Topics

В Карпатах коло села Татарів знаходиться дача Ющенка.  В 2005 - 2015 роках тут відпочивав колишній президент. А зараз там покинутий будмайданчик. В інтернеті є відео зсередини дачі зняте автомайданівцями у 2014 році. Тоді там все ще було доволі культурно.

Дача Ющенка, вид з дороги


На території дачі Ющенка. Видно майже завершені коробки будинків


Ну і як там було в 2014 році. Бачимо що зараз все дуже змінилося.

Дача стоїть через річку попри дорогу на водоспад Гук. Хоч це і заповідна територія, але будуватися там можна. Адже раніше на місці дачі був хутір і жили люди. Зараз від хутора залишилася лише одна стара хата. А до дачі є міст зі шлякбаумом, електричні стовпи та охорона.

Лишаємо машину поруч дачі і йдемо пішким дивитися що там


Водопад Гук поруч з дачею Ющенка. То ж туристи тут шастають взад вперед


При вході через міст будка охорони :( Нам дали тягла і ввічливо попросили йти звідси


Ну ми і пішли погуляти горами, подивитися на шишки


Стара хата поруч з дачею Ющенка


Всередині пусто. Але вікна і пічка цілі


В підвалі підземного ходу на дачу не виявилося :(


То ж йдемо булкати рідними Карпатами далі


Ми прикинулися туристами що заблукали і прогулялися територією дачі. Тут суцільний будмайданчик. Дерев'яні будиночки, де колись жив Віктор Андрійович, знесли. На їх місці звели масивні конструкції з каменю та бетону. Вуликів теж вже немає, але деревяна церква ще залишилася. Будівництво почали були масштабне, явно більше ніж потрібно одній людині. Але потім чомусь закинули. Судячи з чагарників по території та моху на цеглі – років п'ять все стоїть точно.

Дача Ющенка, вид через дорогу


Найбільший будинок на дачі, вид через дорогу


Ну і якось непомітно, само по собі ми опинилися на іншому березі річки. Хтось тут вимурував скіфського ідола на краю узбіччя коло дачі


Ми підійшли ближче щоб його пофотографувати і несподівано звалилися вниз. Це місцева альтанка


Навпроти фундамент і перший поверх.


Дача Ю - по х** :( Вид на церкву і жилий будинок. Ну ніби все вже тут оглянули. Ломитися в недобудови чи в церкву якось не було сенсу.


Чому так сталося що дачу Ющенка покинули – невідомо. Шкода вкладених праці і грошей бо воно зараз гниє та руйнується. А місце тут дуже красиве, тихе, затишне.

Нещодавно у Львові відкрили новий музей. Він унікальний, адже призначений як для дорослих Львовознавців, так і для дітей. У ньому показано що таке електрика, як вона потрапляє до нас додому та розвиток електричних мереж Львова. Поки малеча бавитиметься котушкою Тесли, крутитиме динамо-машину і запускатиме електричний трамвай, дорослі мають змогу дізнатися багато цікавих фактів з історії Львова. Наприклад, як виглядала та сама електрична батарея в підвалі, через яку горів Оперний театр. Чи як працювали перші, надвисокі, електричні ліхтарі у Львові, або посидіти на електричному стільці. А ще музей повністю безкоштовний. Чіна.


Різні типи лампочок. Можна порівняти скільки вони дають світла та скільки споживають електроенергії.


Старі запобіжники та Польські карти електромереж Львова


Зараз з'єднаюся з ЛьвівВодоканалом


Та сама електрична батарея в підвалі Оперного театру


Робочий макет перших Львівських електричних ліхтарів


Катушка Тесли яка може засвітити лампочку. Гортайте далі, там буде фотографія де лампочка світиться.

Думаєте це черговий відомчий музей з однією кімнатою і фотками працівників на стінах? А дзуськи! Музей Електрифікації займає весь перший поверх. В ньому шість вражаючих кімнат з купою всього цікавого. До експонатів можна підійти, взяти в руки, деякими навіть покористуватися. Скажу чесно, я вражений якістю музею та скільки тут вкладено праці. Так як дітям зазвичай байдуже до сухої історії, тому для них є багато захоплюючих ігрових стендів.


Крім електрифікації тут гарно проілюстровано телефонний зв'язок. Стенд повністю робочий


Реманент тодішнього електрика


Оце я розумію струмові кліщі!


Макет трансформаторної підстанції


Але найголовніше в будь-якому музеї - цікава екскурсія!


Розвиток електрики в старих фотографіях


Цікавий макет для дітей. Людина крутить ручку та виробляє електроенергію. Від неї трамвай починає рух. В кінці статті є відео як це виглядає.

А Ви знали що на початку 20-го століття у Львові існувало більше десяти! приватних електростанцій. А першим будинком з електричним освітленням був не Оперний театр, а Галицький Сейм. За Польщі електричні прилади давали в оренду, а робота в тодішніх Міських Закладах Електричних (MZE) по зарплаті та престижності прирівнювалася до сучасного ІТ-шника.


Робочий макет Львівських надвисоких електричних стовпів. Одна лампа тоді давала світла приблизно як від електрозварювального апарата. Тому її ставили якнайвище


Автентична табличка 1929 року


Так могла виглядати комірчина Миколи Тесли


Лампа що світиться без дротів. Ніби все просто, а вражає!


Наочна ілюстрація струму в газах. Фізика 11-го класу.


Абонемент на трамвай


Старі лейби з німецького електричного обладнання


Історія розвитку лічильників електроенергії. Ще гарна колекція подібних приладів є в музеї Метрології.


Суто Львівський лічильник. Зверніть увагу як мало кіловат люди тоді могли використати в принципі!


Так виглядає з'єднання електричних кабелів в розрізі

Як думаєте: де наступною, після Львова, була побудована електростанція? Ви дуже здивуєтеся, але в . . . провінційному Бориславі! Електрика там була потрібна для видобутку нафти. Коли нафта закінчилася то Борислав продавав електрику Стрию, Дрогобичу та іншим навколишнім містам. І так аж до 1960-х років.


Макет шахти і її електричного обладнання. Ось звіт з цієї ж шахти, Стебник


Цей стовп простояв з 1938 року і аж до Оранжевої Революції! І не зігнив!


Червоні лампочки це електростанції, 1908 рік


Поширений, в той час, електричний ліхтарик

В музеї діють вечірні Екскурсії, сюди можна піти після роботи! Вони, також, приймають організовані групи дітей зі шкіл. Відвідавши інтерактивну екскурсію від Андрія я не пошкодував. То ж сміло рекомендую музей іншим. А ще там тепло і чисто, що приємно вразило.


Андрій показує альбом зі схемами електромереж Львова


Плавкі вставки що працювали як запобіжник


Макет електромережі від електростанції і аж до споживача


Це не карточки КГБ. Це тодішні посвідчення електриків. Давало право на безкоштовний проїзд


Відновлений телефонний комутатор


За таку зв'язку ключів можна і в тюрму сісти :)


Електричний стілець для тих хто буде нищити експонати музею


Величезна заслуга в створенні цього музею належить Андрію Крижанівському. Він же і автор однойменної книжки.

Коротка нарізка як проходила екскурсія в музеї


Наша Група

[Підземелля, в якому чути Голоси]

2021 рік був дуже насичений на відкриття, дігерські мандрівки та події. Ось перелік моїх найцікавіших подорожей за 2021 рік. Читаємо і згадуємо як воно було. Ну і викладайте свої найкращі спогади за 2021р. Не для того шоб похвалитися. Щоб самому згадати як воно було.

1. Як рік почнеш, так його в Полтві і проведеш. Уявіть собі, 1 січня я, замість того щоб доїдати Олів'є, поліз під землю! Чому? Бо туди безпечно можна потрапити лише в цей день. Неочікувано, я опинився коло моторошної тюрми на Лонцького і чув голоси в темряві.

Підземелля, в якому чути Голоси


Залаз під землю посеред дуже жвавої вулиці

2. Далі я зводив в Полтву свого друга Олександра Загородного. Ми шукали там золото та інші скарби. А знайшли прекрасну русалку.

Січень 2021р в Полтві

Перед мандрівкою в Полтву

3. В лютому місяці ми перелетіли через всі Карпати на повітряній кулі. І встановили рекорд України.

Переліт Карпат на Повітряній Кулі


Старт на Закарпатті


Пролітаємо над смт. Міжгір'я

4. Прийшла весна, захотілося пригод. Ми видерлися наверх робочого вітряка вітроелектростанції.

Заруфили Вітряк


Цілком легальний вхід всередину


І нелегальне потрапляння на обледенілий дах вночі, ще й у сильний вітер

5. Вийшла друга і дуже цікава книжка по пошуку літаків ДСВ в Україні. Вона вдвічі товстіша за попередню. Кого цікавить, залишилося ще кілька примірників. Пишіть!


Обкладинка книги


Зміст книги

6. В квітні місяці був наш знаменитий сплав по Полтві на човні. Ми пропливли від Стрийського ринку, попід Проспектом Свободи і аж до очисних споруд за містом. І все це повністю під землею! Відео є нижче по лінку.

Сплав по Полтві на Човні


Під проспектом Шевченка


Під Галицьким Перехрестям

7. Останні кілька років я займався дослідженням печер коло водоспаду Кам'янка. В 2021 році до нас приєдналася Українська Спелеологічна асоціація. І тепер ми точно знаємо що гора Ключ (коло Сколе) пронизана печерами як голландський сир дірками. І вона близько від Львова!

Печери на горі Ключ


Захід в одну з печер


Одна з найбільших відомих печера Пілігрим

8. Далі ми визначили чому затоплює площу Привокзальну. Там просто підземні комунікації не справляються. Адже під час ремонту вулиці Городоцької їх не модернізували.

Підземний водоспад на вулиці Городоцькій, або чому затоплює Привокзальну


Вхід під землю


Таку от яму вода вибила

9. Ну і зараз буде один з репортажів яким я справді пишаюся. Ми спустилися на 40 метрів під землю щоб дослідити тунель який будувався у Львові методами метрополітену. Він проходить під вулицею Тунельною та залізницею і є в напіваварійному стані. На основі цієї інформації депутати сформували комісію. Вона спустилася нашими слідами та підтвердила що там справді біда.

Невідомий тунель на глибині 40 метрів під Львовом віднайшли дігери



Ми зараз на глибині 40м під землею. Тунель йде з вулиці Наукова до проспекту Чорновола


Місцями тут було дуже екстремально!

10. Влітку мандрував Україною та дослідив підземний хід під знаменитим палацом Митрополитів у Чернівцях. Цим тунелем можна пройти під горою на якій стоїть сам палац. Зайти всередину з однієї сторони гори,  далі побувати під самим палацом Митрополитів, та вийти вже з іншої сторони гори майже в центрі міста.

Підземний хід під Палацом Митрополитів в Чернівцях


Загадкові тюбінги тунелю в Чернівцях


Вертикальна ділянка тунелю

11. Цього року ми опублікували матеріали по дослідженню місця де Євреї півтора роки переховувалися в Полтві під час війни. Це стало такою сенсацією, якої Експлорер ще не знав. Про нас навіть Reuters на весь світ написало. Не кажучи вже про Українські медіа. Зараз за результатами наших досліджень відкриваються виставки, роблять інсталяції та знімають фільми.

11. Дослідження схованки Євреїв в Полтві


В підземеллі де колись переховувалися Євреї


Для багатьох кілька годин в Полтві це вже випробування. А вони тут півтора роки пробули.

12. Після відвідання всіх цих вище згаданих місць я потрапив в тюрму. Внатурі в тюрму! І написав звідти гарний репортаж..

Фоторепортаж з Львівської виправної колонії №48.


Тихенько йдемо по території тюрми


Тут колись жили ув'язнені. А скоро будуть сидіти ІТ працівники


Автор цього матеріалу :-)

13. Завершую підбірку сюжетом від Радіо Свобода. Відео дуже професійне. Воно вперше в історії Полтви набрало мільйон переглядів. У цьому відео вдало передано атмосферу підземного світу Львова та характер його дослідників.

Річка якої немає




Бекстейдж зі зйомок відео, Полтва коло клубу "Малевич"


Бекстейдж зі зйомок відео, міст через Полтву коло готелю Львів


Бекстейдж зі зйомок відео, наша команда. 1 жовтня 2021 року

Звісно були ще:

14. Закинутий бункер коло центру Львова
15. Автентична церква в Карпатах у покинутому селі Кужбеї
16. Бомбосховища
17. Підземні лабораторії
18. Офіційне відкриття входу в Полтву
19. Підземний хід на вул.Миколайчука
20. Захована колиба в Карпатах

та багато багато іншого. Про все це є на моїй фейсбук сторінці. То ж не сумуйте там в перервах між підходами до столу. Заходьте на фейсбук та читайте про нові цікаві місця в Україні.

Я дуже вдячний всім тим людям хто був зі мною цей рік. Хто давав ідеї, надихав, супроводжував, терпів та допомагав. Без вас нічого би цього не вийшло. Ну а хейтери... Хейтерство це теж вид популярності. То ж я радий шо вони в мене теж є. А Explorer 2.0 як новий Айфон 2.0. Таки кращий за попередній Айфон 1.


