поверсі!!! Вони що літати вміють???! Ото мутанти!!!

Тим не менше, вже через півгодини той же пацюк повернувся знову. Але тепер він безрезультатно тицявся своєю гострою мордашкою об запилюжене «стікло» гуртяжного вікна.

---

Більше ніж це жарке літо в кімнаті з повністю закритим вікном Чорний Кочегар ненавидів лише своїх сусідів. Бо вони лишили ввімкненим на повну гучність «Наше Радіо», а також будильник на 6-00 ранку. Та й поїхали собі на всі канікули додому. Не минало і дня щоб Чорний Кочегар не справляв свою нужду під їх двері. І зловтішався який там буде запах в кімнаті коли вони повернуться. І йому ставало трохи легше це все терпіти.

Та муки Чорного Кочегара на цьому не закінчилися. Більше ніж походів в туалет він боявся хіба що зубного. Та, на жаль, інколи приходилося взувати тапочки і довгим темним коридору без жодної лампочки йти до толчка. Разом з човганням підошви по паркеті поруч десь у темноті вчувався також і шорох їх вусів та пошморгування вологих носиків. «А що як вони зараз на мене накинуться і згризуть до смерті, так шо навіть слідів не лишиться!?» -думав він собі і ще голосніше чалапав ногами.

Туалет в гуртязі являв собою набір дирок в підлозі з дерев’яними перегородками між ними. Кульковою ручкою на стінах було закарбовано народну мудрість як ото: «Я тут сидів і гірко плакав, що добре їв і мало какав», чи «Дівчата беріть в рот у пацанів, це дуже приємно» чи «Твоє майбутнє в твоїх руках» на рівні очей, або «ПісАть на стЄнах туалЄта, уви мой друг нЄ мудрено. СрєдИ гамна ми всЄ поети. СрєдИ поетов ми - гамнО.» Але над цими написами можна було роздумувати, крутячи моток паперу в руках, тільки вдень. Бо вночі це було царство темряви і зловонія, в порівнянні з яким Полтва буде французьким парфумерним салоном. Бо вода, звісно шо, не зливалася!

Старшокурсники навчили Чорного Кочегара, шо при вході в туалет треба голосно потупати обома ногами. Тоді щурі ліниво розповзуться в сторони. Хоч і навпомацки, але вже не ризикуючи бути покусаним знизу ти зможеш зробити свою справу. І то лише якщо будеш везучим і не опинишся у гамні менш відважних студентів ніж ти.

Чорний Кочегар в гуртязі ніколи не користувався будильником. Бо завжди о 6 ранку на роботу приходили тітоньки прибиральниці і на весь голос причитали що то за скотина насрала в умивальник… А що вони хотіли якщо в туалет страшно зайти!

Навіть коли ти нарубаний і вже нічого не боїшся то все рівно не хочеться йти в той їх туалет. Бо присядеш собі в темноті і від того запаху тут же потягне ще й постругати. І тут дилема: бо невідомо шо і як робити першим. А два процеси одночасно не получаться ну ніяк. Тому так-сяк освітлені умивальники були доволі непоганим рішенням проблеми. Тим більше вони також були в кінці по коридору перед туалетами. Ну і заодно кохальника після того діла завжди можна було помити.

---

На кожному поверсі гуртожитку номер 5 було дві загальні кухні з одною газовою плиткою і одним смітником аж на п’ятдесят одну кімнату. Двісті студентів запросто продукували кілька кубометрів сміття на добу. Це все лежало Говерлою в куті кухні, заодно працюючи як безкоштовне компостне опалення. А й справді, незважаючи на відчинене вікно, холодно в кухні не було ніколи. Бо це все гнило і смерділо.

Кожного ранку приходив завгосп і шуфлею через вікно викидав цю всю купу надвір. Саме так, з четвертого поверху ці всі шкірки картоплі, шкарлупа від яєць, прокладки і гандони летіли вниз на траву. А там сміття вже перевантажували на тачки і далі в контейнери.

