Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Golem

#1
Нещодавно у Львові відкрили новий музей. Він унікальний, адже призначений як для дорослих Львовознавців, так і для дітей. У ньому показано що таке електрика, як вона потрапляє до нас додому та розвиток електричних мереж Львова. Поки малеча бавитиметься котушкою Тесли, крутитиме динамо-машину і запускатиме електричний трамвай, дорослі мають змогу дізнатися багато цікавих фактів з історії Львова. Наприклад, як виглядала та сама електрична батарея в підвалі, через яку горів Оперний театр. Чи як працювали перші, надвисокі, електричні ліхтарі у Львові, або посидіти на електричному стільці. А ще музей повністю безкоштовний. Чіна.


Різні типи лампочок. Можна порівняти скільки вони дають світла та скільки споживають електроенергії.


Старі запобіжники та Польські карти електромереж Львова


Зараз з'єднаюся з ЛьвівВодоканалом


Та сама електрична батарея в підвалі Оперного театру


Робочий макет перших Львівських електричних ліхтарів


Катушка Тесли яка може засвітити лампочку. Гортайте далі, там буде фотографія де лампочка світиться.

Думаєте це черговий відомчий музей з однією кімнатою і фотками працівників на стінах? А дзуськи! Музей Електрифікації займає весь перший поверх. В ньому шість вражаючих кімнат з купою всього цікавого. До експонатів можна підійти, взяти в руки, деякими навіть покористуватися. Скажу чесно, я вражений якістю музею та скільки тут вкладено праці. Так як дітям зазвичай байдуже до сухої історії, тому для них є багато захоплюючих ігрових стендів.


Крім електрифікації тут гарно проілюстровано телефонний зв'язок. Стенд повністю робочий


Реманент тодішнього електрика


Оце я розумію струмові кліщі!


Макет трансформаторної підстанції


Але найголовніше в будь-якому музеї - цікава екскурсія!


Розвиток електрики в старих фотографіях


Цікавий макет для дітей. Людина крутить ручку та виробляє електроенергію. Від неї трамвай починає рух. В кінці статті є відео як це виглядає.

А Ви знали що на початку 20-го століття у Львові існувало більше десяти! приватних електростанцій. А першим будинком з електричним освітленням був не Оперний театр, а Галицький Сейм. За Польщі електричні прилади давали в оренду, а робота в тодішніх Міських Закладах Електричних (MZE) по зарплаті та престижності прирівнювалася до сучасного ІТ-шника.


Робочий макет Львівських надвисоких електричних стовпів. Одна лампа тоді давала світла приблизно як від електрозварювального апарата. Тому її ставили якнайвище


Автентична табличка 1929 року


Так могла виглядати комірчина Миколи Тесли


Лампа що світиться без дротів. Ніби все просто, а вражає!


Наочна ілюстрація струму в газах. Фізика 11-го класу.


Абонемент на трамвай


Старі лейби з німецького електричного обладнання


Історія розвитку лічильників електроенергії. Ще гарна колекція подібних приладів є в музеї Метрології.


Суто Львівський лічильник. Зверніть увагу як мало кіловат люди тоді могли використати в принципі!


Так виглядає з'єднання електричних кабелів в розрізі

Як думаєте: де наступною, після Львова, була побудована електростанція? Ви дуже здивуєтеся, але в . . . провінційному Бориславі! Електрика там була потрібна для видобутку нафти. Коли нафта закінчилася то Борислав продавав електрику Стрию, Дрогобичу та іншим навколишнім містам. І так аж до 1960-х років.


Макет шахти і її електричного обладнання. Ось звіт з цієї ж шахти, Стебник


Цей стовп простояв з 1938 року і аж до Оранжевої Революції! І не зігнив!


Червоні лампочки це електростанції, 1908 рік


Поширений, в той час, електричний ліхтарик

В музеї діють вечірні Екскурсії, сюди можна піти після роботи! Вони, також, приймають організовані групи дітей зі шкіл. Відвідавши інтерактивну екскурсію від Андрія я не пошкодував. То ж сміло рекомендую музей іншим. А ще там тепло і чисто, що приємно вразило.


Андрій показує альбом зі схемами електромереж Львова


Плавкі вставки що працювали як запобіжник


Макет електромережі від електростанції і аж до споживача


Це не карточки КГБ. Це тодішні посвідчення електриків. Давало право на безкоштовний проїзд


Відновлений телефонний комутатор


За таку зв'язку ключів можна і в тюрму сісти :)


Електричний стілець для тих хто буде нищити експонати музею


Величезна заслуга в створенні цього музею належить Андрію Крижанівському. Він же і автор однойменної книжки.


Коротка нарізка як проходила екскурсія в музеї


Наша Група
#2
2021 рік був дуже насичений на відкриття, дігерські мандрівки та події. Ось перелік моїх найцікавіших подорожей за 2021 рік. Читаємо і згадуємо як воно було. Ну і викладайте свої найкращі спогади за 2021р. Не для того шоб похвалитися. Щоб самому згадати як воно було.

1. Як рік почнеш, так його в Полтві і проведеш. Уявіть собі, 1 січня я, замість того щоб доїдати Олів'є, поліз під землю! Чому? Бо туди безпечно можна потрапити лише в цей день. Неочікувано, я опинився коло моторошної тюрми на Лонцького і чув голоси в темряві.

Підземелля, в якому чути Голоси


Залаз під землю посеред дуже жвавої вулиці

2. Далі я зводив в Полтву свого друга Олександра Загородного. Ми шукали там золото та інші скарби. А знайшли прекрасну русалку.

Січень 2021р в Полтві



Перед мандрівкою в Полтву

3. В лютому місяці ми перелетіли через всі Карпати на повітряній кулі. І встановили рекорд України.

Переліт Карпат на Повітряній Кулі


Старт на Закарпатті


Пролітаємо над смт. Міжгір'я

4. Прийшла весна, захотілося пригод. Ми видерлися наверх робочого вітряка вітроелектростанції.

Заруфили Вітряк


Цілком легальний вхід всередину


І нелегальне потрапляння на обледенілий дах вночі, ще й у сильний вітер

5. Вийшла друга і дуже цікава книжка по пошуку літаків ДСВ в Україні. Вона вдвічі товстіша за попередню. Кого цікавить, залишилося ще кілька примірників. Пишіть!


Обкладинка книги


Зміст книги

6. В квітні місяці був наш знаменитий сплав по Полтві на човні. Ми пропливли від Стрийського ринку, попід Проспектом Свободи і аж до очисних споруд за містом. І все це повністю під землею! Відео є нижче по лінку.

Сплав по Полтві на Човні


Під проспектом Шевченка


Під Галицьким Перехрестям

7. Останні кілька років я займався дослідженням печер коло водоспаду Кам'янка. В 2021 році до нас приєдналася Українська Спелеологічна асоціація. І тепер ми точно знаємо що гора Ключ (коло Сколе) пронизана печерами як голландський сир дірками. І вона близько від Львова!

Печери на горі Ключ


Захід в одну з печер


Одна з найбільших відомих печера Пілігрим

8. Далі ми визначили чому затоплює площу Привокзальну. Там просто підземні комунікації не справляються. Адже під час ремонту вулиці Городоцької їх не модернізували.

Підземний водоспад на вулиці Городоцькій, або чому затоплює Привокзальну


Вхід під землю


Таку от яму вода вибила

9. Ну і зараз буде один з репортажів яким я справді пишаюся. Ми спустилися на 40 метрів під землю щоб дослідити тунель який будувався у Львові методами метрополітену. Він проходить під вулицею Тунельною та залізницею і є в напіваварійному стані. На основі цієї інформації депутати сформували комісію. Вона спустилася нашими слідами та підтвердила що там справді біда.

Невідомий тунель на глибині 40 метрів під Львовом віднайшли дігери



Ми зараз на глибині 40м під землею. Тунель йде з вулиці Наукова до проспекту Чорновола


Місцями тут було дуже екстремально!

10. Влітку мандрував Україною та дослідив підземний хід під знаменитим палацом Митрополитів у Чернівцях. Цим тунелем можна пройти під горою на якій стоїть сам палац. Зайти всередину з однієї сторони гори,  далі побувати під самим палацом Митрополитів, та вийти вже з іншої сторони гори майже в центрі міста.

Підземний хід під Палацом Митрополитів в Чернівцях


Загадкові тюбінги тунелю в Чернівцях


Вертикальна ділянка тунелю

11. Цього року ми опублікували матеріали по дослідженню місця де Євреї півтора роки переховувалися в Полтві під час війни. Це стало такою сенсацією, якої Експлорер ще не знав. Про нас навіть Reuters на весь світ написало. Не кажучи вже про Українські медіа. Зараз за результатами наших досліджень відкриваються виставки, роблять інсталяції та знімають фільми.