Показуйте фото своїм друзям та впевнено кажіть що це саме ви там в протигазі :)

28 грудня 2021р

Ми дослідили територію виправної колонії №48 що на перехресті Стрийська –Наукова. Нам хотілося потрапити в цю закриту державу що була не підконтрольна ані мерії, ані громаді міста. Хотілося пофотографувати Львів з такого ракурсу, з якого раніше добровільно ніхто не погодився би. Хотілося походити бараками, дізнатися як тут жили люди останні 70 років. І нам це все вдалося!

Вїзні ворота


Магічним чином попадаємо за них і опиняємося на іншому кінці зони


Територія колонії величезна. І тут є де погуляти


Один з гуртожитків де колись жили ув'язнені


Ізолятор. Небо в клітинку :(


Параша


Типовий інтер'єр кімнати в гуртожитку


"Напиши мне писмецо..."


Далі звіт буде доречно читати під цю музику

Зараз колонія №48 не працює. Після бунту в 2018 році її закрили. А нещодавно територію зони викупила ІТ компанія SoftServe. Там де раніше була тюрма, тепер сидітимуть ІТ працівники... Скоро ще одну сторінку історії міста буде перегорнуто. А я опишу та збережу для історії те що є станом на зараз.

Медичний корпус


Обойма з дивними ключами


Якщо ІТ працівник попросив кімнату з вікном


Спочатку ми були подумали що це теплиці для коноплі


Але ні. Таки малина, причому гігантських розмірів!


Вхід в підвал виглядає доволі моторошно. Тут триматимуть розробників які не вкладаються в графік


Насправді в підвалі просто санвузли. Стіни викладені битою плиткою. На цілу, напевно, грошей не було.


Добре було б якби під час реконструкції зберегли частину дерев та зелених насаджень зони


Великий Open Space для майбутніх офісів


Більшість станків з цехів вивезли. Що залишилося то валяється і гниє під відкритим небом


Такого добра тут теж вистачало


А є тут дуже і дуже багато всього. Мешканці міста зазвичай бачать лише стіни з колючим дротом та блок пости на кутах. Це зовнішній периметр охорони. А от як жили люди за цією огорожею їм не видно ...

Вид на зону з будинку на вул.Стрийській


"И залатиє купала!"


Вид на будку охорони між периметрами


Добрий день хлопці. Що ви тут робите!


Виглядає вбитим. Але вночі ще світиться


Пульт на вїзних воротах


КПП для вантажівок. І яма щоб знизу перевірити


По периметру колонії знаходяться величезні халабуди з дірками замість вікон. Це виробничі цехи. Ніхто тут не жив, лише працювали вдень. А спали вони в цілком комфортабельних гуртожитках посередині колонії.

Йдемо всередину зони. Вид на в'їзні ворота


Залишки радянського гасла на одному з цехів


Вид в сторону пішого КПП на волю


Заходимо глянути в гуртожиток як там всередині


Колись тут був склопакет. Його вирвали та продали


Ще один гуртожиток


Вид з даху


Вид з-за паркана на вулицю Стрийську


Більшість виробничих приміщень зараз в такому от стані


Ще одне гасло про тридцять штук заточок за зміну :)


Все вивезли під нуль, навіть покриття підлоги


А ця будівля напевно має якусь історичну цінність. Надіюся її не знесуть.


Трохи атмосфери в колонії

Я добре пам'ятаю студентський гуртожиток НУ «ЛП». При поселенні нам запропонували кімнату без шиб, побілки та замка на дверях. Все це ми мусили зробити собі самі. Душ був в підвалі, туалет – в кінці по коридору. В 2005 році так жили майбутні випускники. Зеки в колонії 48 мали кращі умови.

В мене в гуртожитку туалет це була дирка в підлозі


Цілком нормальні подушки


Стандартні пружинні ліжка


І душова... Тааак, троха я їх перехвалив. Душова жахлива :(


Якщо тюрма працювала до 2018 року то значить цим користовулися люди. Воно не могло так швидко все згнити


Треба помитися а то ми всі брудні після залазу


Коридор гуртожитку


Ну і ще кілька кімнат з гуртожитків


От цікаво, а в синю кімнату селили тільки "пєтухів"?


За винятком ліжок, все решта тут плюс мінус на місці як і було






На території є кілька три.. і один п'ятиповерховий гуртожиток. Тут власне і мешкали ув'язнені. А зараз ними гуляє вітер та гніздяться голуби. Ходиш цими будинками наче по Чорнобильській зоні відчуження. Бачиш пусті кімнати на коридори, повсюди валяються матраци, тумбочки та особисті речі ув'язнених. Як і в Чорнобилі, відсутній зрізаний метал сходів та інших конструкцій які можна продати. Як і в Чорнобилі, розкидано багато медичного приладдя. Зрештою, що то що то в народі просто кличуть "Зоною".

Але почнемо ми екскурсію з худоби. Такий профіль тут теж був.


Костя залетів


Тьолки, ви де?!


Навчальний клас


Наша перша знайдена заточка


Одна з кухонь


При вході в перше відділення висить такий от плакат. З прізвищами та термінами


Виборча дільниця


Начальник відділення


Лише за одне таке прізвище "Мокрушин" можна термін отримати


Дивними видаються розбиті склоблоки та склопакети у вікнах гуртожитків. Стороннім потрапити на територію колонії дуже важко. А охорона навряд чи буде так розважатися... То ж, припускаю, що все це наслідки масштабного бунту після якого колонію і покинули.

Вид в сторону вулиці Стрийської. Праворуч ізолятор. Далі за ним за скляною оранжереєю клуб


Аж не віриться що в цих гуртожитках колись жили люди


Так як ми тут були наче в Чорнобильській зоні - нелегалом. То пересувалися в основному дахами. Щоб нас не помітили


Кімнати для прогулянок в ізоляторі


Це також кімнати для прогулянок в ізоляторі


Через цю сітку можна потрапити всередину


Ліземо визволяти засудженого братана з полону


Братуха! Виходи!


Палатні двері з віконечком щоб подивитися що там


Вікно в ізоляторі


Батареї кудись зникли


Кидається в очі засилля християнської літератури. Вона тут повсюди. На кожному поверсі образи та розп'яття, на підлозі валяються стоси Євангелій а Біблії лежать навіть в туалеті. Окрім релігії, ув'язнені ще цікавилися машинами та голими жінками. Цих три теми: «Релігія, еротика та машини» домінують в оздобленні інтер'єру кімнат.

Золоте дерево


Еротика чи зоофілія?


Мрія зека!


Тумбочка з дівчатами


Місцеве казино?


Релігія вчить що люби ближнього свого незалежно від його смаків :)


Напевно на рік Дракона хтось був намалював


Чтиво на ніч


Любитель машин


Любитель тварин




Ще машинки


Оооо! І хоч один плакат з футболом!


Що нас ще вразило? Ножі на кухні прив'язані до столів, колючий дріт є навіть на внутрішніх балконах гуртожитків, бачили ми ізолятор та небо в клітинку. З позитивного: тут була доволі розвинута внутрішня лікарня з рентен-кабінетом та клуб. Він великий, оснащений апаратурою та з український прапором над сценою. Декомунізацію тюрма пройшла на відмінно. Жодних залишків совка ми не помітили.

Кухонна заточка


Без неї в місцевий клуб краще було не ходити


А тут доволі багато місця!




Вид на клуб зі сцени


Різдво так і не вдалося відсвяткувати


Зразу поруч з образками та статуями висять знаки зодіаку


В кожному столі така от попільничка


А столів тут багато


Ще заточка! Ця така поважна, з історією!


Дивна кухня. Кастрюлі є, а решта де?


Ну і до колекції заточок


Вони без отворів для прив'язування. Значить були індивідуального користування


Все як в Армії


І таке щастя тут було!


Позалишали багато медичного обладнання


Яд!


Старався же хтось! Шкода якшо пропаде


Ще один медичний кабінет з цікавим "приймальним" відділенням


Не знаю що це. Але дуже нагадує закинуту лікарню в Чорнобилі


З негативу: це особові карточки ув'язнених що валялися то тут, то там. З них на нас сумно дивилися чорно-білі очі ув'язнених. З цими очима, думав я собі, в реальному житті краще не зустрічатися. А якщо серйозно то в цих документах міститься особиста інформація людей. Тож їх потрібно було належним чином утилізувати.

Список ув'язнених і хто куди дівся


Лежало на землі


В одному зі столів кольорові фото ув'язнених


Особова карточка


Колись у них тут була навіть своя АТС




15 років за навмисне вбивство


Котельня в одному з підвалів


І поруч душові. Цікаво як визначалося хто живе в кращому гуртожитку а хто в гіршому?


Тут теж стіни викладені битою плиткою.


А це повний капець! 115 грам на вечерю! Це ж зовсім мало!!!


Колюча сіра будівля з автоматчиками на кутах - це не те на чому хочеться затримувати погляд коли йдеш попри колонію. Думаєш: «Добре шо мене там нема» і дивишся собі в іншу сторону. Натомість з самої території колонії відкривається зовсім інший вид. Ти оточений високими яскравими будинками в яких вирує життя. Люди визирають у вікна, ходять по балконах, бавляться з дітьми. Звідусіль линуть запахи та лунають звуки. А ти сидиш тут за подвійною стіною «колючки», пускаєш слюні та розумієш яку дорогу ціну платиш за свої вчинки. Оце споглядання нормального життя «через скло», усвідомлення що ж ти, мудак, втратив - перевиховує навіть більше ніж повчання та настанови.

Живеш тут і бачиш волю зовсім поруч


А з верхніх поверхів тим паче


Цікаво чи були перекрички між ув'язненими та мешканцями цих будинків?


Новобудови на території автобусного заводу. Вид з зони


Ймовірно що після мого репортажу багато хто захоче потрапити на територію колонії. Це ж така крута та велика «заброшка» посеред міста! Зазначу що вона і далі огороджена двома рядами паркану з колючим дротом та охороняється. Є камери що працюють навіть вночі та підсвітка периметру. Так що це не «баян». І краще туди не потрапляти взагалі.

Вид на Бомбосховище


Вид  в сторону Автобусного заводу


Колись тут сиділи автоматчики. Сам пам'ятаю


Дуже дякую Вані та Кості за компанію та підтримку! Без них я б туди не потрапив.


А ти плюса за звіт поставив?!

Стадіон Україна має стратегічно вигідне розташування. Якщо вибратися на вершину його прожектора то весь Львів як на долоні! Бувають деколи високі будинки. Але з них нічого цікавого не побачиш бо вони розташовані в ямі. А тут навпаки. Ніби і не дуже високий стовп. Але за рахунок того що він на Горбі то видно ВСЕ! Від вул.Мазепи та Високого Замку і аж до Сихова та Левандівки. Нічний Львів прекрасний.

Освітлювальна Вежа


На вершечку


Вид на Стадіон з Вежі


Зібралися ми якось з Таріком і думаємо куди б то полізти... Чергова «криша»... Нецікаво. А ось на стадіоні ще ніхто з наших не був. Колючку давно погризли футбольні фанати то ж попасти на територію не склало труднощів. Далі міцною драбиною наверх і спостерігаємо як там люди тренуються на сусідніх полях для міні футболу. Як світиться ратуша та верхи Авалону на Сихові.

Вони можуть дивитися футбол безкоштовно


Поле для міні футболу поруч


Тарік і наклейка


Велика та комфортна платформа наверху


Напевно коли вони світять то аж жар йде


А так то зараз тут порожньо :(


А ви знали шо там нагорі є тризуб? Слава Україні!


Вирішив наробити багато фоток Таріка шоб потім ніхто не казав шо він тут не був




Наступний крок буде дочекатися морозяного ранку і пофотографувати схід сонця над рідним Львовом. Чи просто почілити нагорі під якийсь футбольчик чи концерт.

Вилазка вдалася на славу!


Та й просто посиділи поговорили собі


Залаз не палю бо він там настільки очевидний що дивно як це ще не перетворилося на баян

В останні теплі дні хочеться піти в Карпати кудись по особливому! Щоб цілу зиму згадувати ці чудові осінні краєвиди. На мою думку одним з кращих є маршрут на г.Братківська(1788м). Це дводенний похід у все ще дикі гори + ночівля в колибі. Людей тут мало, краєвиди пейзаті а підйом пологий. То ж можна вповні насолодитися все ще прогрітими літом горами та хорошою компанією.

Го в осінні Карпати!


Не такі вони вже і осінні :)


Але головне щоб була тепла компанія!


Короткий опис маршруту:

1)   Пятниця: добирання зі Львова до с Бистриця. На авто 5 годин.
2)   Пятниця: ночівля в наметі чи в авто на кемпінгу. Ось координати.
3)   Субота: 11-00 ранку: Вихід з табору
4)   Субота: 11-30 – переїзд в кінець села Климпуші.
5)   Субота: Синій маршрут до гори Братківська
6)   Субота: 17-00 перекус на вершині
7)   Субота 21-00 спуск до колиби під горою Гропа. Ночівля
8 )   Неділя – повернення до авто. 2 години. І додому.

Місце для ночівлі з авто


Ранок


Справді не пив?