І чи мені хтось повірить якшо я скажу шо в тій купі їжі не жили щурі?! Не то шо жили, жирували! І то вони були обнагліли вже настільки, шо ховалися назад у купу лише при вигляді Камєнди з пневматикою чи завгоспа з лопатою. Не знаю чому, але пельмені і гречка на тій кухні получалися досить таки нічого.

Так от. Одного разу ввечері ми влаштували облаву на щурів. Озброїлися берцами, клюшками, паяльниками, молотками, віниками та й взялися за геноцид. Але не все так просто. Загнати щура в пастку це пів справи. А от знищити його до смерті можна лише або припікши йому паяльником яйця або роздавивши берцом голову.

Після полювання ми вирішили зробити подвиг і прибити щура Камєнді на двері. Вибрали найбільший екземпляр розміром з домашнього тер’єра і припиз…и його цвяхом «соткою» за хвіст. До ранку вся клямка була в щурячій крові. Побачивши це Камєнда озвіріла і замість того шоб мирно собі рахувати взятки, пішла по кімнатах шукати хто це зробив.

Той самий ранок. Чорний Кочегар відкриває з бодуна очі і бачить як якась сіра хвостата скотина мирно спить собі зігнувшись калачиком на його теплому животі. І це не кіт, якшо ви так подумали. Але скинути щура на землю нема ні сил ні охоти. Десь там в дверях щось сама до себе волає Камєнда тіпа «Як ви таке посміли, всіх вас зараз виселю!».

«Чого вона там стала! Зайшла б до нас всередину, зігнала щура, подала водички. Може б тоді зрозуміла шо тут нема поки шо з ким говорити…» - роїлося в думках Чорного Кочегара.

А та далі: «Як так можна сцяти вниз з підвіконника кухні четвертого поверху та ще й кричати моїй дочці: Чого втикаєш, прутня не бачила! А якби ви впали - а мені відповідати! Скільки ви Випили вчора?»  - продовжувала Камєнда.

На слові «Випили» проснувся Таракан. Він був мандрівним алкоголіком, де наливали там і він. Грав всім на гітарі а потім бухий вирубувався спати. Зараз він лежав на коврику коло ліжка з обриганою Чорним Кочегаром головою. Знав де лягати! Тре Таракан очі, тре, а вони так і не відкриваються.

«Ааа, я осліп!!! Допоможіть хто може, викличте швидку!» - кричав він і шатався взад вперед по кімнаті. Камєнди вже десь не було, напевно втікла від гріха подалі. Інакше вона би викликала прибиральницю і та протерла йому мармизу своєї шваброю. Доволі скоро зовсім сліпий Таракан вкохався головою у перекладину турніка між шафами і звьоздочкою розпростерся на підлозі. В кімнаті 451 знову запанував мир та спокій!

«Старшина Петренко, дозвольте будь-ласка увійти» - сказав якийсь голос і, не чекаючи дозволу, відсунув шторку. В кімнаті затягнуло хлоркою з коридору….

«І що ми їм всім вчора зробили…» - тліла думка. - «Чому не дають нам спокійно сьогодні померти?»

«Червоний еСс у вас живе? Ми знайшли його конспект коло Пілоту. Підозрюється у… ». – недоговорив старшина Петренко. Бо його погляд нечайно впав на здоровезного сірого щура що перекочував з живота Кочегара на обличчя Таракана. Щур задоволено хрумкав і водив вусами, обгризаючи з обличчя застиглі залишки вчорашньої їжі. Він скоса глянув на мєнта, потім на його пагони. Неквапливо, але впевнено щур рушив в його сторону. Один на один з щуром Мєнт засцяв. Тому він тут же втік за двері, не забувши прихопити з собою «на пам'ять» наручний годинник зі стола Чорного Кочегара.