11. Дослідження схованки Євреїв в Полтві


В підземеллі де колись переховувалися Євреї


Для багатьох кілька годин в Полтві це вже випробування. А вони тут півтора роки пробули.

12. Після відвідання всіх цих вище згаданих місць я потрапив в тюрму. Внатурі в тюрму! І написав звідти гарний репортаж..

Фоторепортаж з Львівської виправної колонії №48.


Тихенько йдемо по території тюрми


Тут колись жили ув'язнені. А скоро будуть сидіти ІТ працівники


Автор цього матеріалу :-)

13. Завершую підбірку сюжетом від Радіо Свобода. Відео дуже професійне. Воно вперше в історії Полтви набрало мільйон переглядів. У цьому відео вдало передано атмосферу підземного світу Львова та характер його дослідників.

Річка якої немає




Бекстейдж зі зйомок відео, Полтва коло клубу "Малевич"


Бекстейдж зі зйомок відео, міст через Полтву коло готелю Львів


Бекстейдж зі зйомок відео, наша команда. 1 жовтня 2021 року

Звісно були ще:

14. Закинутий бункер коло центру Львова
15. Автентична церква в Карпатах у покинутому селі Кужбеї
16. Бомбосховища
17. Підземні лабораторії
18. Офіційне відкриття входу в Полтву
19. Підземний хід на вул.Миколайчука

20. Захована колиба в Карпатах

та багато багато іншого. Про все це є на моїй фейсбук сторінці. То ж не сумуйте там в перервах між підходами до столу. Заходьте на фейсбук та читайте про нові цікаві місця в Україні.

Я дуже вдячний всім тим людям хто був зі мною цей рік. Хто давав ідеї, надихав, супроводжував, терпів та допомагав. Без вас нічого би цього не вийшло. Ну а хейтери... Хейтерство це теж вид популярності. То ж я радий шо вони в мене теж є. А Explorer 2.0 як новий Айфон 2.0. Таки кращий за попередній Айфон 1.


Показуйте фото своїм друзям та впевнено кажіть що це саме ви там в протигазі :)

28 грудня 2021р
#3
В останні теплі дні хочеться піти в Карпати кудись по особливому! Щоб цілу зиму згадувати ці чудові осінні краєвиди. На мою думку одним з кращих є маршрут на г.Братківська(1788м). Це дводенний похід у все ще дикі гори + ночівля в колибі. Людей тут мало, краєвиди пейзаті а підйом пологий. То ж можна вповні насолодитися все ще прогрітими літом горами та хорошою компанією.

Го в осінні Карпати!


Не такі вони вже і осінні :)


Але головне щоб була тепла компанія!


Короткий опис маршруту:

1)   Пятниця: добирання зі Львова до с Бистриця. На авто 5 годин.
2)   Пятниця: ночівля в наметі чи в авто на кемпінгу. Ось координати.
3)   Субота: 11-00 ранку: Вихід з табору
4)   Субота: 11-30 – переїзд в кінець села Климпуші.
5)   Субота: Синій маршрут до гори Братківська
6)   Субота: 17-00 перекус на вершині
7)   Субота 21-00 спуск до колиби під горою Гропа. Ночівля
8 )   Неділя – повернення до авто. 2 години. І додому.

Місце для ночівлі з авто


Ранок


Справді не пив?


Чистимо зуби і вирушаємо в дорогу


Цей маршрут є класним з кількох причин. По перше, за рахунок поганої дороги в село Бистриця туристів тут мало, сміття немає взагалі і відчуваєш себе як у диких Карпатах. За два дні 14-15 жовтня, коли чотири дні вихідних, ми зустріли лише двох туристів. В той же самий час на Парасці, наприклад, не було де рюкзак на землю поставити.

Йдемо в Карпати де немає людей


І сміття тут теж немає


Ти куди збирався пляшку викинути?! :)


По друге, він кільцевий. Тобто початок і кінець маршруту знаходяться в тій самій точці але йдеш весь час іншою дорогою. Так значно цікавіше.

На хребті Братківської


Ми це зробили!


Ну і по третє, на маршруті є тру колиба на полонині «під Гропою» з дуже доброю пічкою. І розташована вона якраз там де потрібно, доходиш до неї під вечір. Відповідно можна нормально відпочити і зранку свіжим спуститися вниз.

Гарна колиба на полонині під Гропою


І як завжди з нами Експлорер!


Маршрут маркований і починається з села Климпуші. Підйом йде по синьому маркеру, спуск – по чорному. Ми трохи схитрили і на авто заїхали в сам кінець села аж до шляк бауму. Тут і залишили машину. Таким чином ми зекономили кілька кілометрів топтання сільських гівн.

Вид на Братківську з с. Климпуші.


Маршрут! Ми запаркувалися в кінці села і до синього маршруту троха були зрізали на схід


Стежка на Братківську позначена на всіх картах і ЖПС. Цей маршрут є точним і можна по ньому йти аж до вершини. Після шляк бауму трохи по рівному, переходимо річку і вгору до присілку Климпуші. Тут навіть живуть люди! Є вода. Наступна вода буде десь аж за дві години ходьби на полонині Братківській.

Після Шляк бауму буде такий от поворот. Це перехід до синього маршруту


Хороше взуття в цьому поході пригодиться. Переходити річку прийдеться ще багато разів


І вверх до хатів


Ось і перша. Була закрита


Тут скидаємо броцики і робимо законний привал


Замком яйця прищіпив :)


Руфер і в Карпатах руфери




Зато фотка годна получилася!


Ну і далі в путь!


Нам на йух!


Йдемо відрогом хребта весь час у лісі аж до полонини Братківська. Зблудити тут важко, все гарно промарковано. На самій полонині є джерело і кілька облаштованих місць для вогнищ. Доволі непогане місце щоб заночувати.

Від хати дорога йде вгору


Виходимо на невеличку вершинку з ще осінніми краєвидами


І за нею вже йде маркований маршрут


Так цієї стежки і тримаємося


В лісі то взагалі ціла просіка


Так доходимо до урочища Братковець. Тут є місце для ночівлі і вода




Далі минаємо полонину Братківську і починається підйом


І думаєш нашо я стільки пива в рюкзак пакував! :(


Ну а далі буде жестяк. Недовгий але стрімкий підйом ще й по жерепу. А жереп то в снігу :) З іншого боку, якби не він то було б взагалі легко і нецікаво. А так на маршруті є елементи Екстріму.

Підйом на саму Братківську був нелегким


Правда? :)


В жерепі ми не фоткалися. Було не до того. Але повірте. Він там був! Це на галявинці між двома жерепами


Рідна мама не впізнає. Але нарешті ми на вершині хребта!


Зимовий Свидовець на фоні


Радіємо як малі діти


А де сонце?


Сонця немає. Зато є дорога...


Так що  попісдофали!


Вийшовши на хребет Братківської ми опинилися в сніговій казці. Холодно, біло ще й вітер. Зате звідси відкриваються чудові краєвиди на Свидовець, Довбушанку, центральні Горгани. Хребет дуже красивий та нетиповий. Такі фотки можна зробити тільки тут. І їх ні з цим потім не спутаєш.

Дорогу хребтом позначають прикордонні стовпчики. Йдемо за ними


Тут рівно, то ж йдеться швидко і легко


Нам ще далеко до колиби?


Психологічно легше дійти до чогось великого. І звідти вже дивитися скільки ще залишилося. Наприклад до гори "Велика"


Прийшли! Привал!


Аж кольори тепліші стали!


Нам туди!


Сонце потрохи сідає. Хочемо встигнути вийти на спуск до темноти


Голем, ти там ще довго будеш нас фоткати? Треба йти!


Остання ціль на сьогодні - гора Гропа


Далі ми йдемо до гори Гропа де починається спуск. Маркування тут не видно бо воно засипане снігом. Дорога по хребту рівна і без значних підйомів-спусків. Але трохи є що йти. На саму вершину гори Гропа ми не піднімалися, а обійшли її траверсом. Коло стовпчика 47/2 ми почали спуск вниз. УВАГА! На Maps Me та інших картах спуск починається раніше і веде в дєбрі. Тому слідуйте картам і йдіть по добре протоптаній стежці.

Село Бистриця, село Климпуші і наша колиба з гори Гропа. Нам зараз потрібно туди спуститися. Бідні мої коліна :(


Пройдений за сьогодні кусок Хребта


Траверс гори Гропа


Австрійські укріплення часів ПСВ


І з цим от всім обвісом він дерся через Жереп!


Па-Па, Братківська


Центр Всесвіту!


До зустрічі тут літом!