Чистимо зуби і вирушаємо в дорогу


Цей маршрут є класним з кількох причин. По перше, за рахунок поганої дороги в село Бистриця туристів тут мало, сміття немає взагалі і відчуваєш себе як у диких Карпатах. За два дні 14-15 жовтня, коли чотири дні вихідних, ми зустріли лише двох туристів. В той же самий час на Парасці, наприклад, не було де рюкзак на землю поставити.

Йдемо в Карпати де немає людей


І сміття тут теж немає


Ти куди збирався пляшку викинути?! :)


По друге, він кільцевий. Тобто початок і кінець маршруту знаходяться в тій самій точці але йдеш весь час іншою дорогою. Так значно цікавіше.

На хребті Братківської


Ми це зробили!


Ну і по третє, на маршруті є тру колиба на полонині «під Гропою» з дуже доброю пічкою. І розташована вона якраз там де потрібно, доходиш до неї під вечір. Відповідно можна нормально відпочити і зранку свіжим спуститися вниз.

Гарна колиба на полонині під Гропою


І як завжди з нами Експлорер!


Маршрут маркований і починається з села Климпуші. Підйом йде по синьому маркеру, спуск – по чорному. Ми трохи схитрили і на авто заїхали в сам кінець села аж до шляк бауму. Тут і залишили машину. Таким чином ми зекономили кілька кілометрів топтання сільських гівн.

Вид на Братківську з с. Климпуші.


Маршрут! Ми запаркувалися в кінці села і до синього маршруту троха були зрізали на схід


Стежка на Братківську позначена на всіх картах і ЖПС. Цей маршрут є точним і можна по ньому йти аж до вершини. Після шляк бауму трохи по рівному, переходимо річку і вгору до присілку Климпуші. Тут навіть живуть люди! Є вода. Наступна вода буде десь аж за дві години ходьби на полонині Братківській.

Після Шляк бауму буде такий от поворот. Це перехід до синього маршруту


Хороше взуття в цьому поході пригодиться. Переходити річку прийдеться ще багато разів


І вверх до хатів


Ось і перша. Була закрита


Тут скидаємо броцики і робимо законний привал


Замком яйця прищіпив :)


Руфер і в Карпатах руфери




Зато фотка годна получилася!


Ну і далі в путь!


Нам на йух!


Йдемо відрогом хребта весь час у лісі аж до полонини Братківська. Зблудити тут важко, все гарно промарковано. На самій полонині є джерело і кілька облаштованих місць для вогнищ. Доволі непогане місце щоб заночувати.

Від хати дорога йде вгору


Виходимо на невеличку вершинку з ще осінніми краєвидами


І за нею вже йде маркований маршрут


Так цієї стежки і тримаємося


В лісі то взагалі ціла просіка


Так доходимо до урочища Братковець. Тут є місце для ночівлі і вода




Далі минаємо полонину Братківську і починається підйом


І думаєш нашо я стільки пива в рюкзак пакував! :(


Ну а далі буде жестяк. Недовгий але стрімкий підйом ще й по жерепу. А жереп то в снігу :) З іншого боку, якби не він то було б взагалі легко і нецікаво. А так на маршруті є елементи Екстріму.

Підйом на саму Братківську був нелегким


Правда? :)


В жерепі ми не фоткалися. Було не до того. Але повірте. Він там був! Це на галявинці між двома жерепами


Рідна мама не впізнає. Але нарешті ми на вершині хребта!


Зимовий Свидовець на фоні


Радіємо як малі діти


А де сонце?


Сонця немає. Зато є дорога...


Так що  попісдофали!


Вийшовши на хребет Братківської ми опинилися в сніговій казці. Холодно, біло ще й вітер. Зате звідси відкриваються чудові краєвиди на Свидовець, Довбушанку, центральні Горгани. Хребет дуже красивий та нетиповий. Такі фотки можна зробити тільки тут. І їх ні з цим потім не спутаєш.

Дорогу хребтом позначають прикордонні стовпчики. Йдемо за ними


Тут рівно, то ж йдеться швидко і легко


Нам ще далеко до колиби?


Психологічно легше дійти до чогось великого. І звідти вже дивитися скільки ще залишилося. Наприклад до гори "Велика"


Прийшли! Привал!


Аж кольори тепліші стали!


Нам туди!


Сонце потрохи сідає. Хочемо встигнути вийти на спуск до темноти


Голем, ти там ще довго будеш нас фоткати? Треба йти!


Остання ціль на сьогодні - гора Гропа


Далі ми йдемо до гори Гропа де починається спуск. Маркування тут не видно бо воно засипане снігом. Дорога по хребту рівна і без значних підйомів-спусків. Але трохи є що йти. На саму вершину гори Гропа ми не піднімалися, а обійшли її траверсом. Коло стовпчика 47/2 ми почали спуск вниз. УВАГА! На Maps Me та інших картах спуск починається раніше і веде в дєбрі. Тому слідуйте картам і йдіть по добре протоптаній стежці.

Село Бистриця, село Климпуші і наша колиба з гори Гропа. Нам зараз потрібно туди спуститися. Бідні мої коліна :(


Пройдений за сьогодні кусок Хребта


Траверс гори Гропа


Австрійські укріплення часів ПСВ


І з цим от всім обвісом він дерся через Жереп!


Па-Па, Братківська


Центр Всесвіту!


До зустрічі тут літом!


Спуск тут реально стрімкий та складний. То і діло в голові була думка: «Добре що ми тут не піднімаємося»  Стежка виходить на пологу галявину і тут знову Maps Me веде нас кудись праворуч. Не вірте йому! Йдіть стежкою в кінець галявини. Тут ви побачите чорний маркер на дереві і так вже і йтимете серпантином вниз аж до річки.

Як відомо спускатися вниз швидше, але нічим не легше ніж підніматися нагору. Доволі натруджені денним переходом ще й з тяжкими рюкзаками ми рахували останні метри до колиби. Знаходиться вона одразу обабіч дороги справа після переходу стежки через річку. Колиба розрахована на 6-7 людей. Є дуже хороша залізна пічка яка швидко все нагріла. А от дах такий собі. В дощ протікатиме :(

Ура, ми нарешті в хаті!


Так ця хата виглядає вдень


І куди я їх завів?


Хоча яка різниця, місце тут годне!


Але вертаємося до нашого вечора. Так ми виглядали після марш-кидка


Тому першим ділом готую фірмову страву. Каша кус-кус і тушенка. Що то що то готується до 5 хв. Смачно і поживно. Ага, ще посолити не забудьте!


А далі можна дурачитися!


Ваня, наливай!


Після 50 грам Шеріденсу стає дуже тепло!


То ж всі спали як в себе дома!


Ми були настільки втомлені шо просто поїли і лягли спати. Зате вранці влаштували фотосесію. Колиба знаходиться на мальовничій галявині над якою нависає хребет Братківської де ми вчора були. Фотки в ранішньому сонці виходять просто бомба.

Ранок видався морозяним!


Ваня і його колишня


З цієї вертикальної стіни ми вчора спустилися


Але що нам молодим! Гори по коліно!


Та гарний, гарний. Йди но он краще дрова нарубай




Видно як в сонячному промінні парує дах


За дружбу!


Випили і аж в очах проясніло!


Кому проясніло, а мені Ваня двоїтися почав :)


Далі фоткаємося коло знамена Експлорера


Костя і Братківська на задньому плані. Там ми вчора були




Ти ще довго там?


Та вже несу! :)


Ну і запивон зразу коло хати :)


Ну а далі все спакувавши і поприбиравши після себе ми неспішачи дочалапали до машини. Вниз йде вкатана лісовозна дорога. Єдине шо болото і вода, але в Карпатах всюди так.

Готові на вихід!


Дорога назад тупо по річці




Тут рубають ліс, то ж дорога розбита і болото


Але йти недалеко і весело


Урааа! Цілуємо Джимміка!


Це був опис конкретно нашого маршруту з добиранням на авто. Можна зробити його з однією ночівлею якщо виїхати зовсім рано чи добиратися маршрутками. Або навпаки, розтягнути на три дні і заночувати ще на полонині Братківській. В будь якому випадку маршрут дуже цікавий та вартує бути доданим до вашого списку улюблених місць.

Дякую Вані, Кості і Колі за чудову компанію!

Гоп Компанія!


Руфери в горах


І все наше знайомство завдяки Експлореру


До наступного походу!

Карта пройденого маршруту


А ви знали що під землею можна пройти від ринку Торпедо і аж до вулиці Щурата? Я - ні! Цей хід ми відкрили чисто випадково. Підняли люк в кущах а під ним виявився величезний круглий тунель. «Раз він такий великий то і йти повинен десь далеко» - подумали ми. Так і сталося. Ми кілька годин чалапали під землею аж поки не опинилися на шкільному стадіоні по вулиці Щурата. То ж тепер і район Миколайчука-Щурата також має свої підземелля.

Точка спуску під землю неподалік ринку Торпедо


Йдемо в сторону ТЦ ВАМ


Костя поліз дослідити бокову притоку


Хоч колектор тут і сучасний, та металеві конструкції повністю зігнили


Є й значні залежні бруду


Поворот в сторону вулиці Щурата


Тут колектор значно старіший та замулений


Під час грози рівень води піднімається аж до стелі. Тому і сміття звисає над головою


Оригінальна бокова врізка з "циганських" районів


Цим тунелем є каналізаційний колектор. Він з'єднує Полтву з мікрорайоном на вул. Мазепи, Пилипа Орлика, Щурата. Річка Полтва тече якраз якраз під ринком Торпедо. Зразу за ним є густі зарослі комишу та чагарнику які кишать сміттям та наркоманами. Але з ломом у руці та балончиком у кишені вони нам були не страшні. Сам люк знаходиться у яру обабіч стежки. Влітку його побачити нереально бо він повністю закритий листям. А от осінню нам посміхнулася удача....

Щоб знайти вхід під землю ми навіть пробували вилазити на ЛЕП щоб побачити його зверху


А ось і люк


За допомогою телескопічної драбини спускаємося вниз. Ми опиняємося у бетонній трубі діаметром під три метри. На дні по кісточки води. Але це тому що зараз немає дощу. На стелі чітко видно сліди від затоплення у зливу.

Так як скоб немає ми використали драбину для спуску вниз


Так значно комфортніше


Внизу просто величезний тунель!


В дощ вода піднімається аж до стелі!


Не ходіть в колектори в дощ!


За кілька метрів нижче по течії труба примикає в Полтву. Палицею заміряємо глибину води: вище пояса. Йти у Полтву не будемо, та й нема чого. Там ми вже все бачили. А от куди ж веде цей тунель для нас було загадкою. То ж йдемо проти течії.

Вид за течією в сторону Полтви


Довжина цієї ділянки близько 100 метрів


А ось вже і ПОлтва видніється


Над нею є люк


Ваня поліз подивитися де він є на поверхні


Вид на ПОлтву в сторону очисних споруд. Глибина тут метр. На відео що на початку посту показано замір глибини


Вертаємося назад


Це одна з найчистіший ділянок колектора. Бруду під ногами майже немає


От ми і бля входу


Мандрувати підземеллями цікаво та весело. В тунелі кожних кількасот метрів видно світло зверху. Деколи це незакриті люки, деколи просто отвори для стоку води. Хоч тунель і відносно новий, але на дні багато сміття. Місцями з бетону стирчать ребра арматури. Скоро тут утвориться незапланована діра. Драбинки і платформи, якими мали б спускатися сюди люди, давно зігнили і лежать на дні.

Цікаво ж знати що тут де і як


Лазити по каналізації з брудними руками якось неприємно :)


Джерело чистої води. Навіть можна було пити


Зігнивша платформа.


А це над платформою. Так виглядають люки на поверхні


На стінках колектора вже видно арматуру. Скоро вона зігниє і руйнування підуть далі




Ця труба вся іржава і скоро поламається


Ще одні зігнивша платформа і ми фоткаємося при сонячному світлі






Хтось прорубав в колекторі диру щоб вода стікала з його городу


Йдемо далі в сторону ТЦ ВАМ


Цікаво ж куди ця труба веде


Ваня поліз і перевірив. Це одразу ж за ТЦ ВАМ


Йдемо далі. Ооооо! Грибочки!


І коріння дерев проникли в колектор


Так ми проходимо за ВАМ-ом, далі до АЗК «ОККО» і тут поворот ліворуч на вулицю Загірну. Так як люків було багато і вони здебільшого пластикові то Ваня і Костя легко вилазили на поверхню і робили прив'язку до карти.

Ще один вилаз на поверхню. На цей раз цілий




Там було аж два люки один навпроти іншого. Тож повиходили гонські фото




Ще пару метрів чистою трубою...


І знову драбина, ще й нова!


Привязка до місцевості. На відео є більше


Якщо у вас проблеми з водовідведенням то винні не решітки дощоприймачів. Просто в колекторі лежить такий от блок!


В сильний дощ він затримуватиме воду і затоплюватиме нагорі


Перетнувши автотрасу колектор зменшився в діаметрі. Тепер це дво..., а не триметрова труба. І з вигляду вона значно старіша. На дні дуже багато бруду а на стінах майже середньовічні нарости. Місцями бруду було настільки багато, що він займав половину труби. Ми тоді згиналися в три погибелі і якось так сунулися вперед. Зате звідти повиходили гарні фотографії.