Невдовзі студентські прокльони все таки матеріалізувалися. Якось прибиральниця пробувала змити «їжу» в туалеті. Захищаючи общак «щур Кочегара» вкусив її за руку, від чого бідака померла в лікарні. З гуртяги номер пять на тиждень виселили всіх студіків включно з самим Чорним Кочегаром і назвали це дератизацією. Люстрація пройшла успішно: слабші щурі померли з голоду, а сильніші розбіглися по сусідніх гуртожитках. Місце щурів зайняли миші та таракани. Але то вже інша історія.

А Чорний Кочегар на все життя зрозумів що щурі і люди - то речі несумісні.

Троха милих щурячий фоток тут

5
Вул. Підвальна (облрада)
...
На фасаді облради встановлено меморіальну дошку на честь видатного діяча українського національного відродження В ячеслава Чорновола, який у 1990-1992 роках був головою Львівської обласної ради, а у скверику навпроти будівлі в грудні 2002 року встановили пам ятник Чорноволові. Асфальтовану дорогу, яка перетинає скверик, сполучаючи вулиці Підвальну та Винниченка, й автомобільний рух якою існував до побудови пам ятника, з 2002-го зробили пішохідною. У цьому ж скверику за радянських часів викопали бомбосховище атрибут, що безпомилково вказував на стратегічну важливість для тоталітарної системи тієї чи іншої будівлі та її працівників.
...
з Львівської газети ( http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=130.0 )

Один з небагатьох бомбіків де давно ніхто не був. Але його треба добряче копати. Можна підлаштуватися під якусь чергову блокаду облради або організувати суботник з "очистки парку"


За Словами Стінгера там колись за совка тусувалися неформали. Недавно під час чергового перформансу в парку проламали бетонну плиту входу після чого по шуріку все засипали землею.

6
Інженерні Споруди / Re: Полтва
« : 12.12.2018 14:35:34 »
Лазили вчора по Полтві в рамках дослідження Євреїв. Паралельно оглядали стан колектора, тестували драбину і Полтводрочили

Ось кілька фото звідти з коментарями

Стінгер в Полтві не сковзає. Але перейти на інший бік все рівно не наважився.


Залишки Святодійства. Ці свічки Полтвовітер розкидав і перемішав


Дехто вправлявся в ліпленні Полтвяного


Руйнації бетону в Полтві в районі Оперного




Вода бетон точить. Капає зверху і вибила такий от отвір


Там внизу скоро буде ціла підводна печера


Польські Каналєжі заховали тут лопату шоб не носити взад вперед і забули про неї. Або просто совєти прийшли... Але подумайте тільки - вони ходили сюди з лопатою! Зараз навантаження на колектор значно більше ніж тоді, а з лопатою ніхто і близько не ходить і ніц не чистить.


Львівська сотка в районі стометрівки :)


Кладєзь знань про історію Полтви


Купа металевого брухту


Там на поверхні лежала монетка. буду відчищати




Полтволаз


В намулі багато чого можна знайти. А Діггер він і з трекінговою палицею Діггер
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=68r7CBppPjM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=68r7CBppPjM</a>

7
Лазили вчора троха тими краями.

1) Колектор коло Марії Сніжної весь новий в бетоні і пластмасі. Дуже шкода :(
2) Знайшли потенційне місце де вони могли набирати Воду. Гандзя повинна підтвердити це вимірами і наукою.
3) Драбинка дуже помічна в дослідженнях Полтви













8
Драбина пройшла бойове хрещення в Полтві. Дуже зручно з нею лізти у всякі бокові люки, переходити притоки без бахіл. Також прикол спускатися і підніматися в люк на Чорновола. Вона оперативно складається і розкладається, легко носиться. Я провів з нею чотири години під землею. Руки не болять.

Як приємний бонус на ній також можна сидіти і відпочивати поки Полтводроччери чимось собі займаються наодинці десь там у темноті.

Мінуси - вона закоротка шоб перелізти на інший бік. Потрібно хоча б 4 метри. Але не факт шо вона тобі не переламається пополам від ваги. Бо драбини розраховані на навантаження в вертикальній площині.