Спуск тут реально стрімкий та складний. То і діло в голові була думка: «Добре що ми тут не піднімаємося»  Стежка виходить на пологу галявину і тут знову Maps Me веде нас кудись праворуч. Не вірте йому! Йдіть стежкою в кінець галявини. Тут ви побачите чорний маркер на дереві і так вже і йтимете серпантином вниз аж до річки.

Як відомо спускатися вниз швидше, але нічим не легше ніж підніматися нагору. Доволі натруджені денним переходом ще й з тяжкими рюкзаками ми рахували останні метри до колиби. Знаходиться вона одразу обабіч дороги справа після переходу стежки через річку. Колиба розрахована на 6-7 людей. Є дуже хороша залізна пічка яка швидко все нагріла. А от дах такий собі. В дощ протікатиме :(

Ура, ми нарешті в хаті!


Так ця хата виглядає вдень


І куди я їх завів?


Хоча яка різниця, місце тут годне!


Але вертаємося до нашого вечора. Так ми виглядали після марш-кидка


Тому першим ділом готую фірмову страву. Каша кус-кус і тушенка. Що то що то готується до 5 хв. Смачно і поживно. Ага, ще посолити не забудьте!


А далі можна дурачитися!


Ваня, наливай!


Після 50 грам Шеріденсу стає дуже тепло!


То ж всі спали як в себе дома!


Ми були настільки втомлені шо просто поїли і лягли спати. Зате вранці влаштували фотосесію. Колиба знаходиться на мальовничій галявині над якою нависає хребет Братківської де ми вчора були. Фотки в ранішньому сонці виходять просто бомба.

Ранок видався морозяним!


Ваня і його колишня


З цієї вертикальної стіни ми вчора спустилися


Але що нам молодим! Гори по коліно!


Та гарний, гарний. Йди но он краще дрова нарубай




Видно як в сонячному промінні парує дах


За дружбу!


Випили і аж в очах проясніло!


Кому проясніло, а мені Ваня двоїтися почав :)


Далі фоткаємося коло знамена Експлорера


Костя і Братківська на задньому плані. Там ми вчора були




Ти ще довго там?


Та вже несу! :)


Ну і запивон зразу коло хати :)


Ну а далі все спакувавши і поприбиравши після себе ми неспішачи дочалапали до машини. Вниз йде вкатана лісовозна дорога. Єдине шо болото і вода, але в Карпатах всюди так.

Готові на вихід!


Дорога назад тупо по річці




Тут рубають ліс, то ж дорога розбита і болото


Але йти недалеко і весело


Урааа! Цілуємо Джимміка!


Це був опис конкретно нашого маршруту з добиранням на авто. Можна зробити його з однією ночівлею якщо виїхати зовсім рано чи добиратися маршрутками. Або навпаки, розтягнути на три дні і заночувати ще на полонині Братківській. В будь якому випадку маршрут дуже цікавий та вартує бути доданим до вашого списку улюблених місць.

Дякую Вані, Кості і Колі за чудову компанію!

Гоп Компанія!


Руфери в горах


І все наше знайомство завдяки Експлореру


До наступного походу!

#4
Як туристу з України потрапити до Польщі? Адже через карантин для Українців в'їзд заборонений навіть з вакцинацією. Виняток становлять заробітчани та студенти, але ті мусять відсидіти карантин. Ми таки знайшли обхідний шлях. І переконалися що маски в Польщі носять навіть менше ніж в Україні. Для чого робити весь цей цирк на кордоні я не розумію.

Крок 1 - сідаємо у Львові на літак


Крок 2 - виходимо в Берліні


Крок 3 - Автобусом переїжджаємо до Польщі


Крок 4 - Знаходимо підходящий бункер і ховаємося від поліції :-)


Німеччина пускає Українців навіть зі звичайним ПЛР тестом. Є прямий lowcost рейс зі Львова до Берліна. Тут хоч всі і в масках аж по очі, але раді тебе бачити. Далі найпростіший варіант це автобус FlixBus з аеропорту до Вроцлава чи Кракова. Пять годин і ти у Польщі. Або BlaBlaCar, потяг, автостоп....

Тут колись був совок


Берлінська стіна якраз проходила за цими воротами


Найкрутіший залізничний вокзал який я коли небудь бачив


Скутери з номерами. Якшо зібєш когось то гестапо вичислить


Наступний рівень це прокат електроскутерів. Думаю скоро буде і в нас


Ми проїхали туди назад і жодних перевірок на кордоні не було в принципі. Ніхто навіть не знижував швидкість. Водій автобуса теж ні за які тести не питався. То ж мандрівка до Вроцлава вдалася! З'їли журека з пЄрогами, випили Тиського пива. Якби і зупинили, то тут значно простіше, ніж в аеропорту, закосити під дурачка. Ти ж у Шенгенській зоні без внутрішніх кордонів.

Так виглядає вїзд у Польщу з Німеччини


Чотири години від Берліна і ти майже як дома


Журек, заради цього і їхалося


Ну і ще палюшки на закуску :)


Завжди цікавило для кого робили аж такі великі двері


По відчуттях у Польщі з карантином все гуд. Тобто він не відчувається. Люди живуть як і жили раніше. В Німеччині значно строгіше. В нас навіть запитували ПЛР тест щоб поселити в готелі. Люди носять маски навіть на вулиці. Тому моя персональна думка що всі ці обмеження на кордоні з Польщею просто щоб не пускати саме українців, росіян, білорусів. Для турків чомусь таких обмежень нема.

Як вам такий дах з захистом від руферів щоб не лізли аж на сам верх?


Написано шо не можна замки на мосту вішати


Законослухняні поляки чемно слідують цьому знаку :)


Ліземо з Єгором на місцевий боян


Піддашшя елеватора


Нічого складного. Але на більше часу не було


Підвал елеватора


Отвір через який крали зерно


Зерносховище елеватора


Був ще форт ПСВ і смаження ковбасок




А потім закупи пивом бо воно тут бардзо тане


І вйо домів таким же маршрутом :)




Так що дерзайте! Ковід мандрам не перешкода!

#5
Привіт всім!

Знайомий шукає різноробочих для робіт в колекторі Полтви. Все 100% легально.

8год/800гр, кожна додаткова година +100гр

Кого зацікавить пишіть мені.
#6
Гора Стара Шебела (1216м) знаходиться у важкодоступній частині Сколівських Бескидів. Прийшла весна і я захотів побути сам на сам з горами, так щоб точно нікого не зустріти. Краще місце ніж Бескиди важко уявити.

Гора Стара Шибела, вид з повітряної кулі


Гора Стара Шибела, вид з вершини


Залишки моста для старої вузькоколійки в Бескидах


Ну і ведмеді вже прокинулися та дуже голодні


Найкоротший сюди шлях з Тисовця. Та я не шукав легкої дороги. Тому пройшов з Коростева по снігу всі дванадцять кілометрів в одну сторону. І стільки ж назад! У Львові люди давно вже перевзулися у літню гуму, а в горах ще сніг навіть попри трасу лежить. На вершині його взагалі було по пояс.

Початок маршруту


Посередині маршруту снігу вже більше


Снігові наддуви ближче до вершини


Все що мені потрібно для щастя


Гора Стара Шибела


Серед усіх гір Бескиди - мої улюблені. Бабця була з Бещадів, за союзу батьків з нами відправляли оздоровлюватися у Сколе та Славське. Потім був дитячий табір у с. Майдан. Далі довга пауза і нарешті друзі потягнули мене на гору Кукул. Цей був мій перший свідомий раз у Карпатах, але не у Бескидах. Чорногора, Горгани, Мармароси: це все звичайно добре. Але як тільки я купив мапу Сколівських Бескидів то не заспокоївся аж поки їх всіх не обійшов.

Гірська річка Бутивля в Бескидах


Дорога до щастя


Йдемо по неторканій цілині до маловідомої вершини


Де б ще я так радів що можу йти по воді!


Там далеко гора Параска. На передньому плані гора Перекоп


На вершині гори Стара Шибела


І повернення до машини


Гуляти Бескидами - це гуляти лісом. Тільки ліс тут тривимірний. Через це масштабні краєвиди в Бескидах трапляються рідко. Зате тут є багато схилів, потічків, дерев та диких звірів. Від Коростева і майже до Старої Шебелої я йшов по ведмежих та вовчих слідах. Це все таки легше ніж топтати снігову цілину самому. Люди тут востаннє були ще як у грибний сезон. Далі настала зима і все завалило «тим білим гумном». Страшно не було. Туристи не входять у звичний харчовий раціон диких звірів. Якщо ти нормально відносишся до гір то вони обов'язково віддячяться тим же самим.