От і зменшення діаметру труби


Спочатку тут відносно чисто


Потім починає зявлятися бруд


Деколи вода розмила бетонне дно


Деколи зі стелі висять бетонні бурульки


А потім значні залежні бруду


І йти приходиться так :(


Таких штук є багато і вони тут не повинні бути. Їх мають чистити і забирати звідси




Через бруд в колекторі піднімається рівень води та зменшується його пропускна здатність


На фото той же колектор наполовину заповнений стоячою водою


Крім всього решта тут ще є красиві нарости


ВОни хоч і дуже мальовничі на фото, але їх тут також не має бути


Ну кришки люків у Львівській каналізації це звичне явище


Один з поворотів колектора


І одне з місць де шкодуєш що не взяв парасольку


Знову бруд і знову підняття води


Тут ми йшли майже навприсідки


Хтось явно перестарався з довжиною труби


Цей люк так і був незакритим :(


Цікаве приєднання коло вулиці Розточчя




Яма і води вище колін


А потім знову сухо і чисто


Цей бетонний люк має ручку зверху.


А цей люк так і був, взагалі незакритий. Але атм навколо дачі та кущі. Діти не гуляють


Це ми вже зараз в районі вулиці Щурата


І куски бетону на землі. Звідки він тут взявся. ?


Стадіон школи на вулиці Щурата це не є крайня точка колектора куди можна пройти. Він ще йде далі аж до вулиці Миколайчука. Тут починається метрова трубою лізти в яку нам не хотілося. На ділянці Школа – вул. Миколайчука були люки, але вони не відкривалися. То ж дійшовши до кінця ми повернулися назад і вилізли на шкільний газон.

Зручна драбина нагору. Але люк знизу не піддався


Бокова притока на вулиці МИколайчука. ВИдавала удже сильний шум наче тут якийсь водопад є


І кінцева точка нашої мандрівки. Вулиця Миколайчука


Далі йти можна, але не хотілося. Спина вже ітак боліла


Ну а далі всі такі модні в гамні і хімзахисті, ми, з високо піднятими головами, почалапали назад до ринку Торпедо. Бо там ми лишили машину і весь чистий одяг.

Костя вилазить назовні


Народження діггера


Носіть каски! Щоб капішон був чистий


Новий тренд моди!


Підсумовуючи: ми дослідили ще один колектор Львова. Тепер і район Миколайчука-Щурата має свої підземелля. Стан його міг бути і кращий. Але чогось такого вже аварійного ми не виявили. Є кілька незакритих люків. Але вони в кущах та городах де ніхто не ходить. То ж це не критично.

Довгий, великий і цікавий колектор


Фоткаємося в крайній точці під вулицею Миколайчука


Хлопці мандрівкою задоволені


Дуже дякую за компанію і допомогу!

А Вам кортіло би подивитися на свій майбутній маршрут горами з висоти? Але без квадрокоптера, власними очима! Така можливість є в Осмолоді звідки починається багато туристичних маршрутів Горганами. Ти переходиш річку і очі аж розбігаються від різноманітних вказівників на деревах. А над всім цим добром стоїть висока висока вежа. Колись її використовували військові. А зараз це просто гарний оглядовий майданчик.

Вид в глибину Горган до ще одної такої ж вежі


Антени тут збереглися і тому це чудове тло для фотографій


Видерся на сам вершечок!


Ну і як без прапора!


Вежу добре видно з села то ж знайти її просто. На роздоріжжі йдемо ліворуч як на гору гору Горган. За кількасот метрів буде поворот праворуч вздовж ЛЕП до газової станції. Цією дорогою до кінця і вийдете на вежу. На хорошому позашляховику можна виїхати на сам верх. Дорога позначена на OSM картах.

Старт 9-00 від автовокзалу у Львові


Вежа в Осмолоді. ФОто зроблене взимку


Звернули праворуч і їдемо до вежі вздовж ЛЕП


Троха оффроаду і ми коло неї


Вхід на вежу вільнодоступний. Висота на око десь сімдесят метрів. Після недовгого підйому ми відпочиваємо на широкому майданчику та милуємося навколишніми пейзажами. А тут видно все: Грофу, Паренки, Пішконю, Овул, Горган і так далі. Краще один раз побачити самому ніж сто раз гортати чиїсь фотки.

Ліземо на вежу. Спочатку 2roofs, потім Ілля


А ось і платформа!


Вітя зразу ломанувся на сам верх


А я задивляюся на Грофу куди нам зараз йти


Осмолода з вежі


І Ілля на передньому плані


Просимо Вітю нас всіх перефоткати


Красота!


Пообідавши на вершечку вежі ми мандруємо далі. Автомобілем під'їжджаємо під сам початок підйому на гору Грофа. Дорога тут рівна, проїде практично будь яке авто. Звідси до вершини приблизно півтора години ходу. Але є одне але... Це туристичний притулок на полонині Плісце!

Антена виглядає як якесь містичне місце поклоніння прапору :)


А тепер обід!


Уммм, домашнє мнєсо!


Пообідавши ми беремося до діла. Жеби всі знали де шукати звіт з вежі


Ця картонка ще недавно допомогла Віті добратися додому з Рівного


До нас в рюкзак вона попала випадково. Але вже раз винесли її сюди то най буде. До весни ітак розмокне!




Селфі точка готова!


Притулок - це невеличка затишна хатинка розрахована на три туристичні групи. Вона збудована силами добровольців і відкрита 360 днів на рік. Я колись теж приймав участь в її будівництві. Місце тут затишне, є вода. То ж ми просто собі посиділи та почілили.

Точка старту в South Park :)


Далі машиноу не проїдеш. Тільки пішки


Смерть москалям!


А от і хатинка


Троха почілили і відпочили


Кілька фото з середини як там є зараз








Вона не те що синьо-жовта. В ній навіть відстань між стовпами зроблена по ширині нашого прапора :)


Прощальний погляд на Канусяка і вйо до Грофи


З моменту мого останнього візиту вершина гори Грофа сильно змінилася. Десь зникла табличка що позначала висоту. Зате з'явилося аж чотири різних пам'ятники небесній сотні. Я, звісно що, теж патріот. Але чи не можна було домовитися і зробити один спільний?

Ляпота!


Насправді він нас просто всю дорогу чекав


Зате з якими краєвидами чекав!


Вершина гори Грофа


І один з пам'ятників




Згадуємо як то було. 2008 рік


2021 рік. Троха помолодів, правда?


А от краєвиди з вершини не змінилися. Від Бескидів і аж до Сивуль. Десь там внизу видно Осмолоду і нашу вежу. І ще одна вежа є на горі Горган. Там ми вже були.

Вид на Осмолоду і нашу Вежу


+ 10х


ну і Грофезні краєвиди навколо


Чисто як памятник туристу


Ілля


Після дев'яти поверхів по наружці у Львові йому не страшно


на вершині ще була якась закохана пара


Вид на Канусяк який ми щойно минули


І вид на Антену на горі Горган


Вниз до машини ми буквально збігли і ввечері вже були дома. Вийшов гарний одноденний похід в гори з елементами індустріального туризму.

Слава Україні!




Вітя, хто з'їв всі цукерки?!


Ну що, вже йдемо?


Чекай, пару фоток треба ще зробити!


Вечірній чіл в Горганах


Дякую всім за увагу а 2roofs та Іллі за чудову компанію!

Як туристу з України потрапити до Польщі? Адже через карантин для Українців в'їзд заборонений навіть з вакцинацією. Виняток становлять заробітчани та студенти, але ті мусять відсидіти карантин. Ми таки знайшли обхідний шлях. І переконалися що маски в Польщі носять навіть менше ніж в Україні. Для чого робити весь цей цирк на кордоні я не розумію.

Крок 1 - сідаємо у Львові на літак


Крок 2 - виходимо в Берліні


Крок 3 - Автобусом переїжджаємо до Польщі


Крок 4 - Знаходимо підходящий бункер і ховаємося від поліції :-)


Німеччина пускає Українців навіть зі звичайним ПЛР тестом. Є прямий lowcost рейс зі Львова до Берліна. Тут хоч всі і в масках аж по очі, але раді тебе бачити. Далі найпростіший варіант це автобус FlixBus з аеропорту до Вроцлава чи Кракова. Пять годин і ти у Польщі. Або BlaBlaCar, потяг, автостоп....

Тут колись був совок


Берлінська стіна якраз проходила за цими воротами


Найкрутіший залізничний вокзал який я коли небудь бачив


Скутери з номерами. Якшо зібєш когось то гестапо вичислить


Наступний рівень це прокат електроскутерів. Думаю скоро буде і в нас


Ми проїхали туди назад і жодних перевірок на кордоні не було в принципі. Ніхто навіть не знижував швидкість. Водій автобуса теж ні за які тести не питався. То ж мандрівка до Вроцлава вдалася! З'їли журека з пЄрогами, випили Тиського пива. Якби і зупинили, то тут значно простіше, ніж в аеропорту, закосити під дурачка. Ти ж у Шенгенській зоні без внутрішніх кордонів.

Так виглядає вїзд у Польщу з Німеччини


Чотири години від Берліна і ти майже як дома


Журек, заради цього і їхалося


Ну і ще палюшки на закуску :)


Завжди цікавило для кого робили аж такі великі двері


По відчуттях у Польщі з карантином все гуд. Тобто він не відчувається. Люди живуть як і жили раніше. В Німеччині значно строгіше. В нас навіть запитували ПЛР тест щоб поселити в готелі. Люди носять маски навіть на вулиці. Тому моя персональна думка що всі ці обмеження на кордоні з Польщею просто щоб не пускати саме українців, росіян, білорусів. Для турків чомусь таких обмежень нема.

Як вам такий дах з захистом від руферів щоб не лізли аж на сам верх?


Написано шо не можна замки на мосту вішати


Законослухняні поляки чемно слідують цьому знаку :)


Ліземо з Єгором на місцевий боян


Піддашшя елеватора


Нічого складного. Але на більше часу не було


Підвал елеватора


Отвір через який крали зерно


Зерносховище елеватора


Був ще форт ПСВ і смаження ковбасок




А потім закупи пивом бо воно тут бардзо тане


І вйо домів таким же маршрутом :)




Так що дерзайте! Ковід мандрам не перешкода!

[8год/800гр, кожна додаткова година +100гр]

Привіт всім!

Знайомий шукає різноробочих для робіт в колекторі Полтви. Все 100% легально.

8год/800гр, кожна додаткова година +100гр

Кого зацікавить пишіть мені.

Більшість з нас пам'ятає той характерний запах фарби Галлак. До початку 2000-х нею було помальовано парктично все: стіни, підлога, лавочки та паркани. Аж раптом на ринок вийшли якісніші польські фарби. Тоді Галлак і загнувся. В цьому дописі можна подивитися що від нього залишилося.

А пам'ятаєте як вона смерділа? ;)


Фірмовий вимпел виробника фарби


Макет заводу Галлак


Галлак був заснований ще за Австрії, в 1902 році. Він знаходиться попри дорогу Дрогобич – Борислав неподалік нафтопереробного заводу. Ще й сьогодні на перший погляд виглядає ніби ще недавно тут все працювало. Є паркан, облізла вивіска і навіть ціла прохідна. Але це лише на перший погляд. Бо всередині, за парканом, більшість корпусів вже розібрали на цеглу.

Прохідна заводу


Територія за прохідною


А на території одні руїни


Тут був основний виробничий цех


був...


Єдине що менш більш вціліло від Галлаку так це адмінбудівля. Принаймні дах не тече, а в більшості кімнат є шкло у вікнах. Та, на жаль, на цьому все. Меблі потрощені, люстри побиті, підлога поламана. На ній валяється сучасна, як на початок 2000-х оргтехніка, але з вибитими кінескопами. Це й не дивно. Повсюди бачимо пусті пляшки та сліди від закуски. На жаль така людська природа: спочатку напитися а потім з диким реготом все навколо ламати. Шкода що охорона це допустила.

Коридори адмінки


Актовий зал


Тут колись виголошувалися полум'яні промови про світле майбутнє цього підприємства


Залаз на дах. Самому було неохота лізти щоб не накохнутися вниз з цієї камасутри


Тут колись видавали житло працівникам


А зараз тут хіба що голуби можуть жити


Їдальня Галлаку. А заодно і місце де курочили офісну техніку


Цікаво який він кабінет директора...


Директор любив холодне пиво. Тому в себе в кабінеті тримав холодильник


На моє щастя в адмінбудівлі уціліло багато артефактів часів розквіту підприємства. Фірмові календарики, тарілки, плакати і навіть цілий макет заводу! Фотографую це все для історії і забираю дещо додому. Можливо колись передам в музей Галлак, якщо такий створять.

1998 рік


1999 рік


нагадало "Борислав ригає"


Як вам такий комп з двома! системними блоками?


Колись все треба було пояснювати що і як. Зараз можна загуглити


5-и дюймова Дискета (з великої букви) з бугалтерською програмою


ВААААВ! Вони ще тоді юзали ліцензійний віндовс!!!


Акції підприємства


Звичайні папірчики за підписом якогось Бугая


А ось і сам Бугай


Зразки кольорів фарби


Тематична література


Оооо! Добре їх памятаю. Вони виступали на кожному дні міста.


Вивіска фірмового магазину


Ну і хто не помив за собою посуд?


А всі тарілочки ж то зі свастикою!