Гандзя переходить на іншу сторону коло Валової
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=QYMvKzpVVnc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=QYMvKzpVVnc</a>

9
Всяке-Різне / Re: Щурі і Люди
« : 12.12.2018 12:49:12 »
Ось один красунчик!



Надибали троха нижче від входу на Чорновола. Напевно сильніші і крупніші щурі були послали його на розвідку а він там і здох бідака.


10
Мені дуже подобається ідея Лесика. Зібратися в людей як на тих іграх пальці стерли.

Давайте тоді 20 число наступний четвер? Всім підходить?

11
Яка дата на наступному тижні всім підходить?

12
Результати зборіг ГО за 10 грудня

Сьогодні важлива подія.

По перше, ми затвердили правила ГО. Roy скоро їх викладе. Тепер всі можуть бачити що і як ми робимо. А також вступити в наше ГО.

Так як правила вже діють , то ми згідно них прийнали в склад ГО двох нових учасників Андрій74 i Electri4king. За них практично одноголосно проголосували всі учасники зібрання. Привітаємо нових членів! :) Ну і користуючись нагодою нагадаю що ГО це не стільки привілеі як обовязки. То ж є прохання не розслаблятися :)

Також ми розглянули прохання Svyatodiy і він тепер стає "своїм" учасником. Свят це гарний приклад для інших. Бо він не тільки лазить сам, а ще й організовує інших і все детально фоткає і описує. То ж пишіть, виконуйте умови і теж станете Своїм і матимето доступ до закритого розділу форуму.

Тепер по Важливих питаннях: ми хочемо зробити єдину локальнеу базу даних фотографій. Шоб не пропали. Тому шукаємо програмістів готових за це взятися.

Ну і також розглянули дуже бангато технічних питанб життя форуму. Про них всіх ви дізнаєтеся обовязково. Більшість в темі Плани ;)


13
Дякую! Підкину сходу троха очевидних ідей.

Наприклад по саботеру ми прокладаємо шлях від Очисних споруд або Чорновола до Ратуші. Є Експлорери хто його прокладає і Влада хто заважає. На нашому шляху можуть бути різні перешкоди як ото:

1) Замурований вхід
2) Слизьке дно
3) Перехід русла
4) Дощ, водопад
5) Настукати ментам
6) Затоплені ділянки
7) Розряджений Ліхтарик

ну і так далі.

Також можуть бути корисні речі як ото:
1) Запасні батарейки
2) Драбина, Шнурок, рації
3) Палиці
4) Перехід поверхнею
5) Сухі бахіли
6) Дзвінок Адмінам
7) Надувний Човен

Крім ратуші будуть дві фальшиві цілі наприклад будівля СБУ і Бригідки

Ну і так далі. Команда яка виграла отримує по щуру. Хто більше набере щурів той і переміг в кінці.

14
Детальний та дуже цікавій звіт ROY-а тут

15
Плани / Re: Є ідея!
« : 10.12.2018 12:07:39 »
Може розкрити суть ідеї і нарід тоді активніше підтягнеться?

16
Плани / Re: Є ідея!
« : 09.12.2018 21:24:50 »
Давайте на четвер?!

17
Ми коло входу в лощину

18
Плани / Re: Є ідея!
« : 07.12.2018 17:38:45 »
Конкретно в мене ще покишо незайняті вівторок і четвер. Але давайте тоді в понеділок після зборів ГО вирішимо?

19
Плани / Re: Є ідея!
« : 07.12.2018 13:06:34 »
Я знаю про шо ідея і можу підтвердити шо вона дуже зачотна! Так шо народ - підтягуйтеся. буде клласно! Конкретно я на ці вихідні не можу, сім'я.

20
З моїми 88 хіба лише дивитися як ви перелазите... :)

Не факт, треба пробувати. Цілком може витримати. От якось обїмся пончиків і залізу на неї знову