Бескиди, урочище Розтіки


Колись у Бескидах було достатньо колиб. Зараз більшість з них в такому от стані


Залишки вузькоколійки якою колись возили ліс


Таких мостів тут багато


Вовчі сліди


Оленячі сліди


І ведмідь пішов шукати що б то зїсти


Дорога пролягає через кований міст. Він ще напевно памятає баронів Гредлів


За мостом далі йдуть вовчі сліди


І поруч ведмежі. Людських немає взагалі


Та пофіг. Не зїли один одного то і мене не зїдять. Йти по їх слідах значно легше ніж по цілині


Тут я потрапив на широку галявину звідки є кілька шляхів на Стару Шибелу


Йдемо тим на який світить сонце. Він хоч і не найкоротший, але снігу там найменше


Місько на вершину зі мною не пішов, зверунв до річки вмитися після спячки


Нестрімкий підйом на гору стара Шебела


Вершина гори Стара Шебела широка і розлога. Звідси відкриваються прекрасні краєвиди на Тисовець та Росохацькі полонини. Поруч є плоске та захищене від вітру місце аби заночувати з наметом. Десь за кілометр б'є потужне джерело. Мрію тут влітку позалипати на зірки.

Вершина гори Стара Шебела, вид з повітряної кулі


Підйом на вершину зі сторону с. Коростів


Останній кілометр я йшов майже годину. Дертися вверх по глибокому снігу було доволі важко


гора Перикоп на горизонті


Перед самою вершиною гори Стара Шибела є така от галявина. Зручне місце для стоянки, захищене від вітру


Ура! Ми на хребті!


Вид на Тисовець


Вид з Тисовця на Стару Шебелу


Стовпчик на вершині для орієнтації де ми є. Якщо б раптом хтось тут блудив


Найвища точка Старої Шибелої


Недоторканий сніг де цієї зими ще ніхто не ходив


То ж я тут насліджу перший!


Росохацькі Полонини


Десь там далеко Коростів


Ну і відео з вершини


Йти назад було і легше і швидше, адже стежка в снігу є протоптана. Зайняло всього лише якихось три з половиною години. Дивитися під ноги вже не потрібно. То ж в лагідних проміннях призахідного сонця в мене була чудова нагода милуватися пейзажами вирубаних Карпат. :) А їх тут допрутня скільки!

То сонце цілий день таки добряче шкварило. Тому якщо дорогою туди я легко перейшов Бутивлю вбрід, то назад вже було по коліна мутної талої води. Але то дурниці. Адже скоро я буду в машині і переодінуся у все сухе.

Спуск з Старої Шибелої


Колись дрімучі Бескиди


Сміх сміхом, але саме такими я їх і памятаю з часів мого дитинства. Все було вирубано. Просто в іншому місці


Дорога з Старої Шибелої вниз до Бутивлі і далі в Коростів


Власні сліди це найнадійніший орієнтир щоб знайти дорогу назад


Коростів ген за ліворуч тією горою


Напевно вирубка тут була в 2015 році


Влітку 90 % шляху до гори Стара Шебела можна проїхати на авто. Але в'їзд перегороджує шляк баум. Вдень він відкритий, та на ніч його закривають і ніяк не об'їдеш. Тому добре подумайте чи Ви приїхали в гори гуляти, чи кататися на авто. А якщо влом топтати весь цей шлях на своїх двох то краще беріть велосипед!

Початок маршруту


Далі на машині зась!


То ж я прекрасно прогулявся пішки


PS: Я це все так гарно розписав бо йшов взимку. Влітку тут ведеться масова лісозаготівля, це Сколівський Військовий Лісгосп. Тому всюди шумлять бензопили, стоять вагончики для робочих, трильовщики та лісовози. Влітку не псуйте собі настрій і на Стару Шебелу краще йдіть з Тисовця!

Галявина лісорубів. "Бісєдка" з пустими пляшками за нею. Вдалині видно дах старої засраної стодоли


Засрана стодола. Для ночівлі не годиться. Хіба під стрихом


У випадку дощу тут можна перечекати. Але пічки нема, взимку некомфортно. А влітку краще вже з наметом десь на висоті заночувати


Рідко попадаються такі чисті альтанки.


Напевно тому що тут військові хазяйнують. От і порядок


Один з чисельних вагончиків на хляху


Ще вагінчик. Ті що на колесах це ненадійний орієнтир. Їх можуть кудись перевезти. Я йшов весь час попри річку Бутивля


Памятаєте Скрябіна і його Побєду? Там дроти від акумулятора до двигуна також йшли ззовні через вікно


Ще троха закинутих будівель. Ця вже на широкій галявині як починати підніматися на Стару Шибелу


Такі от Експлореровози тут їздять влітку. Задавлять і не помітять


То ж мандруйте на своїх двох!


Ходити самому в гори небезпечно! Друзі прекрасно знали яким маршрутом я пішов. Вони мали викликати рятувальників якщо я не вийду на зв'язок до обумовленого часу. Так що все було максимально безпечно
#7
Звіт присв'ячується всіх читачам, учасникам та адміністраторам Експлорера хто зараз хворий на ковід. Одужуйте пошвидше!

---

Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква. Гострий шпиль, дерев'яна покрівля, огорожа з вориння. Все як має бути. А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо. В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан. То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.

Самотня церква в Карпатах


Церква знаходиться на полонині де нема людей


Навколо тільки гори, ліс та дикі звірі




Збудували церкву в 1934 році. Тоді тут процвітало село Кужбеї. Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб. Зараз від села залишилася лише одна хата. Влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.

Попри свій вік і дерев'яність, церква гарно збереглася


Дзвони церкви зроблені з розрізаного балону


На горищі


Цим верстатом цю церкву напевно і робили


Ганок церкви теж з образами


Висока драбина щоб добратися до шпилю


Всередині церкви


Церква Успення Пресвятої Богородиці знаходиться на гірській полонині неподалік села Сойми. Знайшли ми її випадково, побачили з повітряної кулі. «Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», - подумаєте Ви. А й справді, адже тут дуже хороша енергетика. Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня. Пішов легенький сніг. Здалося що от – от має наступити Різдво.

Фасад церкви. Далі підуть фото з усіх боків


Чи то дерево всохлося, чи то люди колись були нижчі


Єдине що захищає церкву від вітру то ці дерева














Заряджаємося позитивною енергетикою


Лише дві вцілілі споруди з цілого села


Коло церкви є старий цвинтар. Найновіша дата 1977 рік. Саме тоді померла місцева жителька Бряник Інна. Вона пережила дві війни і напевно добре пам'ятала як тут на полонині стояли гармати. Зараз від них залишилися лише масивні окопи. Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів. З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз. От село і занепало.

Хрести при вході в церкву


Старенький цвинтар


Цвинтар знаходиться нетипово далеко від церкви


Бряник Інна Іванівна 1915 - 1977


Видно що складне та нелегке життя прожила


Поруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.






Велика яма коло церкви


Такі зазвичай копають для гармат


А ось фундамент розібраного будинку


А цей сам завалився


І цей також


До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина. Ось точка на карті. Легкові машини краще залишити поруч готелю. Йти приблизно годину часу. На повнопривідних авто можна пробувати їхати. Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.

Санаторій Верховина важко пропустити


Далі звичайний карпатський хайвей


Дорогою догори можна полюбуватися на телевежу


Перед поїздкою машину краще не мити


От він і коло церкви!




Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви. Хотілося показати Джимміку справжню карпатську Автентику. І побачене не розчарувало!

Красива церква в незвичному місці


На многії і благії літа Експлорера!


Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях. Стодола завжди відкрита. Нагорі є сіно і можна заночувати. Поруч є вода та дрова.

Йдемо подивитися на ці хати


Ліворуч стодола, праворуч хата


Від церкви до хати йти десять хвилин


Якшо ви щойно подумали: "І знову той Голем спалив кльову локацію. Так би мали собі свою колибу для своїх", - то мушу Вас розчарувати. В пресі є достатньо фото цих колиб і без мого звіту. Так шо хто хотів то мав змогу їх відвідати і до мене.


Дах цілий, вікна на місці


Щілини позамазувані глиною. Так що має бути тепло


Горище стодоли придатне для спання


Тільки для спання. На кожних дверях хрест!


Сіни


Вид з сін на вхід


Єдина кімната


Стеля низька, вікно лише одне. Зате тут тепло


Довгими зимовими вечорами можна і англійську повчити


А ще є окрема альтанка для паломників


Свічку ми загасили і залишили коло церкви. Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову. На благо Експлорера і за здоров'я всіх його учасників
#8
«Перелетіти через всі Карпати на повітряній кулі? Та це неможливо!» - так нам говорили. Але цікава ідея запалює. А досвідчена команда зможе все! Організаторами були Микола Рубель та чемпіон України Валентин Щенявський. Разом з командою із десяти чоловік вони встановили новий рекорд України.