Весняне сонце добряче прогріло машину і в ній почали розмерзатися мамині вареники. То ж я змушений був хутко мчати додому, до морозильника. Решту території Галлаку залишаю якось на наступний раз, або іншим дослідникам. Досліджуйте! Це, звісно що, не такий гігант як ЛАЗ. Але ЛАЗ теж був помальований цією фарбою. То ж об'єкт історичний та вартий уваги.

Поки я тут гуляв якісь Дозорні сіли на мій Джиммік і поїхали


Тому беру найцінніше і гоу їх доганяти!


Хто шарить в історії комп'ютерів зрозуміє яка це рідкість . Ще й на українських теренах!


Без жодних мук совісті можу показати свій скромний хабарспас. Там ще є ;)


Дякую за увагу!

Гора Стара Шебела (1216м) знаходиться у важкодоступній частині Сколівських Бескидів. Прийшла весна і я захотів побути сам на сам з горами, так щоб точно нікого не зустріти. Краще місце ніж Бескиди важко уявити.

Гора Стара Шибела, вид з повітряної кулі


Гора Стара Шибела, вид з вершини


Залишки моста для старої вузькоколійки в Бескидах


Ну і ведмеді вже прокинулися та дуже голодні


Найкоротший сюди шлях з Тисовця. Та я не шукав легкої дороги. Тому пройшов з Коростева по снігу всі дванадцять кілометрів в одну сторону. І стільки ж назад! У Львові люди давно вже перевзулися у літню гуму, а в горах ще сніг навіть попри трасу лежить. На вершині його взагалі було по пояс.

Початок маршруту


Посередині маршруту снігу вже більше


Снігові наддуви ближче до вершини


Все що мені потрібно для щастя


Гора Стара Шибела


Серед усіх гір Бескиди - мої улюблені. Бабця була з Бещадів, за союзу батьків з нами відправляли оздоровлюватися у Сколе та Славське. Потім був дитячий табір у с. Майдан. Далі довга пауза і нарешті друзі потягнули мене на гору Кукул. Цей був мій перший свідомий раз у Карпатах, але не у Бескидах. Чорногора, Горгани, Мармароси: це все звичайно добре. Але як тільки я купив мапу Сколівських Бескидів то не заспокоївся аж поки їх всіх не обійшов.

Гірська річка Бутивля в Бескидах


Дорога до щастя


Йдемо по неторканій цілині до маловідомої вершини


Де б ще я так радів що можу йти по воді!


Там далеко гора Параска. На передньому плані гора Перекоп


На вершині гори Стара Шибела


І повернення до машини


Гуляти Бескидами - це гуляти лісом. Тільки ліс тут тривимірний. Через це масштабні краєвиди в Бескидах трапляються рідко. Зате тут є багато схилів, потічків, дерев та диких звірів. Від Коростева і майже до Старої Шебелої я йшов по ведмежих та вовчих слідах. Це все таки легше ніж топтати снігову цілину самому. Люди тут востаннє були ще як у грибний сезон. Далі настала зима і все завалило «тим білим гумном». Страшно не було. Туристи не входять у звичний харчовий раціон диких звірів. Якщо ти нормально відносишся до гір то вони обов'язково віддячяться тим же самим.

Бескиди, урочище Розтіки


Колись у Бескидах було достатньо колиб. Зараз більшість з них в такому от стані


Залишки вузькоколійки якою колись возили ліс


Таких мостів тут багато


Вовчі сліди


Оленячі сліди


І ведмідь пішов шукати що б то зїсти


Дорога пролягає через кований міст. Він ще напевно памятає баронів Гредлів


За мостом далі йдуть вовчі сліди


І поруч ведмежі. Людських немає взагалі


Та пофіг. Не зїли один одного то і мене не зїдять. Йти по їх слідах значно легше ніж по цілині


Тут я потрапив на широку галявину звідки є кілька шляхів на Стару Шибелу


Йдемо тим на який світить сонце. Він хоч і не найкоротший, але снігу там найменше


Місько на вершину зі мною не пішов, зверунв до річки вмитися після спячки


Нестрімкий підйом на гору стара Шебела


Вершина гори Стара Шебела широка і розлога. Звідси відкриваються прекрасні краєвиди на Тисовець та Росохацькі полонини. Поруч є плоске та захищене від вітру місце аби заночувати з наметом. Десь за кілометр б'є потужне джерело. Мрію тут влітку позалипати на зірки.

Вершина гори Стара Шебела, вид з повітряної кулі


Підйом на вершину зі сторону с. Коростів


Останній кілометр я йшов майже годину. Дертися вверх по глибокому снігу було доволі важко


гора Перикоп на горизонті


Перед самою вершиною гори Стара Шибела є така от галявина. Зручне місце для стоянки, захищене від вітру


Ура! Ми на хребті!


Вид на Тисовець


Вид з Тисовця на Стару Шебелу


Стовпчик на вершині для орієнтації де ми є. Якщо б раптом хтось тут блудив


Найвища точка Старої Шибелої


Недоторканий сніг де цієї зими ще ніхто не ходив


То ж я тут насліджу перший!


Росохацькі Полонини


Десь там далеко Коростів


Ну і відео з вершини

Йти назад було і легше і швидше, адже стежка в снігу є протоптана. Зайняло всього лише якихось три з половиною години. Дивитися під ноги вже не потрібно. То ж в лагідних проміннях призахідного сонця в мене була чудова нагода милуватися пейзажами вирубаних Карпат. :) А їх тут допрутня скільки!

То сонце цілий день таки добряче шкварило. Тому якщо дорогою туди я легко перейшов Бутивлю вбрід, то назад вже було по коліна мутної талої води. Але то дурниці. Адже скоро я буду в машині і переодінуся у все сухе.

Спуск з Старої Шибелої


Колись дрімучі Бескиди


Сміх сміхом, але саме такими я їх і памятаю з часів мого дитинства. Все було вирубано. Просто в іншому місці


Дорога з Старої Шибелої вниз до Бутивлі і далі в Коростів


Власні сліди це найнадійніший орієнтир щоб знайти дорогу назад


Коростів ген за ліворуч тією горою


Напевно вирубка тут була в 2015 році


Влітку 90 % шляху до гори Стара Шебела можна проїхати на авто. Але в'їзд перегороджує шляк баум. Вдень він відкритий, та на ніч його закривають і ніяк не об'їдеш. Тому добре подумайте чи Ви приїхали в гори гуляти, чи кататися на авто. А якщо влом топтати весь цей шлях на своїх двох то краще беріть велосипед!

Початок маршруту


Далі на машині зась!


То ж я прекрасно прогулявся пішки


PS: Я це все так гарно розписав бо йшов взимку. Влітку тут ведеться масова лісозаготівля, це Сколівський Військовий Лісгосп. Тому всюди шумлять бензопили, стоять вагончики для робочих, трильовщики та лісовози. Влітку не псуйте собі настрій і на Стару Шебелу краще йдіть з Тисовця!

Галявина лісорубів. "Бісєдка" з пустими пляшками за нею. Вдалині видно дах старої засраної стодоли


Засрана стодола. Для ночівлі не годиться. Хіба під стрихом


У випадку дощу тут можна перечекати. Але пічки нема, взимку некомфортно. А влітку краще вже з наметом десь на висоті заночувати


Рідко попадаються такі чисті альтанки.


Напевно тому що тут військові хазяйнують. От і порядок


Один з чисельних вагончиків на хляху


Ще вагінчик. Ті що на колесах це ненадійний орієнтир. Їх можуть кудись перевезти. Я йшов весь час попри річку Бутивля


Памятаєте Скрябіна і його Побєду? Там дроти від акумулятора до двигуна також йшли ззовні через вікно


Ще троха закинутих будівель. Ця вже на широкій галявині як починати підніматися на Стару Шибелу


Такі от Експлореровози тут їздять влітку. Задавлять і не помітять


То ж мандруйте на своїх двох!


Ходити самому в гори небезпечно! Друзі прекрасно знали яким маршрутом я пішов. Вони мали викликати рятувальників якщо я не вийду на зв'язок до обумовленого часу. Так що все було максимально безпечно

Давно міряв попасти на ТЕЦ-2. Це станція яка дає тепло і гарячу воду Шевченківському району Львова. Вона знаходиться в коханях аж за очисними спорудами міста. І тому мерія планує саме коло ТЕЦ-2  збудувати сміттєперероблювальний завод. Мені стало цікаво наскільки закинутою є ця територія? Стимулом для полазки, як завжди, стали  Влад Vergaz і Ваня Акімов. Після презентації книжки Ми просто сиділи в машині і думали щоб це ушатати...

ТЕЦ-2


Підходимо до реактора


Всередині


Залишили їм тут сюрприз


Потрапити сюди непросто. Потрібно виїхати аж за Галицьке перехрестя і товктися прилеглими селами. Прямого сполучення з центру Львова до ТЕЦ-2 немає. Аж раптом дорогу нам перегородив Шляк-Баум. Та Ваня впевнено каже що "ми за Сіткою", а Влад кричить «Де тут Рево продають?» . То ж машину з безпалівними номерами «Explorer» безперешкодно пропускають на стратегічний об'єкт міста.

Підказка як сюди потрапити :)


Колись тут все було з шиком. А зараз закинуто як в зоні


А от і сама ТЕЦ-2


Територія ТЕЦ-2 мало чим відрізняється від Чорнобильської зони відчуження. Погана дорога, очерет під три метри та напівзруйновані вивіски типу «Львівська ТЕЦ- 2. Одразу видно шо за територією ніхто не доглядає.

Вхід на територію вільний


Ого! Та то ми зараз на тій ТЕЦ що видно з Глинянського!


Не доїжджаючи до прохідної сто метрів паркуємо машину у високій траві. Так її ніхто не побачить. Звідси до ТЕЦ-2 йде широка просіка в очереті. Її напевно зробили місцеві мателхантери. Бо інших слідів вандалізму на станції ми не бачили. Просікою ми цілком безперешкодно потрапили до корпусів.

Тут така трава що і не пройдеш влітку


На території ТЕЦ-2  добре чути гул вентиляторів коло труби. Значить вона працює! Навколо ні людини, лише камери на стовпах. Але ж камера в морду не дасть, правда? Тому будемо гуляти собі поки нас не «приймуть».

Ласкаво просимо на абукт!


Ого тут труб!


Вид з ТЕЦ-2 на Глинянський тракт.


Дарини і Діани там немає


Машини працівників ТЕЦ-2


Шукаємо де тут вхід в головний корпус


Шкода шо всі труби на поверхні. так би вийшов непоганий ТКК


Ми не заблукали та таки знайшли правильну дорогу! :-)


ТЕЦ-2 складається з двох частин: діючої і недіючої. Як четвертий і третій енергоблоки ЧАЕС вони розділені лише однією стіною. Піднімаємося на дах недіючої частини і фотографуємо Високий Замок на фоні очисних споруд Львова. Навколо дике поле! Ні тобі жилого будинку, ні АТБ поруч. Важко уявити якесь більш дике місце у Львівській ОТГ.

Піднімаємося в неробочу частину ТЕЦ-2


Робоча частина ТЕЦ-2


Будинок з обладнням автоматизації


Майже на даху


Влад обрав найбільшу ;)


Територія робочої частини ТЕЦ-2 з недобудованого корпусу


Сюдою конвейєром москалі мали подавати на спалення в котлах ТЕЦ-2 ... Далі ваш варіант


Вихід на дах


Ти казав що там буде Рево!


А пам'ятаєш як тоді було на Глинянському?! От счас би на цю кришу дєвок і ревка!


Там був мій перший ... *а* ;)


Вид на Високий замок


Влад набутилився!


Вони поспорили хто більше любить Голема :)


Сюдою ми щойно піднімалися на дах. Чимось нагадало Юпітер


Шкода що цей конвейєр так і не запрацюваВ :( Красива будова!


Вид на трубу, підхід до неї і прохідну


Як бачимо, при бажання до труби можна добратися


Дах діючого корпусу ТЕЦ-2 в ідеальному стані


З недіючої частини є захід в діючу. Тут помітно тепліше, аж хочеться роздітися. Внизу видно два котли розміром з реактор. В нашу сторону вони випромінюють тепло, шум та приємну вібрацію. В котлах спалюється газ . Він нагріває воду яка потім по величезних трубах йде в будинки Північної частини Львова.

Влад шукає вхід до реакторів


Получилося!


Ми потрапили в Святая Святих ТЕЦ-2


Дивись, там може бути Рево!


Два "реактори" забезпечують теплом і теплою водою весь Шевченківський район Львова


Фото з іншого ракурсу шоб верх котлів було видно


Вид до землі


А голубам на все це насрати


Над машинерією реакторного залу ТЕЦ-2 нависає кран. Вхід в будку був залочений, то ж ми просто наклеяли наклейку для крановщика і пішли назад. Все таки ТЕЦ-2 стратегічний об'єкт. За всю мандрівку ми так і не перелізли жодного паркана і не зламали жодного замка. Не кажучи вже про забороняючі таблички.