На кулі над Горами


Найвища наклейка Експлорера


Внизу хмари а тут така красота!


2500м. Швидкість 60 км/год


Кулі готові до старту


Було кльово!


Ось перший секрет. Вони взяли дві величееезні кулі що розраховані на 8 пасажирів кожна. І замість людей навантажили їх під зав'язку балонами з пальним. Маючи пів-тони газу на борту можна летіти хоч на Львів!

Запас пального в синій кулі


Запас пального в червоній кулі


А тепер спробуємо з цим всім взлетіти!


Місцем старту було село Довге(Бронька) Хустського району. Тут закінчується рівнинне Закарпаття та починаються перші горби. Сьогодні вітер північно-східний. То ж ми прямуватимемо в сторону Долини, Івано-Франківська область.

Заїжджаємо на місце старту


Так виглядає комплект Карлсона


Куля в складеному вигляді


Знімаємо один кошик


І другий


Кошик кладеться на бік щоб почати надувати саму кулю


Ми стартували із сільського стадіону. Дружня команда з десяти чоловік збирає дві кулі за пів години. Спочатку довго і нудно надувають звичайним холодним повітрям. А вже в самому кінці вмикають пальник. Буквально за кілька хвилин це безформне простирадло, яке щойно займало пів стадіону, вже тягне кошик у небо.

Розгорнули кулі по стадіону


Під'єднуємо її до кошика і вмикаємо Карлсона


Доволі швидко куля стає такою ось. Це ще холодне повітря


Під'єднуємо пальник


Далі потрібно зробити свердловину на газ


І буквально за кілька хвилин кулі стають кулями


Ото краса!


В цьому власне і другий секрет рекорду. Летіти потрібно взимку! Холодне повітря краще піднімає гарячу кулю. Відповідно менше витрачається газу. Влітку, наприклад, польоти можливі лише дуже вранці чи ввечері і то вони доволі короткі.

На цій червоній кулі летітиму я


Газуємо по повній


До взльоту готові!


Перша хвилина польоту а враження ніби нічого не відбувається: ти і далі стоїш на землі. Адже куля відривається надзвичайно плавно та беззвучно. А ще вона завжди летить за вітром. Тож навіть при швидкості 60км/год в корзині штиль а навколо абсолютна тишина. Нічого не свистить і не дує. Крім пальника, звісно що.

Па-па точка старту


Село Довге, вид на Схід




Буквально хвилина і вже така от висота!


Команда спакує речі і поїде нас зустрічати з іншого боку Карпат


Не встигли ми помахати всім рукою як куля сховалася в хмарах. Прилади показують висоту 1000 метрів. Це дивовижно. АН-2 витрачає на такий підйом аж п'ятнадцять хвилин.

Навігаційне обладнання пілота


Заправлений балон з пальним


65 км/год, 2500м




На висоті 2400м ми пробили хмари та нарешті поніжилися на сонечку. Вище 2500м не піднімаємося, диспетчер не дозволив. Температура нуль градусів, швидкість 67км/год! Якщо так і продовжувати, то можна аж під Львовом сісти. Але ж хочеться побачити гори! То ж ми знижуємося над смт. Міжгір'я.

Нічого не видно. Йдемо по приладах.


На сонці тепло, можна зняти шапку і погрітися


Наша тінь на хмарах


Найвища наклейка Експлорера!


Тут швидкість нижча, лише 20км/год. То ж досхочу фотографуємо ялинки, будинки та один одного. Особливо класно виглядає мацьопка куля на фоні масивних гір та долин. Автомобілі з частиною команди далеко позаду. Дороги тут так собі. До Міжгір'я їм ще їхати і їхати.

Наш капітан Микола Рубель


в горах сніг Є!




смт. Міжгір'я


Ото техніка пішла вперед!




нас наздоганяють!




По Карпатах я вже ходив, їздив, лазив та плавав. Тепер ще й літав! До мандрівки я готувався як до походу. Тому зібрав рюкзак з найнеобхіднішим, провсяк випадок. Зима ж надворі! Я ретельно виважував кожну річ, щоб не тягнути на кулю зайвий вантаж. Та, виявляється, в цьому не було потреби. Власна маса кулі з корзиною та газом аж півтора тони. Це більше ніж маса легкового автомобіля. Зайвих десять кілограм вона не помітить.

Далі будуть фото з Міжгір'я








Вежа коло Міжгіря. Наша наступна ціль


Ох вже та Синя куля. Весь час нас переслідує




Ми знову піднялися вгору щоб перелетіти Вишківський та Торунський перевали. На моє здивування тут частково зробили дорогу. Сподіваюся до кінця року дороблять повністю. Кинувши прощальний погляд на Міжгір'я ми заховалися у хмарах.

Самотня церковка далеко в горах


Біля неї будиночок місцевих прихожан


В церкві мав би бути інтернет


Відремонтована дорога через села


Зверху виглядає рівною


Нам туди, на Прикарпаття!


Синя куля вкрилася інієм


Піднялися повище щоб перелетіти гори


Я щасливий :)




Тут знову зросла швидкість і абсолютно нецікаво перша куля долетіла аж до Долина. Друга куля трішки не дотягнула і змушена була сісти в Мислівці. Тим не менші обидві кулі дали зимовим Карпатам жару! В сумі політ зайняв три години і ми зробили 90км по прямій. Всі щасливі та задоволені. До кулі одразу ж прибігли місцеві дітлахи зі школи. Відкритий урок вийшов на славу. А дані про політ ми передали в Книгу Рекордів України.

Карта Польоту


Старт в с. Довге


Вид з синьої кулі




Приземлення в Долині


Пілот рекордсмен


Дуже дякую дружній та досвідченій команді повітроплавців за таку можливість політати. Це було незабутньо! Особлива подяка тим хто залишався на землі і забезпечував всі логістичні питання.


#9
Уявляєте, одна з найкрасивіших гір Ґорґан є водночас ще й однією з найдоступніших. Практично будь-хто може на неї піднятися та спуститися за один день. І наробити багато пейзатих фоток. Саме в честь цієї гори і названо цілий гірський масив. Та пошук в Гуглі дає мало результатів - значить не попса. А ще на ній стоїть закинута військова вежа. Звідти такі пейзажі, які в Ґорґанах бачать лише птахи та квадрокоптери!

Як почути звуки всесвіту


Пейзато!


Дві однакові гори


Влад залип


Хребет Горгану


Карта як йти до гори Горган


До підніжжя гори Ґорґан (1579м) можна під'їхати автомобілем будь-якої прохідності. Від Львова до села Осмолода три з половиною години на авто. Далі минаємо міст і слідуємо по синьому маршруту. Проїхавши дев'ять кілометрів ми залишаємо авто коло хатинки лісорубів за ще одним мостом. З цього місця і аж до самої вершини веде пряма, як стріла, дорога. Її протяжність всього лише три кілометри. Це як з центру Львова на Високий Замок. Звісно що є невеликий підйом, все таки гори. Зате які краєвиди з вершини! Зблудити чи піти не туди тут неможливо. Маршрут простий та добре промаркований.

Коли готуєшся зайти в офіційний чат Експлорера


Вежа в селі Осмолода


Інша вежа на горі Горган


Точка старту


Колянич і нормальна дорога вгору


Вище починається сніг. Робимо привал


Опа, попалися якісь акумуляторні батареї


А от і НУП з обладнанням. Був


Перші види на гори


Чітко можна розрізнити лінію снігу


Ех, пейзато тут. Може далі не йдемо?


Колянич - повелитель Дронів


Що означають ці туристичні матюки: Ґорґани, Чорногора та Бескиди? Це давньослов'янські заклинання якими назвали райони в горах. Схоже як у Львові є Погулянка, Сихів та Клепарів. Район Ґорґан є найдикішим та найбезлюднішим. Тут немає ні доріг, ні сіл, ні полонинського господарства. Зате є дрімучі ліси та дикі звірі. Люди теж зустрічаються, але рідко. В основному попадаються туристи та лісоруби.

Дикі Горгани




Перед самою вершиною дорога вироджується в стежку. Засніжену стежку






А от і "цукерка на палочці".


Почали бігти до неї на всіх парах


Коли ми побачили Вежу то "Нас не догонят"


В Ґорґанах можна тижнями ходити та так нікого і не зустріти. Особливо якщо мандрувати не там де всі. Що ми власне і зробили. Адже в гори для того і йдуть аби відпочити від міської метушні. Або комусь щось довести, та це не наш варіант.