Кран для осблуговування реакторів


Тут Влад залишив на згадку "наклейку з Рево" :)


Хто зробить селфі на фоні цієї наклейки від мене +


Дорогою назад ми побачили закинуту столовку ТЕЦ-2 і багато службових приміщень які зараз перетворені на склади. Тут є ще достатньо закинутих і не дуже будівель які ми не обійшли за браком сил. Так що лазьте, додавайте в звіт. До нас кілька разів підходили охоронці та питали що ми тут робимо. Але Владове «А де тут можна купити Рево?»  ставило їх тупик. Бо вони не знали що таке Рево.

Ми, ТЕЦ-2, Наклейка та Високий Замок. До речі, Влад і Ваня спали лише дві години! Вони вже дві доби лазять безперестанку!


Вже покидаючи територію ТЕЦ-2 до нас підійшов начальник Шляк-Баума. Це був худощавий пацан віку Владових підписчиків. Він нас спитав «Куди ви їздили? Ви казали що по сітку а звернули направо!». На що він почув стандартну Владову цидулку про Рево і з приреченим виглядом пішов дьоргати за свій шнурок.

ПРК - портативний ракетний комплекс. Закинута частина ТЕЦ-2


На мою думку у Львові немає більш підходящої території для сміттєпереробного заводу як ТЕЦ-2. Та тут Гектари і гектари землі просто заросли очеретом. Навколо ні душі. Лише гнилі бетонні споруди та недоочищена річка Полтва. Якщо не тут то де ще його тоді будувати?

Місце під сміттєперероблювальний завод


Якщо Ви захочете відвідати цей об'єкт то по звіту в принципі все ясно. Правда я трішки наплів у коментарях щоб запутати сліди. Але для лазающих з досвідом там все буде зрозуміло і без цього звіту. Так шо вперед на об'єкт!

Проїжджаючи Міжгір'я важко не помітити високу телевежу. Вона розташована на вершечку гори Торшул і від цього здається ще вищою. А Вам цікаво які там краєвиди з цієї вежі? Нам – так! То ж погнали!

Вежа на Торшулі


Які ж там згори краєвиди?


Поки ліз то вже і зігрівся


Вид на санаторій Верховина, с. Сойми


Вид на село Міжгір'я


Дякую BatGirl за чудову компанію!


Чи безпечно лазити по телевежах? Звісно шо ні! Впасти не впадеш, драбини та майданчики надійні. Але зате точно опромінишся. Тому, наприклад, я не хочу лізти на такі потужні телевежі як Львівська, Франківська, Дніпровська та інші. Кіловати радіохвиль суттєво збільшують ризик виникнення онкологічних захворювань. Опромінення, також, негативно впливає на репродукцію собі подібних. А сімейства лазаючих мають ж рости!

Типовий лаз на вежу. Міцна драбинка, загородження, майданчики щоб перепочити


Обладнання мобільних мереж


Поступово висота зростає


Якби їй було страшно вона б так чарівно не посміхалася :)


Згідно офіційних даних на цій вежі зараз немає потужних передавачів. Та й на око видно шо більшість антен розкурочені а кабелі звисають непідключені. Винятком є лише вершечок вежі, але ми туди майже не полізли. Ще вежа обвішана антенами мобільного зв'язку. Але вони напрямлені в іншу сторону, за межі вежі. Тому не сильно опромінюють ласих на Карпатські краєвиди руферів. Бо вони лізуть всередині вежі. Та й потужності там не такі вже і великі.

Вигляд на Карпати з оглядового майданчика Вежі


Троха є висоти


Останній майданчик. Видно старе ржаве залізяччя антен


Тому краще милуватися Карпатами


Цю вежу спорудили в 1966 році для радіомовлення на середніх хвилях. Потім понавішували телевізійних передавачів для більш ефективного зомбування карпатського населення. А за незалежності то все занехаяли. Зараз звідси ведуть мовлення лише кілька місцевих FM радіостанцій та DVB каналів.

На вежу йде широка рівна дорога. Старт звідси. Проїде практично будь-яке авто. Та ми вирішили прогулятися пішки. Все таки приїхали в Карпати, природа навколо. Висота гори Торшул 871м.

Дорога до Вежі


Погода супер. Йти неважко!




Менше години ходу і ми наверху. Стукаємо – нікого нема. Шкода що не пофоткаємо передавачі. А може і добре. Інакше б нам тут вичитував моралі щоб ми не лізли і все таке.

От і прийшли до Вежі


Внизу стоїть радіодзеркало яке сигнал згори перенаправляло вниз у хвилевід


Ось він. Закритий пінопластом. Далі сигнал по хвилеводу пішов всередину приміщення до апаратури


Висота вежі в Міжгір'ї така ж як і Деревацької, 75м. Плюс висота гори 871м. Але наверх лізти було ну дуже важко! На кожному прольоті ми зупиняємося і фотографуємося! Навколо видно Карпати які я недавно перелітав на повітряній кулі. Важко відвести погляд. До речі, саме з кулі цю вежу і побачив. А тут дежавю! Бачу ті ж краєвиди що і з кулі, але зараз стояти на холодному металі не так спокійно як було тоді летіти в теплій плетеній корзині.

вид на Вежу і Міжгір'я


Залазимо на чергову перешкоду. Тобто на майданчик для фотографування


За тими горбами вже рівнинне Закарпаття


KLR - знаю, RDZS - знаю. А що то ща KRZ ? Напевно схрещення двох попередніх слів.


Зі зміною висоти змінюється і ракурс на ті ж краєвиди


Дорога на Торунський перевал і Львівську область


Мені тут подобається!


Це її перша телевежа


Насправді я й не здогадувався яке то Міжгір'я велике


Там далеко внизу цивілізація. А позаду нас - Карпати!


Женя таки полізла на сам верх трохи поопромінюватися і залишити там наклейку. А я фоткав це все «неподобство» кількома метрами нижче.

Лізти чи не лізти?


Таки полізу!


Я тебе нікуди не пущу!


Голем, дивись там сонце вийшло і можна гарну фотку зробити!


І поки я фоткав вона вже там!


Ну ок. Переконала. Давай ти будеш зверху а я знизу. . . . . . . . . наклейки клеяти ;)


Вид на Сойми


Годне місце для наклейки




Вдалині ми побачили одиноку церкву на полонині. Це наша наступна точка. Спускаємося вниз, їмо і до машини. Звіт з церкви можна прочитати тут.

Вид з Вежі на Церкву


Вид з церкви на Вежу


Аж три вежі!


А навколо дрімучі ліси


Годна вежа!


Ну і як бонус кілька фотографій території навколо вежі.

Зажурені антени. Нема що приймати


курва Інтер


Недіюче крило будівлі


Залишки вентиляції


Дизель на капремонті


Стандартні щити управління дизелем






Троха позаглядали через вікна. Всередині нічого особливого


Ну і смачне завершення мандрівки!


Знаю що в Жені ще є фотки з самого вершечку вершечку вежі. Докидуй їх сюди будь ласка!

Звіт присв'ячується всіх читачам, учасникам та адміністраторам Експлорера хто зараз хворий на ковід. Одужуйте пошвидше!

---

Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква. Гострий шпиль, дерев'яна покрівля, огорожа з вориння. Все як має бути. А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо. В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан. То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.

Самотня церква в Карпатах


Церква знаходиться на полонині де нема людей


Навколо тільки гори, ліс та дикі звірі

Збудували церкву в 1934 році. Тоді тут процвітало село Кужбеї. Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб. Зараз від села залишилася лише одна хата. Влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.

Попри свій вік і дерев'яність, церква гарно збереглася


Дзвони церкви зроблені з розрізаного балону


На горищі


Цим верстатом цю церкву напевно і робили


Ганок церкви теж з образами


Висока драбина щоб добратися до шпилю


Всередині церкви


Церква Успення Пресвятої Богородиці знаходиться на гірській полонині неподалік села Сойми. Знайшли ми її випадково, побачили з повітряної кулі. «Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», - подумаєте Ви. А й справді, адже тут дуже хороша енергетика. Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня. Пішов легенький сніг. Здалося що от – от має наступити Різдво.

Фасад церкви. Далі підуть фото з усіх боків


Чи то дерево всохлося, чи то люди колись були нижчі


Єдине що захищає церкву від вітру то ці дерева














Заряджаємося позитивною енергетикою


Лише дві вцілілі споруди з цілого села


Коло церкви є старий цвинтар. Найновіша дата 1977 рік. Саме тоді померла місцева жителька Бряник Інна. Вона пережила дві війни і напевно добре пам'ятала як тут на полонині стояли гармати. Зараз від них залишилися лише масивні окопи. Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів. З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз. От село і занепало.

Хрести при вході в церкву


Старенький цвинтар


Цвинтар знаходиться нетипово далеко від церкви


Бряник Інна Іванівна 1915 - 1977


Видно що складне та нелегке життя прожила


Поруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.






Велика яма коло церкви


Такі зазвичай копають для гармат


А ось фундамент розібраного будинку


А цей сам завалився


І цей також


До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина. Ось точка на карті. Легкові машини краще залишити поруч готелю. Йти приблизно годину часу. На повнопривідних авто можна пробувати їхати. Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.

Санаторій Верховина важко пропустити


Далі звичайний карпатський хайвей


Дорогою догори можна полюбуватися на телевежу


Перед поїздкою машину краще не мити


От він і коло церкви!

Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви. Хотілося показати Джимміку справжню карпатську Автентику. І побачене не розчарувало!

Красива церква в незвичному місці


На многії і благії літа Експлорера!


Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях. Стодола завжди відкрита. Нагорі є сіно і можна заночувати. Поруч є вода та дрова.

Йдемо подивитися на ці хати


Ліворуч стодола, праворуч хата


Від церкви до хати йти десять хвилин


Якшо ви щойно подумали: "І знову той Голем спалив кльову локацію. Так би мали собі свою колибу для своїх", - то мушу Вас розчарувати. В пресі є достатньо фото цих колиб і без мого звіту. Так шо хто хотів то мав змогу їх відвідати і до мене.


Дах цілий, вікна на місці


Щілини позамазувані глиною. Так що має бути тепло


Горище стодоли придатне для спання


Тільки для спання. На кожних дверях хрест!


Сіни


Вид з сін на вхід


Єдина кімната


Стеля низька, вікно лише одне. Зате тут тепло


Довгими зимовими вечорами можна і англійську повчити


А ще є окрема альтанка для паломників


Свічку ми загасили і залишили коло церкви. Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову. На благо Експлорера і за здоров'я всіх його учасників

«Перелетіти через всі Карпати на повітряній кулі? Та це неможливо!» - так нам говорили. Але цікава ідея запалює. А досвідчена команда зможе все! Організаторами були Микола Рубель та чемпіон України Валентин Щенявський. Разом з командою із десяти чоловік вони встановили новий рекорд України.

На кулі над Горами


Найвища наклейка Експлорера


Внизу хмари а тут така красота!


2500м. Швидкість 60 км/год


Кулі готові до старту


Було кльово!


Ось перший секрет. Вони взяли дві величееезні кулі що розраховані на 8 пасажирів кожна. І замість людей навантажили їх під зав'язку балонами з пальним. Маючи пів-тони газу на борту можна летіти хоч на Львів!

Запас пального в синій кулі


Запас пального в червоній кулі


А тепер спробуємо з цим всім взлетіти!


Місцем старту було село Довге(Бронька) Хустського району. Тут закінчується рівнинне Закарпаття та починаються перші горби. Сьогодні вітер північно-східний. То ж ми прямуватимемо в сторону Долини, Івано-Франківська область.

Заїжджаємо на місце старту


Так виглядає комплект Карлсона


Куля в складеному вигляді


Знімаємо один кошик


І другий


Кошик кладеться на бік щоб почати надувати саму кулю


Ми стартували із сільського стадіону. Дружня команда з десяти чоловік збирає дві кулі за пів години. Спочатку довго і нудно надувають звичайним холодним повітрям. А вже в самому кінці вмикають пальник. Буквально за кілька хвилин це безформне простирадло, яке щойно займало пів стадіону, вже тягне кошик у небо.

Розгорнули кулі по стадіону


Під'єднуємо її до кошика і вмикаємо Карлсона


Доволі швидко куля стає такою ось. Це ще холодне повітря


Під'єднуємо пальник


Далі потрібно зробити свердловину на газ


І буквально за кілька хвилин кулі стають кулями


Ото краса!


В цьому власне і другий секрет рекорду. Летіти потрібно взимку! Холодне повітря краще піднімає гарячу кулю. Відповідно менше витрачається газу. Влітку, наприклад, польоти можливі лише дуже вранці чи ввечері і то вони доволі короткі.

На цій червоній кулі летітиму я


Газуємо по повній


До взльоту готові!


Перша хвилина польоту а враження ніби нічого не відбувається: ти і далі стоїш на землі. Адже куля відривається надзвичайно плавно та беззвучно. А ще вона завжди летить за вітром. Тож навіть при швидкості 60км/год в корзині штиль а навколо абсолютна тишина. Нічого не свистить і не дує. Крім пальника, звісно що.

Па-па точка старту


Село Довге, вид на Схід




Буквально хвилина і вже така от висота!


Команда спакує речі і поїде нас зустрічати з іншого боку Карпат


Не встигли ми помахати всім рукою як куля сховалася в хмарах. Прилади показують висоту 1000 метрів. Це дивовижно. АН-2 витрачає на такий підйом аж п'ятнадцять хвилин.