Горганська Вежа


Залаз на вежу відкритий


Ваня як завжди перший


Ооо, ми зараз в Аватарії! А це саме ті забуті вагончики з операторами


Хребет Горгану


Ігровець


Звідти ми прийшли. Видно наших доходяг




Останній підйом. Руки вже замерзають


І ми на вежі!


Одна антена дивиться на північ в сторону Осмолоди


Надписи на Антені


Антен ту насправді дві. Вид на Захід Сонця


Горган і Гори


Агов! Піднімайтеся Вже!


Безстрашний


Цього разу вже не холодно




Ну і я теж десь маю бути в кадрі


Ваня намітив собі вже наступний похід


Вид з Антени


Дуже навіть Годний обєкт!


Вид в сторону хребта Горгану




Так! Ми це зробили!


Вершина гори «Ґорґан» місцями лиса, місцями вкрита лагідним жерепом. Тут стоїть висока металева вежа. Поруч є дві будки для обладнання, шкода що без вікон та дверей. Аналогічна вежа також є на горі Топас та в самій Осмолоді. Колись вони служили на калібруванні Пістрялівської РЛС. Зараз все обладнання демонтовано, вежі не охороняються. Будь-хто може піднятися наверх та побачити Карпати з висоти пташиного польоту на власні очі! Овул, Сивулі, Грофа, Молода... Та тут все видно як на долоні. Металоконструкції вежі додають пейзажам особливого шарму.

Я люблю Експлорити Гори!


Приємно шо наклеяка буде все це бачити цілодобово


Пора лізти вниз. Рукавиць нема


До речі, з рюкзаком залазити незручно. Мало місця.


Спуск. Є руфінг, є сталкінг а є леддерінг. Це тривале лазання по драбинам


Поки я спустився одну канапку вже встигли зїсти :)


Наш обідній стіл


Ну що, в кого з нас кращий підігрів?


Навіть взимку по снігу вийшла проста одноденна прогулянка. Назад можна вертатися іншою дорогою, щоб було цікавіше. Або продовжити мандрівку далі по хребту Ґорґану. Чи заночувати в будиночку лісорубів коло річки. Варіантів багато на будь-який смак.

Колянич


Голем в дикій природі


Цього року тут проходили змагання


Він проговорився що не любить Рево


А так як Рево не було то ми пили сніг


Спускатися вниз по снігу одне задоволення


Сніг це завжди радість для дітей






Ми туди йдемо?


Є ідея. А давайте злітаємо за рево!


Але мені бери тільки Love Is!


І без рево не повертайся!


І по чому в них там рево?


Ходи сюди мій маленький.


Сказали що продають з вісімнадцяти. А дрону навіть і року нема.


Дякую Вані, Вергазу та Коляничу за витривалу і веселу компанію! Фраза дня: «хочу Рево» :)

Три богатиря :)
#10
На запитання: «Куди мені поступати?» я завжди відповідаю: -«Куди лежить душа». На мою думку не потрібно гнатися за модними трендами типу економіст, юрист чи програміст. Якщо це не твоє - то через силу багато не досягнеш. А от займаючись тим що тобі подобається ти станеш успішним в будь-якій галузі.

На жаль людина не завжди знає що є її. В школі нічого не перло а зараз треба щось вибирати. Тоді є сенс піти де викладачі нормальні і конкурс поменше! На «непопулярних» напрямках студентів цінують і ніхто їм мозок не виносить. Це, в свою чергу, дає змогу таки знайти себе поки вчишся.

В 1999 році на «Радіотехніку» конкурсу не було взагалі. Люди мені говорили: «Куди ти дитино йдеш! Заводи закриті, будеш все життя телемайстром працювати!». З ремонтом телевізорів якось не склалося. Зате наклепав 30+ патентів США на винаходи.

«А може таки пристроїти своє чадо в якийсь медичний чи на програмування»? – думають деякі з батьків. «Чомусь та й навчать!». Може... Але толку зі «спеціалістів» яких нудить від виду крові чи алгоритмів небагато. Через п'ять років вони дарують батькам диплом і йдуть займатися чимось іншим. А час та гроші витрачені в топку.

Це був ліричний вступ бо на днях вдалося побувати на кафедрі матеріалознавства Львівської Політехніки. Їй вже 200 років. Туди я потрапив не як абітурієнт, а як дослідник Львова.

Це доволі цікава будівля в центрі міста на вулиці Устияновича 5. Попавши всередину я здивувався як у сюди ще досі екскурсії не водять! Крім круглої зали та підземних лабораторій я тут побачив багато історичної машинерії. Можна досхочу насолодитися технічною естетикою початку століття та наробити гарних фото. А хтось серед цього всього ще й вчиться :)

10 корпус політехніки з цікавим напівкруглим фасадом




Сходи у підземелля




Підземна лабораторія


Старенька пічка а ще працює!




Що таке матеріалознавство? Це наука про те, з чого складаються речі якими ми користуємося. Як формуються різні метали та сплави і коли вони таки зламаються. Або не зламаються... Раніше воно було потрібно для виробництва автобусів ЛАЗ та автонавантажувачів. А зараз це будуть матеріали для танків, гармат і 3D принтерів.



У медиків бацили, у механіків зрізи




Що станеться якщо не знати  матеріалознавства :)


І таке тут теж досліджують


Зламаний зразок матеріалу


Деталь можна розтягнути, а можна і розірвати


Доволі непоганий 3D принтер на кафедрі


Напевно комусь був потрібен новий корпус до насоса


Або нестандартне кріплення для велофляги


Особливо мені сподобався мас-спектрограф. Він показує з якого матеріалу зроблена та чи інша деталь: тип сталі, кількість домішок і так далі. Так ось як китайці все копіюють!



А ви знали як перевіряють деталі на міцність? За допомогою спеціальних машин їх розтягують, царапають, ламають. Ще по них з розгону б'ють молотком а потім все це плавлять. Таким чином контролюється якість матеріалу з якого складається, наприклад, лезо ножа чи броня танку. Або розробляється новий матеріал.

Твердоміри в чохлах бо зараз локдаун


Плавильні печі




Схоже на цех по переробці КМ-ок


Всі печі електричні. Тому поруч з кожною електрошафа з обладнанням


Виглядає як сейф з амперметрами


Рідкий азот. Не тільки нагрівають, а ще й охолоджують


Думаю пиво  тут теж би непогано зберігалося ;)


Це крута супер-пупер піч яка може розігріватися до декілька тисяч градусів і плавити будь-яку сталь


А це блок живлення від цієї печі


Далі просто пофотографував багато гарних коробочок




Машина для вимірювання міцності на розрив. Може дослідити як стодоларову купюру, так і гартовану сталь


Я їм повірив на словах і свої гроші сюди не вставляв


Подвійний міст для вимірювання ну дуууже малих опорів


Все зроблено з любов'ю. Просто не можу надивитися так тепло і по ламповому


І ще досі працює


Ним можна виміряти опір такої от деталі. А опір характеризує матеріал з якого вона зроблена


Машина яка бє по деталі з фіксованою силою


Зразки до дослідження


Ще одна машина тортур над залізом


Заготовки для цікавих дослідів


Колись шкали були механічні. Сила та розтяг деталі писалися на папір самописцями.






Не все тут старе. Є сучасна лабораторія яку обладнали французи. До речі, вона працює «на винос». Тобто тут будь-хто може замовити аналіз з чого складається, наприклад, поршень від загиблого літака.



Мікроскоп для дуже дрібних речей


Або глянути на місце перелому, чи після травлення...


Вимірювач твердості поверхні


А це надточні ваги для зважування КМ-ок :)


Цією штукою можна протестувати зносостійкість екрану Вашого телефону.


Якщо екран оригінальний то подряпин лишитися не повинно


Так от, якщо у вас потекли слюньки то здавайте ЗНО з математики та української мови і гоу. Світ рухається вперед, матеріали також. Не пропадете ні в Україні, ні за кордоном! Особливо якщо знати Китайську мову ;)



Чи просто приходьте сюди на екскурсію та викладайте фотки у ФБ.

Висловлюю вдячність за орґанізацію дружньому, зґуртованому колективу кафедри ПМОМ ІМІТ.
#11
«Не піду на Пікуя, там народу до... багато» - думав я собі. Під час планування маршруту хотілося податися кулись в гори поруч з тунелем, але куди? Крім Пікуя є ще Полонина Руна, але я туди машиною недавно виїжджав, нецікаво. А от на горі Гостра, що розташовується між Пікуєм і Руною, я був лише раз іто влітку. То ж чому б і не сходити взимку!

гора Гостра


Вид з Гострої на Мунчіл


Нам туди!


На вістрі гори Гостра


Гора Гостра - це чудовий одноденний кільцевий маршрут. Він починається і закінчується в селі Розтока. Від Волосянки сюди їхати 40 хв. Дорога ґрунтова і в дощ може бути болото. Але місцеві якось їздять. Ми залишаємо авто коло церкви та моста і йдемо второваною лісовозною дорогою на перевал Низки. Джипом проїхати не вийде. Десь посередині річка забрала дорогу і наробила ровів.

Карта маршруту


Дорога що зєднує дві траси: Київ-Чоп і Львів - Ужгород.


Зато є час на краєвиди


Минаємо перевал і стає краще


Паркуємося ось біля цієї церкви.


Початок маршруту


Починають проглядатися Пікуєнні ланшафти


Які ландшафти такі і селфі


Десь за годинку ми вже були на перевалі. Тут закінчується затяжний підйом та починається прогулянковий темп хребтом. Чітка вторована стежка йде в сторону гори Гостра. Навколо Пікуєнні краєвиди на Верховинський хребет. З іншої сторони гори Люта і Руна.

Вихід на перевал


На хребті вже сніжок. 800м н.р.м.


Як тут красиво!


Женя вперше в Українських горах


А я радію що маю веселу та витривалу команду






Раптом він згадав про Рево і . . . .

(с)Фото Жені

Один з небагатьох звітів де присутні фото Голема (с)Дякую Жені

(с)Дякую Жені

За цей похід я так і не зрозумів. Чи то я такий старий шо вже морозу не відчуваю. Чи то Ваню трусило від екстазу і він тому мерз.


Ми траверсуємо гору Мунчіл та неспішно піднімаємося на Гостру. Шлях від перевалу до вершини зайняв нам півтора години. Але це з фотографуванням.

Нам ше довго іти? ;)


Єдиний суттєвий підйом на хребті. Крім самої Гострої звісно шо


Ось вже і на верху


Урааа! Тут є сніг!


Бачиш он там Пікуй!


Пікуя собі! А й справді!


гора Пікуй


Пікуєнне фото як доказ що в житті щось бачив :)


Просто зимовий чілл


Чому чілл? Бо якраз траверсуємо гору МунЧілл


Чотири шари одягу і зимова куртка поверху


До речі про маркування маршруту. Орієнтуйтеся на таких от "мертвих" туристів :) Вони лежать в потрібному напрямку


Траверс Мунчіла


І вперше бачимо гору Гостра у всій красі. Звідси ліворуч є спуск вниз в село. Ним ми вертатимемося


Біжимо скоріше нагору!


Фотографи завжди мусять пасти задніх


Полонина Руна


гора Люта




Тримаю рівновагу щоб не впасти вниз від захоплення


І верховинський хребет


Гора недаремно названа Гостра. Дві туристичні трупи на вершинці не вмістяться. Та звідки їм тут взятися ще й зимою. За весь день подорожі ми не те що не зустріли людей. Навіть слідів на снігу не було! Цінуймо такі Карпати поки вони ще є.

Гора Гостра


гора Мунчіл. Звідси ми щойно прийшли


Як бачимо шлях був неважкий :)


Стільки ще залишилося до вершини


Дув дуже сильний вітер. Тому останній підйом дався найважче


Фото Жені як хлопці лишили її саму і побігли вперед


Відріг в сторону Полонини Руни


Фото Вані коли він втікав від шаленого Голема


Але старікашка наздоганяє...


Останній ривок...


Ще ніби сили є!


На вершині гори Гостра. Маємо ще одне маркування маршруту "мертвим" туристом. Голова показує кудою потрібно вертатися. :)


Ура! Ми це зробили. Дякую Жені за фото, а прапору що не порвався на вітрі!


Женя вже теж на вершині гори Гостра


А що там?


Пофоткалися і одіваємо на себе все що є


Налізла!


Але шось не дуже допомогло :)


Бо єдине шо справді гріє душу це віскі, любов до Карпат та чудові краєвиди!


Дув сильний вітер. Ми перекусили саморозігрівальними сухпайками, трохи задубіли і пішли грітися вниз. З гори Гостра є два продовження маршруту. Можна піти далі по хребту до села Пашківці. Дорогою буде ще хрест і мисливський будиночок. А в Пашківцях вже лапати маршрутку. Або закільцюватися до власної машини. Обидва маршрути цікаві бо вертаєшся назад іншою дорогою ніж йшов сюди. Так як нас в Розтоках чекав Джиммік то ми обрали другий варіант.

Гріємо їжу і руки


Ніби тепло


Найкращий обідній краєвид який тільки може бути


А ще канапочки... дякую Ваня! Вони були божественні!


Лайфхак цікавий. Але треба було загином доверху ставити ;) Бо потім вода витекла :(


Фото до...


і після прийому їжі! Віджив!


Спускаємося з Гострої до траверсу гори Мунчіл. Від неї йде йде відріг в сторону села Кічерний. Проглядається мінлива стежка. Внизу вона переходить у надійну лісовозну дорогу та виводить в село лише за два кілометри від авто. В сумі спуск зайняв дві години а весь маршрут шість. Кільце на Гостру і назад склало якихось 15 км.

Поїв і аж сніг за ним куриться


Ще й пританцьовує!


Починає сідати сонце. Треба трішки поспішити щоб дійти до лісу засвітла


Краса заважає йти


Або такий от гарний фото-острівок на спуску вниз


Я теж хочу в кадр попасти


Відріг Мунчіла яким нам йти праворуч вниз у село. Женя попереду!


Вид з відрогу на північ в сторону звідки ми приїхали


Па-па, Гостра!


Ну де ще побачиш таку красоту?


Тілько у горах!


Остання фотка і вже йдемо


Бо Ваня троха зачекався


А це останній мертвий турист на шляху. На цей раз справжній. :( Як нагадування що гори це не жарти. Особливо взимку!


Зі Львова ми виїхали о 7 ранку, а вернулися о 9 вечора. За день відвідали радіотрансляційну вежу коло м. Турка, закинутий залізничний тунель коло Волосянки. Побували на вершині гори Гостра і побачили Пікуя. Бо, як відомо, хто не бачив Пікуя той не бачив ... Влітку світловий день довший і до маршруту ще можна додати ВЕС коло Старого Самбора.

Вежа коло Турки. Зараз обслуговує в основному мобільних операторів. Буде окремий звіт для своїх.


Вже традиційне після гори Топас відео...


Змерзли читаючи цей звіт? Ось кілька теплих Гострих фоток для відігріву.

Впізнаєте ці краєвиди?


Вершечок гори Гостра


Вид на відріг в сторону полонини Руни


Ну і я, куди ж без мене :)


Дякую Жені і Вані за чудову компанію! Без вас нічого б цього не було.

Мандруйте! В горах Ковіду нема! Зато є Експлорер.


І ще деколи живого Голема можна зустріти. Не кусається і любить віскі :)


Початок подорожі описаний тут
#12
Привіт Всім!

Пиво, ковбаски і полазки. Збираємося в Пабі 100 Рентген на Дорошенка 50. Троха упити си кажанівки, троха піджерти Полтвяників, а потім кудись полізти. Формальний привід - моє ДН. То ж буду радий бачити всіх Golemlover-ів і Golemhater-ів.



Вхід з ломіком, дозиметром, в хімзі, в камуфляжі, у футболці Експлорера або без (для дівчат) безкоштовний. Решта змушені будуть пройти посвячення в Дігери і випити залпом справжньої Полтви. ;)



Ставте будь-ласка + хто буде. Щоб ми заздалегідь підготувалися і намаринували щурячих хвостиків. В принципі Полтва недалеко, завжди можна буде збігати за свіжими. Але вони тоді не встигнуть настоятися.

Так що чекатиму на 19-00!

#13
Привіт!

В неділю, 29 гЛистопада на 11-00 годину коло озера. Олександра Сладкова попросила допомогти розібратися що там і як. Буде щось схоже на цю мандрівку. Кому цікаво беріть ломики та рукавиці і приєднуйтеся!



"Бачиш цю трубу між озером Стосіка і Авалоном?
В Стосіка води повно, в Авалону нема взагалі
Вона дест перебита
І це означає що десь є витік, і розмиває. Можливо ти можеш допомогти знайти"
#14
Нещодавно ми з akve створили ГО "Пошук Літаків в Україні". Так як багато хто з учасників брав участь у подібних пошуках та облаштуванні музею я вирішив створити тут про це повідомлення.

Статут ГО

Вступити в ГО можуть люди яких:

1) Я або akve знаємо особисто та не заперечуємо
2) Людина брала участь в пошуку літаків чи облаштуванні музею

Для вступу потрібна заява на моє імя та членський внесок. 300 грн. Плюс 50 грн за виготовлення посвідчення. Ці кошти підуть на покриття видатків на реєстрацію самого ГО. В майбутньому ми плануємо щорічно збирати членські внески та купувати за них обладнання для пошуку. Таким чином зможемо брати з собою більше людей.