Навігаційне обладнання пілота


Заправлений балон з пальним


65 км/год, 2500м

На висоті 2400м ми пробили хмари та нарешті поніжилися на сонечку. Вище 2500м не піднімаємося, диспетчер не дозволив. Температура нуль градусів, швидкість 67км/год! Якщо так і продовжувати, то можна аж під Львовом сісти. Але ж хочеться побачити гори! То ж ми знижуємося над смт. Міжгір'я.

Нічого не видно. Йдемо по приладах.


На сонці тепло, можна зняти шапку і погрітися


Наша тінь на хмарах


Найвища наклейка Експлорера!


Тут швидкість нижча, лише 20км/год. То ж досхочу фотографуємо ялинки, будинки та один одного. Особливо класно виглядає мацьопка куля на фоні масивних гір та долин. Автомобілі з частиною команди далеко позаду. Дороги тут так собі. До Міжгір'я їм ще їхати і їхати.

Наш капітан Микола Рубель


в горах сніг Є!




смт. Міжгір'я


Ото техніка пішла вперед!




нас наздоганяють!

По Карпатах я вже ходив, їздив, лазив та плавав. Тепер ще й літав! До мандрівки я готувався як до походу. Тому зібрав рюкзак з найнеобхіднішим, провсяк випадок. Зима ж надворі! Я ретельно виважував кожну річ, щоб не тягнути на кулю зайвий вантаж. Та, виявляється, в цьому не було потреби. Власна маса кулі з корзиною та газом аж півтора тони. Це більше ніж маса легкового автомобіля. Зайвих десять кілограм вона не помітить.

Далі будуть фото з Міжгір'я








Вежа коло Міжгіря. Наша наступна ціль


Ох вже та Синя куля. Весь час нас переслідує




Ми знову піднялися вгору щоб перелетіти Вишківський та Торунський перевали. На моє здивування тут частково зробили дорогу. Сподіваюся до кінця року дороблять повністю. Кинувши прощальний погляд на Міжгір'я ми заховалися у хмарах.

Самотня церковка далеко в горах


Біля неї будиночок місцевих прихожан


В церкві мав би бути інтернет


Відремонтована дорога через села


Зверху виглядає рівною


Нам туди, на Прикарпаття!


Синя куля вкрилася інієм


Піднялися повище щоб перелетіти гори


Я щасливий :)

Тут знову зросла швидкість і абсолютно нецікаво перша куля долетіла аж до Долина. Друга куля трішки не дотягнула і змушена була сісти в Мислівці. Тим не менші обидві кулі дали зимовим Карпатам жару! В сумі політ зайняв три години і ми зробили 90км по прямій. Всі щасливі та задоволені. До кулі одразу ж прибігли місцеві дітлахи зі школи. Відкритий урок вийшов на славу. А дані про політ ми передали в Книгу Рекордів України.

Карта Польоту


Старт в с. Довге


Вид з синьої кулі




Приземлення в Долині


Пілот рекордсмен


Дуже дякую дружній та досвідченій команді повітроплавців за таку можливість політати. Це було незабутньо! Особлива подяка тим хто залишався на землі і забезпечував всі логістичні питання.

Вчора побував у Львівській алХімічній лабораторії. Вона моніторить якість повітря та води у місті і заміряє викиди промислових підприємств. АлХімічна – бо здоров'я це золото! І саме на наше здоров'я вони перетворюють свої проби та реактиви.



Вхід в алХімічну лабораторію


Тут аналізують стічні води




Ці реактиви потім "перетворяться" на наше здоров'я




Лабораторія «державна», то ж я очікував побачити тлін, розруху та ветеранів поза-пенсійного віку . Натомість металопластикові вікна, сучасні газоаналізатори та зацікавлені погляди молодих дівчат.

Промислові газоаналізатори для контролю якості повітря


На кожен тип газу потрібен свій газоаналізатор


Сучасна термокамера


Вимірювач рівня pH


Для чого потрібна ця лабораторія? Наприклад їх дані про загазованість використовувалися при проектуванні малого транспортного кільця Львова. А в Зубру стали менше гадити після початку моніторингу. Вони регулярно вимірюють якість води аж в тридцяти шести ключових точках Львова. Це, наприклад, озеро в парку Горіховий Гай, Левандівське озеро, річка Марунька та інші. Якщо показники не в нормі то одразу б'ють тривогу.

Аналіз води з різних водойм Львова


Спектроаналізатор який визначає рівень забрудненості води та його складники


Заливаєш у нього воду і маєш ключові показники


Ухти. Цим спектроаналізатором можна ще й повітря досліджувати!


Спочатку повітря проганяють через цю колбу. Забруднюючі частинки осідають у воді. А потім спектрометром аналізують вже воду.


Роздруківки з точками моніторингу якості повітря в центрі Львова


Таке собі повітря. Краще ніж в Китаї, але гірше ніж у горах


Також вони виїжджають на виклики і вимірюють викиди з труб підприємств. Наприклад «Тойота Центр» на Кульпарківській. Труба їхньої котельні є нижчою за прилеглі будинки. Логічно що на верхніх поверхах смердить.

Чуйник вимірювача швидкості потоку в трубі


Вимірювальний блок. Важливо не тільки що викидають в атмосферу з труби, а ще й скільки викидають!

Допотопний вимірювач швидкості потоку в трубі. Якшо б раптом сучасний прилад зламався, все рівно поміряють. Просто дідівськими методами. Теж стосується і всього решта.


Цього року створили Львівську ОТГ. Лабораторії додалися нові точки для контролю за межами міста Львова. Та ж Полтва на об'їзній чи річка Зимна Вода. Скоро дізнаємося скільки і чого ми, львівяни, віддаємо світу. В 2021 році на вулицях міста планують встановити стаціонарні пункти вимірювання якості повітря. Це дасть змогу цілодобово моніторити львівський смог.

Далі будуть фото газоаналізаторів для моніторингу якості повітря. Хімічна лабораторія це не тільки колбочки та пробірки. Це ще й сучасне обладнання!


Всі ці газоаналізатори робочі та знаходяться в лабораторії


Половина з них вітчизняного виробництва


Вимірювач сірководню




А це один з закордонних приладів




Оксид азоту в нормі


На кожен газ свій газоаналізатор




Повітря з вулиці набирають в таку от ємність. Далі його приносять в лабораторію і вже тут аналізують


Як на мене просто великий бурбулятор


Лабораторія має спеціальний прилад для контролю кількості мікрочастинок в повітрі. Мікрочастинки продукуються здебільшого автомобілями.Ці частинки настільки малі, що вони не фільтруються легенями і тому напряму проникають у крові. А це канцерогени та важкі метали.  Мікрочастинки невидимі, але в рази небезпечніші за сіру пилюку та чорний дим.



Лабораторія володіє неперервними даними про стан довкілля Львова за останні 25 років. Можна порівняти якість повітря/води колись і тепер. Наприклад як вплинули автомобілі та новобудови та навколишнє середовище. Може екологія стала навіть краща, бо ж брудна промисловість у Львові зникла? Зараз ці дані доступні в паперовому вигляді. Тому, ВОЛОНТЕРИ відгукніться! Хто зробить їм СУЧАСНУ БАЗУ ДАНИХ з графіками та доступом через інтернет? Пишіть!

Приклад даних лабораторії. Горіховий гай +- норм. Є органічні забруднення але це не смертельно


Додам троха лабораторних артефактів. Нагадало історію на барі: "Налийте мені десять келішків по п'ятдесят грам. Потім він відсуває вбік другу і десяту стопки. Питаюся чому? - Бо друга погано заходить, а десята завжди зайва :)"


Шафа з витяжкою. Цього року її планують модернізувати


Точні ваги


Ще точніші ваги в боксі без пилюки та зі сталою температурою


Муфельна піч


Промисловий психрометр значно складніший за шкільний


Його калібраційні та повірочні пломби. Без них це буде баЛаболаторія :)


Не знав що в Мукачево був такий завод


А це вже колби для наливок :)


Я спитався: «Чи може до вас звернутися проста людина якщо є підозра на забруднене повітря-воду?». Їх відповідь: «Так, може. Навіть попри 100% зайнятість ми виділим час для такого одиночного аналізу". Лабораторія знаходяться на вул. Тесленка 4 або пишіть на Гарячу лінію міста.

Аж три таблички. Точно не помилитеся дверима


Орієнтир для справжніх дослідників Львова. Вхід в лабораторію в мене за спиною


Дуже дякую керівнику Ігорю Гуменному, Олександрі Сладковій та дружньому колективу лабораторії за проведену екскурсію! Так тримати!

Уявляєте, одна з найкрасивіших гір Ґорґан є водночас ще й однією з найдоступніших. Практично будь-хто може на неї піднятися та спуститися за один день. І наробити багато пейзатих фоток. Саме в честь цієї гори і названо цілий гірський масив. Та пошук в Гуглі дає мало результатів - значить не попса. А ще на ній стоїть закинута військова вежа. Звідти такі пейзажі, які в Ґорґанах бачать лише птахи та квадрокоптери!

Як почути звуки всесвіту


Пейзато!


Дві однакові гори


Влад залип


Хребет Горгану


Карта як йти до гори Горган


До підніжжя гори Ґорґан (1579м) можна під'їхати автомобілем будь-якої прохідності. Від Львова до села Осмолода три з половиною години на авто. Далі минаємо міст і слідуємо по синьому маршруту. Проїхавши дев'ять кілометрів ми залишаємо авто коло хатинки лісорубів за ще одним мостом. З цього місця і аж до самої вершини веде пряма, як стріла, дорога. Її протяжність всього лише три кілометри. Це як з центру Львова на Високий Замок. Звісно що є невеликий підйом, все таки гори. Зате які краєвиди з вершини! Зблудити чи піти не туди тут неможливо. Маршрут простий та добре промаркований.

Коли готуєшся зайти в офіційний чат Експлорера


Вежа в селі Осмолода


Інша вежа на горі Горган


Точка старту


Колянич і нормальна дорога вгору


Вище починається сніг. Робимо привал


Опа, попалися якісь акумуляторні батареї


А от і НУП з обладнанням. Був


Перші види на гори


Чітко можна розрізнити лінію снігу


Ех, пейзато тут. Може далі не йдемо?


Колянич - повелитель Дронів


Що означають ці туристичні матюки: Ґорґани, Чорногора та Бескиди? Це давньослов'янські заклинання якими назвали райони в горах. Схоже як у Львові є Погулянка, Сихів та Клепарів. Район Ґорґан є найдикішим та найбезлюднішим. Тут немає ні доріг, ні сіл, ні полонинського господарства. Зате є дрімучі ліси та дикі звірі. Люди теж зустрічаються, але рідко. В основному попадаються туристи та лісоруби.

Дикі Горгани




Перед самою вершиною дорога вироджується в стежку. Засніжену стежку






А от і "цукерка на палочці".


Почали бігти до неї на всіх парах


Коли ми побачили Вежу то "Нас не догонят"


В Ґорґанах можна тижнями ходити та так нікого і не зустріти. Особливо якщо мандрувати не там де всі. Що ми власне і зробили. Адже в гори для того і йдуть аби відпочити від міської метушні. Або комусь щось довести, та це не наш варіант.

Горганська Вежа


Залаз на вежу відкритий


Ваня як завжди перший


Ооо, ми зараз в Аватарії! А це саме ті забуті вагончики з операторами


Хребет Горгану


Ігровець


Звідти ми прийшли. Видно наших доходяг




Останній підйом. Руки вже замерзають


І ми на вежі!


Одна антена дивиться на північ в сторону Осмолоди


Надписи на Антені


Антен ту насправді дві. Вид на Захід Сонця


Горган і Гори


Агов! Піднімайтеся Вже!


Безстрашний


Цього разу вже не холодно




Ну і я теж десь маю бути в кадрі


Ваня намітив собі вже наступний похід


Вид з Антени


Дуже навіть Годний обєкт!


Вид в сторону хребта Горгану




Так! Ми це зробили!


Вершина гори «Ґорґан» місцями лиса, місцями вкрита лагідним жерепом. Тут стоїть висока металева вежа. Поруч є дві будки для обладнання, шкода що без вікон та дверей. Аналогічна вежа також є на горі Топас та в самій Осмолоді. Колись вони служили на калібруванні Пістрялівської РЛС. Зараз все обладнання демонтовано, вежі не охороняються. Будь-хто може піднятися наверх та побачити Карпати з висоти пташиного польоту на власні очі! Овул, Сивулі, Грофа, Молода... Та тут все видно як на долоні. Металоконструкції вежі додають пейзажам особливого шарму.

Я люблю Експлорити Гори!


Приємно шо наклеяка буде все це бачити цілодобово


Пора лізти вниз. Рукавиць нема


До речі, з рюкзаком залазити незручно. Мало місця.


Спуск. Є руфінг, є сталкінг а є леддерінг. Це тривале лазання по драбинам


Поки я спустився одну канапку вже встигли зїсти :)


Наш обідній стіл


Ну що, в кого з нас кращий підігрів?


Навіть взимку по снігу вийшла проста одноденна прогулянка. Назад можна вертатися іншою дорогою, щоб було цікавіше. Або продовжити мандрівку далі по хребту Ґорґану. Чи заночувати в будиночку лісорубів коло річки. Варіантів багато на будь-який смак.

Колянич


Голем в дикій природі


Цього року тут проходили змагання


Він проговорився що не любить Рево


А так як Рево не було то ми пили сніг


Спускатися вниз по снігу одне задоволення


Сніг це завжди радість для дітей






Ми туди йдемо?


Є ідея. А давайте злітаємо за рево!


Але мені бери тільки Love Is!


І без рево не повертайся!


І по чому в них там рево?


Ходи сюди мій маленький.


Сказали що продають з вісімнадцяти. А дрону навіть і року нема.


Дякую Вані, Вергазу та Коляничу за витривалу і веселу компанію! Фраза дня: «хочу Рево» :)

Три богатиря :)

На запитання: «Куди мені поступати?» я завжди відповідаю: -«Куди лежить душа». На мою думку не потрібно гнатися за модними трендами типу економіст, юрист чи програміст. Якщо це не твоє - то через силу багато не досягнеш. А от займаючись тим що тобі подобається ти станеш успішним в будь-якій галузі.

На жаль людина не завжди знає що є її. В школі нічого не перло а зараз треба щось вибирати. Тоді є сенс піти де викладачі нормальні і конкурс поменше! На «непопулярних» напрямках студентів цінують і ніхто їм мозок не виносить. Це, в свою чергу, дає змогу таки знайти себе поки вчишся.

В 1999 році на «Радіотехніку» конкурсу не було взагалі. Люди мені говорили: «Куди ти дитино йдеш! Заводи закриті, будеш все життя телемайстром працювати!». З ремонтом телевізорів якось не склалося. Зате наклепав 30+ патентів США на винаходи.

«А може таки пристроїти своє чадо в якийсь медичний чи на програмування»? – думають деякі з батьків. «Чомусь та й навчать!». Може... Але толку зі «спеціалістів» яких нудить від виду крові чи алгоритмів небагато. Через п'ять років вони дарують батькам диплом і йдуть займатися чимось іншим. А час та гроші витрачені в топку.

Це був ліричний вступ бо на днях вдалося побувати на кафедрі матеріалознавства Львівської Політехніки. Їй вже 200 років. Туди я потрапив не як абітурієнт, а як дослідник Львова.

Це доволі цікава будівля в центрі міста на вулиці Устияновича 5. Попавши всередину я здивувався як у сюди ще досі екскурсії не водять! Крім круглої зали та підземних лабораторій я тут побачив багато історичної машинерії. Можна досхочу насолодитися технічною естетикою початку століття та наробити гарних фото. А хтось серед цього всього ще й вчиться :)

10 корпус політехніки з цікавим напівкруглим фасадом




Сходи у підземелля




Підземна лабораторія


Старенька пічка а ще працює!




Що таке матеріалознавство? Це наука про те, з чого складаються речі якими ми користуємося. Як формуються різні метали та сплави і коли вони таки зламаються. Або не зламаються... Раніше воно було потрібно для виробництва автобусів ЛАЗ та автонавантажувачів. А зараз це будуть матеріали для танків, гармат і 3D принтерів.



У медиків бацили, у механіків зрізи




Що станеться якщо не знати  матеріалознавства :)


І таке тут теж досліджують


Зламаний зразок матеріалу


Деталь можна розтягнути, а можна і розірвати


Доволі непоганий 3D принтер на кафедрі


Напевно комусь був потрібен новий корпус до насоса


Або нестандартне кріплення для велофляги


Особливо мені сподобався мас-спектрограф. Він показує з якого матеріалу зроблена та чи інша деталь: тип сталі, кількість домішок і так далі. Так ось як китайці все копіюють!



А ви знали як перевіряють деталі на міцність? За допомогою спеціальних машин їх розтягують, царапають, ламають. Ще по них з розгону б'ють молотком а потім все це плавлять. Таким чином контролюється якість матеріалу з якого складається, наприклад, лезо ножа чи броня танку. Або розробляється новий матеріал.

Твердоміри в чохлах бо зараз локдаун


Плавильні печі




Схоже на цех по переробці КМ-ок


Всі печі електричні. Тому поруч з кожною електрошафа з обладнанням


Виглядає як сейф з амперметрами


Рідкий азот. Не тільки нагрівають, а ще й охолоджують


Думаю пиво  тут теж би непогано зберігалося ;)


Це крута супер-пупер піч яка може розігріватися до декілька тисяч градусів і плавити будь-яку сталь


А це блок живлення від цієї печі


Далі просто пофотографував багато гарних коробочок




Машина для вимірювання міцності на розрив. Може дослідити як стодоларову купюру, так і гартовану сталь


Я їм повірив на словах і свої гроші сюди не вставляв


Подвійний міст для вимірювання ну дуууже малих опорів


Все зроблено з любов'ю. Просто не можу надивитися так тепло і по ламповому


І ще досі працює


Ним можна виміряти опір такої от деталі. А опір характеризує матеріал з якого вона зроблена


Машина яка бє по деталі з фіксованою силою


Зразки до дослідження


Ще одна машина тортур над залізом


Заготовки для цікавих дослідів


Колись шкали були механічні. Сила та розтяг деталі писалися на папір самописцями.






Не все тут старе. Є сучасна лабораторія яку обладнали французи. До речі, вона працює «на винос». Тобто тут будь-хто може замовити аналіз з чого складається, наприклад, поршень від загиблого літака.



Мікроскоп для дуже дрібних речей


Або глянути на місце перелому, чи після травлення...


Вимірювач твердості поверхні


А це надточні ваги для зважування КМ-ок :)


Цією штукою можна протестувати зносостійкість екрану Вашого телефону.


Якщо екран оригінальний то подряпин лишитися не повинно


Так от, якщо у вас потекли слюньки то здавайте ЗНО з математики та української мови і гоу. Світ рухається вперед, матеріали також. Не пропадете ні в Україні, ні за кордоном! Особливо якщо знати Китайську мову ;)



Чи просто приходьте сюди на екскурсію та викладайте фотки у ФБ.

Висловлюю вдячність за орґанізацію дружньому, зґуртованому колективу кафедри ПМОМ ІМІТ.

«Не піду на Пікуя, там народу до... багато» - думав я собі. Під час планування маршруту хотілося податися кулись в гори поруч з тунелем, але куди? Крім Пікуя є ще Полонина Руна, але я туди машиною недавно виїжджав, нецікаво. А от на горі Гостра, що розташовується між Пікуєм і Руною, я був лише раз іто влітку. То ж чому б і не сходити взимку!

гора Гостра


Вид з Гострої на Мунчіл


Нам туди!


На вістрі гори Гостра


Гора Гостра - це чудовий одноденний кільцевий маршрут. Він починається і закінчується в селі Розтока. Від Волосянки сюди їхати 40 хв. Дорога ґрунтова і в дощ може бути болото. Але місцеві якось їздять. Ми залишаємо авто коло церкви та моста і йдемо второваною лісовозною дорогою на перевал Низки. Джипом проїхати не вийде. Десь посередині річка забрала дорогу і наробила ровів.

Карта маршруту


Дорога що зєднує дві траси: Київ-Чоп і Львів - Ужгород.


Зато є час на краєвиди


Минаємо перевал і стає краще


Паркуємося ось біля цієї церкви.


Початок маршруту


Починають проглядатися Пікуєнні ланшафти


Які ландшафти такі і селфі


Десь за годинку ми вже були на перевалі. Тут закінчується затяжний підйом та починається прогулянковий темп хребтом. Чітка вторована стежка йде в сторону гори Гостра. Навколо Пікуєнні краєвиди на Верховинський хребет. З іншої сторони гори Люта і Руна.

Вихід на перевал


На хребті вже сніжок. 800м н.р.м.


Як тут красиво!


Женя вперше в Українських горах


А я радію що маю веселу та витривалу команду






Раптом він згадав про Рево і . . . .

(с)Фото Жені

Один з небагатьох звітів де присутні фото Голема (с)Дякую Жені

(с)Дякую Жені

За цей похід я так і не зрозумів. Чи то я такий старий шо вже морозу не відчуваю. Чи то Ваню трусило від екстазу і він тому мерз.


Ми траверсуємо гору Мунчіл та неспішно піднімаємося на Гостру. Шлях від перевалу до вершини зайняв нам півтора години. Але це з фотографуванням.

Нам ше довго іти? ;)


Єдиний суттєвий підйом на хребті. Крім самої Гострої звісно шо


Ось вже і на верху


Урааа! Тут є сніг!


Бачиш он там Пікуй!


Пікуя собі! А й справді!


гора Пікуй


Пікуєнне фото як доказ що в житті щось бачив :)


Просто зимовий чілл


Чому чілл? Бо якраз траверсуємо гору МунЧілл


Чотири шари одягу і зимова куртка поверху


До речі про маркування маршруту. Орієнтуйтеся на таких от "мертвих" туристів :) Вони лежать в потрібному напрямку


Траверс Мунчіла


І вперше бачимо гору Гостра у всій красі. Звідси ліворуч є спуск вниз в село. Ним ми вертатимемося


Біжимо скоріше нагору!


Фотографи завжди мусять пасти задніх


Полонина Руна


гора Люта




Тримаю рівновагу щоб не впасти вниз від захоплення


І верховинський хребет


Гора недаремно названа Гостра. Дві туристичні трупи на вершинці не вмістяться. Та звідки їм тут взятися ще й зимою. За весь день подорожі ми не те що не зустріли людей. Навіть слідів на снігу не було! Цінуймо такі Карпати поки вони ще є.

Гора Гостра


гора Мунчіл. Звідси ми щойно прийшли


Як бачимо шлях був неважкий :)


Стільки ще залишилося до вершини


Дув дуже сильний вітер. Тому останній підйом дався найважче


Фото Жені як хлопці лишили її саму і побігли вперед


Відріг в сторону Полонини Руни


Фото Вані коли він втікав від шаленого Голема


Але старікашка наздоганяє...


Останній ривок...


Ще ніби сили є!


На вершині гори Гостра. Маємо ще одне маркування маршруту "мертвим" туристом. Голова показує кудою потрібно вертатися. :)


Ура! Ми це зробили. Дякую Жені за фото, а прапору що не порвався на вітрі!


Женя вже теж на вершині гори Гостра


А що там?


Пофоткалися і одіваємо на себе все що є


Налізла!


Але шось не дуже допомогло :)


Бо єдине шо справді гріє душу це віскі, любов до Карпат та чудові краєвиди!


Дув сильний вітер. Ми перекусили саморозігрівальними сухпайками, трохи задубіли і пішли грітися вниз. З гори Гостра є два продовження маршруту. Можна піти далі по хребту до села Пашківці. Дорогою буде ще хрест і мисливський будиночок. А в Пашківцях вже лапати маршрутку. Або закільцюватися до власної машини. Обидва маршрути цікаві бо вертаєшся назад іншою дорогою ніж йшов сюди. Так як нас в Розтоках чекав Джиммік то ми обрали другий варіант.

Гріємо їжу і руки


Ніби тепло


Найкращий обідній краєвид який тільки може бути


А ще канапочки... дякую Ваня! Вони були божественні!


Лайфхак цікавий. Але треба було загином доверху ставити ;) Бо потім вода витекла :(


Фото до...


і після прийому їжі! Віджив!


Спускаємося з Гострої до траверсу гори Мунчіл. Від неї йде йде відріг в сторону села Кічерний. Проглядається мінлива стежка. Внизу вона переходить у надійну лісовозну дорогу та виводить в село лише за два кілометри від авто. В сумі спуск зайняв дві години а весь маршрут шість. Кільце на Гостру і назад склало якихось 15 км.

Поїв і аж сніг за ним куриться


Ще й пританцьовує!


Починає сідати сонце. Треба трішки поспішити щоб дійти до лісу засвітла


Краса заважає йти


Або такий от гарний фото-острівок на спуску вниз


Я теж хочу в кадр попасти


Відріг Мунчіла яким нам йти праворуч вниз у село. Женя попереду!


Вид з відрогу на північ в сторону звідки ми приїхали


Па-па, Гостра!


Ну де ще побачиш таку красоту?


Тілько у горах!


Остання фотка і вже йдемо


Бо Ваня троха зачекався


А це останній мертвий турист на шляху. На цей раз справжній. :( Як нагадування що гори це не жарти. Особливо взимку!


Зі Львова ми виїхали о 7 ранку, а вернулися о 9 вечора. За день відвідали радіотрансляційну вежу коло м. Турка, закинутий залізничний тунель коло Волосянки. Побували на вершині гори Гостра і побачили Пікуя. Бо, як відомо, хто не бачив Пікуя той не бачив ... Влітку світловий день довший і до маршруту ще можна додати ВЕС коло Старого Самбора.

Вежа коло Турки. Зараз обслуговує в основному мобільних операторів. Буде окремий звіт для своїх.


Вже традиційне після гори Топас відео...

Змерзли читаючи цей звіт? Ось кілька теплих Гострих фоток для відігріву.

Впізнаєте ці краєвиди?


Вершечок гори Гостра


Вид на відріг в сторону полонини Руни


Ну і я, куди ж без мене :)


Дякую Жені і Вані за чудову компанію! Без вас нічого б цього не було.

Мандруйте! В горах Ковіду нема! Зато є Експлорер.


І ще деколи живого Голема можна зустріти. Не кусається і любить віскі :)


Початок подорожі описаний тут