#15
Нарешті відкриття! Два роки пошуку майже половиною активного складу Експлорера і маємо результат. Запрошуємо до музею загиблих літаків. Неділя 1.11.2020 на 15-00. Село Хоросно, ось точка на карті https://goo.gl/maps/5towbBazX19DfUJh7 В експлозиції представлено дванадцять літаків часів другої світової війни. Всі вони знайдені на території Західної України за минулі два роки. В основному це німецькі та радянські літаки. Серед експонатів є двигуни, кисневий балон, елементи парашутної системи та інше. Окреме місце посідає літак зроблений із знайдених нами запчастин загиблих літаків.

Музей діятиме на постійній основі по вихідних з 10-00 до 17-00. У будні дні за домовленістю. Для індивідуальних відвідувачів вхід безкоштовний. На місці можна замовити екскурсію. Телефон +38067-1-09-1939 або +38073-1-09-1939

Ну і гарна новина! До відкриття музею ми випустили додатковий тираж нашої книжки по пошуку літаків ДСВ в Україні. Придбати її можна буде лише в музеї! Так що – чекаємо!

Територія музею


Всередині є стенди по дванадцяти літаках


Зроблений із знайдених загиблих літаків


Тут можна придбати книжку по пошуку літаків в Україні та інші сувеніри


Історія одного пілота. Репліка.


Всі ці стенди робилися руками добровольців що погодилися допомагати


Авторство двох Андріїв Кірянових


Ну і як без лого Експлорера!


По вихідних з 10 до 17 години.


Окрема подяка всіх хто допоміг з його Створенням. Без Вас цей музей би не відбувся.
Akve
Vergaz
Іван Акімов
Андрій Шидлівський
skytalec
Le-i-zoo
Rufus
Tarik
2roofs
Андрій Кірянов Молодший
Богдан
Жека Коперник та інші


#16
Я вже звик що мені в приват пишуть всякі гомосексуалісти. А чого очікувати... У більшості вилазок Експлорера беруть участь одні хлопці. От вони і думають... Правда RZDS – приємний вийняток і треба брати з них приклад.

типові RZDS на Глинянському


Напевно справа в самих дівчатах. Я не пригадую жодну групу з восьми дівчат які би йшли нелегалом в Зону. Зазвичай одна-дві дівчини зато хлопців хоч відбавляй... Або уявімо собі дівчат які пішли шатали бомбарь щоб там спокійно зробити манікюр. Ржуха, правда? Ба, більше того! Наявність дівчини в компанії дуже часто послаблює всі підозри в охорони . Мовляв «дівчата таким не займаються» тому «щоб я вас більше не бачив»



Поточна статистика реєстрації на форумі сумна. Зареєстрованих дівчат мало, а тих хто лазить ще менше. Я не буду вдаватися у філософські роздуми чому саме так. Натомість зосереджуся на тому «як дівчат зацікавити» urban exploration.

Шість на одну!


Колись поляки відзначилися на весь Євросоюз знявши рекламу своїх заробітчан-сантехніків. Хлопці були підтягнуті, без живота. Приходили за викликом і німецькі домохазяйки були в захваті. Я вирішив піти тим же шляхом. Тому наступні два тижні в центрі Львова у галереї Зелена Канапа, Вірменська 7 красуватиметься моє фото з шоломом Експлорера замість голови. Вхід безкоштовний. Приходьте, насолоджуйтеся, купуйте. Якщо хтось із дівчат зацікавиться що саме приховується за лого Експлорера, то знатиме де нас шукати. Ну а якшо писатимуть хлопці то вже ітак звик.

Прикриваюся Експлорером


Фотографія продається ;) Контактуйте з галереєю


А саме  - культове місце


Завжди мріяв потрапити за ці двері


Офіціоз


Якраз час підійти і роздати візитки Експлорера


Ще фото тут

А що Ти зробив для популяризації Експлорера?!

Руфусу зачот!
#17
Завтра о 14-00 в парку Франка. Розповідатиму про Полтву та її Natur Product! 🙂 Приходьте!




#18
Косів знаменитий своїм базаром. Тут за адекватні гроші можна придбати як «сучасні» ліжники та шкарпетки, так і автентичні кептарі яким по сто років. На базар всі їдуть зранку. Гуцульський ранок це так годинки з 4-00 по 6-00. Далі цікавий товар кудись зникає і це стає звичайний провінційний базар. Ну припустимо приперлися ми в 4 ранку у Косів, скупилися. А що ж потім цілий день там робити?



Звісно шо є всякі об-Писані камені, артефакти Довбуша, водопад в центрі міста та інші загальновідомі принади. Ви їх напевно вже бачили. Раз ми в Гуцулії, то пасувало би сходити в Гори! Питання куди?

В Косові можна навіть так!


сУкільський хребет


Вид на Чорногору


Горби в сторону Косова


Цього року місцеві показали мені своє улюблене місце тусні в горах. Це Сокільський хребет та однойменні скелі. І знаєте що? Я був приємно вражений! Бо лише година ходьби і ти реально в справжніх горах з чудовими краєвидами на Чорногору. Тут є все необхідне: ліс, полонини, скелі шоб полазити чи позалипати, вода для таборування і мало людей. А були ми на день Незалежності!

Наш табір на Сокільських скелях


Юлік залип на Чорногору




Місця гарні та обжиті


Середня висота хребта 900 метрів. Це не бо зна скільки, але відчуття гір присутнє. На сам хребет можна виїхати позашляховиком. Але навіщо? Від нижньої точки, куди заїжджає люба пузотерка, то основних скель лише година неспішної ходьби та невеличкий підйом. А машиною треба буде рубатися вверх, тричі переїжджати вориння на підйомі і один раз болото на хребті.

Підйом від села




Нормальні рівні горби






Нам обіцяли шо ми машиною заїдемо в сам кінець хребта. Тому рюкзаків ніхто не брав. А реальність виявилася інша. Прийшлося йти пішки




Є два варіанти підйому на Сокільський хребет. Перший (А) це з села Бабин від каплички вверх. Всього шість кілометрів до скель. Авто можна залишити в місцевих на подвір'ї, вони вже звикли.

Старт від села


Тут поворот ліворуч


Була реально жара!


Аж "собака" чуть не здохла від спраги


Другий варіант (В) з села Малий Рожен. Тут лише кілометр до скель, але він йде люто вверх. По часу виходить 40 хвилин. Тому я рекомендую перший варіант. Вийшовши на хребет ви легко та приємно прогуляєтеся як алеєю в парку.

Сокільський перед нами


Але схил тут недитячий


Ну і щоб Ви зрозуміли ми робили дві ходки поки всі манатки занесли короткою дорогою


Як я вже писав, тут є де полазити зі шнурками. Частина скелі вертикальна з відємним нахилом, частина дуже полога. Але шнурки все рівно захопіть. ;) На рахунок грибів не знаю, ми були в серпні. Але, підозрюю, вони тут теж мають бути.

Лазуни!


Я теж спробував. Уявив що це дах і там наверху мене чекає Revo


А потім чілив і спостерігав за рештою


На мій намет ніхто так і не впав


Пологий залаз з іншої сторони скелі


То ж їдучи в Косів на базар забийте собі Сокільський хребет як точку відпочинку. Заодно і переспите з щойно-купелним ліжником в горах :)

Добрий ранок


Кави будеш?


Випив кави і почав усміхатися


Ну і тепле літнє фото на прощання


Косівський ліжник. Служить вже 12 років. Третина Експлорера з ним переспала :)
#19
Де ж діггерам і руферам проводити свій шабаш як не на даху коло витоків Полтви? Так що чекаю! Підтягуйтеся. Позадаєте нам каверзні питання. Наприклад "Чи відчуваю я ще запахи?" або "Чи мітить Олександра на крісло мера?".

Всі деталі тут
[url=https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/8615/57405/image.png]
[/url]
#20
Роман Метельський, автор сайту https://photo-lviv.in.ua/,  запросив нас у його виставку унікальних фотоапаратів. Він там також буде, все покаже і розкаже. А це, погодьтеся, значно більше ніж відвідати його самому. На виставці можна буде побачити як старовинні деревяні фотоапарати, так і сучасні цифрові полароїди та інші рідкісні штуки. Наприклад шпигунський фотоапарат.

Ставте + хто йде. Можна з сімєю. Збираємося в Італійському Дворику на 14-00

п. Роман


Кілька фоток для затравки








Більше про музей тут і тут

Екскурсія безкоштовна. Але прийдеться заплатити 30 грн за вхід в сам музей